Ефективність діяльності комерційних банків на валютному ринку

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ЗМІСТ 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

1.1Економічна сутність та класифікація операцій комерційних банків на валютному ринку …………………..…………………………………………....10

1.2Правове регулювання операцій комерційних банків на валютному  ринку……………………………………………………………………………...20

1.3Сучасні тенденціі валютного ринку України…………………………….30

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ВАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ.

2.1 Аналіз і структура діяльності комерційних банків……………..…..…...38

2.2. Динаміка валютних операцій комерційного банку …………………….52

2.3. Шляхи підвищення ефективності діяльності банків на валютному …….65

ВИСНОВКИ 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Предметом дипломного дослідження є – комплекс інструментів управління валютними операціями та валютним ризиком ВАТ «Кредитпромбанк»

     Мета  дипломного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні важливості оптимізації управління валютними операціями та валютним ризиком в банку ВАТ «Кредитпромбанк», а також пошуку напрямків удосконалення інструментів управління валютним ризиком на основі використання моделей поточних часових та процентних геп-розривів між строками і вартістю залучених та розміщених валютних коштів.

     Для досягнення поставленої мети проаналізовані та систематизовані матеріали, на основі яких в дипломній роботі вирішені наступні поставлені завдання:

     1. В першому розділі визначені  поняття, сутність, учасники  валютного  ринку, класифікація основних  валютних операцій, принципи та методи валютного регулювання, системи міжнародних розрахунків та перспективи їх розвитку.

     2. Друга частина роботи присвячена  аналізу діяльності комерційного банку ВАТ «Кредитпромбанк», тенденції та динаміка розвитку обсягів торгівлі валютою банком, а також головні особливості проведення валютних операцій.

     При вирішенні проблем оптимального управління валютним ризиком в операціях  комерційного банку використані  результати досліджень, викладені в  монографіях наступних авторів: – Азаренкова Г.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовська Р.Н., Ричаківська В.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О., Пуховкіна М.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р. І..

     Методами  дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів, побудова розрахункових алгоритмів математичних моделей обробки статистичних даних в “електронних таблицях” EXCEL-2000.

     Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи ВАТ «Кредитпромбанк» за 2007 – 2010 роки, статистичні матеріали НБУ, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

       Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в наданні ВАТ«Кредитпромбанк» рекомендацій та практичних пропозицій по вдосконаленню систем міжнародних банківських розрахунків.

       Обсяг та структура дипломної роботи. Дипломної робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Вона викладена на 81 сторінка друкованого тексту. Матеріали роботи містять 15 таблиць, 3 рисунків, 3 додатка. Список використаних джерел налічує 49 найменувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 

       1.1 Економічна сутність та класифікація операцій комерційних банків на валютному ринку 

     Валютний  ринок –це сукупність валюто обмінних ( комерційних) та депозитно-кредитних  операцій в іноземних валютах, які  здійснюються учасниками валютного  ринку за відповідним ринковим курсом або за ринковою процентною ставкою. Основну частку операцій на валютному ринку становлять конверсійні операції. Середній щоденний оборот операцій на світовому валютному ринку перевищує 1 млрд. дол. США.

     Основними учасниками валютного ринку є:

• Комерційні банки, які здійснюють близько 70 % загального обсягу валютних операцій як за рахунок та на користь клієнтів, так і самостійно за рахунок власних ресурсів. Найвпливовішими учасниками світового валютного ринку виступають такі банки, як Citicorp,Barclays Bank,Union Bank of Switzerland, Standart Chartered Bankk;
• Зовнішньоторговельні організації, які беруть участь у міжнародній торгівлі, формують попит(як імпортери) та пропозицію(як експортери)іноземної валюти. Ці компанії, як правило, здійснюють валютні операції через посередництво комерційних банків;
• Міжнародні інвестиційні компанії, які здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем власних активів шляхом вкладання ресурсів у цінні папери державних органів та корпоративні цінні папери різних країн;
• Центральні банки, які здійснюють державну валютну політику через управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, застосування валютних обмежень, регулювання рівня процентних ставок за вкладами у національній валюті;
• Валютні біржі, що функціонують, як правило, у країнах з перехідною економікою й високим рівнем державного регулювання валютних відносин. Основною функцією валютних бірж є здійснення валютообмінних операцій для юридичних осіб та формування валютного курсу. [34, c. 78].

     На  сьогодні понад 80% усіх валютних операцій здійснюється на позабіржовому валютному ринку. Головними центрами позабіржового ринку виступають Лондон, Токіо, Нью-Йорк, Цюріх, Сінгапур. Світовий валютний ринок працює практично безперервно — протягом 24 годин на добу. Робочий торговельний день на валютному ринку починається у Токіо. Поступово, у часовому розрізі, ринок рухається зі Сходу на Захід. З початком робочого дня відкриваються ринки Європи. До обіду (за європейським часом) європейські учасники валютного ринку працюють без ринку США. Після обіду починає роботу ринок східного узбережжя США. Пізніше торговельний ринок переміщується на західне узбережжя США та Австралію. Після цього кругообігу, який триває практично добу, знову береться до справи Токійський валютний ринок. Цілодобове функціонування валютного ринку дозволяє його учасникам у будь-який час укладати угоди та здійснювати різноманітні операції з іноземною валютою.

     Найбільш  загальним підходом до визначення економічної  сутності банку є його характеристика як установи, що здійснює залучення тимчасово вільних коштів і розміщення їх на умовах повернення, платності, строковості і забезпеченості. Саме такий підхід лежить в основі теоретичних розробок А.М.Мороза[13], М.І.Савлука, [14], Д.Полфремана [15], А.Г.Загороднього, Г.Л.Вознюк, Т.С.Сможенко [16] та інших вчених. Такий підхід, є не зовсім правильним, адже процес нагромадження грошових коштів (прийняття вкладів) і їх надання у тимчасове користування характерний для будь-якого кредиту, в тому числі й особистого, що виник зі становленням функції грошей як засобу платежу, тобто задовго до перетворення однієї із сторін кредитних відносин у власне банк.

     Вивчення  сутності банку повинно базуватися на трьох аспектах, кожен з яких призначений для вирішення специфічних  завдань. По-перше, банком слід вважати установу, яка здійснює певний набір операцій, які характеризуються як банківські. Звичайно, в економічній літературі існують різноманітні підходи до визначення складу цих операцій, але, як правило, їх перелік визначається законодавством, яке регулює діяльність банків. Так, статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [17] передбачено, що виключно до банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію, належать:

     1. приймання вкладів (депозитів)  від юридичних і фізичних осіб;

     2. відкриття та ведення поточних  рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових  коштів з цих рахунків за  допомогою платіжних інструментів  та зарахування коштів на них;

     3. розміщення залучених коштів  від свого імені, на власних  умовах та на власний ризик.

     Тобто, згідно законодавства, саме сукупність усіх трьох зазначених операцій необхідно  ідентифікувати як визначальну рису банку.

     Другим  аспектом вивчення сутності банку є розгляд його з позиції дослідження виконуваних ним функцій. Адже функції є безпосереднім проявом суті тієї чи іншої категорії. Причому, як зазначає О.В.Дзюблюк, "функції слід розуміти не просто як розширене трактування вже визначеної сутності, а як конкретну основу для її формулювання, тобто сукупність функцій і є сама категорія" [18, с.8].

     У цьому випадку сутність банку  слід розглядати через призму трьох  основних його функцій в економіці: організація кредитного процесу, організація  платіжного обороту та емісія грошей [30]. Крім виконання базових функцій, звичайно, банк пропонує клієнтам велику кількість інших фінансових послуг - здійснення різних видів довірчих операцій для підприємств і приватних осіб, пов'язаних з передачею майна в управління банку на договірній основі, придбання для клієнтів цінних паперів, управління нерухомістю, виконання гарантійних функцій по облігаційних випусках і т.д. Тобто якщо підходити до визначення функції як способу дії речі або елемента системи, спрямованого на досягнення певного ефекту, то в такому контексті всі перераховані операції і фінансові послуги можна назвати функціями банку. Однак наш підхід полягає у розгляді функцій як конкретних виявів сутності категорії, що формують певну цілісну картину її існування та в кінцевому підсумку відрізняють від всіх інших категорій. Тому консультаційні, трастові та подібні їм функції, які можуть виконувати й інші фінансові установи, відносити до характерних рис банківської діяльності недоцільно. Доцільним є виокремлення саме трьох зазначених вище функцій як основи для розуміння сутності банку.

     Третій  момент полягає у вивченні банку  на основі дослідження взаємозв'язків  із середовищем, в якому він функціонує. Адже банк у процесі своєї діяльності функціонує як відкрита система, успішність діяльності якої в оточуючому середовищі визначається ступенем її пристосованості, що відбивається у зв'язках системи і середовища. Цей ступінь пристосованості називається узгодженістю системи із середовищем [19, с.7].

     Оскільки, як було зазначено вище, однією з основних функцій банків є організація кредитного процесу, то можна стверджувати, що основна роль банківської системи у ринкових умовах господарювання полягає в тому, щоб кошти вкладників розміщувати у вигляді кредитів в економіку й перерозподіляти ризики. Дійсно, в умовах, що склалися в економіці України на сучасному етапі, від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами значною мірою залежать перспективи виходу із кризи і подальшого зростання.

     Слід  відмітити, що тут мова йде тільки про кредитні ресурси, тобто ресурси, призначені для розміщення в кредитні операції. Аналіз даних комерційних  банків України показує, що найбільша  частина (від 70% до 81,5%) робочих активів  станом на 01.01.09 р. припадає на кредитний портфель [22]. У зв'язку з цим дуже часто поняття «кредитні ресурси» ототожнюється з поняттям «банківські ресурси», що не одне і те ж. Поняття «банківські ресурси» охоплює кошти, які призначені не тільки для кредитування, але й для здійснення інших активних операцій банку, і включає всю сукупність ресурсів, які банк мобілізує на фінансовому ринку і які знаходяться у його розпорядженні у визначений момент часу. Таке тлумачення банківських ресурсів співзвучне з терміном «ресурсна база банку», визначення якого дає у своєму дослідженні Довгань Ж.М. [2, с.5]. Автор відносить до ресурсної бази чистий реальний залишок зобов'язань банку і його капіталу без урахування суми обов'язкових резервів по залучених коштах. Ми зробимо уточнення, що до суми ресурсів, які можуть бути розміщені на грошово-кредитному ринку, слід відносити суму коштів, яка залучена банком у процесі пасивних операцій за мінусом обов'язкових резервів по залучених коштах та ліквідних резервів. Тільки ця сума коштів може бути направлена на здійснення активних операцій з метою отримання прибутку.

     Слід  відмітити, що роль комерційних банків у розвинутій ринковій економіці  не обмежується кредитуванням суб'єктів  господарювання, їм належить важлива  роль серед професійних учасників фінансового ринку, адже вони є основною організаційною формою фінансового посередництва. Залучаючи капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти і надаючи їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал, банки таким чином виконують важливу макроекономічну функцію, забезпечуючи механізм міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

     Класифікація валютних операцій також потребує детального наукового тлумачення, оскільки законодавець наводить певний не повний перелік видів даних операцій, при цьому не обґрунтовуючи правову підставу такої систематизації.

     Класифікація  валютних операцій комерційних банків

     Таблиця 1.1