Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Июня 2015 в 18:26, лекция
Світове господарство – це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці та взаємодіють через систему міжнародних економічних відносин. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності, що на сучасному етапі переростає в процес глобалізації. Глобалізація – це процес зростання взаємозалежності країн внаслідок зростання масштабів та обсягів міжнародних економічних відносин на основі інформаційних та комунікаційних технологій. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів:
По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози людству можливості ядерної війни, політикою мирного існування.
Міжнародний поділ праці. Світове господарство
Форми міжнародних економічних відносин. Світові інтеграційні процеси
Міжнародна торгівля. Зовнішньоторгівельна політика держави
Торговельний баланс
Особливості входження України у сучасне світове господарство
Міжнародна валютна система
Міжнародне підприємництво
- проникнення на зовнішні ринки;
- економія капіталу;
- удосконалення технологій;
- набуття спільного
1. Підприємство не може самостійно вийти на закордонний ринок і недостатньо орієнтується у чужому економічному середовищі.
2. Національне законодавство
обмежує 100 %-ву іноземну участь
в окремих галузях своєї
3. За допомогою створення СП у третіх країнах скорочуються витрати іноземних інвесторів.
Інвесторами СП можуть бути будь-які іноземні суб'єкти господарювання - фізичні та юридичні особи, об'єднання, міжнародні організації. Організаційно-правовою формою СП є акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.
В Україні спільні підприємства почали створювати у другій половині 80-х років ще у складі Радянського Союзу, а максимальні темпи зростання їх чисельності зафіксовані у 1992 р., коли було забезпечено найсприятливіші умови. Нині більшість українських СП спеціалізуються на експорті продукції - товарів широкого вжитку, машин, устаткування, запасних частин, продуктів харчування, металу, сировини, деяких видів палива. Можливості отримання через них ноу-хау, прогресивних технологій тощо незначні. Виробничою діяльністю вони займаються тільки в окремих випадках. Непоодинокі факти, коли спільні підприємства не збільшують інвестицій, а залишають валюту за кордоном. Тому цей вид міжнародного співробітництва поки що не є ефективним важелем розвитку національної економіки.