Матеріали фольклорної практики

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

 

Інститут філології й журналістики

Кафедра української літератури

 

 

МАТЕРІАЛИ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ

 

 

студентки групи Б

освітньо-кваліфікаційного рівня

«бакалавр»

Гуцол Тетяни Василівни

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник:   Віннічук А. П.

Оцінка:

 

 

 

Вінниця 2011

                        План

1. Нарис;
2. Матеріали фольклорної практики;
3. Висновок;
4. Зміст;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нарис

Історія нашого народу, а саме історія мого рідного села має дуже велике значення для мене, бо як казав  великий геній української держави Тарас Григорович Шевченко : “Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Адже людина, яка не усвідомлює важкого минулого своїх предків, не може з захопленням і повагою читати сторінки своєї історії, або ж вважати неоціненним скарбом ті пісні, які складали наші попередники протягом багатьох десятиліть, які передавалися із уст в уста і які збереглися до нашого часу.

  Але пісні наших  предків це є не просто музичні  твори, в піснях була душа  народу з її історією,  переживаннями,  або ж навпаки радістю. Пісні  співали на панщині, на полі, під час календарних та обрядових  свят, тому пісням потрібно віддавати  належне і дивитися на них, як на культурну скарбницю нашого народу.

      Я, Гуцол  Тетяна Василівна, народилася 17 лютого 1993 року у селі Довжок, Шаргородського  району, Вінницької області. Площа  села з присадибними ділянками  становить 150 га., а вся територія  колгоспних земель займає 1520 га. За переписом 2001 року в селі проживає 1309 чоловік, з них 539 чоловіків і 770 жінок. У селі немає музичних колективів чи ансамблів.  У пісенному фольклорі переважають родинно-побутові та ліричні, але інші жанри теж побутують.

    Цього літа я збирала фольклор у своєму рідному селі і намагатимуся показати вам духовну скарбницю свого краю, показати наші культурні надбання. І хочу розпочати із легенд і переказів свого краю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. За легендою, назва річки  “ Мурафа”, на якій розміщене моє рідне село Довжок, походить ще від часів турецького поневолення українських земель. Турки, з метою оборони, на березі цієї річки робили кам’яні і цегляні укріплення ( мури), від чого й пішла назва “ Мурафа”.
2. Офіційна назва села походить від слова “долг” (борг), а саме, більше як 300 років тому, поміщик на прізвище Добко, який володів територією села, заборгував перед казною і це поселення, з прилеглими до нього землями, було конфісковано на користь казни, згодом це село стали називати Довжок і це назва збереглась і до нашого часу.
3. Існує легенда, яка розповідає нам ще одну можливу версію заснування села і зародження його назви, а саме, що село було засноване близько 330 років тому якимось паном, який подорожуючи нашим краєм захопився красою і вирішив тут поселитись. Разом з ним почали тут жити його слуги. В село він завіз багато рідкісних і лікувальних трав і квітів. Деякі з них можна знайти і до сьогодні на пагорбі, де був розташований його маєток. Багато з них занесені до червоної книги.
4. Вулиця, що простяглася в північній частині села зветься вулицею «Молодожонів» . Вона утворилась   в основному у післявоєнні роки, де побудувалися молоді сім’ї колгоспників.
5. Вулиця, що простяглась в південній частині села отримала назву «Гамарники», ця перекручена назва походить від слова ( гармата) –газмотники. За переказами, в цій частині села, на березі річки, були колись печі, в яких плавили мідь і робили не то гармати, не то снаряди від чого і походить назва. Про це свідчать не тільки перекази, а й розкопки, що були проведені під час будівництв греблі, де було виявлено мідний шлак, залишки цегляних і дерев’яних споруд.
6. Вулицю правобережної південно-західної частини села називають «Хмелівка» від слова хмільний (похмелитися, бути п’яному), тому що в свій час там була корчма, де частина селян систематично пиячили, від чого й зародилась ця назва.
7. В центрі села є площа, яку називають «Толока». Ця назва походить від того, що в минулому на це місце згонили худобу до череди, звідки пастухи гнали худобу на толоку (неоране поле).
8. Крім вулиць у селі ще є свої кутки, з якими пов’язано також багато легенд і переказів. 

   Від центра  села на схід є куток, який має назву « Бадя» , яка походить від того, що в самому кінці цього кутка, на березі річки є криниця, з якої в минулому тягнули воду «журавлями», з прикріпленою бадьою ( дерев’яним відром). Тепер ця криниця стала місцем сільської водокачки, але куток прийнято називати «Бадьою».

9. Є припущення, що в північно-західній частині, за 2 км. від теперішнього села Довжок, в глибоку давнину був якийсь населений пункт, який з невідомих причин скасувався ще до появи с. Довжок. Про назву населеного пункту, про його жителів і про час його існування нічого не збереглося. Це місце тепер називають невеличкі джерела. Ще 50-60 років тому, в цьому місці було невелике, але дуже глибоке озеро. Цю місцевість називають «Вікнина». Свідченнями того, що тут був населений пункт є часті знахідки в цьому місці різних речей з глини, каменю, металу, що нагадують собою посуд, знаряддя

праці, руїни людських поселень.

  10. У напрямку із східної сторони до річки протікає струмок “ Бузьків яр”. За переказами назва струмка походить від того, що коли з теплих країв повертаються до нас чорногузи, яких тут прийнято називати бузьками, скупчуються на цьому струмку, бо ним проходить “тепла” джерельна вода і птиці шукають тут собі поживу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Колядки та щедрівки;
2. Веснянки;
3. Русальні, петрівчані та купальські пісні;
4. Жнивні пісні;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Колядки та  щедрівки:

Реципієнт: Гуцол Вікторина Михалівна

Народилась 04.11.1927.

 

Прийшла Божа мати до крайньої хати

Прийшла Божа мати до крайньої хати (2 р.)

Просилася вона, просилася  вона переночувати 2 р.

«Паняночко мила, я  б тебе прийшла,

Я б тебе прийшла.

Хатинка маленька, 2 р.

Ще й діточок сила.2 р.

Пішла Божа мати 2 р.

До шипшини спати. 2 р.

 Вночі зопівночі  2 р.

Зоря засвітила 2 р.

Що то є причина? 2 р.

Що над нашой шопкой зоря засвітила

То не є причина 2 р.

То Божая мати сина породила.

Щедрий вечір, пане господарю

Щедрий вечір, пане господарю,

Стережи, Боже, твого товару,

В тебе товару повна обора,

Твоя жінка чорноброва,

Як чашечка в меду потопає,

Так барвінок в саду процвітає.

 

 

 

А чи дома, дома пан господар

 

А чи дома, дома пан господар?

А ми знаєм, що він дома,

Сидить собі кінець стола,

А на ньому шуба нова,

А в тій шубі дзенькотора,

В дзенькоторі калиточка,

В калиточці сто червінців.

Сьому-тому по червону,

А нам, дітям, по пирогові.

 

Прилетіла ластівонька

Прилетіла ластівонька,

Сіла собі край віконця.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

 

Сіла собі тай співає,

Господаря викликає:

-Вийди, вийди господарю,

Подивися на отару,

Вже ягнички покотилися

І баранці породилися.

А у барана круті роги,

А в Катрусі чорні  брови,

А в барана ще крутіші,

А в Катрусі ще чорніші.

В сінях, в сінцях місяць ходить

В сінцях, в сінцях місяць ходить,

Щедрий вечір, добриий вечір,

Добрим людям на здоров’я! ( ці 2 рядки повторяються через кожних 2 рядка).

Там пан Роман сіно косить.

Сіно косить, коню носить:

-Ой їж, коню, наїдайся,

Три дороги сподівайся:

А першая до батенька,

А друга до матінки.

А друга до матінки,

А третя до дівчини.

Там дівчина полюбила,

Хусточкю подарила.

А якою?- Шовковою,

А братіка шапочкою.

А  братіка шапочкою,

А сестрицю биндочкою.

 

 

 

 

 

 

 

Наша Меланка не сама ходить

Наша Меланка не сама ходить,

Нашу Меланку Василь водить (2 рази).

Наша Меланка малесенька,

Як конопелька, тонесенька.

Наша Меланка в Дністрі  була,

Дністрову воду пила, пила,

А на камені ноги мила.

А на камені ноги мила,

Та й срібний перстень утопила.

Та срібний перстень доставала

Та собі фартух замочала.

 

-Повій, вітроньку,  сюди-туди,

Висуши фартух та й  із води.

Повій, вітроньку буйнесенький,

Висуши фартух тонесенький,

Щоб матінка не пізнала,

Щоб від хати не прогнала.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Веснянки:

 

 

Рецепієнт: Русин Ганна Фоківна;

Народилась 03.05.1949 року;

Твори побутує у с. Довжок, Шаргородського району;

 Запис зроблено 05.07.2011.

        

 Володар,володар

-Володар, володар,

Чи вдома господар?

- Нема його вдома,

Поїхав по вола,

 Сукон вибирати.

 

Сукон вибирати,

Дівок вибирати.

• По чому дівонька?

-По сто рублів кісонька.

По сто рублів кісонька,

А по двісті дівонька.

 

 

Ой на горі льон

   Ой на горі  льон,

А в долині мак.

Маківочки-голубочки,

Зійдіться ви докупочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак,

Як на горі мак.

• Вже скопали на мак?
• Вже скопали.
• Вже посіяли мак?
• Вже посіяли.
• Вже спололи мак?
• Вже спололи.
• Вже зжали мак?
• Вже зжали.
• Замочили мак?
• Замочили.

       

  

          Подоляночка

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була наша панночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ на вмивалась,

 Бо води не мала.

-Устань, устань, подоляночка,

Устань, устань, наша панночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко, так як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушничком,

Та візьмися в боки,

Покажи нам скоки,

Пливи до Дунаю,

Бери дівку з краю. 

  

 

 

  Ой на горі, горі сидить зайчик

Ой на горі, горі сидить зайчик,

Він ніжками чеберляє.

Якби я ті ніжки мала,

То я б ними чеберляла,

Як той зайчик-чеберляйчик.

 

Ой на горі жито, сидить зайчик,

Він ніжками чеберляє.

Якби я ті ніжки мала,

То я б ними чеберляла,

Як той зайчик-чеберляйчик.

 

Ой на горі ячмінь, сидить зайчик,

Він ніжками чеберляє.

Якби я ті ніжки мала,

То я б ними чеберляла,

Як той зайчик-чеберляйчик.

 

       Кличе мене мати

Кличе мене мати (2 рази)

З города до хати

Нелюбому постіль слати.

 

А я йому постіль слала, 
У три ряди камінці клала,

А під боки цеглиночку,

Під голову каменючку.

 

А нелюбий покотився

З гори в дилину (2 рази)

З каменю на цеглину.

 

 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Русальні, петрівчані  та купальські пісні:

 

   Рецепієнт: Русин Ганна Фоківна;

Народилась 03.05.1949 року;

Твори побутують у с. Довжок, Шаргородського району;

Запис зроблено 05.07.2011.

 

 

Ой летіло помело через наше село

Ой летіло помело через наше село, 
Стовпом дим, стовпом дим.

Воно ж тому Якові  головоньку одтяло,

Стовпом дим, стовпом дим.

А Марина з радощами носить воду пригорщами

Та й гасить, та й  гасить.

Що загасить, то й займеться,

То Марина засміється.

Стовпом дим, стовпом дим.

 

 

Ой Петре, Петре, Іване

Ой Петре, Петре, Іване,

Де сонце сходить, там  сяє.

Де сонце сходить, там  сяє,

Там Назар конечка  сідлає.

Прийшов до нього батенько його:

• Що ти, синулю, думаєш,

Що ти цього коненька сідлаєш?

• Що тобі, батеньку, до цього?

Я сідллаю коня не твого.

Я сідлаю коня не твого,

А поїду до роду свого.

Поїду до роду, до родини,

До своєї Ярини дружини.

   

 

Ой на Купайла, на Івана

Ой на Купайла, на Івана

Вийшла Марійка гарно  вбрана.

На неї хлопці заглядаються,

А зачіпити стидаються.

Ой як же вийшов той  Іван

Він ту Марійку за руку взяв.

Взяв її за руку, за рукав,

Повів її до батенька, як стояв.

 

 

Ой вишенька-черешенька, білий цвіт

Ой вишенька-черешенька, білий цвіт,

Любилися, кохалися з  малих літ,

Марія Юнега полюбила,

На льоду всі горішки розгубила.

• а хто ж тії горішки ізбере,
• той мене молодую забере.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Жнивні пісні:

 

 

Нумо, нумо робить

Нумо, нумо робить,

Себе не барить.

Яворе, явореньку зелененький.

Нумо, нумо до межі,

Вареники у діжі.

Яворе, явореньку зеленький.

Нумо, нумо уп’ять,

Вареники вже киплять.