Види та порядок здійснення розрахунків при здійсненні зовнішньоторгівельних операцій ПАТ «Червонський цукровик»

 

Зміст

Вступ		3
РОЗДІЛ 1	Теоретичні  основи здійснення розрахунків при  зовнішньоторговельних операціях	5
	1.1 Сутність, види розрахунків і засоби платежу під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності	6
	1.2 Форма розрахунку при зовнішньоторговельних операціях	15
	1.3 Способи розрахунку при зовнішньоторговельних операціях	21
РОЗДІЛ 2	Аналіз здійснення зовнішньоторговельних операцій та розрахунків ПАТ «Червонський цукровик»	24
	2.1 Організаційно економічна характеристика ПАТ «Червонський цукровик»	24
	2.2 Аналіз основних розрахункових показників ПАТ «Червонський цукровик»	29
	2.3 Характеристика здійснення експорту цукру на ПАТ «Червонський цукровик» як однієї із форм зовнішньоторговельних операцій	33
	2.4 Проблеми зниження експорту цукру на ПАТ «Червонський цукровик»	45
	2.5 Шляхи удосконалення експорту на ПАТ «Червонський цукровик»	49
РОЗДІЛ 3	Охорона праці ПАТ «Червонський цукровик	62
	3.1 Нормативне забезпечення охорони праці в ПАТ «Червонський цукровик»	62
	3.2 Аналіз стану охорони праці на підприємстві	69
	3.3 Висновки та пропозиції щодо охорони праці на ПАТ «Червонський цукровик»	75
Висновки та пропозиції		79
Список використаної літератури		84

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. В сучасних умовах активна участь України в міжнародній торгівлі пов'язана із значними перевагами, зокрема, дозволяє ефективніше використовувати наявні в країні ресурси, залучитися до світових досягнень науки і техніки, більш повно задовольняти різноманітні потреби населення. В зв'язку з цим значний інтерес представляє вивчення форм міжнародних розрахунків, вживаних при експорті та імпорті товарів, дослідження їх переваг та недоліків. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а також некомерційним операціям, кредитам і руху капіталів між країнами. Особливу значущість ці питання мають для України та інших країн, орієнтованих на активну участь в міжнародній торгівлі товарами.

Якість здійснення розрахунків за міжнародними торговельними контрактами впливає на ефективність здійснення зовнішньоторгівельних операцій на підприємстві. Від вибору виду, форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, обсяг витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки. Отже, обрана тема є досить актуальною для вітчизняних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Українські  науковці Б.С. Івасів, М.О. Наконечний, Л.В. Руденко в своїх працях розглядають міжнародні розрахунки переважно з організаційно-технічної точки зору, надаючи практичні рекомендації щодо використання окремих форм міжнародних розрахунків. Але ці дослідження не містять комплексного бачення вибору оптимальних форм міжнародних розрахунків з метою визначення та підвищення ефективності їхнього застосування.

Більш широке та значне наукове  висвітлення міжнародних розрахункових операцій здійснюється російськими вченими, такими як Д.М. Михайлов, В.А. Слєпцов, А.Д. Голубович, А.І. Єфремов, в роботах яких розглядаються як теоретичні, так і практичні аспекти використання різних форм міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Метою дипломної роботи є дослідження та аналіз операцій при здійсненні міжнародних розрахунків на підприємстві та надання практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

• розглянути теоретичні основи здійснення розрахунків при зовнішньоторговельних операціях: сутність, види, форми і способи розрахунків;
• визначити валютно-фінансові умови зовнішньоторговельного контракту;
• проаналізувати форми міжнародних розрахунків, порядок їх застосування, переваги і недоліки;
• розглянути документообіг по операціях з використанням фінансових інструментів розрахунків ПАТ «Червонський цукровик»;
• розробити рекомендації з мотивації та стимулювання експорту.

Об’єктом дослідження є господарська та зовнішньоекономічна діяльність ПАТ «Червонський цукровик» Андрушівського району Житомирської області.

Предметом дослідження у дипломній роботі виступають види та форми здійснення розрахунків при зовнішньоторгівельних операціях на підприємстві.

Методи  дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано методи аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення, статистико-економічного аналізу.

Інформаційною базою дослідження виступали законодавчі і нормативні акти України з питань організації зовнішньоекономічної діяльності, підручники, публікації в періодичних виданнях, наукові статті з проблем удосконалення зовнішньоторговельних операцій, баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, інші первинні документи, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність ПАТ «Червонський цукровик» за період 2009-2011 рр.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи здійснення розрахунків при  зовнішньоторговельних операціях 

1.1 Сутність, види розрахунків і засоби платежу під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

 

Під торгівлею  розуміється придбання господарських  благ з метою отримання прибутку від їх подальшого продажу. В системі  суспільного розподілу праці  торгівля займає самостійне місце. Вона є невід'ємною ланкою в ланцюзі господарських відносин суспільства, побудованих на принципах поділу праці і товарного обміну. Економічну сутність торгівлі можна визначити, по-перше, як передачу продуктів людської праці з однієї стадії виробництва до іншої і, по-друге, як передачу цих продуктів від виробників до споживачів, без чого неможливий процес розширеного виробництва. Міжнародні розрахунки - це здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн.

Під зовнішньоторговельними операціями розуміють комплекс дій  контрагентів різних країн, спрямованих  на підготовку, укладання і виконання  міжнародної угоди економічного характеру. Міжнародні операції поділяються на основні і забезпечувальні. Зовнішньоторговельні операції поділяються на такі види: операції купівлі-продажу товарів в матеріально речовій формі, сюди відносяться експортні операції, імпорт, операції зустрічної торгівлі. І операції купівлі-продажу послуг, надання інжинірингових послуг, міжнародна оренда, операції з давальницькою сировиною. Операції купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності, ліцензії, авторські права, ноу-хау [1, ст 23].

Міжнародні  розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Найскладнішими і такими, що вимагають високої кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.

Сьогодні у зовнішньоторговельних  операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.

Поширення в зовнішній  торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання  кредитних засобів  платежу чеків і векселів.

ЧЕК являє собою  безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку [2, ст. 84].

Чек дуже зручний  для розрахунків тоді, коли платник  боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігу справжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.

Документ, виписаний  чекодавцем, повинен мати покриття Причому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є  на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками [5,ст.67].

Як засіб  платежу в міжнародному обороті  чек використовується в розрахунках  за поставлений товар при остаточному  розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями. 

Чек можна використовувати  для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших формах, пов'язаних із обігом чеків як засобу платежу. 
Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права. Країни СНД як джерелом чекового права користуються Постановою ЦВК і РНК СРСР "Положення про чеки" від 6 листопада 1929 p., а також нормами Женевської конвенції, що установила "Однотипний закон про чеки". Країни, що не входять до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права - нормами цього права [7, cт. 56].

Відповідно  до міжнародного права при вирішенні спорів, пов’язаних із формою чеків та їх обігом, застосовується право тієї країни, де чек був виписаний. Чек має строго визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видає чекодавцю банк або подібна кредитна установа. Текст чека повинен містити такі основні елементи:

1. Найменування "чек" (чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний чек.

2. Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яке не повинно містити жодних умов платежу. За "Положенням про чек" сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.

3. Найменування платника, яким є банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свій поточний та інші рахунки. За "Положенням про чек" чекодавець зобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплати чека.

4. Місце платежу, яке  здебільшого збігається з місцезнаходженням банку-платника.

5. Дата та місце складання  (виписування) чека. За "Положенням  про чек" необхідно вписати  число, місяць і рік видачі  чека. Причому місяць видачі слід  вказати прописом. Якщо місце  складання чека не зазначено,  ним прийнято вважати місце знаходження чекодавця.

6. Підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення  в чеку не допускаються. Відсутність  у ньому якогось із перелічених  елементів позбавляє цей документ сили чека. 
Відповідно до Женевської конвенції строк подання чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор'я - 20-ти дням.

Підприємство, що приймає  чеки, мусить переконатися в тому, що:

* сума чека не перевищує  граничної суми, вказаної на його зворотному боці і чековій картці;

* номер рахунку чекодавця,  проставлений у чеку, відповідає  позначеному в чековій картці;

* підпис чекодавця, проставлений  у чеку в момент його заповнення, ідентичний підпису, проставленому  в чековій картці.

Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення в нього  передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, що зробила такий надпис (індосантом) [8, ст. 104].

Передавальний надпис має бути простим і нічим не обумовленим.  
Розрізняють:

а) іменний, або чек на користь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою  звичайного індосаменту. Тут передання  здійснюється цесією, тобто через  передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права; 

б) ордерний, тобто чек, виписаний  на користь певної особи або за його наказом. Передається такий  чек за допомогою індосаменту  з застереженням "Наказу" або  без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;