Аналіз шкідливих і небезпечних факторів технології виробництва хліба «Домашній»

При силі струму, що проходить через тіло людини більш 1А відбувається негайна зупинка серця і припинення дихання - настає клінічна смерть. Якщо протягом 6-8 хвилин відновити нормальне скорочення фібрил, то можливе пожвавлення роботи серця - в іншому випадку настає біологічна смерть (необоротне припинення всіх функцій організму). Короткочасний потужнострумовий імпульс здатний припинити виникла фібриляцію серця; на цьому принципі заснована дія медичного приладу - дефібрилятора.

В даний час загальноприйнятим межею небезпеки вважається сила струму 100 мА при тривалості його дії 3 с. У будь-якому випадку, для забезпечення безпеки людей необхідно швидко відключати мережу.

Сила струму залежить як від прикладеної напруги, так і від опору тіла людини, яке визначається опором шкірного покриву і опором внутрішніх органів. При напрузі 200 ... 300 В наступає електричний пробій верхнього шару шкіри і загальний опір зменшується до свого мінімального значення (близько 1 кОм).

Опір тіла людини - величина нелінійна, воно різко зменшується при збільшенні прикладеної до тіла напруги, збільшення часу протікання струму через тіло, при незадовільному фізичному і психічному стані і т. п. З малюнка 10.1 випливає, що збільшення прикладеної напруги від 0 до 140 У опір тіла нелінійно падає від десятків тисяч Ом до 800 Ом.

Z чол, кОм мА   - 6 300   - 250 -   - 4 ------------------------------------------------ ------------------------------------------------ 200 -   - 150 -   -2100 -   - 50 -   . 40. 80. 120. 160. 200 В

Малюнок 10.1 - Залежність опору тіла людини і струму, що проходить через нього, від величини прикладеної напруги

Вихід електропоразки буде залежати також від того, якою частиною тіла людина потрапляє під напругу Характерні шляху протікання струму рука-ноги, рука-рука, нога-нога Найбільш небезпечний шлях струму через серце, мозок, легені Проте смертельне ураження можливе і при протіканні струму, не зачіпає життєво важливі органи, т до ток в тілі, як і в будь-який інший електричного кола, протікає по шляху найменшого опору (нервах, крові), минаючи тканини з великим опором (жир, м'язи).

Вихід поразки в значній мірі визначається тривалістю протікання струму в організмі. Тривале (кілька секунд) вплив струму може призводити до важкої результату.

Замикання на землю в електроустановках, як правило, відключаються захистом за долі секунди Однак пристрої електробезпеки (заземлення та ін) розраховуються, виходячи з великих величин допустимого струму та тривалості його впливу (табл.10.1)

Таблиця 10.1 - Параметри електробезпеки вимог ГОСТ 1 грудня 038-82

Розрахункові параметри	Тривалість дії струму, з
	0.1	0.2	0.5	1	1-30	більше 30
Допустимий струм, мА	500	250	100	50	5	2
Допустима напруга, В	500	250	100	50	24	9
Опір тіла, кОм	1	1	1	1	2,5	4,5

Постійний струм менш небезпечний, його порогові значення в 3-4 рази вище, ніж змінного струму промислової частоти 50 Гц. Однак це справедливо при невеликих напругах, коли ще не наступає електричний пробій верхнього шару шкіри. У діапазоні 400-600 В небезпека постійного і змінного струму приблизно однакова. Змінний струм найбільш небезпечний при частоті 501 Гц, небезпека знижується при частоті 1-2 кГц, а при частоті 400-500 кГц біологічну дію струму не проявляється зовсім. Однак і в цьому випадку зберігається небезпека опіків як від електричної дуги, так і від струму, що проходить через тіло людини.

Вихід ураження залежить і від індивідуальних властивостей людини. У одного й того ж людини порогові значення струму змінюються в залежності від його фізичного і психічного стану. Стан збудження зменшує електричний опір організму, а, отже, і збільшує небезпеку ураження. Небезпечна дія робить струм на людей, що страждають деякими захворюваннями (хвороби серця, нервові захворювання). Тому обслуговування електроустановок доручається особам, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання.

11. Забезпечення санітарно-побутовими приміщеннями

До складу будь-якого підприємства (залежно від масштабу) повинні входити допоміжні приміщення, які поділяються на п'ять груп:

- санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімнати для куріння, приміщення  для обігрівання та ін.);

- охорони  здоров'я (медпункти, приміщення особистої  гігієни жінок, фітарії, інгаляторії, для відпочинку в робочий час  та психологічного розвантаження);

- громадського  харчування (їдальні, буфети, кімнати  для споживання їжі);

- культурного  обслуговування (бібліотеки, приміщення  для зборів, спортзали тощо);

- адміністративні (приміщення управління, громадських  організацій, охорони праці, конструкторських  бюро).

Допоміжні приміщення різного призначення, як правило, розташовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих чинників.

Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання допоміжних приміщень викладені в СНиП 2.09.04-87.

Санітарно-побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори.

Розрахунок санітарно-побутових приміщень проводиться в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працюючих у найчисельнішу зміну.

Відповідно до санітарної характеристики виробничі процеси поділяються на чотири групи, а кожна з них - ще на 2-5 підгруп.

До першої групи (має три підгрупи) належать виробничі процеси, що призводять до забруднення рук, тіла, спецодягу речовинами 3-го та 4-го класів небезпеки.

До другої групи (має п'ять підгруп) належать виробничі процеси, що здійснюються при надлишку явної теплоти або несприятливих метеорологічних умовах.

До третьої групи (має дві підгрупи) належать процеси, що спричинюють забруднення речовинами 1-го та 2-го класів небезпеки.

До четвертої групи належать процеси, що вимагають особливого режиму для забезпечення якості продукції, а саме: пов'язані з переробкою харчових продуктів, виробництвом стерильних матеріалів, що вимагають особливої чистоти.

Допоміжні приміщення, як правило, розміщують у прибудовах до виробничих будівель І та II ступеню вогнестійкості категорій В, Г, Д. Приміщення убиралень, кімнат для паління, відпочинку, особистої гігієни жінок, ручних ванн, умивальників, засоби питної води, а також приміщення для керівників структурних підрозділів розміщують безпосередньо у виробничих будівлях. Кімнати для паління не допускається розміщувати в приміщеннях категорій А, Б та суміжних з ними.

Між окремо розміщеними допоміжними будівлями з приміщеннями для обслуговування працівників і опалюваними виробничими будівлями будують опалювальні переходи.

Прибудовані допоміжні приміщення відокремлюють від виробничих приміщень протипожежними стінами і перекриттям з межею вогнестійкості 2,5 год. В допоміжних приміщеннях мають бути не менше двох евакуаційних виходів.

Стіни і перегородки гардеробів для спецодягу, душових, умивальних, приміщень для сушіння спецодягу, кімнат особистої гігієни жінок і убиралень мають бути облицьовані матеріалами, що легко очищаються, дезактивуються і миються водою з застосуванням сучасних мийних засобів. Приміщення облицьовують на висоту до верху дверей, а душових кімнат на всю висоту приміщення. Душові кімнати, а також кімнати для сушки спецодягу не повинні примикати до зовнішніх стін.

Туалети розташовують, як правило, на кожному поверсі на відстані не більше 75 м від найвіддаленішого робочого місця, а душові слід влаштовувати в кімнатах, суміжних з гардеробними, біля внутрішніх стін.

12. Пожежна безпека

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.

Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.

истеми пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004 -91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою зазначених систем, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10" впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік у розрахунку на кожну людину.

Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої імовірності визначаються проектувальниками та технологами.

Метою пожежної безпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпеки об'єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень та будівель і класу зон за вибуховою і пожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об'єкта.

Згідно з викладеним вище на рис. 12.1 для більшої наочності у вигляді блок-схеми приведена загальна послідовність вирішення питань щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта. Характеристика окремих елементів цієї схеми і їх змістовне наповнення більш детально розглядаються далі.

Рис. 12.1. Блок-схема забезпечення пожежної безпеки об'єкта

13. Загальні вимоги безпеки виробничого процесу

Безпека технологічних процесів визначається безпекою виробничого обладнання, використовуваних сировини і матеріалів і технологічних операцій Вона забезпечується комплексом проектно-конструкторських і організаційно-технічних рішень, які складаються в раціональному виборі як всього технологічного процесу, так і окремих виробничих операцій, підборі виробничого устаткування і приміщень; у виборі способів транспортування і умов зберігання вихідних сировини і матеріалів, напівфабрикатів, відходів виробництва та готової продукції, засобів захисту працюючих. Велике значення має правильний розподіл функцій між людиною і устаткуванням з метою зменшення тяжкості праці, а також організації професійного відбору та навчання працюючих.

Технологічні процеси дуже різноманітні, проте є ряд загальних вимог, здійснення яких сприяє їх безпеки. Ці вимоги викладені в ГОСТ 12.3.002-75 "Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки". До цих вимог відносять:

- Усунення  безпосереднього контакту працюючого  персоналу з шкідливими вихідними  матеріалами, заготовками, речовинами, готовою продукцією, відходами тощо;

- Заміна  шкідливих процесів та операцій  на менш шкідливі процеси та операції;

- Комплексна  механізація та автоматизація виробничого процесу;

- Застосування  дистанційного управління технологічними  процесами;