Міліція як суб’єкт системи правоохоронних органів держави

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ СИСТЕМИ  ПРАВООХОРОННИХ  ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

1. Поняття, завдання та структура міліції……………………………….6

1.2 Характеристика обов’язків, які  виконує міліція……………………11

1.3 Головні функції міліції як  суб’єкта правоохоронних органів……...16

РОЗДІЛ 2.  КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ  ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА……….19

РОЗДІЛ 3. ПОКРАЩЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В  СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ  ДЕРЖАВИ

3.1 Сутність та сучасний стан нормативно-правової бази діяльності системи МВС України, шляхи її удосконалення……………………………....28

3.2 Аналіз правового і соціального  захисту працівників міліції та заходи щодо його покращення………………………………………………….34

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...42

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Подальший розвиток демократії, якість охорони, захисту та забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян безпосередньо пов’язані з підвищенням ефективності діяльності правоохоронних органів, серед яких міліція займає провідне місце, оскільки виконує найбільший обсяг завдань та повноважень щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням. Національна правоохоронна система, невід’ємним суб’єктом якої є органи міліції, вже не один рік функціонує в умовах постійного реформування, наслідками якого стали зміна її організаційно-штатної структури, зменшення мілітаризованості та дещо більша відкритість для населення. Проте таке реформування не вирішило основного завдання, а саме переорієнтації діяльності правоохоронних органів у цілому та міліції зокрема із каральної у соціально-обслуговуючу (сервісну), основним об’єктом охорони та захисту якої повинні стати права, свободи і законні інтереси фізичних осіб та права і законні інтереси юридичних осіб. Правоохоронна система України сьогодні не здатна ефективно виконувати покладені на неї державою функції та завдання і ще не позбулася таких негативних наслідків радянської правоохоронної системи, як надмірна централізація, мілітаризація, бюрократизм і карально-репресивний характер службової діяльності. Усі ці вади характерні й для сучасної міліції, свідченням чого є численні нарікання на її діяльність з боку населення та громадських організацій, у тому числі й правозахисних. Крім того, кардинального перегляду потребує перелік завдань, функцій та повноважень міліції, а її структура, форми та напрямки взаємодії і координації з іншими правоохоронними органами, методика оцінювання якості правоохоронної діяльності міліції – удосконалення. Більш дієвим повинен стати цивільний контроль за її діяльністю.

З іншого боку, потребує суттєвої переорієнтації та інтенсифікації діяльність держави щодо належного матеріально-фінансового забезпечення правоохоронної діяльності міліції, адекватного соціально-правового захисту їх працівників, що є важливою і необхідною умовою та гарантією ефективного виконання правоохоронних завдань і функцій.

Мета  курсової роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу системи адміністративно-правового регулювання та практики його реалізації визначити місце, призначення та подальші напрями і перспективи діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави.

Для досягнення поставленої мети в  дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

• сформулювати поняття та принципи організації і функціонування системи правоохоронних органів держави;
• з’ясувати особливості адміністративно-правового статусу міліції;
• розглянути проблемні питання організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади;
• розв’язати проблемні питання взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, визначити перспективні її форми та можливі напрямки координації;
• з’ясувати сутність та значення цивільного контролю за діяльністю міліції як правоохоронного органу держави, надати пропозиції щодо підвищення його дієвості;
• сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад функціонування міліції в системі правоохоронних органів держави.

Об’єктом  дослідження є суспільні відносини, які виникають під час правоохоронної та внутрішньо-організаційної діяльності міліції.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні положення, нормативні основи та організаційні засади становлення, розвитку і функціонування міліції, як суб’єкту системи правоохоронних органів держави.

Методи  дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Порівняльно–правовий метод використано для дослідження суб’єктного складу системи правоохоронних органів держави, характеристики правових засад діяльності міліції в системі правоохоронних органів. Системно-структурний метод використано для уточнення сутності правоохоронної функції держави та системи суб’єктів її реалізації, визначення системи принципів організації й функціонування правоохоронних органів держави, характеристики взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації. Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності міліції.

Слід зазначити, що загальні проблеми становлення, розвитку та функціонування правоохоронних органів України у цілому й міліції зокрема досліджували такі вітчизняні науковці, як В.Б. Авер’янов, І.В. Арістова, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк,    І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольський, В.С. Гуславський,  В.С. Журавський, Р.А. Калюжний, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Конопльов, О.Л. Копиленко, О.В. Кузьменко, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіна, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, Н.М. Оніщенко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, Г.О. Пономаренко, Т.О. Проценко, С.Т. Стеценко, О.О. Теличкін, О.Г. Фролова, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиш та ін.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ СИСТЕМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

 

2. Поняття, завдання та структура міліції

 

Держава – це складна система, якій притаманні властивості пристосування  до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища і здатності до самоуправління та саморегуляції свого розвитку. Вплив держави будується на ієрархічній  структурі державних органів, зокрема  спеціальних правоохоронних, регулюється  прямими взаємозв'язками з керованою  системою, здійсненням контролю за виконанням поставлених завдань.

Наявність державних правоохоронних органів є найбільш чітким проявом  державної організації суспільства, державної влади . У Конституції України поняття „правоохоронні органи” зустрічається в ст.17, де завдання щодо забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави [1]. Науково-практичний коментар до цієї статті, до правоохоронних органів відносить: Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, Збройні сили України, міліцію, внутрішні війська МВС України, статус яких визначено законодавчими та підзаконними актами.

Одне з центральних місць  у системі правоохоронних органів  України посідає спеціальний  правоохоронний орган - міліція.

Завдання і обов'язки, покладені  державою на міліцію, виконують різні  апарати загальної (територіальної), транспортної і спеціальної міліції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і  місцевих органів внутрішніх справ  або є самостійними підрозділами.

Згідно із Законом України "Про  міліцію" міліція України —  це державний озброєний орган  виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від  протиправних посягань[2].

Правовою основою діяльності міліції  є Конституція України, Закон  України "Про міліцію", інші законодавчі  акти держави, постанови Верховної  Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Діяльність міліції будується  на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими  колективами, громадськими організаціями  і населенням. Вона інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За узгодженням  з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів  при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, які являють собою  державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів  та інших громадських об'єднань, які переслідують політичну мету. При виконанні службових обов'язків  співробітники міліції незалежні  від впливу будь-яких політичних громадських  об'єднань. Державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові  колективи, громадяни зобов'язані  сприяти міліції в охороні  громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Основними завданнями міліції є  забезпечення особистої безпеки  громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; попередження правопорушень  і їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і  розкриття злочинів, розшук осіб, які  їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних  посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї  компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у  виконанні покладених на них законом обов'язків [7, с. 35-36].

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або  вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування [9,  
с. 480].

Співробітник міліції повинен  поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового  та іншого становища, расової і національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, відношення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У  взаємовідносинах з громадянами  він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати відомостей, які стосуються особистого життя, принижують честь і гідність, якщо виконання  обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного  законодавства, обмежує права і  свободи громадян, якщо без цього  не можуть бути виконані покладені  на неї обов'язки, й зобов'язана  дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони  громадського порядку, громадської  безпеки і боротьби із злочинністю  в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх справ (установ виконання покарань, пожежної охорони, курсанти, слухачі, ад'юнкти, викладацький склад навчальних закладів МВС України), військовослужбовці внутрішніх військ. Національної гвардії. На них, а також на працівників органів  внутрішніх справ, які добровільно  виконують ці завдання або до службових  обов'язків яких входить виконання  зазначених завдань, поширюються права  і обов'язки, гарантії правового  і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є  складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція  — надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, але й безпосередньо  практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю. Правове положення міліції , форми  і методи практичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням:

- її апарати, служби і підрозділи  здійснюють заходи з попередження  і припинення протиправних діянь,  розкриття злочинів, розшуку і  затриманню злочинців; 

- її співробітники згідно з  законом можуть застосовувати  спеціальні засоби фізичного  впливу і вогнепальну зброю;

- дисципліна в міліції і проходження  служби встановлені стосовно  до військової: особи рядового  і начальницького складу міліції  приймають Присягу на вірність  державі, віддану і бездоганну службу своєму народу [23, с. 9-10].

Права і обов'язки, організація  роботи та структура підрозділів  міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України. Наприклад, положення  про Головне управління охорони  громадського порядку, Головне управління Державної автомобільної інспекції  МВС України.

Міліція України складається з  підрозділів:

1. кримінальної міліції;
2. міліції громадської безпеки;
3. транспортної міліції;
4. державної автомобільної інспекції;
5. міліції охорони;
6. спеціальної міліції [9, с. 480].