Мовний етикет

ВСТУП

Доба бурхливого розвитку наук, політичних змін спричинила необхідність чисельних постійних міжнародних  контактів. Саме тому в наш час  набуває вагомості поняття етикету, а саме мовленнєвого етикету, який допомагає  вирішити питання культури спілкування, його ефективності.

Цікаве визначення етикету  дала американська письменниця Вірджинія  Гудзон: “Etiquette is what you are doing and saying when people are looking and listening. What you are thinking is your own business.”[17,с.14]

Мовленнєвий етикет –  це форма нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві між представниками окремої нації. В більш стислому значенні під мовленнєвим етикетом ми розуміємо сукупність типових висловлювань, які зумовлені національно-культурними й мовними традиціями в даному мовному колективі для вживання в конкретних соціально-комунікативних ситуаціях[17,с.6].

 Для вирішення багатьох  проблем ефективності мовленнєвої  комунікації, особливо в науковій  сфері, від розвитку якої залежить  наше майбутнє,  лінгвісти мають  звертатися до питань етикету, досліджувати мовні аспекти його вираження в різних типах дискурсу. 

Дискурсивний аналіз зявився в лінгвістиці для  позначення досліджень як писемних, так  і усних текстів, власне елементів  комунікації, більших за речення. Нині існує велика кількість підходів як до аналізу дискурсу, так і до виділення різних його типів. Однак між усіма підходами є дещо спільне – усі вони розглядають людську поведінку як мовленнєву діяльність. Власне дискурс – це текст у сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними й іншими) факторами, текст як цілеспрямована соціальна дія, компонент взаємодії людей та механізмів їхньої свідомості, “мова у житті”[1]. Дослідження наукового дискурсу розпочалися приблизно тридцять років тому як напрямок розвитку прикладної лінгвістики – дисципліни, що охоплює вивчення педагогічних, соціальних  та практичних аспектів мови (Н.М.Разинкіна, М.М.Глушко, І.М.Колегаєва, В.І.Карабан, М.М.Кожина, Л.В.Славогородська, Л.І.Зільберман та ін.).Серед багатьох підходів до аналізу наукового дискурсу ми обрали дослідження категорії етикетизації. Мовні питання етикету традиційно вивчалися на матеріалі художньої літератури та загальнонародної мови (В.Є. Гольдін, Н.І. Формановська, М.П Фабіан, С.К. Богдан та ін.).

Англо-американська наукова проза є продуктом діяльності відповідної наукової дискурсивної спільноти, яка має власні цілі, механізми комунікації , етикет. Етикетні особливості англо-американської наукової прози відображають особливості англо-американського інтелектуального стилю, під яким розуміється етнонаціональна специфіка передачі думок на письмі в плані відбиття певних правил та особливостей побудови наукових текстів. Етикетизація є однією з найбільш складних категорій – як у теоретичному плані, так і в плані практичного оволодіння англійською мовою як іноземною – особливо з огляду на актуальність поліпшення ефективності наукової комунікації в контексті глобалізації комунікації у сучасному світі та пожвавлення спілкування в науковій сфері за допомогою саме англійської мови. Тож актуальність проблеми етикетизації англо-американського наукового дискурсу та її практичне значення визначили вибір теми дослідження.

Об’єкт  дослідження – сучасний писемний англо-американський науковий дискурс.

Предмет дослідження – засоби етикетизації англо-американської наукової прози.

Мета роботи – комплексне дослідження етикету й способів його вираження в англо-американському науковому дискурсі з огляду на текстуальну, інтерперсональну та культурну специфіку їх реалізації. Згідно з поставленою метою в ході роботи вирішувалися наступні завдання:

• Визначити сутність понять “етикет”, “науковий дискурс” та їх співвідношення;
• Виявити основні шляхи етикетизації;
• Визначити способи вираження етикету в англо-американському науковому дискурсі;
• Висвітити вагомість різних способів етикетизації англо-американського наукового дискурсу, їх вплив на комунікативний процес.

   

 

РОЗДІЛ І. ЕТИКЕТ В АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІЙ НАУКОВІЙ                        

                    ПРОЗІ

Етикет є специфічним регулятором суспільних відносин та важливим чинником міжкультурної комунікації. Коли ми спілкуємось з іншими людьми, ми так чи інакше даємо оцінку нашим стосункам з ними, відносимо ці стосунки до певного типу, регулюємо їх. Це й є та особлива сфера, в якій зручно вживати засоби етикету, для якої вони існують [4,с.8].

 Саме через культурну  специфічність етикету дослідження  дискурсивної реалізації різноманітних  етикетних ситуацій на матеріалі  різних мов набувають нині  все більшої актуальності. Науковий дискурс також не позбавлений етикетних складових, які можуть передаватися за допомогою мовних та візуально-риторичних засобів. Етикет - у найглибшому розумінні - стосується не лише етнокультурних факторів, а й соціальних та професійних чинників. Терміном "етикетизація" зазвичай позначається "увага до іншого". Етикет підпорядкований до існуючої системи цінностей, він виражає й закріплює її. Приймати цей етикет, виконувати його вказівки значить приймати існуючу систему цінностей і визнавати себе членом даного суспільства[4, с.11].

 У цілому, етикет  можна визначити як фактор, що  регулює поведінку в стандартних  ситуаціях субкультур певних  націй, а мовленнєвий етикет - як комплексну систему одиниць  певної етнічної мови, що вживаються  за правилами мовленнєвої поведінки в стандартних ситуаціях субкультур. Ми трактуємо етикетизацію як функціонально-комунікативну категорію, що виражається за допомогою засобів реалізації персуазивної інтенції адресанта в плані поліпшення ефективності комунікації з огляду на фактор адресата. Основними складовими вираження етикету в англо-американському науковому дискурсі є нормативні текстуальні (структурно-композиційні) та інтерперсональні комунікативні мовні одиниці, деякі з яких є культурно специфічними. Зазначені елементи тісно повязані між собою та гармонійно співіснують.

Етикет реалізується в англо-американському науковому  дискурсі через модуляції категоричності та некатегоричності номінацій з  тяжінням до некатегоричності з метою  переконання адресата в істинності інформації та через відповідне структурування дискурсу, привертання уваги до його ключових моментів. У цілому, науковий дискурс не лише переконує, але й передбачає полегшення сприйняття та декодування інформації. Способами вираження етикету в англо-американському науковому дискурсі є цілий комплекс вербальних інтерперсональних і текстуальних метадискурсивних одиниць.

Науковий  дискурс  в   цілому  та  англо-американський  зокрема  є   відносно регламентованим. Йому властиве використання значної  кількості пасивних конструкцій, розгалуженого   термінологічного   та   номенкла-турного   апарату,   стандартизованої загальноонаукової метамови, зокрема засобів текстуального (різноманітні конектори, візуально-риторичні елементи) та інтерперсонального (маркери ставлення автора до змісту пропозиції тощо) метадискурсу. Згадані ознаки наукового дискурсу зазвичай не повязуються з прагматичними аспектами наукової комунікації, зокрема з вираженням в ній етикету. Втім, науковий дискурс можна розглядати як особливий тип взаємодії, в основі котрої – певні стратегії і тактики реалізації комунікативної інтенції адресанта, що відбивають як типологічні інтерперсональні властивості наукової комунікації, так і етноспецифічні аспекти соціуму. Стратегії й тактики та мовні засоби їх вираження мають специфічний характер і реалізуються за допомогою цілої системи мовних одиниць, зокрема засобів текстуального та інтерперсонального метадискурсу. В основі концептуальної моделі наукового тексту – переконання адресата в істинності повідомлення.

Умовність етикетних знаків (засобів) означає, що мова етикету, як і будь яка інша, потребує спеціального вивчення [4,с.26]. Мовна реалізація етикету в науковому дискурсі забезпечує ефективність комунікації. Саме тому етикетизація є важливою категорією наукового дискурсу.

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕТИКЕТНІ АСПЕКТИ  АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО

                     НАУКОВОГО ДИСКУРСУ ТА ЙОГО  КОМПОЗИЦІЙНОЇ 

                     БУДОВИ.

Характерною ознакою англо-американського наукового дискурсу є його жанрова  стратифікація та варіативність. До основних жанрів англо-американської наукової прози належать: оглядові й експериментальні статті, наукові статті типу "обговорення за круглим столом", "інтерв'ю", матеріали наукових конференцій, повідомлення про майбутні та минулі конференції, нові наукові й технічні розробки, анотації, рецензії, монографії, подання на отримання грантів, традиційна та "електронна" наукова кореспонденція тощо.

Наукові праці, зокрема сучасні  англо-американські наукові статті, особливо експериментальні, варіюють за структурою елементів композиційної будови, яка в цілому містить такі блоки:

• brief abstract
• foreword
• abstract
• introduction
• experiment(s)
• method(s)
• results
• discussion
• conclusions
• acknowledgement(s)
• notes
• references
• biographies.

В англо-американському науковому тексті виділяються структурні дискурсивні макроблоки наукової праці: "анотація", "вступ", "методи дослідження, "результати"/"висновки". Такі макроблоки містять ряд мікроблоків типу "визначення території, ніші та зайняття ніші", "фонова інформація", "додаткова інформація", "дефініція", "опис", "гіпотеза", "перефразування", "оцінювання", "ствердження", "підсумовування" та інші елементи, зокрема, такі, що виділяються в рамках теорії риторичних структур.

Науковий дискурс відзначається  лінеарністю, що виявляється у його надзвичайно чіткій структурованості, підпорядкуванні мікропропозицій макропропозиції, компресованості, уникненні дигресій і передається через низку метадискурсивних мовних одиниць та риторичних фігур корекціо, експлетив, дистинкціо, енумераціо, які допомагають адресату краще орієнтуватися в тексті. Етикетна функція засобів вираження лінеарності в науковому тексті зумовлена орієнтацією на адресата, полегшенням декодування інформації.

Згадані засоби передають:

•   послідовність (first; second; next, we begin with/by; we conclude by);

•   додаткову інформацію (additionally; moreover; also);

•   уточнення та (само)виправлення  (or rather, in this particular case);

•   перефразування та пояснення (simply put; in other words; that is to say, on this account);

•   екземпліфікацію  та кларифікацію (for instance; for example; they are salient examples);

•   підсумовування (to put it in a nutshell; in sum);

•   компресію (in a word; briefly).

Вони не тільки структурують дискурс, але й привертають увагу адресата до істотних фрагментів тексту з метою полегшення декодування інформації, надання читачеві найповнішого та найточнішого уявлення про предмет/явище/процес.

В англо-американських  наукових працях часто вживається так  званий "історичний теперішній час" - historical present, який позначає вічну актуальність, а отже, і високу оцінку доробку певного вченого або групи вчених: X writes/argues замість X wrote/argued. У посиланнях спостерігається різний ступінь персоналізованості - від максимальної персоналізованості до часткової та мінімальної персоналізованості посилань. В етикетному плані, деперсоналізовані посилання натякають на спільність поглядів між адресантом та адресатом. Традиція складання подяки, яка може містити іллокутивний та пропозитивний елементи, є усталеним етикетним компонентом англо-американського наукового дискурсу:

“We are grateful to Gilles Fauconnier, Charles Fillmore, Suzanne Fleischman, Elzbieta Gorska, and Paul Kay for helpful comments and examples”[21,с.132].

 Максимально етикетною є розгорнута персоналізована подяка - перформативи або хеджовані перформативи. Присвяти зазвичай зустрічаються в монографіях і є своєрідною формою подяки.

Такі елементи структурно-композиційної  будови, як засоби візуальної риторики, серед яких графічні засоби (таблиці, графіки, діаграми, схеми, рисунки, фотографії) та колірна палітра полегшують декодування інформації, сприяють адекватному і недвозначному її розумінню та привертають увагу читача до найістотніших фрагментів наукової роботи.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ЕТИКЕТИЗАЦІЇ НАУКОВОЇ

                       ПРОЗИ.

Звертаючись до англо-американського наукового дискурсу, ми можемо виділити ряд стратегій вираження етикету: “зменьшення” впливу на адресата, вуалювання негативної думки, вияв солідарності з адресатом, привертання його уваги, полегшення декодування інформації. Ці стратегії реалізуються через низку тактик.

"Зменшення" впливу  на адресата досягається за  допомогою  висловлення невпевненості,  етикетної некатегюричності (kind of; in a way; in a sense; perhaps, maybe; probably; it seems; it is likely), завдяки чому реалізується тактика скромності. "Зменшення" впливу на адресата передається й через тактику непрямого прохання про дозвіл на дію (let me /allow me; if I may...; I would like to). Вплив на адресата "зменшується", коли адресант висловлює обережний прогноз (hopefully; with luck). "Зменшення" впливу на адресата можна досягти через створення ефекту "об'єктивності" інформації (it is known/thought; studies suggest; presumably; тощо), альтернативності (not solely; on the one hand... on the other hand...). Способом "зменшення" впливу на адресата є використання тактики "дипломатичного" підходу (may or may not; for both better and worth; it depends).

Вуалювання негативної думки досягається  за допомогою  уникнення прямого заперечення, скромності (I am not sure I would go that far). Зменшення ефекту негативності досягається через поступове зменшення впевненості в істинності висловлювання (on the one hand; (on) the flip side (of the coin); for one thing; although; though; albeit; however; (but) along the way; despite; in spite of; nonetheless; nevertheless; still; yet; while та ін.). Пом'якшення негативної оцінки досягається через висловлення застереження, зокрема стосовно обмеження умов реалізації дії в майбутньому (to be fair; to put it squarely; bluntly; frankly (speaking); at any rate; in any case; caveat; unfortunately).

Вияв солідарності з адресатом  стосується залучення читача до імовірної  співпраці ("you and I” attitude, editorial "we") через звертання-пропозиції (let us/let's +V), накази-звертання (Consider...; Turn  to..).  Імплікація спільності поглядів/підходів ("common ground") є однією з найважливіших тактик у плані вияву солідарності з читачем, що реалізується через уживання мовних одиниць типу most of us are aware of/that...; naturally;understandably; strikingly; (not) surprising(ly); curiously; ironically тощо.  Спільність думки ("this is ту opinion, and I hope I gave you enough reasons to agree with me") також імплікуєгься через наведення позитивних і негативних моментів певної праці або підходу (it is difficult; unclear; unanswered; inevitable/inevitably; (un)fortunate(ly), unhappily; regrettably; sadly; luckily; X(s) fail(s) to...; X(s) is/are not mentioned at all) та подібних до них. Максимально етикетною є тактика комплімента адресату (типу the critical observer). Солідаризуватися з адресатом можна за допомогою передання внутрішнього діалогу з ним, висловлення непрямої або удаваної згоди з читачем (yes/of course/really/clearly... but...; in some cases тощо).