Экономика интеллектуальной собственности

     Ринковий  підхід до оцінки вартості інтелектуальної власності передбачає використання методу порівняльних продаж. Суть цього методу полягає у прямому порівнянні оцінюваного об'єкта з іншими, аналогічними за якістю, призначенням і корисністю, що були продані в порівняний час на аналогічному ринку. Основними умовами застосування цього методу є:

     - наявність відомостей про факти продажу інтелектуальної власності

       подібного призначення і корисності (об'єктів-аналогів);

     - уміння оцінити вплив відмітних особливостей таких об'єктів та їх

       вартість;

     - доступність та достовірність інформації про ціни та умови угод за

       об'єктами-аналогами.

     У цьому разі ринкова вартість оцінюваного  об'єкта визначається ціною, яку може сплатити покупець типовому продавцю інтелектуальної власності на дату оцінки за аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об'єкт на даному ринку з урахуванням відповідних коригувань, що враховують відмінності між оцінюваним об'єктом і його аналогом.

     Після аналізу всіх даних про інтелектуальну власність, яку потрібно оцінити, і узгодження показників вартості, отриманих із застосуванням усіх трьох названих підходів, здійснюють остаточний розрахунок вартості оцінюваного об'єкта.

     При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності враховують не лише витрати продавця, а й ефект, очікуваний покупцем від використання придбаваємого об'єкта, його конкурентні характеристики та можливих користувачів.

     При цьому важливо врахувати всі  правові обмеження, визначаючи не тільки ступінь правового захисту (патенти, свідоцтва, авторські права) об'єкта оцінки, а й масштаб його використання. Тим більше, шо ступінь правової захищеності кожного об'єкта перебуває у прямій залежності від строку його конкретного використання. 
 

     8 Методи оцінки прав на об`єкти  інтелектуальної власності. 

     Методика  оцінки вартості інтелектуальної власності розробляється для відповідного об'єкта під конкретного замовника, оскільки потреба у такій оцінці виникає, як правило, у зв'язку з відчуженням відповідних виключних або невиключних прав.

     З прийняттям Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. № 2658-Ш визначені правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання їх результатів.

     Законом передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, яка передбачена в положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, що розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

     Положення (національні стандарти) оцінки майна, які сьогодні розробляються, повинні  містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку та порядок його рецензування.

     Майном, що може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

     Майновими правами, що можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у  тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

     Законом передбачено, що професійно-оціночна діяльність - це діяльність оцінювачів (які мають кваліфікаційне свідоцтво оцінювача) та суб'єктів оціночної діяльності (які мають сертифікат суб'єкта оціночної діяльності), що полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАННЬ 

      1. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. - К.: Інст. інтел.

впасн. і права. 2004. - 260 с.

     2. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. - К.: Інст.

інтел. власн. і права, 2004. - 296 с.

     3. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник для

студентів вищих  навчальних закладів / I.I. Дахно. - К.: Либідь, 2003. – 200 с.

     4. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація.

Патентні дослідження. - К.: Інст. інтел. власн. іправа, 2004. - 96 с.

     5. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. - К.: Інст.інтел.

власн. і права, 2004. - 64 с.

     6. Зинов В.Т. Управление интеллектуальной собственностью. - М.: Дело,

2003. – 512 с.

     7. Кириченко І.А. Судова експертиза: охорона прав на об'єкти

інтелектуальної власності. - К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 144 с.

     8. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. - К.: Інст. інтел. власн. і

права. 2003. - 140 с.