Соціальне середовище, як передумова становлення агресивної поведінки

Міністерство  освіти та науки України

Волинський  національний  університет імені  Лесі Українки

Кафедра соціальної педагогіки

 

 

                                                                         

 

 

 

 

СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

(курсова робота)

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк - 2010

ЗМІСТ

 

ВСТУП ……………………………………………………………………………….…3   

                                                                                                 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1. Вплив соціального середовища на розвиток і формування

        особистості………………………………………………………………………...7

2. Поняття мотивів і мотивації агресивної поведінки. Типи мотивації…………12

1.3   Фактори, які впливають на формування агресивної поведінки………………16

1.4. Становлення агресивної поведінки……………………………………………..19

1.5.Соціальні, зовнішні та індивідуальні детермінанти агресивної

       поведінки………………………………………………………………………….22

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА НА СТАНОВЛЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

2.1. Характеристика вибірки  досліджуваних…………………………………….. 29

2.2. Характеристика методик  дослідження…………………………………. ……...30

2.3. Аналіз та інтерпретація…………………………………………………………..32

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...35

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...38

 

 

ВСТУП

                    Актуальність дослідження. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, - все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжують тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп. У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством. В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. На грунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособові конфлікти. Зростання агресивних тенденцій відображає одну із найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла  злочинність, особливо злочинність підлітків.

               В останні роки вивчення проблеми впливу соціального середовища на становлення агресивності особистості стало ледве не самим популярним напрямом дослідницької діяльності cоціальних педагогів усього світу (К. Лоренц, Д.Річардсон та інші). У соціально-педагогічній та психологічній літературі проблема агресивної поведінки розглядається в дослідженнях К. Андерсена,            А. Адлера, А. Бандури, А. Басса, С. Бевана, Р. Берона, Р. Бердена, Л. Берковітца, Ж. Вілсона, Дж. Доларда, К. Конкейнен, М. Коба, К. Лоренца, К. Левіна,              Т. Ліпскомба, Г. Мюррея, Є. Маккобі, Д. Річардсона, П.В. Сімонова, Л.М. Семенюк, Р. Сірса, С. Тейлора, І.А. Фурманова, З. Фрейда, Е. Фрома, Х. Хекхаузена та інших. В Європі  та Америці регулярно проводяться міжнародні конференції та семінари по цій проблематиці. Проведено безліч досліджень, теоретичних та експериментальних; оригінальних і перевірочно-репродуктивних, які потребують систематизації та узагальнення.                           

              Неможливо не звернути уваги на велику хвилю агресивності, що охопила світ. Кількість версій та гіпотез щодо агресивності та  зокрема, деструктивності, які розробили вчені, дають підстави думати, що це явище - найхарактерніша соціально-психологічна якість нашого століття. Кількість війн та терористичних актів збільшується. А за кожною з цих дій стоїть якась людина, єдина і неповторна. Природня агресивність і соціальна агресивність є актуальною в наш час, особливо у вихованні підростаючого покоління. Все більше і більше внаслідок імпульсивних, необдуманих, агресивних дій, людина робить часом необдумані вчинки, за які потім жалкує. І це є проблема, особливо у соціальній педагогіці, для якої так важливо не тільки розрити механізм і природу даного процесу, а й знайти засоби як запобігти негативним наслідкам, як зберегти психіку людини у нормальному стані.

                  Така якість як агресивність - риса особистості як суспільного індивіда. І саме у нашому житті слід шукати зовнішні фактори впливу, які негативно діють на становлення особистості. У першу чергу це пов”язано із компонентами ціннісної системи людини, з її мотиваційною сферою.                                                       Разом з тим у психологічній літературі поки немає достатніх даних про фактори, які пов’язують агресивність з розвитком соціальних стосунків, з її впливом на розвиток комунікативних здібностей підлітків та структуру їхньої особистості. Це ускладнює отримання цілісного уявлення про особистість та її стосунки з навколишнім соціальним середовищем.

Актуальність обраної  нами теми полягає в тому, що проблема впливу соціального середовища на формування агресивної поведінки є однією з найважливіших проблем у розвитку та становленні особистості, а також її адаптації в соціумі. З огляду на актуальність і недостатню розробленість проблеми була визначена тема дослідження: „Соціальне середовище, як передумова становлення агресивної поведінки".

Об’єкт дослідження: явище агресиї.

Предмет дослідження: фактори, зумовлені соціальним середовищем, котрі сприяють  агресивній поведінці.

Мета дослідження: емпірично визначити зв’язок соціального середовища та агресивної поведінки особистості.

Гіпотези дослідження:

     1. Соціальне середовище в значній мірі  впливає  на рівень прояву агресивної поведінки при становленні особистості ;

  2. Між рівнем агресивної поведінки та рівнем прагнення до соціального домінування існує  тісний  взаємозв’язок.

Згідно з метою та гіпотезами були сформовані наступні завдання дослідження:

- проаналізувати сучасний стан дослідження проблеми впливу соціального середовища на становлення агресивної поведінки;

-з’ясувати рівень впливу соціального середовища на становлення агресивної поведінки:

   - визначити фактори, що впливають на прояв агресивних реакцій.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали філософські та психологічні теорії про сутність особистості та її розвиток у процесі життєдіяльності; психолого-методологічні спостереження; тести (методика дослідження агресивності в підлітків А. Басса, А. Дарки; методика діагностики міжособових стосунків Т. Лірі; методика визначення локалізації контролю С.Р. Пантелєєва, В.В. Століна; методика соціометрії Морено); експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний); методи описової та математичної статистики (кореляційний аналіз).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше взаємозв’язок соціального  середовища та агресивної поведінки став предметом соціального вивчення;

Практичне значення дослідження полягає у підборі, апробації та пропонуванні до впровадження методики комплексного дослідження агресивної поведінки . Його результати можуть бути використані в подальших психологічних та педагогічних дослідженнях особистості.

Апробація результатів  методики комплексного дослідження впливу соціального  середовища на становлення  агресивної поведінки проводилась у  Ратнівській ЗОШ І-ІІІ  ступенів (5 - 9 класи).

Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ  АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

1.1. Вплив соціального середовища на розвиток і формування особистості

Сучасна людина живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це зв'язано, по-перше, з темпом і ритмом технологічних перетворень, що пред'являють до людей,  нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу "шумів", що глибинно впливають на особистість. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що вразили наше суспільство, що викликають відчуття безнадійності і роздратування. Нестабільне соціальне, економічне і моральне становище в країні, втратило сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені.

            Особистість формується не сама по собі,  а в оточуючому її навколишньому  середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких особистість взаємодіє з іншими людьми. Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних  відносин завдяки цілеспрямованому вихованню. Середовище - комплекс зовнішніх явиш, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує людську особистість, можна умовно поділити на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у розвитку людини.Природне середовище  (у тому числі клімат, різноманітні природні умови та ресурси), безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і характер її трудової діяльності. Соціальне середовище як сукупність суспільних і психологічних  умов, у яких людина живе і з якими, постійно стикається, позначається на її розвитку найменшою мірою. Тому потенційні можливості навколишнього середовища слід уміло використовувати в процесі виховання та навчання.Г.С.Сковорода зазначав, що весь процес пізнання повинен ґрунтуватися на особистій активності учня в навчанні.  Істинна сутність усіх речей і явищ повною мірою виявляється лише в практиці, яка й складає "корінь" і "плід" істини".   Ю.А.Федькович (1843–1888 рр.).  пропагував такi методи навчання, якi б розвивали і збагачували дітей.  Федькович дбав про те, щоб школи давали дітям знання, пов’язанi з життям.Головна задача у справі виховання саме в тому і полягає, вважав психолог Рубінштейн, щоб тисячами ниток зв'язати людину з життям так, щоб з усіх боків перед нею поставали завдання для неї значущі, привабливі, які вона вважає своїми, до вирішення яких вона залучається. Це важливо тому, що головне джерело всіх моральних негараздів, усіх відхилень у поведінці - це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до життя, що їх оточує, відходять убік, відчувають себе сторонніми спостерігачами, готовими махнути рукою - тоді все їм стає ні до чого.У середовищі людина соціалізується. Соціалізація - процес двобічний: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, а з іншого -активно залучається до системи соціальних зв'язків і набуває соціального досвіду. Мета соціалізації - допомогти вихованцеві вижити в суспільному потоці криз та екологічних, енергетичних, інформаційних, комп'ютерних революцій, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому людина прагне до самопізнання самоосмислення, самовдосконалення.Цілком очевидною є сила виховного впливу домашнього середовища. Ідеалом української народної педагогіки здавна є така сім'я, де взаємини складаються на основі рівноправності чоловіка і жінки, на засадах трудового співробітництва і взаємодопомоги у вихованні дітей. Виховання дітей - найголовніший обов'язок батька і матері. Дітям подобається дружна сім'я, вони хочуть жити в щасливій сім'ї, бути сином чи донькою гарних батьків. Великий вплив на індивіда має також оточення поза навчальним закладом (вплив двору, вулиці). Певний вплив на розвиток особистості мають і засоби масової інформації - телебачення, радіо, преса-як один з компонентів соціального оточення. Повідомлення про соціальнозначущі факти, явища, події, процеси, які виховують у молодого покоління певне ставлення до цієї інформації, сприяють його духовному збагаченню, соціальному зростанню, виробленню в нього правильного ставлення до життя, активної життєвої позиції.  

           Анатомо-фізіологічний,психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.ДІЯЛЬНІСТЬ - спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни. Основними компонентами діяльності є:1) суб'єкт з його потребами; 2) мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об'єкт, на який 
спрямовано діяльність; 3) засіб реалізації мети, 4)результат діяльності. 
 Із працею пов'язано багато прислів'їв українців: “Щоб людиною стати - треба працювати”, “У праці краса людини”. З давніх-давен в народі побутувала  думка, що навіть в тяжкому горі праця зцілює, повертає до життя. Українському народові притаманна велика працьовитість. Вважалося, що людина, яка не працює,  може створити злочин “Від неробства до злочину один крок”. І ось зараз, як ніколи, поширена злочинність. Праця була обов'язком і необхідністю кожної людини. Найкращою визнавали ту сім'ю, де є працьовиті діти. За вечерею, коли збиралась ціла родина, батько підсумовував, що зроблено протягом дня і давав членам сім’ї завдання на наступний день. Робочий день починався влітку о 4-5 годині. Діти піднімалися разом з батьками і разом ішли працювати. Одним із видів трудового виховання було пастушення, через нього проходила переважна більшість селянських дітей. У малих дітей працелюбність виховувалась на прикладах народної творчості: піснях, колискових, прислів'ях, приказках. “Два півники, два півники горох молотили...” На цій простенькій народній пісні виховувалося не одне покоління. Елементи праці дорослих відображені у різноманітних дитячих іграх. Тут вони відтворюють те, що спостерігають в родинному колі. Діти варять їжу, сіють, продають. “Тільки та діяльність дає щастя душі - писав К. Ушинський, - зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже - діяльність улюблена діяльність вільна, а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без другого, як ми бачимо, не може посуватися вперед”.

             Важливою умовою ефективності розвитку особистості у вище  згаданих видах діяльності є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого планового перетворення навколишнього середовища й самої себе. Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання, праця. Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку. В.Сухомлинський з цього приводу писав: “лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитного існування”.  Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її важливому й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення. 
              У зарубіжній педагогіці та психології домінують погляди, що люди народжуються добрими або злими, чесними або брехливими, що людині від природи властива агресивність, жорстокість та інші негативні моральні якості. Такої позиції дотримуються представники біологічного напрямку в педагогіці. (М.Монтессорі, К.Лоренц, Е.Фромм, А.Чічердіх). Представники соціологічного напрямку (Ж.Ж.Руссо, К.А.Гельвецій, Д.Дідро) вважали, що вирішальними факторами у розвитку і формуванні особистості є середовище, а головним - вплив домашнього середовища. Йдеться про те, що школа нічого не може вдіяти, якщо дитина живе в несприятливих умовах. За оцінками прибічників біологічного напрямку, вплив спадковості на розвиток особистості становить 80-90%; вплив середовища, за оцінками представників соціологічного напрямку - 90%. Представники біосоціологічного напряму дотримуються думки, то психічні процеси відчуття, сприймання, мислення (мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності особистості формуються як явище соціальне. 
Зокрема, англійський психолог Д. Шаттлеворт вважає, що на розумовий 
розвиток особистості біологічні та соціальні чинники впливають у таких співвідношеннях; 64% чинників - спадковість, 16% - відмінності в рівнях домашнього середовища, 3% - відмінності у вихованні дітей в тій же сім'ї, 17% - змішані фактори (взаємодія спадковості та середовища).