Управління фінансовою стійкістю підприємства

Міністерство  освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра економіки підприємництва

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Основи наукових досліджень»

на тему «Управління фінансовою стійкістю підприємства »

 

 

 

Виконала:

студентка 2 курсу, 9 групи,

факультету  економіки , менеджменту та права

Кущинська Юлія Сергіївна

Науковий  керівник:

Доктор економічних  наук, професор

Бланк Ігор Олександрович

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

 

 

 

 

Реферат

Курсова робота містить 58 сторінок. В ній представлено 9 інформативних таблиць, 6 ілюстрацій та 2 додатки. У ході даної роботи було використано 45 літературних джерел.

Предметом мого дослідження є проблеми формування інноваційно-інвестиційного потенціалу в Україні.

Об’єктом дослідження виступає якість інноваційно-інвестиційного потенціалу в Україні, передумови його виникнення та перспективи розвитку, аналіз інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств.

Метою роботи є дослідження інноваційно-інвестиційного потенціалу в Україні та його вплив на економічний розвиток країни.

В ході виконання  курсової роботи були використані такі методи дослідження:

• Літературний
• Статистичний
• Порівняльний
• Картографічний
• Аналітичний

Результат дослідження розкриває проблеми та перспективи розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу України та заходи поліпшення інвестиційно-інноваційної діяльності.

Ключові слова: інноваційний процес, інноваційна діяльність, класифікація, ознаки інновацій, інноваційна інфраструктура, інноваційний продукт, інвестиції, інноваційно-інвестиційна модель розвитку.

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………...4

Розділ № 1. Характеристика інноваційно-інвестиційного потенціалу……….5

1. Зміст інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності…..5
2. Формування інноваційного потенціалу країни………………………….8
3. Загальна характеристика інвестиційного потенціалу України………...12

Розділ  № 2. Аналіз стану інноваційно-інвестиційного клімату в Україні…...16

           2.1  Сучасний стан інноваційного  потенціалу України……………………..16

           2.2  Аналіз прямих іноземних інвестицій в Україні…………………………20

           2.3  Зарубіжний досвід у формуванні  інноваційно-інвестиційного    

   потенціалу…………………………………………………………………...24

Розділ  № 3. Проблеми формування та заходи покращення інноваційно-  

                     інвестиційного потенціалу в Україні……………………………………32

           3.1  Ключові проблеми розвитку  інноваційної діяльності………………….32

           3.2  Проблеми формування інвестиційного  клімату в Україні……………..37

           3.3  Заходи покращення інноваційно-інвестиційного потенціалу в

Україні………………………………………………………………………44

Висновки……………………………………………………………………………….50

Список  використаної літератури……………………………………………………52

Додатки…………………………………………………………………………………56

 

 

 

 

 

 

Вступ

Динамізм розвитку національної економіки при переході від відновлюваної до інтенсивної моделі економічного зростання знаходиться в безпосередньому зв’язку з новою якістю інвестиційного процесу. Ефективна державна інвестиційна стратегія в цьому сенсі виступає одним з найпотужніших чинників технічного оновлення та піднесення виробництва, соціально-структурного реформування економіки і суспільства трансформаційного типу, зростання добробуту населення.

Актуальність  інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20-30 років. Нові технології докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Виявилося, що неспроможність країни здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу (чи зволікання з цим) не просто гальмує її розвиток, але й призводить до економічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів. Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все багаті країни. Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково/технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку.

Оскільки Україна має намір інтегруватися до європейського співтовариства, забезпечити суспільний добробут європейського рівня, то запровадження такої політики виглядає безальтернативним і на цей час має реальні передумови.

За умов посилення  глобалізаційних процесів одним із факторів стабільного розвитку кожної держави виступають кількісні і якісні параметри функціонування її інвестиційної сфери, зокрема підтримання належного рівня накопичення, розподілу та освоєння капіталовкладень. Інвестиційні ресурси виступають дієвим інструментом підвищення рівня конкурентоспроможності економіки держави.

Вкрай невисокі сьогоднішні позиції української  економіки не закривають значні економічні, і передусім інвестиційні, можливості. Інвестиційний потенціал країни, що ще не досягла позицій країн-лідерів світової економіки, має великі передумови та тенденції суттєво значніші, ніж у розвинутих країн. В Україні є не тільки наявність та рівень інвестиційного потенціалу, а й наявність передумов його розкриття, необхідна дієва державна політика, що використає ці передумови належним чином.

У представленій роботі аналізуються показники, що дозволяють охарактеризувати інноваційний потенціал України, її місце у світових економічних процесах, визначити головні тенденції і проблеми, що перешкоджають переходу до інноваційної моделі економічного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  № 1. Характеристика інноваційно-інвестиційного потенціалу.

 

1. Зміст інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності.

Успішність  усієї системи заходів державної  підтримки та стимулювання інноваційної діяльності залежить від правильно визначених конкретних видів інноваційної діяльності, яких підтримує держава, та необхідних для цього відповідних інструментів підтримки.

Інноваційна діяльність відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», – це діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та напрацювань і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [5].

На відміну  від визначення, сформульованого  українським законодавством, яке обмежує інноваційну діяльність тільки випуском на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг, у світовій практиці використовують ширше формулювання, яке охоплює також і розширення та відновлення номенклатури, і покращення якості продукції, що випускається, удосконалення технології її виробництва з подальшим запровадженням та ефективною реалізацією на внутрішньому чи зовнішньому ринках [6, 7, 8].

Інноваційна діяльність (англ. Innovation – уведення новинок, нововведення) – це діяльність, що пов’язана з трансформацією результатів наукових досліджень та конструкторських розроблень у новий продукт, удосконалений технологічний процес чи новий підхід до соціальних послуг, і спрямована на використання і комерціалізацію цих результатів, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг, і є невід’ємною складовою виробничо-господарської діяльності підприємства, зорієнтованої на оновлення і вдосконалення його виробничих сил та організаційно-економічних відносин [9].

Об’єктом інноваційної діяльності є інновація. Згідно з вітчизняним законодавством, інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що вагомо покращують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.[10]

 Класифікаційною  ознакою, яка всебічно характеризує  інновації і інноваційний процес  – перетворення наукових знань  в інновації – послідовний  ланцюг етапів, в ході яких інновації утілюються починаючи від ідеї до конкретних продуктів, технологій або послуг і розповсюджуються при практичному використанні. Структуризуючи інноваційний процес виділяють шість елементів:

• фундаментальні дослідження;
• прикладні дослідження;
• технічні розроблення;
• первинне опанування нововведень;
• промислове виготовлення новинки;
• використання новинки. (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Структура інноваційного процесу

Елемент інноваційного  процесу	Вид діяльності	Сфера застосування
Фундаментальні дослідження	Ідеологічне дослідження      Теоретичні дослідження Цілеспрямовані дослідження	Сфера послуг
Прикладні дослідження	Прикладні системні дослідження Прикладні інтегровані  дослідження Прикладні експлуатаційні дослідження	Сфера матеріального  виробництва
Технічні розробки	Ідеологічні дослідження          Проектні дослідження         Технологічні дослідження                 Організаційні дослідження
Первинне опанування нововведень	Експериментальне  виробництво Випробування
Промислове виготовлення новинки	Технологічна  підготовка виробництва Організація  та запуск виробництва Дрібносерійне  виробництво      Серійне  виробництво                     Масове виробництво
Використання  новинки	Розповсюдження                            Ефективне застосування                     Старіння	Сфера експлуатації

За даними [11, c.91]

Управління  інноваціями – це будь-яка зміна  технології, орієнтована на зміну  діючого механізму управління або  його елемента з метою прискорення  виконання завдань. Роль держави  в інноваційній діяльності полягає в контролі за її здійсненням, фінансовому регулюванні та підтримці пріоритетних напрямів і широкомасштабних проектів. Інноваційний потенціал – це сукупність кадрових, матеріально-технічних, інформаційних і фінансових ресурсів відповідної інфраструктури, що призначена для реалізації нововведень.

Залежно від  ознак інновації мають певну класифікацію.(див. додаток А - табл. 1.2)[12]

За нововведення використовуваними в інноваціях технологічними парадигмами можна виділити нормальні та радикальні.

Нормальні інновації генеруються на основі на основі відомого набору аксіом і правил трансформації, тобто на основі наявної технологічної парадигми.

Радикальні  інновації пов’язані із зміною «аксіом» і правил трансформації, тобто відбуваються на основі принципово нових технологічних парадигм.

Інша ознака класифікації інновації передбачає їхній розподіл на базові (радикальні), системні та зростаючі.

Базові  інновації – це інновації, які виникли на базі значних винаходів, які дали початок новим, раніше невідомим продуктам або процесам, що засновані на наукових принципах .

Системні  інновації – це ті, які мають нові функції за допомогою об’єднання складових частин радикальних інновацій новими засобами.

Зростаючі інновації – це малі, але важливі удосконалення продуктів, процесів, сервісу.

За причинами  виникнення інновації можна поділити на реактивні та стратегічні.

Реактивні інновації – це інновації, які забезпечують виживання фірми, як реакція на нововведення, які здійснює конкурент.

Стратегічні інновації – це інновації, запровадження яких має упереджений характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.[13]

Інноваційні процеси  потребують сприяння у вигляді фінансово-кредитної  підтримки, цілеспрямованих преференцій  з боку держави, а також створення спеціалізованої інфраструктури. Успішна інноваційна діяльність передбачає належний захист власності, потоків інноваційного та інтелектуального капіталу.

З огляду на це, постає важливе завдання інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіонів – розроблення і запровадження сукупності заходів щодо створення умов, які сприяють нормальному проходженню інноваційного розвитку, нормативно-законодавчій підтримці стабільного функціонування інноваційних підприємств та бізнес-структур.