Розвиток творчих здібностей

 

Зміст

Вступ

1. Поняття творчих здібностей учнів та їх характеристика.

 

 2. Особливості формування творчих здібностей школярів у позаурочний час.

3. Шляхи виявлення творчих  здібностей учнів на заняттях  технічного гуртка.

Висновки

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Обдаровані  люди приносять велику користь  суспільству та державі, є   її

гордістю.  Тому  перед  суспільством,  державою,  школою  і  сім'єю   постає

проблема навчання і виховання  таких дітей.

      Реформи,  що  відбулися  у  вітчизняній   системі  освіти  за   останнє

десятиліття,  їх  спрямованість  на  гуманістичні,  особистісно  орієнтовані

освітні технології змінили  ставлення до  учнів,  які  виявляють  неординарні

здібності.  З’явилися  освітні  заклади,  навчальні  й  соціальні  програми,

громадські організації  й фонди, що основною своєю метою  вважають навчання  й розвиток  обдарованих  дітей.  Поступово  в  суспільній  свідомості  починає формуватися  розуміння  того,  що  перехід  до  віку  наукоємних  технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального  потенціалу  країни з талановитими дітьми.

      За умов  реформування  системи  національної  освіти,  піднесення  ролі

творчої особистості в  суспільстві  значної  актуальності  набуває  проблема

розвитку обдарованих  дітей. Перспективним вирішенням може стати  організація такого педагогічного процесу, який  започаткує  методику  пошуку  й  відбору обдарованих дітей та створить умови для  розвитку  їхніх  природних  творчих потенціалів.

      Зацікавленість  суспільства цією проблемою досить  широко  відтворена  у

державній  програмі  „Обдаровані  діти”,  у  концепції  становлення   мережі

середніх закладів освіти для розвитку творчої  обдарованості  (1996  р.),  у

комплексній програмі пошуку,  навчання  й  виховання  обдарованих  дітей  та

молоді „Творча обдарованість” (1991р.).

      Побудова  національної  системи  освіти  в   Україні,   її   докорінне

реформування    зумовлені    необхідністю    відтворення     та     розвитку

інтелектуального, духовного  потенціалу  народу,  виходу  вітчизняної  науки,

техніки  й  культури  на  світовий  рівень.  У  зв’язку  з   цим   особливої

актуальності  набуває  проблема  пошуку,  розвитку,  навчання  й   виховання

обдарованої особистості.

      Одним з  важливих напрямів діяльності  вчителя в загальноосвітній  школі

є його робота з учнями, які  мають особливі здібності. Вони  характеризуються порівняно  високим  розвитком  мислення,   довготривалим   запам'ятовуванням навчального  матеріалу,  добрими   навичками   самоконтролю   в   навчальній діяльності, великою працездатністю  та  ін.  Їм  притаманна  неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів  пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву  й  науковому  осмисленню  певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні  умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу  й  інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло  розвитку  навчальних  можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

      Метою   даного  дослідження   є   намагання    розкрити    психолого   –

педагогічні   основи  здібностей,   взаємозв’язок   здібностей,   інтересів,

обдарованості, таланту.

      Об’єктом  даного дослідження є категорія  творчих здібностей  на  уроках

трудового навчання

      Предметом  – процес їх розвитку в позаурочний   час в   межах дисципліни

«трудове навчання».

      Головними  завданнями даного дослідження  є:

      - аналіз  психолого-педагогічної літератури  з зазначеної теми;

      -  здійснення  класифікації здібностей згідно  основних критеріїв;

      - дослідження  актуального розвитку здібностей  підлітків;

      - виділення   особливостей при роботі  з  обдарованими  учнями;

      - розкриття   методичних прийомів по розвитку  творчих здібностей.

В процесі  вивчення  таких  далеких  один  від  одного  предметів,  як   мова,

математика, історія. В цьому  разі  говорять  про  «здібність  до  навчання»,

складниками якої можуть бути увага, сприймання, пам'ять, мислення, уява,

      Про багаторівневу  природу  загальних  здібностей  свідчить  кількісний

аналіз. Зокрема, на її органічний рівень вказує чинник g та існування  таких

задатків здібностей, як активність і саморегуляція.  Активність,  наприклад,

зумовлює різноманітність  дій, успішність виконання  завдань,  що  потребують швидкого темпу,  напруженості.  Саморегуляція  виявляється  в  методичності, організованості  в  діях,  систематичності.  При  цьому  і   «активних»,   і «саморегулятивних» характеризує параметр «довільність—  мимовільність».  Але загалом «в одній діяльності успішнішими  можуть  бути  люди,  які  володіють опосередкованим  типом  активності  і  безпосереднім  рівнем  саморегуляції, вміють  довільно  керувати  процесом  діяльності,   навіть   коли   вона   є монотонною; в другій — успішніші люди,  які  володіють  безпосереднім  типом активності і  опосередкованою  саморегуляцією,  вміють  працювати  на  рівні переважно неусвідомлюваних реакцій, в екстремальних умовах.

      Головною  ознакою загальних здібностей  є життєві успіхи індивіда  —  те,

наскільки повно і різнобічне він виявляє свою індивідуальність  у  стосунках

зі світом, і наскільки  успішними  є  такі  стосунки.  Цей  вимір  здібності

отримують у межах сходження  індивіда до особистості — шляху, де вони  стають

засобом, що визначає спосіб його життя.

      І в онтогенезі, і в історіогенезі загальних  здібностей має місце явище

спеціалізації:  коло   успішно   здійснюваних   діяльностей,   як   правило,

звужується. Вони стають основою  розвитку спеціальних здібностей,  але  також

зазнають впливу останніх: саме тому в  загальних  здібностях  виявляються  і

загальні, і особливі момент.

      Отже,  спеціальні   здібності—   властивості   індивідуальності,   які

забезпечують  успішність  виконання  певної  діяльності.  Вони  також  мають

багаторівневу  природу,  а  тому  ґрунтуються   на   відповідних   задатках,

потребують систематичних  і наполегливих вправ, що  зумовлюють  їх  розвиток,

передбачають ставлення  індивіда до них як до  засобу  розв'язування  життєво

важливих завдань.

      Здебільшого  це певна сукупність найрізноманітніших  властивостей,  які

утворюють структуру спеціальних  здібностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття творчі здібності учнів та їх характеристика.

Творчі здібності є  вищою психічної функцією і відбивають дійсність. Проте якщо з допомогою зазначених здібностей здійснюється уявний відхід межі сприйманого. З допомогою творчих здібностей формується образ будь-коли яка була або існуючого в момент об'єкта. У дошкільному віці закладаються самі основи творчої діяльності" дитини, що виявляються у розвитку здатність до рішенню та його реалізації у вмінні комбінувати знання і її уявлення, в щирою передачі своїх почуттів.

Нині є багато підходів до визначення творчості, і навіть суміжних з цим визначенням понять: креативність, нестандартне мислення, продуктивне  мислення, творчий акт, творча діяльність, здібності та інші (В. М. Бехтерєв, Н. А. Ветлугина, В. М. Дружинін, Я. А. Пономарьов, А. Ребера та інших.).

Багато наукових працях широко представлені психологічні аспекти  творчості, у якому беруть участь мислення ( Д.Б.Богоявленская,                          П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, А. В. Запорожець, Л. В.Зан,  Я. А. Пономарьов, С. Л. Рубінштейн) і творча уяву як наслідок мисленнєвої діяльності, який би нове утворення (образ), реалізований по-різному діяльності (                              А.В. Брушлинский,Л. С. Виготський, О. М. Дяченка, А.  Я. Дудецкий,              О. Н. Леонтьєв, Н. В. Різдвяна, Ф. І. Фрадкіна,     Д. Б. Эльконін, Р. Арнхейм, До. Коффка, М.  Верггеймер).

Здібність - одне з загальних психологічних понять. У виконанні вітчизняної психології багато авторів давали йому розгорнуті визначення.

Зокрема,С.Л. Рубінштейн розумів  під здібностями "... складне синтетичне освіту, що містить у собі ряд  даних, без які людина ні здатний  до якоїсь конкретної діяльності, і властивостей, які лише процесі належним чином організованою діяльності виробляються" [4,с.134]. Аналогічні за змістом висловлювання можна знайти й інших авторів.

Здібності - поняття динамічне. Вони формуються, розвиваються і виявляється  у діяльності.

Б. М. Теплов запропонував три емпіричних власне ознаки здібностей, що й стали основою визначення, найчастіше використовуваного фахівцями [2,с.79]:

1) здібності - це індивідуально-психологічні  особливості, що відрізняють одну  людину від іншого;

ті особливості, які причетні до успішності виконання діяльності чи навіть кількох діяльностей;

здібності не зводяться знаннями, умінням і навичкам, у яких вироблені  в людини, хоч і зумовлюють легкість і швидкість придбання цих  знань і навиків.

Природно, успішність виконання  діяльності визначають і мотивація, і особистісні особливості, як і  спонукало К. К. Платонова зарахувати до здібностей будь-які властивості психіки, у тому мірою що визначають успіх у конкретної діяльності. Проте Б. М. Теплов йде далі і зазначає, що, крім на успіх діяльності, здатність детермінує швидкість і легкість оволодіння діяльністю, і це змінює ситуація з визначенням: швидкість навчання залежати від мотивації, але почуття легкості під час навчання (інакше - "суб'єктивна ціна", переживання труднощі), скоріш, назад пропорційно мотиваційному напрузі.

Отже, що більше розвинена  в людини здатність, тим успішніше  він виконує діяльність, швидше нею  оволодіває, а процес оволодіння банківською  діяльністю та сама діяльність даються  йому суб'єктивно легше, ніж навчання чи робота у тій сфері, де він немає  здібності. Виникає проблема: що це за психічна сутність - здібності? Одного свідчення про поведінкові і суб'єктивні лише її вияви недостатньо.

У узагальненому вигляді  визначення творчі здібності виглядає так.     В. М. Дружинін визначає здібності як індивідуальні особливості рис людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різноманітних [3,с.95].

Творчі здібності є  сплав багатьох якостей. І питання  про компонентах творчий потенціал  людини залишається досі відкритим, хоча у сьогодні є кілька гіпотез, які стосуються цієї проблеми. Багато психологів пов'язують здатність до творчої діяльності, насамперед із особливостями мислення. Зокрема, відомий  американський психолог Гілфорд, займався проблемами людського інтелекту  встановив, що творчим особистостям властиво званедивергентное мислення [2,с.436].

Люди, які мають таким  типом мислення, під час вирішення  будь-якої проблеми не концентрують всі  свої зусилля на перебування єдино  рішення, а починають шукати рішення  з всіх можливих напрямам про те, аби роздивитися якнайбільше  варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, що більшість людей знають й використовують лише належним чином, чи формувати зв'язок між двома елементами, які мають здавалося б нічого спільного.Дивергентний спосіб мислення є основою творчого мислення, що характеризується такими основними особливостями:

1. Швидкість - здатність  висловлювати якомога більше  ідей, у разі важливо не їхня  якість, які кількість).

2. Гнучкість - здатність  висловлювати широке розмаїття  ідей.

3. Оригінальність - здатність  породжувати нові нестандартні  ідеї це може виявлятися у  відповідях, рішеннях, незбіжних з  усталеними.

4. Завершеність - здатність  удосконалювати свій "продукт"  чи надавати йому завершений  вигляд.

Далі звернімося до огляду різновидів творчі здібності.

Відомий вітчизняний дослідники проблеми творчості О.Н.Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників України та музикантів виділяє  такі здібності:

1. Здатність бачити проблему  там, де її бачать інші.

Здатність згортати розумові операції, замінюючи кілька понять тим і використовуючи дедалі більшеемкие  в інформаційному відношенні символи.