Подолання тіньової економіки – нагальна проблема людства

Високий рівень тінізації  оплати праці пояснюється:

1) значним розривом між  вартістю трудових ресурсів для  роботодавця та фактичною сумою,  яку працюючий отримує за свою  працю; 

2) толерантним ставленням  працюючих до практики виплати  неофіційних заробітних плат  та, відповідно, позбавлення їх гарантій  щодо пенсійного та соціального  забезпечення;

3) невідповідністю сплачених  податків та внесків якості  державних послуг, що спричинює  значні додаткові витрати з  боку населення з метою отримання  цих послуг на належному рівні;

4)несправедливістю системи  розподілу пенсій, пов’язаної з  наявністю великої кількості  спеціальних, професійних, особливих  та пільгових професійних режимів;

5) наявністю механізмів, які забезпечують легке та  дешеве вилучення коштів підприємств  у позалегальний сектор економіки з метою виплати тіньових заробітних плат;

6) фактичною безкарністю  порушень у сфері оплати праці. [6, с. 52]

Як свідчать дослідження, до основних спонукальних мотивів тіньової економічної діяльності належать: потужний податковий прес, правова незахищеність суб’єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях; відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність; [6, с. 54]

Міжнародний центр перспективних  досліджень визначив втрати, пов’язані  з перебуванням у офіційному та неофіційному секторах економіки. За існуючих умов ці втрати є меншими у неофіційному секторі. Такими втратами вважають:

• позбавлення участі у  соціальній системі (пенсійній, соціального  захисту тощо), якщо громадянин не знаходить  способу користуватися її благами, не сплачуючи внесків до неї;

• ризик бути покараним;

• докори сумління.

Проте, втрати від перебування  у легальному секторі зазвичай є  вагомішими. До таких втрат належать: [14, с. 114]

• сума страхових внесків  до відповідних фондів;

• час, витрачений на з’ясування того, як саме декларувати свої доходи;

• ризик, що навіть сумлінний  платник податків буде покарний через  певний свій «недогляд»;

• втрата деяких пільг, на які  особа могла б претендувати, якби вона приховувала бодай частину  свого доходу.

Враховуючи зазначену  специфіку, однією із засад детінізації ринку праці має бути збільшення втрат роботодавця та працівника від перебування в нелегальному секторі економіки, спрощення процесів отримання та декларування реального доходу. [16]

Актуальність дослідження  чинників тінізації земельних відносин та визначення напрямів їх подолання  потребує формування ефективних механізмів управління ринком землі у контексті  земельної реформи. Тіньові земельні відносини, котрі відбуваються поза легальною економікою, негативно  впливають на керованість ринків землі та дієвість важелів їх державного регулювання, що стримує розвиток сільського господарства, будівництва, туризму  та інших видів економічної діяльності. [16]

Поряд з втратами бюджету, наслідком високого рівня тінізації  земельних відносин є невпевненість  суб’єктів господарювання у захищеності прав власності на землю, що стримує інвестиційну активність у реальному секторі економіки, зокрема у сільському господарстві та будівництві. Корумпованість та тінізація у сфері земельних відносин спричинюють умови для деформації та руйнування механізмів конкуренції на ринку землі та спотворюють механізми формування собівартості у галузях економіки. Так, наприклад, високі хабарі за придбання або відведення земельної ділянки під забудову, необґрунтовано завищують ціни на ринках житлової нерухомості. [2, с. 8]

1. Недосконалі процедури  безоплатної передачі, продажу та  відведення в оренду фізичним  та юридичним особам земельних  ділянок державної та комунальної  власності. Основні причини тінізації  у цій сфері пов’язані з: [2, с. 8]

• зловживаннями органів  виконавчої влади та місцевого самоврядування, які ухвалюють рішення про  передачу у власність або користування земельних ділянок державної  та комунальної власності, практикою  безпідставної відмови у наданні  права власності чи оренди з боку посадових осіб уповноважених органів  державної влади;

• складністю доступу громадян і юридичних осіб до інформації про  вільні земельні ділянки, генеральних  планів населених пунктів, практикою  надання громадянам і суб’єктам  господарювання недостовірної інформації щодо наявності вільних земель;

• порушеннями під час  організації та проведення земельних  аукціонів;

• практикою отримання  земельних ділянок з використанням  права на їх безоплатну передачу громадянам України із земель державної та комунальної  власності через підставних осіб.

2. Відсутність ефективно  діючої системи обліку земель. [2, с. 8]

За інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства, 1,5 тис. га земель використовується без  достатніх правових підстав. Нормативна грошова оцінка цих земель складає  понад 16,5 млрд грн, щорічні втрати бюджету внаслідок недоотримання орендної плати та земельного податку на них становить 0,5 млрд грн.

3. Заборона відчуження  земель сільськогосподарського призначення. [2, с. 9]

Через заборону фізичним і  юридичним особам відчужувати землі  сільськогосподарського призначення, за винятком передачі її у спадок та вилучення для суспільних потреб, операції купівлі-продажу таких  земель здійснюються з використанням  механізмів зміни їх цільового призначення. Щоб обійти заборону на продаж паїв, вони переводяться у категорію земель особистого селянського господарства, а потім – у категорію житлової та громадської забудови, торгівля якими дозволена. За даними Держземагентства, за час дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення було змінено цільове призначення понад 170 тис. га сільськогосподарських земель.

4. Недієві механізми викупу  та оренди земельних ділянок  під приватизованими об’єктами нерухомості. [2, с. 9]

За оцінками експертів, нині близько 98 % земель промисловості перебувають  у постійному користуванні суб’єктів  господарювання без належного оформлення прав. Відповідно до норм Земельного кодексу  земельні ділянки державної або  комунальної власності, на яких розташовані  об’єкти нерухомого майна, що перебувають  у власності фізичних або юридичних  осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах. Через недосконалі процедури  оцінки земель, орендна плата або  вартість землі у разі її викупу можуть бути економічно невиправданими для підприємств, виробничі потужності яких розташовані на цих ділянках.

5. Недосконалі механізми  спільного інвестування будівництва  на земельних ділянках державної  та комунальної власності. [2, с. 11]

 З використанням корупційних схем договори спільного інвестування будівництва на земельних ділянках державної або комунальної власності складаються на умовах, коли пайова участь приватного інвестора є незначною у здійсненні найбільш витратних робіт за рахунок бюджетних коштів. Після завершення будівництва кожна сторона набуває право власності на визначені договором частини збудованого об’єкта нерухомості, відповідно, і земельної ділянки, на якій він розташований.

6. Недієві механізми контролю використання земель. [2, с. 11]

За інформацією Держземагентства, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не завжди належним чином реагують на клопотання контролюючих органів щодо усунення порушень земельного законодавства та приведення у відповідність із ним ухвалених рішень з питань регулювання земельних відносин, використання і охорони земель.

Викривлення даних щодо використання земель у сільському господарстві формує тіньовий обіг сільськогосподарської  продукції. Це негативно впливає на продовольчу безпеку держави та на функціонування механізмів конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції, створює умови для тіньового експорту продукції сільського господарства. [2, с. 12]

Таким чином, тінізація економічних  відносин впливає на економіку України  досить специфічно. Зовнішні кризові  явища спричинюють швидке масштабне  вилучення капіталів з офіційної  економіки, поглиблюють її кризовий стан. Тіньовий сектор економіки справляє негативний вплив на стан економічної  безпеки країни. Наслідком посилення  даної загрози є ослаблення соціального  захисту населення і зниження його економічної активності, а також  істотне зниження темпів економічного зростання на макрорівні в результаті залишку значної кількості фінансових ресурсів та тінізації земельних  відносин.

 

 

РОЗДІЛ 3. ДЕТІНІЗАЦІЯ ЯК СПОСІБ ПОДОЛАННЯ ЯВИЩ ТА ПРОЦЕСІВ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно  з рівнем 2010 р. є індикатором успіху реформування податкової системи відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. Крім того, зниження рівня  тінізації є передумовою досягнення цілей та ефективності передбачених програмою заходів з реформування економіки та соціальної сфери майже  за всіма напрямами. Масштаби тінізації  економічних відносин залишаються  наближеними до критичного рівня, який, за оцінками експертів, сягає 40 % і створює  умови для слабкої дієвості важелів регулювання економіки. [3, с. 23]

Неформальна зайнятість та тінізація заробітних плат є ризиком  стабілізації державного бюджету та досягнення цілей реформування системи  пенсійного страхування. Існуючий масштаб  тінізації ринку праці та наявність  налагоджених механізмів легкого виведення  у тінь заробітних плат негативно  позначаються на розмірах страхових  внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також  обсягах надходжень до бюджету податку  з доходів фізичних осіб та податку  на додану вартість. За таких умов навіть незначні коливання економічної  кон’юнктури збільшують масштаби виведення  зарплат у тінь, що дестабілізуюче впливає на систему державних  фінансів та солідарну пенсійну систему. Крім того, тінізація заробітних плат загрожує стримуванням нагромадження  коштів накопичувальної системи  та розвитку її інвестиційного потенціалу. [3, с. 23]

Тінізація земельних відносин перешкоджає формуванню ефективних механізмів управління ринком землі  у контексті земельної реформи. Реалізація земельної реформи без  належного забезпечення інвентаризації, обліку, оцінки та контролю використання земель сприятиме подальшій тінізації  ринку землі та створюватиме умови  для легалізації правопорушень. Зволікання з реформуванням ринку  землі спричинює низку негативних наслідків: стихійність процесів концентрації землі; незаконне захоплення земель і зміна їх цільового призначення; істотний обсяг перепрофілювання сільськогосподарських угідь та їх стихійна забудова; стихійний розвиток процесів оренди та купівлі-продажу землі у спосіб непрозорої чи незаконної зосередження великих площ земель у окремих юридичних і фізичних осіб; надмірне виснаження земельних ресурсів; нераціональна структура виробництва; порушення науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства; монокультуризація землеробства; деградація сільгоспугідь. [3, с. 23]

Таким чином, зважаючи на зазначені  ризики у реалізації реформ, пріоритетами детінізаці економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є:

• легалізація ринку праці;

• детінізація земельних  відносин.

Легалізація ринку праці

Легалізація зайнятості та детінізація заробітних плат є передумовами стабілізації Державного бюджету та досягнення цілей реформування системи  пенсійного страхування, передбачених Програмою економічних реформ на 2010–2014 рр.

Серед основних напрямів детінізації оплати праці, які нині широко дискутуються, виділимо наступні: зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками; посилення зв’язку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення; перерозподіл розмірів страхових внесків між працюючим та роботодавцем; посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та страхових внесків; поліп-шення адміністрування податків; запровадження індикативних заробітних плат; поліпшення якості соціальних послуг. [16]

1. Перерозподіл обсягів  страхових внесків між працівником  та роботодавцем.

Досвід розвинених країн  свідчить, що розмір страхових внесків, які сплачує роботодавець, зазвичай є меншим, аніж внесок працюючого. Тому прихильники такого заходу наголошують  на необхідності перерозподілу внесків.  Опоненти зазначеної позиції стверджують, що такий перерозподіл не матиме значення, оскільки для працівника важливим є  розмір отримуваних коштів у вигляді  оплати праці, а для роботодавця  – фактична вартість трудових ресурсів. Тому, як за існуючих умов, так і у  разі перерозподілу внесків, сторони  продовжуватимуть домовлятися. Крім того, опоненти стверджують, що реалізація пропонованого  заходу зменшить розмір «чистої» заробітної плати.

На нашу думку, позитивного ефекту від перерозподілу внесків між роботодавцем та працівником може бути досягнуто лише за умов збереження на існуючому рівні або зменшення розриву між фактичною вартістю трудових ресурсів для роботодавця та фактичним обсягом отриманих коштів для працівника. За таких умов перерозподіл страхових внесків вплине на механізми ціноутворення на ринку праці, а, відповідно, на механізми конкуренції. За часткового перенесення навантаження від роботодавця до працівника має збільшитися номінальна заробітна плата працівників, які її легально отримують. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці роботодавців, які сплачують легальну заробітну плату. Як наслідок, роботодавці, які використовують схеми нелегальної оплати праці, будуть змушені підвищувати заробітну плату, або легалізувати її. [16]