Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу

В Японії загалом виділяються три  основні категорії японських  франшиз: 1) поділ (продаж) товарів. 2) послуги харчування, 3) надання інших послуг. Японія виявилася досить привабливою для американських франчайзерів у їх пошуку ринків збуту та стала другим найбільшим закордонним ринком для американських франчайзерів після Канади. У 1999 р. в Японії загалом працювало 69 франчайзерів, які володіли 7 366 торговими точками, 72% з яких належали до другої категорії — послуги харчування.

В Італії у 1998 р. працювало 300 франчайзерів, які оперували 17 500 франшизами. Протягом тогс самого періоду валові об'єми продаж перевищили $ 4,1 млрд. Італійський франчайзинговий ринок характеризується пропорційним поширенням як іноземних, так і національних франчайзерів, які здебільшого орієнтуються на сферу розподілу продукції (продаж).

У Голландії франчайзинг також  виявився динамічною силою в економіці. У 1997 р. в Голландії галічувалося 289 франчайзерів, які оперували 11 252 торговими точками в країні, і сукупні об'єми франчайзингових продаж були у чежах $ 5,8 млрд. Провідною формою франчайзингу в Голландії є франшизи на розподіл продукції (продаж); на другому місці — франшизи сфери послуг.

 Хоча існує тенденція до  зростання присутності в країні  іноземних франшиз, на ринку все ще домінують національні оператори.

В Іспанії франчайзинг переживає  період розвитку. Іспанський ринок  франшиз складається з торгівлі товарами зі значним домінуванням одягу і продуктів харчування. Сфера послуг лише починає розвиватися. Франчайзинговий ринок Іспанії є досить перспетивним для національних та іноземних франчайзерів у зв'язку з тим, що багато регіонів Іспанії запровадили матеріальні заохочення для розвитку підприємництва.

У Росії франчайзинг поширюється  активно. Вище згадано про кроки "Мак-Дональдс" у Росії. За приклад розвитку в Росії франчайзингової мережі слід взяти компанії Unternehmensgruppe Grillmaster Handelsgesellschaft mbH. Ця група понад 20 років тому створила в Німеччині фрапшизну систему (близько 200) ресторанів швидкого обслуговування, що одержала найменування "Грильмастер" (розширений асортимент включає більше 60 блюд).

З 1993 р. "Грильмастер" почав свій франшизний бізнес у Росії через дочірню фірму " Grillmaster Feinkost Buesching Gmb", передавши виключне право на роботу и Росії Санкт-Петербургській фірмі "Грнгор'єв і Grillmaster". У 1994 р. вперше в Росії у центрі Санкт-Петербурга на Невському проспекті відкрився перший франшизний ресторан швидкого обслуговування європейського гастрономічного стандарту німецької системи "Грильмастер". Це був перший закордонний fast food. Але вже через кілька місяців у Санкт-Петербурзі з'явилися перші фраишизні підприємства таких відомих торгових марок у місті, як "Золоте Курча", "Carrots", "Subway" [15].

2.2. Сучасний стан ринку франчайзингу 

Франчайзинг є порівняно новим явищем у  вітчизняній економіці. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний у 1994 р. [16, с.98]. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання.

Окрім Асоціації  франчайзингу України, за розвитком  франчайзингових відносин у державі  слідкують також Міністерство економіки  України, Українська біржа інтелектуальної  власності та інші організації, серед  них юридичні фірми. Так, за даними Української  біржі інтелектуальної власності, у 2002 р. в Україні функціонувало  близько 400 франчайзингових підприємств, а станом на середину 2003 р. – 550 [17, с.20]. За даними Асоціації франчайзингу на кінець 2005 р. в Україні їх уже нараховувалось 2380 одиниць [18, с.35], а за 2006 р. кількість  підприємств-франчайзі зросла у 6 разів і на кінець року налічувала понад 12,5 тис. одиниць (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка кількості франчайзингових підприємств  в Україні

Вищенаведені  дані щодо розвитку франчайзингу в  Україні є певною мірою приблизними  оцінками експертів зазначених організацій. Пояснюється це тим, що вітчизняні суб'єкти господарювання не надають статистичним органам інформацію про свою участь у франчайзингових взаємовідносинах. Очевидним є те, що достовірні статистичні  дані щодо розвитку франчайзингу можуть бути отримані в разі законодавчого  закріплення за сторонами франчайзингових  взаємовідносин обов'язку реєструвати  франчайзингові договори в органах  державної реєстрації. Такий обов'язок передбачається Проектом Закону України "Про франчайзинг". Водночас, необхідність реєстрації франчайзингового договору може стати бюрократичною перепоною  на шляху розвитку франчайзингових  відносин в Україні.

Стійка  тенденція поширення відносин франчайзингу серед суб'єктів вітчизняного бізнесу  підтверджується дослідженнями  всіх організацій, що стежать за динамікою  використання франчайзингової форми  організування підприємницької  діяльності в нашій країні. Тенденцію  поширення франчайзингу в Україні  засвідчують відомості щодо розвитку окремих вітчизняних мереж підприємств (таблиця 2).

Таблиця 2 Розвиток окремих вітчизняних мереж  підприємств

Однак говорити про широке використання вітчизняними суб'єктами господарювання франчайзингової  форми співробітництва ще досить рано.

Однією  з особливостей розвитку франчайзингу в Україні є те, що він в основному  представлений мережами вітчизняного походження (відповідно до результатів  експертної оцінки Асоціації франчайзингу України [16, с.110]). Частково така ситуація зумовлена простотою виходу на український  ринок саме вітчизняних підприємств, оскільки від них вимагається  мінімальна адаптація свого франчайзингового пакета до місцевих умов. Крім того, низка відомих іноземних франчайзерів ("Макдоналдс", "Кока-кола" та ін.) відкривають на території України свої власні підприємства, не використовуючи франчайзингову форму розширення діяльності, пояснюючи це:

– недосконалістю вітчизняного законодавства щодо захисту  інтелектуальної власності;

– відсутністю  достатньо кваліфікованих і лояльних керівників – потенційних франчайзі;

– неготовністю вітчизняних підприємців чітко  дотримуватись встановлених франчайзером стандартів діяльності, що може негативно вплинути на імідж торговельної марки франчайзингової мережі [16, с.118].

Особливості структури франчайзингових мереж, що діють на території України, за ознакою країни походження франчайзера значною мірою зумовлюються внутрішніми економіко-фінансовими чинниками формування та розвитку франчайзингових відносин підприємств, зокрема, розміром франчайзингової винагороди, величиною інвестицій у створення та забезпечення діяльності франчайзингового підприємства, економічними результатами діяльності франчайзингового підприємства.

Умови використання франшиз вітчизняного походження, порівняно з умовами, що пропонуються іноземними франчайзерами, є більш привабливими для франчайзі з позиції розміру франчайзингових платежів, загальної величини інвестицій у створення та забезпечення функціонування франчайзингового підприємства, а також терміну окупності інвестицій. Досить обтяжливі вимоги іноземних франчайзерів у вітчизняних умовах нестачі у дрібних підприємців власного початкового капіталу, а також важкого доступу до кредитних ресурсів, дозволяють очікувати подальшого зростання ролі вітчизняних франчайзерів у розвитку франчайзингових відносин в Україні.

Водночас, світовий досвід формування й розвитку франчайзингових відносин підприємств  засвідчив, що привабливі умови співробітництва, як правило, пропонуються франчайзерами, які тільки розпочинають свою діяльність на умовах франчайзингу, з метою залучення франчайзі у систему. В міру розширення франчайзингової мережі та підвищення рівня відомості торговельної марки франчайзера на споживчому ринку розміри франчайзингових платежів та інвестицій у створення франчайзингового підприємства зростають.

Незважаючи  на домінуючу роль на українському ринку вітчизняних франчайзерів, на території нашої держави представлені також франчайзингові мережі з Росії, Польщі, Нідерландів, Франції, США, Німеччини, Великої Британії та інших країн [16, с.100]. Найбільшими іноземними франчайзерами, що працюють на території України, є "Баскін Роббінс" (США), "Лукоіл" (Росія), ТНК (Росія), "Монарх" (Канада), "Еконіка" (Росія) та деякі ін. В Україні пропонують до продажу також франшизи низки інших іноземних франчайзерів, однак вони користуються незначним попитом з боку вітчизняних потенційних франчайзі.

Згідно  з експертними оцінками Асоціації  франчайзингу України, франчайзингові відносини підприємств у нашій  державі розвиваються у галузі торгівлі (роздрібна торгівля одягом, промисловими та продовольчими товарами), громадського харчування (фаст-фуд), надання послуг індивідуальним споживачам (туристичні, спортивні послуги, автосервіс, навчання, послуги хімчисток, салонів краси тощо) та суб'єктам підприємництва (консалтинг), виробництва. Водночас, рівень поширення відносин франчайзингу у різних сферах господарювання України досить нерівномірний (рис. 2).

Рис. 2 Структура вітчизняних франчайзі за сферами підприємницької діяльності станом на початок 2006 р.

На відміну  від торговельної, діяльність у сфері  громадського харчування вимагає від  франчайзера розроблення детальної концепції ведення підприємницької діяльності та супроводжується низкою технічних і технологічних труднощів, що зумовлює меншу зацікавленість з боку потенційних франчайзерів. В Україні в сфері громадського харчування працює близько 40 франчайзингових мереж [19, с.55]. Водночас, ця галузь лідирує за кількістю франчайзі, які функціонують (див. рис. 5.4), що пояснюється кон'юнктурою та тенденціями вітчизняного ринку громадського харчування швидкого обслуговування. Найбільш відомим вітчизняним франчайзером, що працює у сфері громадського харчування, є ТОВ "Системи швидкого харчування" (торговельні марки "Піца Челентано", "Картопляна хата", "Кафе Пункт", "Япі").

Досить перспективним напрямом розвитку франчайзингу в Україні  є сфера послуг. На сьогоднішній день уній працює близько 40 франчайзерів: 30 – у сфері послуг індивідуальним споживачам та 10 – у сфері послуг суб'єктам підприємництва [19, с.54]. За прогнозами експертів, через 2–3 роки ця галузь вийде на перше місце за розвитком франчайзингових відносин. Пояснюється це незначними затратами для започаткування підприємницької діяльності у сфері послуг, а також перспективністю цієї галузі з огляду на зростання попиту з боку споживачів на послуги. Серед найбільших вітчизняних франчайзерів у сфері послуг доцільно зазначити компанії "Вояж-Київ" (торговельна марка "Галопом по Європах"), "Софт Сервіс Холдинг" (торговельна марка "Декор Сервіс"), "Ун Моменто".

2.3 Проблеми розвитку франчайзингу  в Україні  

Аналізуючи стан франчайзингових  відносин на Україні, можна сказати, що ринок франчайзингу має ряд  проблем, які потребують вирішення. До таких проблем слід віднести наступні:

1.Необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу. За даними Асоціації роботодавців у галузі франчайзингу в Україні у 2008 р кількість франчайзерів виросла на 26% і становила 380. Хоча, проведене компанією «ТРІАРХ» дослідження (опитування всіх компаній, які заявили про себе як про компанії, що розвивають франчайзингові системи) показує, що заявлена цифра є перебільшеною та реальне число компаній, що працюють за схемою франчайзингу та відповідають більшості стандартів лише близько 40. Тобто, близько 280 компаній або свідомо видають себе за франчайзингові або просто ринок не обізнаний з головними принципами франчайзингу, що дають можливість виділити даний бізнес з поміж інших видів економічної діяльності. Компанія «ТРІАРХ» встановила, що основною причиною такої відмінності даних є нерозуміння різниці розвитку філіальної мережі та мережі франчайзингу та їх принципові відмінності [11].

2. Недосконалість нормативно-правової  бази. Також гальмує розвиток  франчайзингу українське законодавство.  Наприклад, а США тільки на  федеральному рівні створено  біля сотні законів , що так  чи інакше стосуються франчайзингу, у той час як на Україні  відсутній навіть закон про  франчайзинг. В Україні у 2008-2009 рр. в законодавчій базі франчайзингу  не відбулося жодних змін, але  збільшилося кількість судових  позовів щодо ведення бізнесу на умовах франчайзингу. Це примушує франчайзерів звернути увагу на вже підписані договори та звертатися до фахівців за підготовкою нових договорів.

3. Відсутність детальної інформації  про франчайзинг як метод ведення  бізнесу. Дослідження компанії  «ТРІАРХ» показує, що, як вже  зазначалося вище, в Україні 85-90% компаній-франчайзерів не відповідає міжнародним правилам і вимогам франчайзингу. Наприклад, є випадки, коли компанію холдингового типу нарікають «франчайзингом», що є зовсім некоректним [12].

4. Відсутність практики апробації  бізнесу. За кордоном франчайзер не має права продавати франшизу, якщо не було апробації ведення бізнесу за цією франшизою [20, с.197]. В Україні ж є практика продажу зовсім нової франшизи без ведення франчайзером комерційної діяльності за даним напрямком бізнесу. Відповідно, така практика є неприпустимою, адже продаж описаних процесів ведення бізнесу, які не відпрацьовані на своїх торгових точках є в більшості випадках збитковим.