Організація виробництва в просторі та часі

Використання автомобільного кар'єрного транспорту на земляних роботах при розробці піщаних і гравійних родовищ в CCCP почалося в 1932. Рухомим складом для перевезення гірничої маси служили автосамоскиди вантажопідйомністю до 3 т, атакож бортові автомобілі з ручною розвантаженням. З кінця 40-х рр.. автомобільний кар'єрний транспорт застосовують на міднорудних кар'єрах Уралу.

Вперше великі об'єми перевезень автомобільного кар'єрного транспорту були виконані в 1954 прибудівництві Соколовсько-Сарбайского гірничо-збагачувального комбінату.Подальший розвиток автомобільного кар'єрного транспорту стало можливим завдяки створенню сімейства автосамоскидів БелАЗ вантажопідйомністю 27-180 т.

Автомобільний кар'єрний транспорт широко використовується на зарубіжних кар'єрах (наприклад, в США, Канаді).Області ефективного застосування автомобільного кар'єрного транспорту:будівництво кар'єрів, розробка родовищ з неправильними контурами або родовищ, що залягають в гористій пересіченій місцевості; розробка горизонтальних або слабонаклонних пластів при швидкому просуванні фронту робіт;виїмка корисних копалин за сортами або виїмка окремих прошарків і блоків;розробка родовищ, що залягають на великій глибині (з використанням автотранспорту в поєднанні з іншими транспортними засобами на короткому плечівідкатки).

Область застосування автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт застосовують головним чином на кар'єрах малої і середньої виробничої потужності з вантажообігом до 25 млн. тонн на рік, а на більш великих в основному разом зіншими видами транспорту. Гідності автотранспорту: автономність енергоджерела; гнучкість, маневреність і взаємна незалежність роботи автосамоскидів, що спрощує схеми руху; невисока вимогливість до плану і профілем автомобільних доріг (допускаються радіуси 20-25м, підйом і ухил ......),що скорочує відстані перевезень в 2-3 рази в порівнянні з залізничним транспортом; менші обсяги похилих траншей і гірничо-будівельних робіт (до40-50%), а отже, менші терміни і витрати (на 20-25%) на будівництво кар'єрів. Відсутність рейкових шляхів і контактної мережі спрощує організацію робіт. Максимальна продуктивність екскаваторів може бути на 20-25% більше їх продуктивності при залізничному транспорті. Витрати на відвальні роботи істотно зменшуються. Підвищується концентрація робіт, збільшується темп поглиблення гірничих робіт.

Автотранспорт ефективний при будівництві кар'єрів будь-якої виробничої потужності, при розробці покладів складних форм, малих розмірах кар'єрних полів, складної топографії поверхні; успішно застосовується при роздільній виїмці сложноструктурних покладів; може використовуватися як допоміжний і додатковий до інших видам транспорту, особливо на гірничо-підготовчих роботах.

Основні недоліки автотранспорту: економічна ефективність тільки при невеликих відстанях перевезень (до 2-5 км); висока інтенсивність руху (до 10-12 тис. рейсів вдобу по головним автодорогах); великий парк машин і штат водіїв;порівняно високі витрати на паливо і мастильні матеріали; швидкий знос механічних частин і двигунів при недосконалому покритті доріг і крутих підйомах; висока вартість великовантажних автомашин, а також великі витрати на їх ремонт та утримання; жорстка залежність від кліматичних умов і стану автодоріг; зниження продуктивності в період снігопадів,бездоріжжя, дощів, туманів та ожеледиці; загазованість атмосфери кар'єра при великої інтенсивності перевезень.

Організація роботи,схеми руху і маневрів автотранспорту в кар'єрі.

Робота автомашин в перебігу зміни може здійснюватися по закритому або відкритому циклу. У першому випадку за кожним екскаватором закріплюється певна кількість автомашин,працюють з ним всю зміну, у другому - машини при кожному рейсі направляються диспетчером до того забою, де вони можуть бути завантажені з найменшими втратами часу. При відкритому циклі знижуються простої екскаваторів і автомашин, протее застосування його вимагає організації на кар'єрі чіткої диспетчерської служби збезперервно надходить інформацією про місцезнаходження всіх машин і умови навантаження в кожному вибої.

Рух автотранспорту в кар'єрі здійснюється по зустрічній або кільцевій схемі. У першому випадку кар'єр розкривають одинарними траншеями, в яких прокладаються двосмугові дороги,служать для опускання порожніх і підйому навантажених автомашин. У другому – розтин проводиться парними траншеями, по одній з яких подають порожняк, за іншою вивозять вантаж з кар'єру.

Зустрічна схема руху вимагає меншого обсягу робіт по розтину кар'єра і забезпечує мінімальну відстань транспортування. Тому вона найбільш поширена. Однак при кільцевій схемі підвищується безпека і швидкість руху, потрібні менші розміри робочих площадок, спрощуються під'їзди машин до екскаваторів, установка їх під навантаження і обмін. Найбільш часто цю схему застосовують при будівництві кар'єрів. Продуктивність вантажно-транспортного устаткування значною мірою залежить від застосовуваних схем під'їздів і установки автомашин під навантаження, які повинні забезпечити безпеку робіт; максимальн використання екскавтора; мінімальні витрати часу на маневрування,завантаження та обмін машин; маневрування по можливості порожніх, а не навантажених машин; мінімальну ширину робочої площадки. При всіх схемах навантаження гірської маси в машину, повинна проводитися збоку або ззаду і завантажений ківш екскаватора не повинен проходити над кабіною водія; в очікуванні вантаження машини слід перебувати поза радіусом дії екскаватора.

На даний час на ПАТ «ІнГЗК»  в роботі застосовують таке технологічне обладнання :

 Екскаватори:  ЭКГ-5ау (4,6) - 10 од., ЭКГ-8И,(10) - 28 од., ЭКГ-12,5- 1 од., САТ-513 - 1 од., САТ-992 - 1 од., ЭКГ-6,3ус - 5 од.

Парк технологічного автотранспорту укомплектований в основному  великовантажними автосамоскидами (вантажопідйомність до 130 тонн) БелАЗ.

Наявність автотранспорту на 01.01.10.року становить 79 одиниць, у тому числі:

БелАЗ-7512 - 34 од.,БелАЗ -7513 - 9 од.,БелАЗ -7545 - 4 од. ,БелАЗ –

-7548 - 9 од.,БелАЗ -7540 - 23 од.

     За  даними  додатка В визначимо річну  потребу в автосамосвалах для  перевезення гірничої маси у  кар’єрі ІнГЗК та кількість їх рейсів.

Обсяг вантажоперевезень  автотранспортом у кар’єрі на рік складає 11 млн.тон. Маршрут руху маятниковий односторонній. Гірничу  масу переміщують БЕЛаЗами вантажопідйомністю 40 тон. Швидкість руху автомобіля 510 метрів за хвилину.Середньорічна відстань транспортування гірничої маси - 2,7 кілометрів.Час завантаження машини складає 4 хвилини, а час розвантаження- 3 хвилини.Коефіцієнт використання машини за вантажопідйомністю дорівнює 0,9. Коефіцієнт використання машини за часом дорівнює 0,75. Кількість робочих днів на рік складає 280 при кількості змін- 2 по 12 годин кожна.

Рішення:

Маршрут руху-маятниковий    А_доб = .

односторонній;                           t_пр =  (для одностороннього руху).

Г_о=11 млн.тон;                            А_доб =

В=40 тон;                                     Р_доб= ;

V=510 м/хв.;                                 Р_доб =

l=2,7 км.;                                      Р_річ= Р_доб ∙Т_роб =88∙ 280=24640(рейсів на рік).

t_н=4 хв.;                                       

t_р=3 хв.;                                        Тобто річна потреба в автосамосвалах для

К_в=0,9;                                         перевезень гірничої маси у кар’єрі  ІнГЗК   

К_ч= 0,75;                                      становить 3478 машин на добу, які протягом

m_зм=2 на добу;                            280 робочих днів  виконають 24640 рейсів.

t_зм=12 год;

Т_роб=280 дні на рік.

А_річ -?

Р_річ -?

 

 

 

3.2. Розрахунок параметрів з організації ремонту устаткування.

     Забезпечення ефективного функціонування основного виробництва вимагає високого рівня його технічного обслуговування і організації допоміжних виробничих процесів. Їх найважливішими видами на промислових підприємствах є: ремонтні, інструментальні, енергетичні і транспортно-складські процеси.

Машини та устаткування складаються  з багатьох конструктивних елементів, які в процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення тазаміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для дальшого використання. 
Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування. 
На практиці застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі вид й ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування — персонал ремонтно-механічного цеху. 
Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему, ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики.  
Суть системи ПЗР полягає в тім, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації. 
Визначення обсягів і видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці. 
Перша з наведених систем забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, натомість друга є значно дешевшою. 
На вітчизняних підприємствах найбільш поширеною є система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці, їхніх періодичних планових ремонтів і модернізації. У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні та капітальні. 
Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції. 
Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробовування під навантаженням. 
Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції. 
У системі ПЗР регламентація ремонтних робіт здійснюється за допомогою кількох нормативів. Головними з них є: 
• ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом; 
• міжремонтний період — проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами; 
• структура ремонтного циклу — перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу; 
• категорія складності ремонту — показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

За даними додатка Г  ( 4 варіант підприємства ІнГЗК)  необхідно  розрахувати тривалість ремонтного циклу гірничотранспортного устаткування, середньорічний обсяг ремонтних робіт та середньорічний обсяг за видами ремонтних робіт.

На підприємстві ІнГЗК  норматив тривалості ремонтного циклу  складає 20000 годин. Категорія складності ремонтних робіт гірничого устаткування дорівнює 8 ремонтних одиниць. В цеху встановлено 14 верстатів. При 252 робочих  днях на рік,кількість робочих змін на добу дорівнює 3  з  тривалістю робочої зміни 8 годин. Значення коефіцієнтів: β₁=1,3;  β₂=0,75;  β₃ =0,9 ; β₄= 1,35.

Рішення:

Норматив тривалості            Т_год=20000∙β₁∙β₂∙β₃∙β₄ ;

ремонтн.циклу=20000год;    Т_год=20000∙1,3∙0,75∙0,9∙1,35=23692,5годин;

Т_ф=252дні;                              Т_річ= =

R=8 ремонт.одиниць;             Q=n   R ;

n=14 штук;                                Q=

t_зм=8 год.;                                 q_сл.==1256,4 годин ;

m_зм=3 год.;                               q_вер.==548,5годин ;

β₁=1,3 ;                                         q_ін==74,7 годин .

β₂=0,75 ;                                       перевірка :                 

β₃=0,9 ;                                            Q= q_сл.+q_вер+q_ін.=1256,4+548,5+74,7=

 β₄=1,35                                                     1879,6 годин.

Т_річ-?                                          Таким чином ми розрахували тривалість

Q-?                                            ремонтного циклу гірничотранспортного

q-?                                            устаткування, середньорічний обсяг ремонтних    робіт за видами та загалом.

 

Трудомісткість ремонтних  робіт, годин

 

Ремонтні операції	Види робіт , годин			Усього
	Слюсарні	Верстатні	Інші
Промивка	0,35	-	-	0,35
Перевірка на точність	0,40	-	-	0,40
Огляд	0,75	0,10	-	0,85
Поточний ремонт	4,00	2,00	0,10	6,10
Середній ремонт	16,00	7,00	0,50	23,5
Капітальний ремонт	23,00	10,00	2,00	35,00
Усього	44,5	19,10	2,6	66,20