Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2013 в 22:32, курсовая работа
Мета роботи: розглянути сутність грошей та грошових систем, їхнє значення. Також буде зроблена спроба показати, наскільки велике економічне значення грошового обміну і яку роль гроші грають у формуванні економічної політики.
Цим закінчився другий етап розбудови
грошової системи України і розпочався
третій. Важливою віхою тут стало
прийняття Верховною Радою
3.2.Напрямки подальшого
Багато труднощів в економічному будівництві виникає через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена. Одна з найгостріших проблем української економіки - це платіжна криза, яка паралізувала економічний оборот і господарське життя, спотворила та зробила ненадійними відносини між підприємствами. Величезні капітали, які через інвестиції повинні рухати виробництво, консервуються в боргах і перебувають у бездіяльному стані.
Попри те, що в Україні, як і в усьому світі, функціонує кредитна грошова система, боргам, за нашим законодавством, не надано майнових прав. Через це підприємства не можуть перетворити їх у гроші, що й зумовлює руйнівну платіжну кризу. У країнах з розвинутою ринковою економікою 3/4 розрахунків між підприємствами здійснюються за рахунок руху паперів, різного роду боргових вимог (векселів, чеків). В Україні ж влада визначила, що розрахунки повинні здійснюватися лише живими грішми і передусім готівкою, рух якої між підприємствами не відображається у звітах, а тому операції з нею не оподатковуються і є безконтрольними. Через недосконалість системи платежів у розрахунки вкладаються величезні грошові капітали - десятки мільярдів гривень, які мають скеровуватися в інвестиції. Капіталовкладення за рахунок внутрішніх ресурсів підприємств, по суті, згорнуті.
Розблокувати платіжну кризу можна неінфляційними методами. На створення грошей на базі векселя, а отже, і на рефінансування НБУ комерційних банків під заставу векселів інфляція не поширюється, бо кожній грошовій сумі відповідає певний обсяг товарної маси. Оскільки кредитні грошові зобов'язання доводиться гасити, гроші вилучаються з обігу і не справляють тиску на грошову масу, натомість її штучне звуження душить виробництво, підриває його ринок.
Таким чином,
через заборону уряду на використання
оборотних документів, передусім
векселів, і неврегульованість відносин
з використанням комерційного кредиту
підривається база грошової системи країни,
а підприємства позбавляються ліквідів,
штучно робляться неплатоспроможними,
банкрутами. Цим підходом не лише паралізуються
розрахунки, а й народногосподарський
оборот і процес відтворення в цілому.
Великої шкоди
Україні завдає нав’язувана ззовні
жорстка монетарна політика. Успішність
рекомендацій монетаристів щодо регулювання
економіки лише за допомогою кількості
грошей не підтверджується ніде у світі.
У найбільших країнах Європи темпи зростання
грошової маси були значно вищими від
рекомендованих ними (3-4% на рік, з урахуванням
приросту реального ВВП). Наприклад, у
Франції за відповідний період середньорічні
темпи зростання грошової маси становили
5,9%, а середньорічний темп приросту реального
ВВП - 2,2%, інфляції - 2,4%. Відповідні показники
в Німеччині становили 7,3%, 2,6%, 2,5%, в Італії
- 6,4%, 1,6%, 4,8%, у Великій Британії - 9,9%, 2,25%,
4,45%. Темпи приросту грошової маси виявилися
у 2-2,8 рази вищими, ніж пропоновані сучасними
монетаристами, і у 2,6-4,4 рази перевищують
темпи приросту реального ВВП. Важливо
підкреслити, що розрив між темпами приросту
грошової маси і темпами приросту реального
ВВП значно більший, ніж середні темпи
інфляції в цих країнах, що зумовлює реальне
зростання насиченості економіки грішми.
Україна досі не має реальної програми виходу з кризи. Те, що нам рекомендують закордонні радники як найпрогресивніший економічний курс, насправді є набором положень із застарілих концепцій ХVІІІ-ХІХ століть, принизливих для нас вимог МВФ, інших міжнародних фінансових організацій, провідних, високорозвинених країн. Вони проникнуті турботою не про піднесення і розквіт України, не про спорудження на її території нових, потужних найсучасніших підприємств, а про збут на її ринках своїх залежалих, морально застарілих товарів, привласнення наших багатств. Тож очевидно, що подібні рекомендації не придатні для України, яка перебуває в процесі державного будівництва, створення ринкових інститутів та інфраструктури.
У країні не сформовано внутрішнього ринку як бази національного економічного розвитку. Найуспішніше український ринок освоюють транснаціональні корпорації (ТНК) індустріально розвинених країн - США, Німеччини, Великої Британії, Франції. Для цього вони застосовують такий інструмент, як міжнародні фінансові організації (МФО). До співпраці з ними українську владу змушує величезний зовнішній борг. ТНК і МФО фактично здобули статус консолідованого члена українського уряду.
Надмірно розрісся експорт. Вивозиться
з України 60% ВВП, переважно сировина.
У хімічній і нафтохімічній промисловості
обсяг експорту становить 80,2%, у чорній
металургії - 75,4%, у деревообробній і целюлозній
промисловості - 62,2% обсягу виробництва.
У кольоровій металургії і легкій промисловості
внаслідок використання давальницької
сировини цей показник сягає відповідно
103 і 135,7% обсягу виробництва. Країни світу
борються за експорт, на якому вони багатіють,
а з України вивозиться все, що можна вивезти.
Натомість гроші в Україну не повертаються.
Існуюче виробництво в Україні
на 90% пов'язане із зовнішнім торговим
оборотом. Це майже вдвічі більше, ніж
у Німеччині і Великій
Потенційні резерви
Є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової системи не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика. Стимулювання експорту з використанням зазначеного інструментарію, використання девальвації як компенсуючого інструменту експортних втрат може дати лише тимчасові вигоди.
На відміну
від девальвації, зміцнення валютних
позицій національної грошової одиниці
більш вигідне для України. Йдеться,
по-перше, про здешевлення критичного
імпорту енергоносіїв, що посідає дуже
важливе місце в нашому торговому балансі.
По-друге, Україна здешевлює технологічний
імпорт машин та обладнання, що повною
мірою відповідає стратегії інноваційного
розвитку української економіки на наступне
десятиріччя. По-третє, поступова ревальвація
гривні, що нині відбувається, здешевлює
обслуговування зовнішнього боргу. По-четверте,
стабільний валютний курс — це надійна
основа зниження інфляції. По-п’яте, ревальвація
— важливий чинник підвищення не лише
реальних доходів населення, а й вартості
активів підприємств та фінансових (зокрема
банківських) установ, номінованих у доларах.
Нарешті, по-шосте, сильна гривня — це
важлива передумова зміцнення інвестиційного
потенціалу, зокрема залучення в національну
економіку іноземних капіталів. Україна
має розраховувати саме на такі результати,
добре розуміючи, що вони можливі лише
в довгостроковій перспективі.
В останні два роки грошово-кредитна політика НБУ набула більшої визначеності . Однак Україна припустилася б небезпечної помилки, якби почала замовчувати існуючі і в цій сфері проблеми. Тим більше що на багато запитань поки що немає відповіді.
Добре відомо, що дійовість грошово-кредитної політики визначається здатністю Національного банку регулювати грошові потоки та структуру грошового ринку. Наші проблеми у цій площині також не становлять жодної таємниці. Зрозуміло, по-перше, що грошово-кредитна політика не може бути ефективною, коли поза банками обертається понад 40% грошової маси . Ці гроші фактично не піддаються регулятивним діям НБУ. По-друге, грошово-кредитна політика не може бути ефективною, коли фактично не діють механізми дисконтного регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує у нас регулятивної функції. Впродовж 2001 року облікова ставка знизилася з 27 до 11,5%, а кредитні ставки комерційних банків — усього на 7,7 відсоткових пункти . Нині у нас облікова ставка становить 10%, а в Росії — 23%, однак кредитні ставки комерційних банків в Україні в 2,5—3,0 разу вищі, ніж у Росії. По-третє, грошово-кредитна політика не може бути ефективною і в умовах існуючої доларизації, коли гривня лише частково виконує функцію нагромадження та міри вартості. Іноземна валюта у досить значних обсягах залишається основним товаром на ринку грошей. Частка депозитів, номінованих у ній, 1997 року становила 29,9%, 2001-го — 42,7%. Добре відомо і те, що у скляних банках населення зберігає не гривні, а долари.
Існують
й інші не менш гострі проблеми, без
розв’язання яких говорити про надійність
грошової стабілізації було б передчасно.
У контексті проблеми, що розглядається,
для нас дуже важливе удосконалення немонетарних
інструментів грошової стабілізації.
Нині це має стати головною турботою уряду,
його економічного блоку. Тут є багато
позицій, однак зупинимося лише на визначальних.
По-перше, збереження політики бездефіцитного
і водночас збалансованого бюджету. У
нас немає альтернативи цьому. Бездефіцитний
бюджет — не лише основа стабільності
гривні, а й головний інструмент зниження
боргового навантаження на економіку.
По-друге, відчутне зниження податкового
тягаря. Податкова складова в структурі
витрат, а відтак і в ціновій динаміці,
залишається надзвичайно високою. По-третє,
створення ефективного антимонопольного
конкурентного середовища і насамперед
— подолання свавілля природних монополій,
які весь час штучно завищують тарифи.
Рада НБУ готова активно співпрацювати
насамперед з Міністерством економіки
із цих питань. Знову ж таки, йдеться про
органічне поєднання інструментарію грошово-кредитної
та немонетарної антиінфляційної політики.
Реалізація поставлених Президентом України
завдань щодо відчутного поглиблення
стабільності гривні можлива лише на основі
такого комплексного підходу.
ВИСНОВКИ
Проблема природи та питання про сутність грошей і грошових систем, їх функції залишаються предметом гострих дискусій, де проявляються багато різних думок до їх розв’язання. Це пов’язано із складністю і багатогранністю грошей як предмета вивчення. Тому для з‘ясування сутності грошей необхідне послідовне, всебічне та детальне дослідження цього економічного явища, шляхом вивчення історії походження та розвитку грошей, їх форм та функцій. Необхідно також враховувати різноманітні підходи до вирішення цих питань, проте, незважаючи на їх велику кількість, на мою думку, можна зробити висновок стосовно сутності і функцій грошей і грошових систем.
Виникнення грошей тісно пов’язане з історичним процесом обміну товарів і зміни форм власності.
Функції грошей розглядаються як прояв їх сутності. Можна виділити п’ять класичних функцій грошей. Так, функція грошей як міри вартості, полягає у вирішенні вартості товару в грошах, шляхом встановлення цін. Як засіб обігу гроші забезпечують рух товарів через рух грошей. Гроші унікальні за своєю простотою, як засіб платежу за товари і послуги: їм притаманна найвища ліквідність серед всіх фінансових засобів. Так, функція грошей як засобу платежу полягає у можливості купівлі з наступною оплатою. Як засіб нагромадження гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівлі здатності. Функцію світових грошей гроші виконують як засіб міждержавних розрахунків. Своєрідною формою буття грошових функцій виступають форми грошей, які виступають як засіб вираження сутності грошей. Існують такі форми грошей: повноцінні і неповноцінні.
Проблеми суті і функцій грошей є дуже важливими при становленні національної грошової системи. Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Так нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості, так як в даному випадку змінюється масштаб цін. Внаслідок знецінення грошових знаків, погано виконуються функції купівельного та платіжного засобів. Також в Україні простежується і порушення ефективності виконання функцій нагромадження, оскільки вона прямо залежить від стабільності грошової одиниці.
Отже, для побудови ефективної грошової системи необхідне правильне розуміння суті грошей і створення сприятливих умов для виконання грошима своїх функцій.
Информация о работе Сутність та функції грошей. Грошові системи