Державно-правове будівництво в Україні у перші роки незалежності (1991 - 1996 рр.)

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний університет

«Юридична академія ім.. Ярослава Мудрого»

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З історії держави та права України

Студента 1 курсу групи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Харків

 

2013 рік

 

 

ТЕМА КУРСОВОЇ РОБОТИ:

«ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ

 У ПЕРШІ  РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1991 - 1996 РР.)»

                                                                     План:

Вступ

1. Проголошення незалежності України 1991 р.:
1. Акт про проголошення незалежності України;
2. Республіканський референдум щодо підтвердження Акта проголошення незалежності України;
3. Всенародні вибори Президента України.
2. Особливості становлення демократії в сучасній Україні
3. Створення власного державного апарату:

3.1 Розширення повноважень Кабінету Міністрів України;

3.2 Служба безпеки України;

3.3 Закон України «Про статус суддів»;

3.4 Органи прокуратури.

4. Становлення українського права:

4.1 Зміни в кримінальному законодавстві України;

4.2 Зміни в трудовому праві та роль права в реалізації соціальної політики держави.

Висновки

Список використаної  літератури 
ВСТУП

Здобуття незалежності нашою державою в 1991 році сприяло бурхливому розвитку вітчизняної історичної науки. У переважній більшості дослідження були спрямовані на розкриття малодосліджених сторінок української історії початку ХХ століття. На початку 90-х років поточна

історія держави через незначний часовий проміжок її існування та мінливу політичну ситуацію, рідко потрапляла в поле зору дослідників, а характерною особливістю поодиноких праць досліджуваного періоду стала спорідненість їх проблематики з політологічною наукою. До того ж в умовах формування багатопартійної системи досить актуальними в перші п’ять років існування незалежної держави стали дослідження з історії суспільно- політичної думки і політичних вчень в Україні та державотворення на українських теренах впродовж століть. Жоден історик, який розглядав ті чи інші аспекти життя українського суспільства 90-х років, не оминув увагою питання становлення політичної системи України, заснування інституту президентства, критичного соціально-економічного стану незалежної держави на початку 90-х років ХХ століття, формування курсу зовнішньої політики.

Дослідженням 90-х років ХХ століття приділяли увагу такі вчені, як Тодика Ю.М.  у своїй праці «Основы конституционного строя Украины», Шевчук В.П. «Історія української державності: курс лекцій». В колективній монографії “Становлення владних структур в Україні ”, підготовленою групою авторів – О. Гаранем, О. Майбородою та В. Куликом, зроблено спробу пов’язати еволюцію владних інститутів із загальним ходом соціальної та політичної історії України.

Метою дослідження є дослідження державно-правового будівництва в Україні у перші роки незалежності (1991 – 1996). Тому відповідно слід вирішити наступні завдання:

• дослідити події 1991 р. та надати характеристику державно-правових актів, які визнали незалежність України;
• розкрити сутність особливостей становлення демократії в Україні на початку 90-х рр.. ХХ століття;
• всебічно проаналізувати процеси побудови державного апарату України;
• особливу увагу приділити прийняттю важливих законодавчих актів з основних галузей права.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є проблематика здобуття Україною незалежності та державно-правового будівництва країни.

Предметом дослідження стали роботи вчених, які безпосередньо стосуються проблематики розбудови усіх ланок при здобутті країною незалежності.

Методологічною основою курсової роботи стали такі методи, як:

• порівняльний - за допомогою порівняльного методу здійснювалося порівняння порядку та процесу становлення в Україні незалежності;
• описовий – за допомогою якого було здійснено загальне описання історичних подій вказаного періоду;
• системний аналіз – за допомогою якого були проаналізовані державно-правові акти.

Структуру курсової роботи складають: вступ, чотири розділи, висновки тасписок використаної літератури.

В першому розділі характеризується: проголошення незалежності України 1991 р., Акт про проголошення незалежності України, республіканський референдум щодо підтвердження Акта проголошення незалежності України..

В другому розділі описується: обливості становлення демократії в незалежній Україні

В третьому розділі аналізується: створення власного державного апарату, розширення повноважень Кабінету Міністрів України, Служба безпеки України, Закон України «Про статус суддів», створення Конституційного Суду, адвокатура та  органи прокуратури.

В четвертому розділі досліджується: становлення українського права, зміни в кримінальному законодавстві України, зміни в трудовому праві.

 

 

 

І. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 1991 Р.

Історія нашої неньки України насичена великою кількістю історичних подій, які залишили значний відбиток і вплинули на розвиток української мови і культури.

Незважаючи на те, що лише 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР склала декларацію «Про державний суверенітет України»[1, 2]. В ній передбачалось, що Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць [3, 4].

З перших днів існування почалася робота з формування атрибутів незалежної держави . 4 вересня 1991 року було прийнято постанову про підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора. 15 січня 1992 року з'явився указ "Про державний гімн України", який затвердив національний гімн на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького "Ще не вмерла Україна". 28 січня 1992 року синьо-жовтий прапор було проголошено державним прапором України. Малим гербом України було затверджено тризуб.

Як самостійна держава Україна з перших днів незалежності намагалася створити свою грошову одиницю. Постановою від 9 вересня 1991 року запроваджувався обіг купонів багаторазового використання.

У середині 1992 року Україна вийшла з рубльової зони. Зростання цін на енергоносії призвело до інфляції, яка в 1993 році переросла в гіперінфляцію. За 1993 рік купоно-карбованці знецінилися в 103 рази. Такого рівня інфляції на той час не знала жодна країна світу. Жорстка дефляційна політика Національного банку України дала змогу на деякий час приборкати інфляцію.

Проблеми українського громадянства були вирішені державою у досить короткий строк, бо вже 8 жовтня 1991 р. ВР прийняла Закон «Про громадянство України», в якому йшлося про усі ланки здобуття громадянства України.

Також важливим кроком на шляху формування національного адміністративно-територіального устрою стало ухвалення парламентом 4 листопада 1991 року Закону України «Про державний кордон», яким визнавалась недоторканність державного кордону України і вказувалось на те, що будь-які його порушення будуть рішуче припинятись.

Позитивну роль у цьому відіграли політико-правові обставини, що зумовили незворотність процесів утвердження української державності, зокрема проведення 1 грудня 1991 року республіканського референдуму щодо підтвердження Акта проголошення незалежності. Коли понад 90% громадян підтвердили своє прагнення жити у незалежній державі, що стало історичною віхою в національному відродженні України [3, 519].

 Важлива  подія у створені української  держави стало підписання 7-8 грудня 1991 року у Біловезькій Пущі керівниками України, Росії, Білорусії: Угоди «Про створення Співдружності Незалежних Держав», яку вже 10 грудня 1991 року було ратифіковано Верховною Радою України [4].А 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті керівники 11 держав підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав, яка засвідчила, що Союз РСР перестав існувати. І це дало змогу нашій країні будувати свою державність та провадити відповідні зміни в адміністративно-територіальному устрою держави.

Таким чином, адміністративно-територіальна система України перших років незалежності повністю повторювала модель, закладену в Конституції Української РСР, що (з певними змінами) продовжувала діяти. Отже, на момент проголошення незалежності до складу України входили: Кримська АРСР, 24 області, 2 міста республіканського підпорядкування (Київ та Севастополь) [9, 56].

1. Акт «Про проголошення незалежності України»

На позачерговій сесії ВР 24 серпня 1991 р. з доповіддю виступив Л. Кравчук. Він описав політичну ситуацію, яка склалась в країні. Спільну доповідь зробили народні депутати О. Мороз – від більшості, та І. Юхновський – від опозиції.

У їх доповідях висловлювалася думка про необхідність вжиття рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. А Голова Верховної Ради запропонував створити Раду оборони України та Національну Гвардію. Також пропонували ухвалити закон про статус військ, розташованих на території України та вирішити питання про департизацію правоохоронних органів республіки, вжити заходи щодо забезпечення економічного суверенітету. Зокрема, уряд мав організувати перехід у власність України підприємств і організацій союзного підпорядкування.

У серпні ці заходи означали утвердження незалежного статусу України. УРСР припиняла своє існування та, нарешті, народжувалася самостійна Україна. Щоб надати цілковитої законності цим рішенням, І. Юхновський від Імені Народної ради запропонував проголосити акт, в якому мав бути зафіксований новий державний статус України, а потім підтвердити цей акт на Всенародному референдумі. Одночасно Народна рада виступила з вимогою заборонити діяльність комуністичної партії України.

У другій половині дня Верховна Рада проголосила Акт незалежності України.

«Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, – зазначалося в цьому документі, – продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».

 За Акт  проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава - Україна. 

1.2 Республіканський референдум щодо підтвердження Акта проголошення незалежності України

Коли 24 серпня 1991 р. депутати Верховної Ради УРСР зібралися на надзвичайну сесію, представники від громадськості внесли у приміщення парламенту величезний синьо-жовтий стяг як символ розриву з тоталітарним московським центром. А через кілька днів, 4 вересня, було ухвалено постанову про підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора. Цим започатковувалася відмова держави, що народжувалася, від радянської символіки.

Після Акта проголошення державної незалежності все суспільно-політичне життя в республіці було підпорядковано Всеукраїнському референдуму, на якому 1 грудня 1991 р. виборцям належало відповісти на запитання, чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України. Політикам, котрі стояли на позиціях повної незалежності України, це було необхідно для того, щоб перекреслити результати референдуму 17 березня.

За підтвердження Акта проголошення незалежності України голосували 90% громадян, що брали участь у референдумі. А брали участь 84% тих, хто мав таке право. Отже, за незалежність України висловилися 76% усіх дієздатних її громадян. Проте несерйозно було б уважати, що всі вони були переконаними її прихильниками. Тих, хто не підтримав незалежність України, цілком достатньо, щоб спонукати далекоглядних політиків придивитися до них уважніше та проаналізувати, чим їхні соціальні характеристики й орієнтації відрізняються від характеристик і орієнтацій прихильників незалежності. Політичне значення такого аналізу актуалізує нерівномірність розподілу голосів, що були подані «за» та «проти» незалежності України в різних її регіонах. У чотирьох областях – Харківській, Луганській, Донецькій та Одеській, – де проживає понад чверть населення України, Акт підтримали загалом менше двох третин від тих, хто має право голосу (62,5%), а в Криму – більше однієї третини (35,5%). 

1.3 Всенародні вибори Президента України

Позитивним наслідком референдуму була передвиборча президентська кампанія,усі учасники виступали за незалежність України, хоча побічним результатом її став розкол у демократичному таборі щонайменше як на три течії (відповідно на послідовників Л. Лук'яненка, В. Чорновола та І. Юхновського).

Центральною виборчою комісією було зареєстровано 7 осіб, котрі вибороли право стати кандидатами на президентську посаду. Кожного з них підтримали своїми підписами не менш як 100 тис. виборців.

На виборах голоси виборців розподілилися так: за Л. Табурянського – 0,57, І. Юхновського – 1,74%.В, Гриньова – 4,17%, Л. Лук'яненка – 4,49%, В. Чорновола – 25,27%, Л. Кравчука – 61,59%.

Отже, в результаті більш ніж переконливої перемоги першим Президентом України став Л. Кравчук.