Організація виробництва в просторі та часі

  РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМТСВАХ.

 

1. Сутність і суспільне значення організації виробництва.

   Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність, яка спрямована на задоволення потреб. У широкому розумінні „виробництво” – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту.

    Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію.

      Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва – це невід’ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і розвиток системи.

    Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Тобто під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

      Об’єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.

Перехід на ринкові відносини кардинально  міняють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей  в процесі виробництва і тим  самим підвищує його ефективність.

На перший план в організації  виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в  любий момент перебудувати виробництва  на випуск інших видів продукції  при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно  бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску  високоякісної продукції точно  у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.

Все це говорить про те, що організація виробництва має  багатопланове завдання, рішення  яких дозволить відповісти на питання, що  має робити підприємство, щоб  успішно господарювати ?

Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного  ведення господарювання відкриваються  тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої  мети.

Кожне підприємство має свої специфічні завдання організації виробництва  – комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту  і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва  вирішують технологи, тому важливо  розрізняти функції технології і  функції організації виробництва.

Технологія визначає способи  і варіанти виготовлення продукції. Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва  кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто технологія визначає – що треба зробити з предметом праці і при допомозі яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.

Функція організації виробництва  – це визначення конкретних значень  параметрів технологічного процесу  на основі аналізу можливих варіантів  і вибору найбільш ефективного у  відповідності. З метою і умовами  виробництва, або інакше, як краще  задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити  предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими затратами  робочої сили і засобів виробництва.

В кожному конкретному  випадку організація виробництва  обґрунтовує ефективність міроприємств, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі міроприємства, які  забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або  зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів  виробництва в їх сукупності.

Особливість організації  виробництва – це взаємозв’язок  елементів виробництва і вибір  таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва.

Завдання організації  виробництва:

• поглиблення спеціалізації;
• вдосконалення форм організації виробництва;
• швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;
• забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу;
• вдосконалення організації праці і виробництва в просторі і часі;
• створення логістичної системи.

Якщо завданнями технології являються  підвищення потенційних можливостей  збільшення об’єму вироблюваної продукції, поліпшення її якості, зниження норм розходу  ресурсів при її виготовленні, то організація  виробництва визначає методи і умови  для досягнення цих можливостей  з врахуванням зовнішніх і  внутрішніх умов роботи підприємства.

Для того, щоб підприємство добре працювало необхідно весь час слідкувати за його роботою, а  саме постійно підвищувати вимоги до конструктування, виготовлення, монтажу  і наладки обладнання; встановлювати  оптимальні експлуатаційні режими їх роботи, виявляти причини простою  обладнання. Основною причиною простою  обладнання являється невідповідальність оперативно-виробничого планування і матеріально-технічного забезпечення. На ряді підприємств оперативне планування здійснюється без належного обгрунтування, відсутні розрахунки оптимальних об’ємів  виробництва, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва.

Оптимальний рівень запасів  повинен визначатися для кожного  підприємства виходячи із особливостей асортименту продукції, техніки, технології, організації виробництва з врахуванням  особливостей поставок сировини і збуту  готової продукції.

Крім цього до завдань  організації виробництва відноситься  скорочення тривалості виробничого  циклу, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів  сировини і матеріалів, а також  готової продукції.

Серед причин, які пояснюють  неповну загрузку встановлено обладнання і неповне використання машин  на протязі всього режимного часу необхідно виділити невідповідальність структури асортименту машин  і диспропорцію у виробничій потужності цехів підприємства.

Тому завданнями організації  виробництва є вдосконалення  асортименту, визначення оптимальної  спеціалізації підприємств, виробничих потужностей, реконструкції і технічного переозброєння виробництва.

 

2. Предмет та зміст курсу, історія його розвитку.

Організація виробництва  – це економічна наука, яка займає ведуче місце серед суспільних наук, так як вони вивчають виробничі відносини  – відносини між людьми в процесі  виробництва.

Об’єктом курсу являється  промислове підприємство, яке розглядається  в курсі як виробнича система.

Предмет курсу – це вивчення методів і засобів найбільш раціональної організації виробництва.

Організація виробництва  – це особливий вид людської діяльності по створенню і вдосконаленню  виробничої системи.

“Організація виробництва” вивчається в тісному зв’язку  з іншими науками – технологія, забезпечення матеріальними ресурсами, комерційна діяльність, бухгалтерський облік і аналіз, економіка підприємства, організація і нормування праці, управління, маркетинг та інші.

Вивчення курсу – це оволодіння основними принципами та методами організації промислового виробництва, надбання необхідного  практичного досвіду і на цій  основі досягнення високих результатів  в виробничо-господарській діяльності підприємства.

Курс передбачає вивчення вузлових питань економіки в даній  області і використовує об’єктивні економічні закони.

Любі організаційно-технічні рішення, методи виготовлення продукції, виконання виробничих операцій, методи господарювання, якими би вони вдалими, ефективними не були сьогодні, завтра можуть бути поліпшенні або замінені на більш вдосконалені під дією науково-технічних  досягнень зміни умов виробництва. Діалектичний метод дозволяє розглядати організацію виробництва як безперервну  творчу роботу, результатом якої являється  підвищення ефективності виробництва.

Вирішення завдань курсу  можливе на основі системного підходу – який визначає комплексне вивчення об’єкту курсу – промислове підприємство як виробнича система. Системний підхід дозволяє оптимізацію роботи всієї виробничої системи в комплексі, як одне ціле, а не по окремих частинах.

Організація виробництва  починається з промислового підприємства, яке розглядається як виробнича  система зі всіма характерними для  неї властивостями.

Курс знайомить з виробничою структурою підприємства, розкриває  поняття виробничий процес і розглядає  принципи і методи його раціональної організації, можливі види руху предметів  праці, вивчає методику вивчення довжини  виробничого циклу.

Крім того вивчається виробнича  потужність підприємства, організація  технічного обслуговування підприємства.

Спеціалісти повинні знати:

-вирішення завдань, які виникають в виробничо-господарській діяльності підприємства при виборі раціональних варіантів організаційно-планових рішень, які забезпечують ефективність виробництва;

-вміти організовувати роботу виробничого підрозділу;

-оволодіти методами аналізу виробничо-господарської діяльності, раціональної організації виробничого процесу;

-знаходити і використовувати внутрішні виробничі резерви;

-застосовувати організацію, нормування і оплату праці для підвищення ефективності;

-реагувати на зміну попиту.

 

  Історія розвитку теорії і практики організації виробництва.

   Промислова революція кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст відкрила нову епоху в розвитку теорії і практики організації і управління виробництвом. До того часу товари вироблялися в маленьких майстернях ремісниками та їх учнями. Велике машинне виробництво потребувало узгоджених дій усіх ланок, установлення і суворого виконання певних норм і пропорцій між усіма сторонами виробництва.

  Історія розвитку науки про організацію виробництва:

- 1776 Поділ праці як основа  організації виробництва („Дослідження про природу і причини багатства народів”) А.Сміт.

- 1911 Принципи наукового управління: виділення та вивчення елементів  операцій; хронометраж; нормування  праці; облік; контроль; стимулювання праці Ф.Тейлор.

- 1912 Діаграма графіка робіт,  що відображає реальні та очікувані показники діяльності Г.Гантт.

- 1913 Складальна конвеєрна лінія.  Поточна організація виробництва  Г.Форд.

- 1915 Математична модель управління  запасами. Визначення економічно  доцільного розміру партії замовлення Ф.Харріс.

- 1920-ті рр. Побудова виробничих процесів у часі, моделювання графіків руху деталей по операціях, формули розрахунку виробничого циклу К.Адамецький.

- 1930 Дослідження мотивації праці  Е.Мейо 50-60-ті рр. Методи дослідження операцій: моделювання виробничої діяльності, математичне програмування, методи сітьового планування проектів. Велика кількість дослідників.

- 60-70-ті рр. Широке використання  комп’ютерної техніки Фірми-виробники,  дослідники і споживачі.

- 1980-ті рр. Моделювання виробничих  стратегій як засобу конкурентної  боротьби Дослідники Гарвардської бізнес-школи.

- 1990-ті рр. Моделювання оновлення  бізнес-процесів та радикальних змін М.Хаммер, консалтингові фірми.

- Початок ХХІ ст Екологічний менеджмент. Уведення системи  міжнародних стандартів з метою зменшення забруднення довкілля Міжнародна організація стандартизації.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

 

1. Загальна характеристика ПАТ «ІнГЗК», етапи його розвитку.

 

ПАТ «ІнГЗК» входить до складу групи "Метінвест", яка уявляє собою інтегровану компанію, що має дивізіонну структуру побудови бізнесу, що найбільшою мірою відповідає поставленим базовим принципам: забезпечувати високу інвестиційну привабливість і прозорість корпоративної структури.

Корпоративний центр є  ядром управління і центром ухвалення  найбільш значущих стратегічних рішень групи "Метінвест". Корпоративному центру підпорядковані дивізіони:

-Дивізіон вугілля та коксу, що включає три підприємства по видобутку вугілля та виготовлення коксу;

-Гірничорудний дивізіон, що включає сім підприємств, які займаються забезпеченням процесу видобутку та безпосередньо видобутком залізної руди;