Модель життєдіяльності людини

 Залежно від обсягів заподіяних  наслідків, технічних і матеріальних  ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класицікується як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

Однайменний Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

84. Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС.

85. Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування.

86. Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.

87. Основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення.

88. Застосування захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.

89. Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення.

До основних функцій управління охороною праці належать:1 прогнозування і планування робіт;2 організація та координація робіт; 3 облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;4 контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП; 5 стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. Функція прогнозування та планування роботи з охорони праці, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі «Охорона праці» колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов’язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці спрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь1яка система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об’єкта управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю. Стимулювання діяльності з охорони праці спрямовано на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Управлінське рішення – це свідомий акт організуючої діяльності суб’єкта управління, пов’язаний з вибором мети дії, а також шляхів, способів та засобів її досягнення.

90. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.

Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керів-ництва з сторони начальника ЦО і управління (відділу) з питань НС та ЦЗН підлег-лими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх пос-тійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання постав-лених задач.

   Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивіль-ної оборони, їх постійної готовності до виконання поставлених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішен-ні завдань ЦО; організацію всебічного забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своєчасне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони. Управління повинно бути безперервним, твердим, гнучким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва з сторони старшого начальника і органу управління з одночасним наданням ініціативи підлеглим. Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної оборони розробляється план, який узгоджується з вищестоя-щим органом управління. План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додат-ками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розроб-ляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відповідності  з  задачами, які покладено на ці служби.

  Для управління цивільною обороною створюється система пунктів управління:    на рівні міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – запасні пункти управління в позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виді-ляються на утримання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;    на обласному рівні та в Автономній Республіці Крим – по два запасних пункти: один в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, і один в позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнаними засобами зв’язку і оповіщення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони на балансі відповідного органу виконавчої влади;    на інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дис-локації органу, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, в одному із сховищ суб’єкта господарювання.    Для безпосереднього керівництва проведенням рятувальних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об’єктах господарської діяльності і в районах стихій-ного лиха використовуються рухомі пункти управління. Міські пункти управління призначаються для керівництва проведенням заходів по захисту населення і забезпеченням його життєдіяльності і стійкого управління су-б’єктами господарювання, а також для керівництва проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Модель послідовного процесу прийняття рішення може допомогти аналізувати те, як рішення розробляються і як це слід робити. Саймон 1960 року виділив такі три стадії в послідовному процесі при-йняття рішень:

1.інтелектуальна (intelligence) — виявлення  обставин (можливостей) для розроблення  рішення, збирання та упорядкування  інформації і знань, передбачення  можливих варіантів рішень;

2.проектувальна (desing) — виявлення, винайдення, розроблення й аналізування  альтернативних напрямів дій, оцінювання  очікуваних наслідків;

3.вибору (choice), тобто відбір альтернатив  — застосування повноважень для  того, щоб вибрати кращий варіант з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

91. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків.

Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільної оборони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони. До рухомих радіозасобів відносяться переносні радіостанції (Р-822, Р-105М, Р-108М, Р-1-9М, Р-107, Карат, Кактус, сучасні мобільні та імпортні) і радіостанції, які встановлюються на автомобілях, інженерних і спеціальних машинах, літаках і верто-льотах , а також які  пристосовані до швидкого розгортання і транспортування любим видом  транспорту  (Р-110М,  Р-102М2,  Р-118М3,  Р-140, Р-104АМ, Р-105, Р-108, Р-109 з БУМ, Р-111, Р-113, Р-123, Р-401М, Р-405, Граніт-АС та сучасні мобільні імпортні).  Стаціонарні радіозасоби встановлюються для постійної роботи в спорудах і на нерухомих об’єктах (ВЯЗ-М2, Р-641Д, Р-642БД, Р-644БД, Р-654Б, Р-831, Р-822, РСО-30, РСО-5, Граніт-ЦС та сучасні нового покоління).    Основні типи радіоприймачів: Р-311, Р-326, Р-250М, Р-310М, Р-254-2М, Р-155П.

   Провідний зв’язок в системі цивільної оборони здійснюється по загальнодержавній системі зв’язку, а також з допомогою засобів зв’язку штабів, сил ЦО та суб’єктів господарювання (апаратура ВЧ телефонування – П-309-1, П-309-2, П-310М, П-304 та інші; апаратура тонального телеграфування – П-318, П-318А, П-318Г, П318Б, П-318Д, П-314М, П-317 та інші; телефонні комутатори П-193М, П-194М, П-198М та інші; теле-фонні і телеграфні апарати та польові кабелі зв’язку) та використання сучасних відомчих засобів. Радіорелейні засоби розділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісну дуплексну багатоканальний телефонний і телеграфний зв’язок, який мало залежить від часу року, діб і атмосферних завад.    В системах оповіщення цивільної оборони використовуються електросирени типів “С-40” і “С-28” та спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413. Електросирена “С-40” забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі.    Електросирена “С-28” встановлюються в шумних цехах промислових підприємств. Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, населених пунктах і на об’єктах господарської діяльності. Апаратура забезпечує централізоване включення електросирен, примусове дистанційне переключення програм радіотрансляційних вузлів для передачі сигналів оповіщення і інформації для населення, циркулярне оповіщення посадових осіб на квартирні і службові телефони. Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення ав-томатизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони обласної  ланки. Вона забезпечує передачу і прийом п’яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами опо-віщення (міст, районів). Час проходження сиг-налу з отриманням підтвердження про його прийом в одній ланці не перевищує  3 с.   Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення  (П-160, Р-413) призна-чена для загальнодержавної і обласних автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони.   Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апаратурою оповіщення (П-160, а в окремих ланках і 5Ф88), а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення.

            Апаратура Р-413 призначена для створення загальнодержавної системи централізованого оповіщення цивільної оборони. Апаратура забезпечує передачу з пунктів управління цивільної оборони через радіомовні станції держави сигналів оповіщення, а також приймання і відображення сигналів, які передаються. Апаратура розрахована на прийом і відображення до 20 сигналів оповіщення.    Передача виконується спеціальним кодом без переривання програми мовлення. Час на доведення одного сигналу складає від 15 до 30 секунд. Комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по теле-онним каналам зв’язку “ГОРІХ-О” призначається для передачі голосових повідомлень по телефонним лініям в автоматичному режимі. Він забезпечує: 1.доведення голосових повідомлень абонентам в автоматичному режимі одночасно по 4 каналам зв’язку; можливість підтвердження абонентом отримання повідомлення; 2.відображення, документування і архівацію результатів оповіщення; створення і мо-дифікацію бази даних до 1000 обслуговуваних абонентів; 3.створення, редагування і оперативний контроль бібліотеки голосових файлів; 4.формування протоколу роботи і оповіщення абонентів по телефонним каналам зв’язку. Обладнання для захисту телефонного зв’язку складається: 1.Телефонна приставка “ГОРІХ-2” 2.Телефонна приставка “ГОРІХ-2М” 3.Захищений телефон “Маєстро-К” 4.Телефонна приставка “ГОРІХ-4М7” %.Апарат захисту факсимільного зв’язку “ГОРІХ-4110” 6.Портативний скремблер “Горішок”

92. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій.

Одним із основних завдань ЦО, які визначені Законом України "Про Цивільну оборону України" є підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС. Для вирішення цього, завдання існує система підготовки різних категорій населення. Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Цей порядок спрямовано на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці. Про навчання персоналу підприємств,  установ  і  організацій діям  та  способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій сказано в наказі МНС 2007 3 557 п. 4.5.1.

     4.5.1. Усі наймані працівники (далі - персонал) при прийнятті на  роботу і  за  місцем  роботи  для

набуття  практичних  навиків попередження  аварій  і  ліквідації їх наслідків повинні проходити навчання діям та способам  захисту  в  разі  виникнення  аварійних ситуацій   та  аварій,  про  що  у  журналі  еєстрації  вступного інструктажу з  питань  техногенної  безпеки  робляться  відповідні записи (додаток 3).

Існує декілька програм підготовки населення до дій у НС: 1) Типова програма спеціальної підготовки працівників підприємств, установ, організацій, які входять до складу позаштатних органів управління, спеціалізованих служб та формувань цивільного захисту  - Ця програма призначена для підготовки особового складу позаштатних органів управління, спеціалізованих служб та формувань цивільного захисту підприємств, установ, організацій до дій в умовах надзвичайних ситуацій  мирного та воєнного часу (далі – органи управління, служби, формування), який не проходить курсового навчання у мережі курсів   навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту, але отримує базові знання за програмою загальної підготовки при навчанні на виробництві. Основною метою навчання за програмою спеціальної підготовки є опанування додатковими знаннями  і практичними методами роботи у складі органів управління,  служб, формувань з виконання завдань за призначенням, організації управління, здійснення всіх видів забезпечення під час підготовки та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф.; 2) Типова програма додаткової підготовки з питань техногенної безпеки працівників потенційно небезпечних об‘єктів та інших об’єктів, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру - Ця програма призначена для додаткової підготовки працівників потенційно небезпечних об'єктів та обєктів підвищеної небезпеки у складі об'єктових аварійно-рятувальних служб з врахуванням особливостей техногенних небезпек цих об'єктів. Програма має за мету - поглиблення та розширення знань стосовно нормативних актів з питань техногенної безпеки, джерел небезпеки (споруда, обладнання, технологічний процес тощо), що за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС на потенційно-небезпечному об’єкті чи об’єкті підвищеної небезпеки та небезпечних речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.; 3) Типова програма загальної підготовки працівників підприємств, установ, організацій -Метою цієї програми є вивчення усім персоналом підприємств, установ, організацій основних способів захисту населення від НС, оволодіння  відомостями необхідними для виконання правил поведінки і дій в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій, передбачених об’єктовими планами цивільного захисту (реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій), сприяння проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій, а також набуття практичних вмінь щодо надання першої допомоги потерпілим та використання засобів індивідуального і колективного захисту.;4) Типова програма прискореної підготовки населення до дій в особливий період - Мета  програми: у стислі терміни підготувати працівників підприємств, установ та організацій  до практичних дій в умовах надзвичайних ситуацій  особливого  періоду  на базі раніше придбаних ними знань і навичок при навчанні у системі цивільного захисту. Відповідальність за організацію і якість проведення навчання несуть керівники об’єктів, а заняття  проводяться по  структурних підрозділах їх безпосередніми начальниками – керівниками навчальних груп. Існують такі системи інструктажів, за якими здійснюється підготовка населення до дій у НС:1 вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; 2. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником. 3. Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників ; 4. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками  при ліквідації аварії або стихійного лиха;