Категорія «інтерес» в державному управлінні: теоретико - правовий аналіз

Іпотека для молодої сім'ї має також негативи сторони, і не згадати про них не можна, адже треба реально оцінювати ситуацію з державної допомоги молодим сім'ям. Банки все одно хочуть своє, а значить, зміни в програмах притаманні. І якщо взяти звичайне оформлення іпотеки та оформлення за програмами для молодих сімей, є відмінності. Розбіжності виявляються в процентних ставках, які перевищують звичайні, що, звичайно, не радує. Але цей негатив є таким лише з точки зору зіставлення програм, не враховуючи субсидій, а 35%, це значна сума, яка повністю перекриває мінус великим плюсом. Це означає, що молодій сім'ї все одно набагато вигідніше оформляти саме таким способом іпотеку, ніж за звичайною програмою без субсидій. Тому соціальні програми, дуже допомагають людям малозабезпеченим і дають їм прекрасний шанс почати життя правильно і впевнено.

Підводимо підсумок, бо не все так складно і думка повністю викладена. Хочеться лише сказати, що розвиток соціальних іпотечних програм постійно, а значить можна очікувати, що надалі закони стануть ще більш гуманні для майбутнього покоління країни, що дуже позитивно відображается на міжнародному іміджі України.

Крім того, протягом усього періоду розвитку підприємництва держава вживає заходів з підтримки малого бізнесу, удосконалюючи законодавчу базу і створюючи умови для економічного зростання. Такі заходи мають на меті не тільки – і не стільки – зростання економічного добробути України, але й будування позитивного іміджу нашої країни, привабливої для іноземних інвесторів.

На даний момент з метою реалізації цього державного інтересу діє ЗУ "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні ". [23]

В системі фінасово-кредитної підтримки підприємства найбільш важким для бюджету країни є безповоротне фінансування окремих суб'єктів малого підприємництва та оподаткування. Взагалі фінансування підприємництва державою вважається неринковим і тому недоцільним способом державного впливу на розвиток економічних процесів. Однак на практиці дотації залишаються одним з найпоширеніших важелей економічної політики багатьох країн. Наприклад, сума щорічних дотацій з бюджету США малому бізнесу складає 300 млрд. доларів. У теж час навіть у високорозвинених країнах пряма державна підтримка або надається, тим підприємствам, діяльність яких є важливою для розвитку національної економіки, або має соціальне забарвлення.

В Україні ж у зв'язку з відсутністю у держави можливостей пряма фінансова допомога практично відсутня. На сьогоднішній день основним способом фінансової підтримки малого бізнесу є банківський кредит.

Що стосується кредитування в цілому, то можна сказати, що банківські установи не хочуть мати справу з таким клієнтом, як малий бізнес. Причин цього кілька: відсутність застави, дуже малий розмір позики і на короткий термін, значний ризик, і незначна прибуток в абсолютному вираженні в порівнянні з кредитуванням серйозних позичальників. Таким чином, самі по собі малі підприємства не є сьогодні привабливими клієнтами для банків. Поряд з цим, ставки кредитних ресурсів, які діють на ринках, занадто високі для малих підприємств, що робить банківські кредити недоступними для цього сектору економіки. Тому в ситуації, що склалася державні позики повинні стати реальним джерелом формування фінансових ресурсів малого підприємництва.

Проте це - в довгостроковій перспективі за умови достатніх бюджетних коштів. А поки що на державному рівні фінансовою підтримкою підприємництва займається всього лише декілька структур, таких як, Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва, Державний комітет сприяння розвитку підприємництва.

У реалізації державної політики сприяння у розвитку підприємництва активна роль належить також Державному центру зайнятості України, який згідно з чинним законодавством надає безвідсоткові кредити безробітним для заняття підприємницькою діяльністю. На жаль, як довела практика, ці структури та обсяги їхнього кредитування не можуть задовольнити наявного попиту з боку суб'єктів малого підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної допомоги.

Враховуючи обмежені фінансові можливості нашої держави, фінансово-кредитна політика повинна будуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва, створюються за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного характеру, комерційних банків і т. д. Завдання держави - стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.

Одним з важливих напрямків підтримки малого бізнесу може стати запровадження державного механізму стимулювання комерційних банків до видачі позик (пільгових) малим підприємствам. Його важливим елементом може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, спрямованих у фонд кредитів малому бізнесу, і надання державної гарантії повернення позики. Варто поширити на сектор малого підприємництва також новітні банківські послуги, а саме, факторинг, фінансовий лізинг і овердрафт.

Крім банківських установ, необхідно також стимулювати розвиток фінансового небанківського сектора в Україні, формується на основі розвитку фондів підтримки підприємництва, разом з інноваційними і інвестиційними фондами, страховими та лізинговими компаніями, фінансово-кредитними установами, гарантійними фондами тощо

Зокрема, фінансові і кредитні ринки, що сформувалися за останні роки в Україні, не забезпечують потреби підприємницьких структур у фінансово-кредитних ресурсах. За цим для вирішення проблеми фінансового забезпечення суб'єкти підприємницької діяльності повинні самоорганізовуватися, наприклад, у взаємного фінансування. Такі товариства за рахунок добровільних внесків і грають значну роль у вирішенні проблеми покриття тимчасових фінансових потреб суб'єктів малого підприємництва своїми силами, без залучення бюджетних коштів.

Світова спільнота також бере участь у процесі інвестування малого бізнесу. У цьому плані велике значення надається співпраці з Світовим банком, Європейським банком, банком реконструкції та розвитку, Фондом "Євразія", Фондом "Відродження", Фондом "Ноу-хау». Серед країн, що надають фінансово-технічну допомогу українським підприємствам, найбільш активними є США, Німеччина, Великобританія, Канада. Таким чином, міжнародна фінансова допомога Україні поступає і це є важливим напрямком у розвитку міжнародних економічних зв'язків, і українська сторона повинна ефективніше використовувати іноземну допомогу і активніше визначати свою позицію у взаєминах з міжнародно-фінансовими організаціями.

Важливим фактором, який позитивно вплине на формування фінансового забезпечення малого підприємництва, може стати застосування різних форм державного і недержавного забезпечення гарантій повернення позикових коштів підприємницьким структурам. Механізм державного гарантування кредитів для малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави як безперечно платоспроможного та відповідального гаранта позик.

Недержавне гарантування може здійснюватися різними установами, що гарантують кредит:

• комерційними організаціями;

• банками;

• частими фінансовими установами;

• іноземними інвесторами;

• товариствами взаємного гарантування;

• громадськими організаціями і т.д.

Підводячи підсумки, можна констатувати, що незважаючи на позитивні зрушення у розвитку малого підприємництва в Україні та забезпеченню інтересів держави у створенні позитивного іміджу України як країни, привабливої ля інвесторів, існують проблеми, що перешкоджають його повноцінному розвитку. Однією з найбільш гострих проблем у діяльності більшості суб'єктів малого підприємництва - проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів.

Реалізація економічних державних інтересів у сфері розвитку як економіки загалом, так і особливо малого та середнього бізнесу повинна формуватися за такими напрямками:

- стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування коштів, що направляються до фонду кредитів малому підприємництву, надання державних гарантій повернення позики;

- переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки за рахунок прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг із метою стимулювання процесу кредитування малого бізнесу;

- пктивізація процесу створення та діяльності недержавних гарантій, страхових умов для обслуговування малого бізнесу через створення відповідних мотиваційних механізмів зацікавленості в цій діяльності з наданням пільгових умов для їхнього функціонування;

- більш ефективне використання іноземної допомоги й активне виявлення своєї позиції у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями;

- сприяння процесу самоорганізації суб'єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансово-кредитних проблем шляхом організації установ взаємного фінансування та гарантування.

Проаналізувавши деякі стороні діяльності держави на прикладі України, можна зробити висновок, що держава має не тільки реальні ( у даному разі – політичні чи економічні), але й штучно створені інтереси, на які також слід звертати увагу під час розгляду особливостей самого поняття «державний інтерес».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.

КАТЕГОРІЯ ІНТЕРЕС В РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМАХ

 

 

3.1 Державний інтерес в демократичних країнах

 

У різних за типом політичних режимах розрізняються не тільки самі по собі державні інтереси, їх загальна спрямованість, але і механізм реалізації. Демократія заснована на верховенстві права в суспільстві, свободою людей, їх рівності в правах природжених властивостей людини. Члени товариства досить приймають на себе певні обмеження і зобов'язуються підкорятися загальним законам. При демократії джерелом законів виступає громадянське суспільство. Воно визначає собою держава, а не навпаки. При такому положенні справ особистість має пріоритет над суспільством.

Незважаючи на те що в усі часи демократія розумілася і трактувалася по-різному, безсумнівно одне: вона як політична і правова цінність стала невід'ємним елементом свідомості людей усього світу. Але практично немає такої остаточній стадії демократії, яка задовольняла б усіх. Відчуваючи обмеження, людина вступає в конфлікт інтересів з державою, коли виявляє в законах ту справедливість, "яка покладена ним в основу свого існування, коли не береться до уваги нерівність природних здібностей і заслуг, коли відсутня визнання в залежності від політичної зрілості, уміння, досвіду тощо Воля до справедливості (а її значимість велика для демократії) ніколи не буває повністю задоволена, а демократія (не формальна) у жодній державі не може бути досягнута цілком і остаточно. До демократії потрібно постійно долучатися, пробуджувати свою волю, виражати погляди, виявляти політичну активність, тобто ставати більш зрілим для демократичної діяльності.

Демократія - благо лише тоді, коли вона відповідає культурі та менталітету народу.

Для демократії характерні такі ознаки:

- панування закону в усіх сферах суспільного життя;

- виконання законів державою та її органами;

- судовий захист прав громадян та взаємна відповідальність держави й особистості.

Розглянемо основні інтереси демократії як громадсько-політичного явища.

1) власна цінність розкривається через її соціальне призначення:

- служити користь особі, суспільству, державі;

- встановити відповідність  між формально проголошеними  і реально діючими принципами  свободи, рівності, справедливості, реально втілити їх в особисте громадську і державне життя;

- поєднувати державні  та громадські початку в системі  демократії як форми держави; 

- створити атмосферу гармонії  інтересів особи та держави, консенсусу  і компромісу між усіма суб'єктами  демократії. При демократії суспільство усвідомить переваги соціального партнерства і солідарності, громадянського миру та злагоди.

2) інструментальна цінність:

- через її функціональне  призначення

- служити інструментом  у руках людини для вирішення  суспільних і державних справ:

- брати участь у формуванні  органів держави та органів  місцевого самоврядування;

- самоорганізовуватися в  партії, профспілки, рухи тощо;

- захищати суспільство  і державу від протиправних  дій,  звідки б вони не виходили; 

- здійснювати контроль над діяльністю обраних органів влади та інших суб'єктів політичної системи суспільства.

Інструментальна цінність демократії реалізується через її функції та функціональні інститути.

3) особистісна цінність - розкривається через визнання прав особистості: 

- їх формального закріплення;

- реального забезпечення  за допомогою створення загально-соціальних (матеріальних, політичних, духовно-культурних) і спеціально-соціальних (юридичних) гарантій;

- дії ефективного механізму  їхнього захисту;

- встановлення відповідальності за невиконання обов'язків, оскільки демократія - не засіб для досягнення честолюбних особистих цілей за рахунок приниження прав, свобод і законних інтересів іншої особи або будь-якого суб'єкта демократії [24, с. 495].

В Україні взято курс на розвиток демократії. У Європейській комісії «За демократію через право »(Венеціанська комісія) Україна має свого представника. Проте ще належить чимало зробити для створення розвинутої системи демократії. Необхідною умовою для цього є наявність в суспільстві консенсусу з основних питань спільного проживання в державі, визнання переважною більшістю громадян «демократичних правил гри ». Важлива тенденція до гармонії суспільних, групових і індивідуальних інтересів за наявності ціннісного пріоритету особистості по відношенню до колективу, моральної готовності до компромісів, самообмеження і самодисципліни, поваги інших людей, закону, думки більшості.