Роль валютно-фінансових ресурсів у регулюванні світової та національної економік

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. Н. Каразіна

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу  «Світове господарство»

за темою  “Роль валютно-фінансових ресурсів у регулюванні світової та національної економік”.

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 1 курсу

очного відділення

групи ЕМ-11                  Чан Дик Хунг

 

 

Науковий керівник:

ст. викладач                    Мехович А. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2010

Тема роботи: “Роль валютно-фінансових ресурсів у регулюванні світової та національної економік”.

 

Зміст

Вступ 3

Розділ I. Загальне поняття про фінансовий ринок та міжнародні фінансово-валютні відносини 6

1.1 Поняття міжнародного фінансового ринку та його структура 6

1.2 Сутність міжнародних валютних відносин 8

1.3 Міжнародна валютна система та етапи її розвитку 10

Розділ II. Міжнародні валютно-фінансові організації 14

2.1 Світовий банк 14

2.2 Міжнародний валютний фонд 18

2.3 Банк міжнародних розрахунків 21

Розділ III. Оцінка фінансової підтримки України Світовим банком 25

3.1 Принципи співпраці України із Світовим банком 25

3.2 Проекти Світового банку щодо надання фінансової підтримки іншим країнам 29

3.3 Проблеми реформування МВФ та СБ 34

Висновки 39

Список використаних джерел 42

Додатки 44

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми: економічні інтеграційні процеси є однією з найбільш знаменних тенденцій сучасного розвитку світової економіки. На заміну моделі “держава-нація”, що переживає кризу, іде утворення нових великих міждержавних економіко-політичних блоків. Внаслідок цих процесів на початку 90-х років у світовому економічному просторі розпочався бурхливий процес становлення і поглиблення фінансових та валютних об’єднань.

Зростання ролі і значення міжнародних фінансових відносин у  розвитку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене кількома головними факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя на рубежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих економічних, соціальних та екологічних проблем. По-третє, формуванням нової системи міжнародного поділу і кооперації праці внаслідок розпаду колишнього Радянського Союзу і створення нових незалежних держав та в результаті суттєвих змін, що відбуваються в Центральній і Південно-Східній Європі та в Китаї. По-четверте, домінуванням у системі світового господарства ринкових структур, інституцій та інструментів, розширенням ринкового поля світової економіки внаслідок виникнення нових підсистем (emergind market). По-п'яте, карколомним зростанням фінансового сектора світової економіки та інших сегментів сфери послуг.

При розбудові відкритої  української економіки слід враховувати  усі ці новітні процеси з огляду на те, що вже зараз третина валового внутрішнього продукту держави реалізується з допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжнародних  валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Крім того, запровадження у вересні 1996 р. власної грошової одиниці — гривні — передбачає поступове включення грошово-фінансової системи України до світових валютно-фінансових ринків.

Останнім часом  істотно зростає значення міжнародних  валютно-фінансових інститутів та фінансових центрів у координації та регулюванні  міжнародних валютно-кредитних відносин, гармонізації національної та міжнародної  економічної і валютно-фінансової політики. Водночас слід мати на увазі, система міжнародних валютно-кредитних  відносин є надзвичайно динамічною, її окремі ланки та сектори зазнають відчутних змін, збагачується їх зміст, з'являються нові форми тощо.

Метою даного дослідження є висвітлення  особливостей міжнародних валютно-фінансових відносин та їх роль у регулюванні  економік, світової та національної; роль України на світовому рівні та проаналізувати всі особливості відносин.

Відповідно  до поставленої мети даного дослідження  було визначено наступні завдання:

•   визначення загального поняття про міжнародний фінансовий ринок
•   висвітлення сутності міжнародних фінансово-валютних відносин
•   характеристика міжнародної валютної системи та етапи її розвитку
•   аналіз діяльності Міжнародного валютного фонду
•   дослідження діяльності Світового банку
•   характеристика Банка міжнародних розрахунків
•   оцінка фінансової підтримки України Світовим банком
•   висвітлення основних проблем МВФ та СБ
•    аналіз проектів надання фінансової допомоги іншим країнам Світовим банком

 

Об'єктом дослідження є міжнародні валютно-фінансові відносини та їх вплив на світову економіку.

Предметом дослідження  є основні інститути валютно-фінансових відносин та їх вплив на національну економіку.

Структура роботи. Структура даної роботи визначена метою та основними завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

Розділ I. Загальне поняття про фінансовий ринок та міжнародні фінансово-валютні відносини

1. Поняття міжнародного фінансового ринку та його структура

 

Міжнародний фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.

Основою його є національні  фінансові ринки, але він має  інтернаціональний характер, оскільки суб'єктами фінансових угод виступають юридичні та фізичні особи іноземних  держав, а угоди передбачають трансформацію  грошово-кредитних ресурсів з однією валюти в іншу. На цьому ринку  здійснюється рух позикового капіталу між країнами.

За своєю структурою світовий фінансовий ринок (мал. 1) – це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між кредиторами і позиковцями. Через них здійснюється рух позикового капіталу. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові установи, фінансові посередники. Акумулюючи грошові нагромадження одних суб'єктів (державних органів, приватних фірм, страхових копаній тощо), вони позичають ці нагромадження іншим – ТНК, державним органом, міжнародним і регіональним організаціям.

Ринок позикових капіталів  складається зі світового грошового  ринку та світового ринку капіталів.

На обліковому ринку основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та ніші види короткострокових зобов'язань (ціні папери).

На  міжбанківському ринку тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів залучаються і розміщуються банками переважно у формі міжбанківських депозитів і на короткі строки. Найпоширеніші строки депозитів – 1,3 і 6 місяців, і граничні – від 1 дня до 2 років (іноді 5 років).

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з платою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Отже, на першому з ринків позиковий капітал виступає у формі грошей, переважно депозитів. Позики на світовому грошовому ринку короткострокові й призначені, в основному, для обслуговування міжнародної торгівлі.

Ринок капіталів охоплює середньо і довгострокові кредити, а також акції та облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо- і довгострокових) і ринок середньо і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить важливим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій і банків, а капітал використовується переважно для фінансування капіталовкладень. Обидві складові світового ринку позикових капіталів тісно пов'язані між собою.

Основна частина міжнародних кредитних та інших операцій на світовому ринку капіталів здійснюється в міжнародних фінансових центрах. Провідним світовим фінансовим центром є Нью-Йорк, а європейським  - Лондон.

Великими  фінансовими центрами є також Токіо, Париж, Люксембург, Гонконг, Сінгапур, Цюріх, Франкфурт-на-Мані. З'ЯвилисЯ фінансові центри і в країнах, які не займають провідних позицій світовому господарстві (Бахрейн, Панама тощо). Фінансові центри не ізольовані один від одного, а є частиною єдиного світового ринку капіталів.

Складовою частиною світового фінансового ринку є Євроринок.

Євроринок – це сукупність грошових засобів в іноземних валютах, які функціонують як позиковий капітал за межами національних кордонів.

Євроринок практично став ядром сі твого ринку капіталів. Так, чистий обсяг Євроринку в 1988 р. становив понад 2,5 трлн. дол., а сукупний світовий ринок капіталів в цьому ж році – 3,2 трлн. дол.

Операції на Євровалютному ринку проводяться в євровалютах.

Євровалюта – це іноземна валюта, в якій здійснюються операції за межами країн – емітентів усіх валют. Наприклад, долар США на рахунках у банках Великобританії, Німеччини чи інших країн називаються євродоларом, фунт стерлінгів на рахунках Франції, США – Євро стерлінгом.

Зміст операцій на Євроринку полягає в тому, що банки, розміщені поза межами країни – емітента будь-якої національної валюти, приймають за певні % депозити, виражені в цій валюті, а потім надають їх у кредит за вищі %. Причому в кредит надається не сама ця валюта, а лише її доларовий вираз, зафіксований на рахунках банку.

У Євроринок входять: Єврогрошовий ринок (ринок короткострокових кредитів); ринок середньострокових банківських єврокредитів; ринок єврооблігацій, або європозик.

2. Сутність міжнародних валютних відносин

Міжнародні валютні відносини  як форма міжнародних економічних  відносин являють собою систему  відносин, пов’язаних з функціонуванням  грошей як світових грошей. Саме валюти як грошові одиниці окремих країн  виступають у ролі об’єктів даних  відносин. Вони обслуговують зовнішню торгівлю і послуги, міграцію капіталу, надання позик і субсидій, науково-технічний  обмін, туризм, державні і приватні грошові перекази.

   Валютні відносини  здійснюються на національному  та міжнародному рівнях. На національному  рівні вони охоплюють сферу  національної валютної системи.  Будучи частиною грошової системи  країни, національна валютна система  є формою організації валютних  відносин країни, що визначається  її валютним законодавством.

   Національні валютні  системи виникли історично першими,  а їх особливості визначаються  рівнем розвитку і специфіки  економіки зовнішньоекономічних  зв’язків конкретної країни.

   З’єднуючою ланкою  між національними валютними  системами виступають валютний  паритет і валютний курс. Валютний  паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо, а валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютні паритети лежать в основі валютних курсів, але останні можуть не збігатися з паритетом. В умовах “золотого стандарту” валютні паритети визначались шляхом співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, нині — на основі спеціальних прав запозичень (СПЗ).

   До важливих характеристик  валюти належать здатність валюти  обмінюватись на інші валюти, або конвертованість. Конвертована  валюта — це національна грошова  одиниця, що має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінюватись  на іноземні валюти, виконувати  функції світових грошей, тобто  вільно використовуватись у міжнародному  платіжному обігу для здійснення  міжнародних розрахунків.

   Розрізняють дві  основних форми конвертованості  валюти: 1) вільна, або повністю конвертована, 2) частково конвертована. Часткова  конвертованість валюти означає  допущення лише зовнішньої конвертованості,  тобто вільне використання валюти  лише іноземними особами, і  лише в поточних, а інколи лише  в зовнішньоторговельних розрахунках.

   Нині у світі  налічується понад 300 найменувань  національних грошей, проте, лише  близько 20 держав (США, Великобританія, Німеччина, Японія, Канада та деякі  інші) мають повністю конвертовані  валюти, близько 50 держав світу  мають різні форми частково  конвертованих валют. Для решти  країн, яка становить більшість,  валюті характерна неконвертованість. Вона означає, що держава повністю забороняє будь-які операції обміну своєї валюти на іноземну або дозволяє це робити за згодою уповноважених органів.

   Валютний ринок  — це система соціально-економічних  та організаційних відносин купівлі-продажу  різних іноземних валют і платіжних  документів в іноземних валютах.  Валютні ринки служать механізмом, за допомогою якого здійснюються  міжнародні розрахунки в міжнародній  торгівлі, на світовому ринку  послуг, у процесі міжнародного  руху капіталів та інші, що  передбачають обмінні операції  з валютами різних країн. Їх  функціонування та розвиток значною мірою залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і наднаціональних заходів, що здійснюються у валютній сфері.