Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового  господарства і міжнародної економічної  інтеграції

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства”

На тему: «Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу»

 

 

	Студента групи БДМЕ 2 -1   Шкрьоби Лілії Ігорівни (прізвище, ім’я, по батькові) ________________________ (підпис)
	Науковий керівник: ____________Цесаренко С.І___ (прізвище, ім’я, по батькові) ________________________ (підпис)
Дата здачі роботи на перевірку____________ Дата захисту____________ Оцінка_________________ Комісія із захисту:   (прізвище та ініціали  членів комісії, підпис)

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

Зміст

курсової  роботи:

«Франчайзинг, як форма організації бізнесу»

 

        Стор.

ВСТУП ..................................... 3

РОЗДІЛ 1 Франчайзинг, як особлива форма організації і  ведення бізнесу....................................... 4

1.1. Суть  та різновиди франчайзингу. Історія  розвитку франчайзингу................................... 4

1.2. Законодавчо  – нормативна база франчайзингу   .  .  .  . . . . .   11

1.3. Переваги  та недоліки франчайзингу  .  . ............ 17

Висновки  до розділу 1. ............... .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . . .  21

 

РОЗДІЛ 2. Застосування франчайзингу в практиці міжнародного і вітчизняного бізнесу ............................ 22

2.1. Порівняльний  аналіз використання франчайзингу  в зовнішньо економічній діяльності  компаній різних країн .  . ............. 22

2.2. Сучасний  стан ринку франчайзингу  .  . ............ 29

2.3. Проблеми  розвитку франчайзингу в Україні  .  . .......35

Висновки  до розділу 2. ............... .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .   42

 

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку франчайзингу в Україні і світі . . . . . 44

3.1.Загальносвітові  тенденції франчайзингового бізнесу  . . . . . . 44

3.2. Перспективи  розвитку франчайзингових підприємств  в Україні та напрямки вдосконалення  їх правового регулювання  .  . ......... 54

3.3. Основні  шляхи вдосконалення ефективної  діяльності франчайзингового бізнесу  в Україні .  . ...................  61

Висновки  до розділу 3. ............... .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 67

 

Висновки ................................ 71

 

Список джерел посилань                  ................ 76

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Франчайзинг історично і міцно закріпився в розвинених країнах під впливом об'єктивних потреб економічного розвитку.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу.

Для підприємців  франчайзинг - це один зі способів стати  власником бізнесу.

На зростаючих ринках франчайзинг є самим швидким  способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести  прибутковий бізнес.

Привабливість франчайзингу в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзингових  відносин. Для малих підприємств  і індивідуальних підприємців він  надає в розпорядження стабільний прибутковий бізнес, для відомих  фірм і компаній - можливість розширити  й закріпити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки  широке поширення франчайзингу як у  Європі, так і в Америці.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницький ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Таким чином, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної задачі. Практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку франчайзингу в Україні зумовили актуальність теми дослідження курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є франчайзинг  як особлива форма організації бізнесу.

Предмет дослідження – особливості франчайзингу у міжнародних та вітчизняних  відносинах.

Метою курсової роботи є дослідження франчайзингу, його особливостей  у міжнародних  та вітчизняних відносинах.

Мета  дослідження передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити теоретичні основи франчайзингу;
• здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;
• охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких  дослідників, як Зайцев I., Гировець С. О., Сидоров Я., Рошкован M., Цірат А.В. та ін.

Методи  дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для  розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсове дослідження складається  зі вступу, трьох розділів, висновків  і списку використаної літератури. Бібліографія налічує 21 джерела.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Франчайзинг, як особлива форма  організації і ведення бізнесу.

1. Суть та різновиди франчайзингу. Історія розвитку франчайзингу

 

Франчайзинг — система угод, за якими власник торгової марки, торгового  імені чи авторських прав (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франчайзі) використовувати їх на певних умовах [13, ст. 26].

Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань в даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців  франчайзинг - це один з шляхів стати  власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є  швидким способом навчання підприємців  практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес [11, ст. 34].

Отже, один із засобів організації  нового підприємства — вкласти капітал у франшизу чи ліцензію, яка дає можливість використовувати торгову марку крупнішої або відомішої компанії та продавати її товари чи послуги в певному регіоні.

Франшиза — явище не нове. Воно виникло у XIX ст., коли компанії "Зінгер" та "Інтернешнл Харвестер" засновували в усьому світі фірми, уповноважені здійснювати операції з продажу їх продукції. Подальший розвиток франчайзинг отримав у першій половині XX ст. Але справжній бум у цій сфері почався наприкінці 50-х років.

Популярність франчайзингу зумовлена  переважно тим, що він поєднує переваги малого й великого бізнесу. Найпоширенішими прикладами формального франчайзингу є автофірми, сервісні станції та розливання напоїв.

Ліцензіар виграє тому, що закладає міцні  підвалини для своєї компанії, a  ліцензіат тому, що може скористатися перевіреними економічними засобами ліцензіара. Широка громадськість виграє від того, що вона без перебоїв отримує товари і послуги [13, ст. 26].

Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і  діловий.

Товарний франчайзинг іноді  називають «франчайзинг продукту (торгового  імені)». Це франчайзинг у сфері  торгівлі на продаж готового товару. У  товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований  на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають  торгових марок, вони не включаються в цю категорію [11, ст. 35].

Другим видом франчайзингу є  виробничий франчайзинг. Цей вид  франчайзингу найбільш широко представлений  у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів  є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах.

Третім видом франчайзингу є  діловий франчайзинг, який ще називають  «франчайзинг бізнес-формату». При  цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

Таким чином, це франчайзинг на вид  діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський  цикл великої корпорації. Ледь не самий  популярний вид франчайзингу, при  якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми  з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.).

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі [11, ст. 35].

Поряд з основними видами можна  відмітити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна  форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача [4, ст. 98].

Для характеристики будь-якого економічного явища важливе значення має історія  його виникнення, оскільки саме з історичного  минулого можна почерпнути причини  появи цього явища, його значення та наслідки. Тому, перш ніж приступити до вивчення суті франчайзингу, слід розглянути історію його появи, а також розвиток та зміну, перехід від одного типу до іншого, що відбувається зі зміною умов ведення бізнесу.

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих  компаній США продають малому бізнесу  право на продаж своїх виробів  по всій країні, він досягає розквіту.

Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер" Спонукала  до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома  після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг  виробництва, компанія вирішила продати  право на реалізацію швейних машин  незалежним продавцям на певній території.