Розвиток національної свідомості учнів на уроках та позаурочний час

ХАРКІВСЬКА  АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Факультет підвищення кваліфікації

Кафедра методики дошкільної та початкової освіти

 

 

Підсумкова  робота

Розвиток  національної свідомості учнів на уроках та позаурочний час

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків

 

ЗМІСТ

Вступ.

1 .Національне виховання – джерело особистісного розвитку дитини……..3

1.1.Використання краєзнавчого матеріалу в процесі розвитку

національної свідомості учнів;…………………………………………………6

1.2.Проблема національно – патріотичного виховання в школі;

2 .Формування громадянина;…………………………………………………..11

2.1. Із досвіду роботи……………………………………………………11

2.2.Значення вивчення фольклору українців………………………….12

3.Висновки……………………………………………………………………. 16

4.Список використаної  літератури ………………………………………….17

5. Додаток………………………………………………………………………18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження  

Національне виховання розглядається  на державному рівні як головний пріоритет  та органічна складова освіти (Закон  України «Про освіту»; «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання  дітей та молоді в національній системі  освіти. За цих умов педагоги усвідомлюють, що проблему стимулювання розвитку національної свідомості учнів слід розв’язувати на ґрунтовній теоретичній базі. Така база створювалась протягом тривалого часу. Зокрема, питання українського національного менталітету розглядали М.Грушевський, М.Максимович, О.Потебня, Г.Сковорода, П.Чубинський, П.Юркевич. На особливостях розвитку національної свідомості та самосвідомості учнів акцентували увагу такі вітчизняні педагоги, як Г.Ващенко, О.Дорошкевич, О.Духнович, П.Куліш, С.Русова, К.Ушинський. Важко переоцінити науковий доробок у сфері розвитку теорії формування національної свідомості громадян України таких вчених, як І.Дзюба, В.Дончик, М.Євтух, М.Стельмахович, Д.Тхоржевський та ін.Значною мірою розв’язанню даної проблеми сприяли також дослідження В.Борисова, О.Вишневського, Г.Філіпчука. Різні її аспекти розглядалися такими українськими науковцями, як У. Нетаврована і Л.Ходанич (особливості формування національної свідомості на уроках української літератури), А.Терещук (особливості залучення національного компонента освіти під час організації позакласної роботи в школі), Л.Паламарчук (принципи і способи висвітлення українського етносу в процесі навчання шкільного курсу географії) тощо.Обрана проблема є багатогранною і вимагає розв’язання на філософському, теоретичному й технологічному рівнях з урахуванням вікових особливостей учнів. Провідним її аспектом є висвітлення умов оволодіння учнями початкових класів цінностями національної культури як особистісними, що не було предметом спеціального наукового аналізу.Отже, актуальність дослідження зумовлена спрямованістю його результатів на розв’язання суперечностей між: соціальним замовленням загальноосвітній школі на особистість учня з високим рівнем розвитку національної свідомості та недостатнім рівнем розвитку національної свідомості у більшості учнів; потребою загальноосвітніх навчальних закладів у створенні умов для якісного засвоєння учнями цінностей національної культури і процесом оволодіння ними, який не має особистісно орієнтованого характеру; усвідомленням більшістю вчителів початкових класів необхідності в підвищенні власного рівня готовності до стимулювання розвитку національної свідомості особистості школяра і недостатньою розробленістю в теорії виховання моделі, змісту, форм, методів оволодіння учнем початкових класів національними цінностями, ефективних умов та технологій педагогічного забезпечення повороту його свідомості на власне національне «Я».Утвердження народних традицій, пошуки нових педагогічних умов, найефективніших форм та методів роботи з формування національної свідомості кожного учня – це актуальне завдання нашого часу, яке потребує теоретичної та методичної розробки і, головне, – впровадження в практику роботи сучасної української школи.

Виходячи з актуальності й недостатньої науково-методичної розробленості проблеми педагогічного  забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, обрано тему дослідження: «Формування елементів  національної свідомості учнів початкових класів у процесі навчання».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане відповідно до тематики  дослідницьких робіт ХАНО кафедри методики дошкільної та початкової освіти.

 Мета дослідження –  обґрунтувати на теоретичному  та емпіричному рівнях систему  педагогічного забезпечення розвитку  елементів національної свідомості  учнів початкових класів на  уроках української мови та  народознавства.

Досягнення поставленої  мети здійснюється шляхом розв’язання  таких завдань: проаналізувавши  філософську, психолого-педагогічну  літературу з теми дослідження, узагальнити  основні теоретичні положення щодо розвитку національної свідомості особистості, умов, методів та засобів її формування;

обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння учнем початкових класів національними цінностями на уроках;

з’ясувати відношення молодших школярів до національних цінностей і характер мотивів оволодіння ними;

визначити умови ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів на уроках;

оцінити рівні сформованості в учнів елементів національної свідомості за розробленими критеріями.

Об'єкт дослідження – процес формування національної свідомості учнів початкових класів на уроках.

Предмет дослідження – система педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості особистості молодшого школяра на уроках.

Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети дослідження використано такі методи:

- теоретичні: аналіз наукової  літератури з обраної проблеми; навчальних програм для початкових  класів;

- емпіричні: педагогічний  експеримент; спостереження, бесіди, анкетування, дискусії, опитування, обговорення ;

- статистичні: методи експериментальної статистики для обробки даних дослідження.

Структура дослідження . Робота складається зі вступу, основної частини, висновків до них, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 17 сторінок.

1 . НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – ДЖЕРЕЛО ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ

1.1 Використання  краєзнавчого матеріалу в процесі розвитку національної свідомості  учнів

Національним вихованням завжди переймалися великі педагоги , письменники, визначні діячі культури та мистецтва – К.Ушинський, С .Русова ,Л.Толстой,І.Франко, Г.Ващенко,В.Сухомлинський та ін. Однак через багатоплановість і різноаспектність ця проблема не підпадає під просте висвітлення її в цій підсумковій роботі. Проте на основі власного практичного досвіду роботи в школі можу стверджувати : за таких умов сучасне нації , в якому сходяться майбутнє і минуле , не досить розглядати лише з погляду народних звичаїв , традицій , свят, обрядів , а в поєднанні з краєзнавчими матеріалами , що стосуються конкретних тем програми для 1 – 4 класів.  У нашій школі є краєзнавчий музей , що є джерелом формування національного інтелекту та відродження традиційних чеснот українця .Наприклад, під час вивчення теми «З джерела народної мудрості» розкриваю давнє минуле нашої Мурафи, яка дійсно багата своєю історією. А мені є про що розповісти учням , бо на території нашого села залишилися маєтки П.І.Харитоненка , побудований за проектом Щусєва  Свято – Преображенський Храм та багато ін. У процесі бесіди використовую картини музею , в яких відтворено уявний вигляд древнього села Мурафа .Всі зібрані у музеї матеріали дають підставу думати : Мурафа була досить важливим політичним , військовим , промисловим та культурним центром тодішнього часу. Це викликає в учнів почуття гордості за славне історичне минуле  рідної землі.Під час проведення уроків математики  використовую цікаві історичні факти із історії села. Намагаюся складати задачі ,з яких учні дізнаються скільки козаків з Мурафи  пішло на Січ до видатного козацького полковника Івана Сірка в 1670 році. Свою розповідь підтверджую прекрасними малюнками , які виконані місцевим художником Романом Моторним .В процесі уроків використовую різні сценки – мініатюри: «Братання козаків», «Обирання гетьмана» та ін.Учні повинні мати уявлення про фольклор рідного краю , Його духовне багатство, художню досконалість, красу художньої форми та глибину змісту. Цьому сприяють домашні завдання.  Наприклад, запитати старших - батьків, бабусь, дідусів по суті проблеми.Так, вивчаючи тему «Творці прекрасного і величного», згадуємо не тільки видатних діячів науки і культури, а й митців із народу, що створили видатні духовні цінності.

Великі можливості для  національного виховання учнів  дає тема програми «Видатні письменники  України»,а також твори , які вивчаються напам’ять.  У межах опрацювання  цих тем є зручна нагода спинитися  на тих відомих митцях , чиє життя  і творчість пов’язані  з рідним краєм .Їхню творчість використовую в позакласному читанні учнів, принагідно звертаюся до неї на уроках мови та читання , підкреслюю духовне багатство  української нації, нахил до творчості .Адже один наш  Краснокутський район дав стільки відомих митців, діячів, промисловців .Окремо зупиняюся на творчості нашого земляка М.І.Кисіля  та бандуриста І.Й.Кучугури – Кучеренка. Національно – патріотичне звучання їх поезій та пісень створює вдячні можливості для національного виховання учнів. Їх пісні та вірші завжди звучать на святах , використовуються в позакласному читанні .Звичайно, сказаним не вичерпуються всі можливості   для національно – патріотичного виховання учнів за допомогою літератури та мистецтва рідного краю. Не згадано тут про зустрічі  із земляками - відомими людьми України , про роботу шкільного музею , про проведення багатьох літературних  свят. Але навіть  цей стислий виклад про використання місцевого краєзнавчого  матеріалу показує , як уже в початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любові до рідної землі , своєї  «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле й сучасне  України , любов до рідної мови , формується духовно розвинена , творча , працелюбна особистість , найвищим бажанням якої є жити й працювати для України , для Батьківщини, краю, з яким пов’язані імена видатних діячів літератури і мистецтва.

1.2. Проблема  національно – патріотичного виховання в школі

Державна національна  програма «Освіта .Україна XXІ століття» визначила , що реформування освіти , її докорінна перебудова «мають стати основою відтворення  інтелектуального , духовного потенціалу народу ,виходу  вітчизняної науки , техніки і культури на світовий рівень , національного відродження , становлення державності та демократизації суспільства в Україні».

Помітних змін зазнає викладання тих предметів , що стосуються духовності , внутрішнього світу учнів .Вирішальним  фактором має стати «національна спрямованість освіти ,що полягає  у невіддільності освіти від національного  ґрунту , її органічному поєднанні  з національною історією і народними  традиціями , збереженні та збагаченні культури українського народу».Тут  ідеться про національну спрямованість  освіти , основним пріоритетним напрямком  якої є «формування національної свідомості , любові до рідної землі, свого  народу , бажання працювати задля  розквіту держави ,готовності її захистити».Тобто  можна зробити висновок , що національне  виховання – основний стрижень усього навчально - виховного процесу сучасної школи .Адже школа має найбільші можливості відродити споконвічні якості національного характеру – доброту, милосердя , щедрість. Працьовитість , природне відчуття краси і гармонії, доброзичливість. Реалізація цієї концепції різною мірою, з урахуванням специфіки, має стосуватися всіх шкільних предметів.

Певна річ , що національне  виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей  та психологічно – вікових особливостей учнів певного класу .Особливе місце  в цьому процесі належить учням  початкового рівня освіти  - 1-4 класів .Пояснюється це особливостями  психології семи – дев’ятилітніх  дітей, прикметою яких є здатність  охоче пізнавати довколишній  світ , нові знання , сприймати норми  поведінки , виробляти власне світосприймання  та світобачення. Тому основи національного  виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання.Саме тому  для реалізації державної національної програми «Освіта України. XXІ століття» я і обрала темою свого дослідження  розвиток національної свідомості учнів на уроках та в позаурочний час.

Головним  завданням  виховання   учнів  є  формування  національної  свідомості   школярів  з  осмисленою  патріотичною  позицією ,а  також  розвиток  творчості  дитини ,особистісного  потенціалу ,турбота  про  здоров’я  кожного  з  вихованців  .Клас  є  творчою  лабораторією   ,що  має  на  меті   розробити  модель    національно-патріотичного   виховання  учнів .Я  працюю  над  тим  ,щоб   кожен  учень  відчував  себе  причетним   до  долі   України ,відзначався  національною  гідністю. А  для  цієї  мети   проводжу  дослідну  роботу. Справжні  патріоти   формуються   в  активній  практичній  діяльності  ,яка  поліпшує  умови  життя  в  рідному  селі ,підвищує  матеріальний   і  духовний  рівень  народу .У  національно-патріотичному  вихованні  провідне   значення   має  активність  учня , його  бажання  вдосконалювати  себе , вивчати  відповідний  матеріал  ,брати  участь  у  суспільно-корисній  діяльності 

          Зміст  національно-патріотичного  виховання  учнів  у  сучасній  школі  включає  в  себе  взаємопов’язану  діяльність  вчителів  і  учнів  по  розвитку  сукупності  моральних  почуттів  і  рис  поведінки  ,а  саме  :любов  до  Батьківщини  , відданість  їй  ,активна   праця  на  благо  Вітчизни  ,примноження   трудових  традицій  ,звичаїв  рідної  країни  ,прагнення  до  зміцнення  честі  та  гідності  своєї  держави  ,прив’язаність   і  любов  до  рідного  краю  ,хоробрість  ,готовність  захищати  Батьківщину  ,дружба  з  іншими  народами. В  процесі  навчальних  занять  діти  ознайомлюються  з  історією  українського  народу  ,його  багатовіковою  боротьбою  за  свободу  і  незалежність  ,власну  державу  ,з  його  багатющою  культурою, традиціями  ,звичаями  та  обрядами  . Під  час  навчальних  занять  діти  удосконалюють знання  рідної  мови  , природи  рідного  краю, народних  традицій  і  ремесел  та  ін.

            У  позакласній  виховній  роботі  учні  мають  можливість  розширити  ,поглибити  і   закріпити  отримані  на  уроках  знання   ,вправлятися  у   відповідній   поведінці  і   патріотичній  діяльності.  З   метою  отримання   інформації  про  рівень   сформованості   національної  свідомості  класу   визначаю  реальний  рівень  сформованості   необхідних  якостей  ,виділяю   критичні  ризикові  аспекти .  Отже , цілеспрямована  робота  з   національно-патріотичного  виховання   починається  з  вивчення  стану  сформованості  рис   учня – громадянина ,патріота   і  гуманіста .

           Діагностування  забезпечує  основу  для  прогнозування  та  проектування  виховного  впливу  .Саме  на  підставі  діагнозу   вирішую   скільки  часу  і  зусиль  мені  знадобиться   для   досягнення  заданого  рівня   сформованості  необхідних   якостей  ,реально  оцінюю  власні  можливості  . Виходячи  з  того  ,що  патріотизм  - це  не  лише  любов  до  Батьківщини  ,а  й  усвідомлення  в  ній  безперечної  цінності  ,  я  за  допомогою  тестів    вивчала   національно-патріотичну  вихованість  учнів  класу .   Опитуванням  було  охоплено  25  школярів   третього   класу. Аналіз  отриманих  даних  свідчить  , що  учні  високо  цінять  доброту  , чуйність  ,самостійність , товариськість , справедливість  , відповідальність , впевненість  у  собі.  Любов  же  до  Батьківщини  згадана  лише  у  27%  учнів .Лише  15%  третьокласників   висловили  усвідомлене  ставлення  до  питань  війни  і  миру ,а  от  виявили  бажання  захищати   незалежність  і  відстоювати  мир    майже  всі  діти.

          Отже  , щоб  знайти  шлях  до  розв’язання  проблем   національно-патріотичного  виховання   учнів    треба  вчити   дитину  мистецтва  співжиття   в  суспільстві  , керуючись   законами  духовності  , культури  і  моральності  , усвідомлюючи  свою  національну  приналежність   до  українського  народу .  З   цією  метою  були  проведені   різні  виховні  заходи .Серед   них  запам’яталася  виховна   година  « Мово  рідна , живи  в  ріднім  домі  » .Саме  з  колиски ,з  маминої   пісні  і  починається   любов  до  рідної  мови .Бо  в  ній  материнська  любов   і  ласка  ,світ   добра   і  краси  .З  раннього  дитинства  і  до  глибокої  старості  людина  пов’язана   з  мовою  .Нею  можна   передавати  свої  почуття  ,думки  .Чим  більше  знаєш , тим   зрозуміліше  висловлюєш  свою  думку.  Колись  відомий  письменник  Панас  Мирний  сказав  дуже  гарні  слова  про  українську  мову : « Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  народу  -  це  його  мова  , ота   жива  схованка  людського   духу  ,його  багата  скарбниця  ,в  яку  народ  вкладає   і  своє  життя ,і  своє  сподівання , розум ,досвід , почування» .