Формування та використання прибутку підприємства на прикладі ПАТ "Луцькпластмас"

Саме завдяки  фінансовій звітності можливим стає формування різноманітних показників фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання у процесі їхнього фінансового аналізу.

Якщо розглядати схему формування валового прибутку (збитку) підприємства, то він формується як сума чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за мінусом виробничої собівартості реалізованої готової продукції, наданих послуг, виконаних робіт та купівельної вартості товарів, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, а також наднормативних виробничих витрат [31, c. 2].

Валовий прибуток (збиток) як фінансовий результат від операційної діяльності формується з інших операційних доходів за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат операційної діяльності. При чому інші операційні доходи включають в себе доходи від реалізації іноземної валюти, реалізації інших оборотних активів, операційної курсової різниці, списання заборгованості, операційної оренди активів. До складу інших операційних доходів також відносяться відшкодування раніше списаних активів, одержання штрафів, пені, неустойки, інші доходи від операційної діяльності, одержані гаранти та субсидії, відшкодування раніше списаних активів, дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю [21, c. 352].

Варто також згадати і про склад інших витрат операційної діяльності. До них можуть відноситись витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні та безнадійні борги. До даного виду витрат також включаються витрати від знецінення запасів, нестачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, інші витрати операційної діяльності, витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю [17, c 189].

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування можуть формувати прибуток чи збиток в залежності від того що буде домінувати в складі його формування – доходи чи витрати [9, c. 5].

В цьому випадку до доходів відносять:

1. доходи від участі в капіталі щодо:

• інвестицій в асоційовані підприємства;
• спільної діяльності;
• інвестицій в дочірні підприємства;

2. інші фінансові доходи:

• отримані дивіденди;
• отримані відсотки;
• інші доходи від фінансових операцій;

3. інші доходи від:

• реалізованих фінансових інвестицій;
• реалізованих необоротних активів;
• реалізованих майнових комплексів;
• не операційної курсової різниці;
• отриманих безоплатно активів;
• іншої звичайної діяльності.

До витрат, що враховуються при обчисленні прибутку чи збитку від звичайної операційної діяльності до оподаткування слід віднести наступні [2]:

1. витрати від участі в капіталі щодо:

• інвестицій в асоційовані підприємства;
• спільної діяльності;
• інвестицій в дочірні підприємства;

2. фінансові витрати:

• проценти за кредит;
• інші фінансові витрати;

3. інші витрати:

• собівартість  реалізованих фінансових інвестицій;
• собівартість реалізованих необоротних активів;
• собівартість реалізованих майнових комплексів;
• втрати від не операційних курсових різниць;
• уцінка необоротних фінансових інвестицій та активів;
• інші витрати звичайної діяльності.

Вирахувавши податок на прибуток від звичайної діяльності отримують фінансовий результат від звичайної діяльності. Проте, на цьому обчислення чистого прибутку чи збитку не закінчуються. Чистий прибуток (збиток) формується додаванням останнього згаданого показника до надзвичайних доходів щодо відшкодування збитків від надзвичайної діяльності та інших надзвичайних подій за вирахування із цієї суми надзвичайних витрат щодо стихійного лиха, техногенних катастроф, аварій та податку із надзвичайного прибутку.

Важливим залишається і той факт, що ефективність діяльності підприємства залежить не тільки від  кількості створеного  прибутку, але також і від напрямів його використання. Саме тому важливим є оптимальне задоволення інтересів як і самого господарюючого суб’єкта, його найманих працівників та власників, так і держави в цілому.

Держава прагне отримати якнайбільше прибутку до бюджету задля задоволення потреб усіх громадян, зокрема за рахунок податкових надходжень. Проте, якщо вона робитиме це через збільшення податкового тягаря на суб’єктів господарювання, тоді це не сприятиме інвестиційно-інноваційній діяльності  і призведе до оберненого результату – зменшення податків. Те ж може відбутись і при використанні всієї суми прибутку на виплату дивідендів. В перспективі це зможе призвести до зменшення виробничої потужності підприємства, скорочення ефективності його господарювання та подальшого погіршення фінансового стану. З іншого боку скорочення виплат по дивідендах призводить до зменшення інвестиційної привабливості підприємства, тому кожен суб’єкт господарювання мусить знаходити найбільш оптимальний варіант розподілу прибутку.

Що стосується чистого прибутку, то він використовується на підприємстві згідно його установчих документів та прийнятих рішень власників. Цей прибуток можуть спрямовувати на інвестування наприклад виробничого розвитку, на виплату дивідендів власникам, на створення резервів, на покриття різного роду збитків. Розподіляючи використання прибутку потрібно прагнути до знаходження максимально вигідної пропорції між його споживчою та капіталізованою сумами з метою забезпечення декількох цілей, до яких відносять:

• досягнення необхідного обсягу інвестицій для розвитку підприємства, формування власного капіталу та зростання балансової і ринкової вартості внесків власників;
• формування необхідної величини прибутковості на інвестований капітал власникам підприємства.

Механізм розподілу чистого прибутку можна відобразити за допомогою схеми, зображеної на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Загальна схема розподілу чистого прибутку підприємства

Отже, для ефективної та прибуткової діяльності суб’єктам господарювання потрібно насамперед чітко визначитись щодо ведення облікової політики підприємства, ясно та виважено використовувати наявні доходи, беручи до уваги всі видатки, які йому необхідно понести задля отримання позитивного фінансового результату. Проте, не завжди прибуток є показником успіху та розвитку підприємства, важливо також виважено і грамотно розробити методи та шляхи розподілу та використання цього настільки жаданого та необхідного прибутку.

3. Фактори, що впливають на прибуток та резерви його зростання

Під час ведення підприємницької діяльності існують умови беззбитковості, коли чистий дохід або ж споживча вартість об’єкта господарювання може змінюватись декількома способами: зростати, коли витрати на його створення зменшуються; збільшуватись тоді, коли витрати на створення є сталими; зростати більшими темпами, аніж витрати на його створення; бути сталою тоді, як витрати зменшуються; зменшуватись меншими темпами в порівнянні з витратами потраченими на його створення.

Отримання прибутку є метою діяльності підприємства. На його формування мають вплив ряд факторів, котрі можна класифікувати наступним чином [4, с. 236]:

• матеріально-технічні – під ними розуміють використання більш економічних та прогресивних основних засобів та виробничих запасів;
• організаційно-управлінські – це створення нових об’єктів господарювання та інформаційного забезпечення прийняття господарських рішень;
• економічні – потреба в пошуку внутрішніх резервів господарської діяльності за допомогою аналітичних досліджень;
• соціальні – спрямовані на дотримання сприятливих умов праці, відпочинку персоналу та підвищення його кваліфікації;
• екологічні – спрямовані на виробництво екологічно чистої продукції задля здоров’я суспільства;
• ринково-маркетингові – формування попиту покупців;

Господарсько-правові зумовлені формуванням державою довгострокової та поточної соціальної та економічної політики задля якомога ефективнішого співвідношення інтересів споживачів та суб’єктів господарювання та населення в цілому;

Адміністративні – викликані необхідністю організації державного управління діяльністю підприємств через державне замовлення, ліцензування, патентування, квотування, сертифікацію, стандартизацію, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, пільг та дотацій, компенсацій та субсидій.

За Ю.С. Цал-Цалко усі фактори, які визначають величину прибутку матеріалізуються через збільшення обсягів реалізації об’єктів діяльності суб’єкта господарювання (ОР) і цін (Ц), зменшення виробничої собівартості (ВС), оптимізацію структури (СТ) та асортименту продукції (АП), адміністративних витрат (АВ) та витрат на збут (ВЗ). Схематично це можна подати таким чином [39, c. 211]:

1. Ціни (Ц) – max;
2. Виробнича собівартість (ВС) – min та/або ВС:Ц – min;
3. Асортимент (АП) – max;
4. Структура асортименту (СТ) – opt;
5. Адміністративні витрати (АВ) і витрати на збут (ВЗ) – opt та/або АВ:Ц – min, ВЗ:Ц – min;
6. (Ц-ВС) – max та/або за умови, що збільшення ціни відбувається більшими темпами, ніж виробничої собівартості, тобто з одиниці продукції підприємство одержує максимум прибутку (ПО);
7. (ОР*ПО) – max та/або за умови, що збільшення одного з показників буде відбуватися більшими темпами, ніж іншого, при зростанні кінцевого результату – прибутку.

Формування прибутку за факторами (Ц-ВС) – max і (ОР*ПО) – max є стратегічним завданням підприємства. При цьому може бути декілька напрямів цієї стратегії [21, с. 438]:

• реалізація товару відбувається при мінімальних обсягах за максимально можливими цінами;
• відбувається максимальне зростання обсягу реалізації при мінімальних цінах;
• ціни та обсяги реалізації формуються між мінімальною та максимальною величинами при забезпеченні максимального прибутку.

Задля ефективнішого функціонування діяльності підприємства все частіше постають перед проблемою пошуку резервів збільшення прибутку як основної мети своєї діяльності. Саме поняття резерв означає запас чого-небудь на випадок потреби. Визначення тих резервів, що призначені для збільшення прибутку повинне основуватись на науково обґрунтованій методиці розробки ряду заходів щодо їхньої мобілізації [9, c. 6].

Процес виявлення резервів включає в себе кілька етапів, серед яких виділяють аналітичний, організаційний та функціональний. Суть першого етапу полягає у виявленні та кількісній оцінці наявних резервів. На другому етапі розробляється комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, призначенням яких є забезпечення використання уже виявлених резервів. На функціональному етапі потрібно на практиці реалізувати заходи, визначені на організаційному етапі та проконтролювати їх виконання.

Найчастіше вживаним резервом збільшення прибутку підприємства виступає наростання об’єму реалізації продукції. Механізм дії цього методу полягає у тому, що із збільшенням обсягу реалізованої продукції зросте й кількість прибутку.