Модель життєдіяльності людини

7.Розробка плану модернізацій чи покращення стану об’єкту.

74. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.

Аналіз причин виходу з ладу систем і можливих помилкових дій людини сприяє підвищенню безпеки (зниженню ризику реалізації небезпеки) за рахунок упровадження захисних заходів і підвищення вимог до професійної підготовки працівників. З цією метою використовують аналіз ризику виникнення небезпек. Ключовими поняттями аналізу ризику є небезпека і ризик.

Небезпека – це явище, процес, об'єкт, здатні за певних умов завдаватишкодиздоров'ю людини безпосередньо або побічно, тобто викликати небажані наслідки. При виявленні небезпек використовують номенклатуру небезпек. На сьогоднішній день перелік реально діючих небезпек значний і нараховує більш ніж 100 видів, серед яких: аномальні параметри мікроклімату; аномальна освітленість; підвищений рівень шуму; підвищений рівень вібрації; пожежа; вибух; ураження електричним струмом; підвищений рівень електромагнітного випромінювання; механічна травма; опік; отруєння й т. ін.

Ризик - комплексна оцінка небезпеки, що в кількісному вираженні в загальному випадку визначається як добуток величини небезпеки на частоту її виникнення.

При виконанні аналізу ризику виникнення небезпек розрізняють два етапи:якісний аналіз ризику та кількісний аналіз ризику.

І етап: якісний аналіз ризику.

Мета якісного аналізу ризику - виявлення всіх можливих небезпек, визначення їхніх якісних характеристик і розробка основних заходівзахисту від них.

Якісні характеристики небезпеки:1) категорія небезпеки за величиною наслідків;2) якісна оцінка частоти реалізації небезпеки. Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Типи аналізу:попередній аналіз небезпек (ПАН),системний аналіз небезпек (САН),підсистемний аналіз небезпек (ПСАН),аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

-аналіз пошкоджень та  викликаного ними ефекту (АПВЕ),

-аналіз дерева помилок (АДП),

-аналіз ризику помилок (АРП),

-прорахунки менеджменту  та дерево ризику (ПМДР),

аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ),

аналіз поетапного наближення (АПН),

програмний аналіз небезпек (ПрАН),

аналіз загальних причин поломки (АЗПП),

причинно-наслідковий аналіз (ПНА),

аналіз дерева подій (АДПд),

Аналіз дерева помилок (АДП) - застосовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Використовує дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухається від загального до часткового), він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.

ІІ етап – кількісний аналіз ризику

Мета кількісного аналізу ризику - вибір найбільш ефективної системи захисту від небезпеки.

Рішення про проведення кількісного аналізу тієї чи іншої небезпеки приймають на етапі якісного аналізу.

 

75. Статистичний метод. Метод аналогій.

Існують різні методи кількісного аналізу ризику. Це такі методи, як статистичний, аналітичний, метод аналогій та ін. Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Метод оцінки фінансової стійкості орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику . Суть методу полягає у виявленні чутливості оціночних показників проекту при зміні значень вхідних величин. Метод аналогій для оцінки ризику передбачає використання даних про аналогічні проекти, які виконувалися у порівнянних умовах.

Статистичний метод

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти областей ризику (рис. 1): безризикова область, Умовні позначки: В - виторг,

Пч - чистий прибуток; ВК - власні кошти підприємства;

Вд - валовий доход; Ут - утрати

Рис. 1. Схема областей ризику

область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого граничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у загальній величині власних коштів підприємства.

 

76. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.

Метод експертних оцінок

Метод експертних оцінок є, мабуть, тим єдиним методом, що, дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробничо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах дефіциту інформації. Оцінка ризику виконується на основі суб'єктивних думок експертів - фахівців у конкретній галузі діяльності.

Існують різні різновиди методу експертних оцінок, розглянемо один з них. Представлена методика дозволяє оцінити ступінь ризику ділового співробітництва підприємства зі своїми економічними контрагентами і вибрати найбільш прийнятних з них.

Оцінка ризику виконується поетапно:

ранжирування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжирування стосовно конкретної

зважування - визначення вагових характеристик оціночних критеріїв для кожного з можливих ділових партнерів;

комплексна оцінка — комплексна оцінка ділових партнерів з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.

На першому етапі експерти з числа, наприклад, провідних спеціалістів і керівництва підприємства (або незалежні експерти) визначають перелік критеріїв, за якими буде вестися оцінка потенційних партнерів з погляду ризику ділового співробітництва з ними. Далі виконується ранжирування виділених критеріїв за ступенем їх важливості стосовно конкретної ринкової ситуації і специфіки підприємства.

У табл. представлено варіант ранжирування методом попарного порівняння. Залежно від типу партнера (постачальник, торговельний або збутовий посередник, споживач, інвестор тощо), набір оціночних критеріїв може мінятися, однак сама методика залишиться незмінною.

Експерти оцінюють кожний із критеріїв у таблиці за наступною шкалою: 0 - критерій у даному стовпці має перевагу перед критерієм у даному рядку; 1 - критерій у даному рядку має перевагу перед критерієм у даному стовпці. Ранг критерію визначається сумою чисел у рядку, критерії вищих рангів мають більшу суму чисел (нулів і одиниць), їм варто віддавати перевагу. Даний підхід доцільно використовувати при великій кількості оціночних критеріїв, коли їх неможливо інтуїтивно ранжирувати. У міру накопичення даних попередніх оцінок ступеня важливості виділених критеріїв отримані результати враховуються при наступних циклах аналізу. Отриманий ранжований ряд критеріїв надалі може бути використаний для оцінки ступеня ризику роботи з конкретними діловими партнерами (постачальниками, посередниками, інвесторами тощо).

 

77. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.

 

78. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

79. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

80. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС.

Під процесами управління економічною безпекою регіону розуміється регламентована нормами права сукупність послідовних дій, реалізованих різними відомствами державного, регіонального, місцевого рівнів, спрямованих на створення правової, організаційної, економічної складових механізму забезпечення економічної безпеки регіону, а також формування умов для його ефективної реалізації.

Заходи, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану, є недопустимими і антиконституційними у звичайних умовах життєдіяльності, але їх застосування необхідне у випадках виникнення НС, коли для ліквідації загрози безпеці недостатньо звичайних правових засобів. НС вимагає застосування адекватних заходів – у протилежному випадку, держава не буде здатна забезпечити виконання покладених на неї функцій, що закріплені у Конституції.

Ефективний захист людини у надзвичайних ситуаціях досягається своєчасним і грамотним використанням заходів захисту. Заходи захисту діляться на індивідуальні (313), першої медичної допомоги (ПМД), та колективні (КЗЗ).

 

81. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності  людей  на об’єкті або території, що спричиняється аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призводить (може призвести) до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.

Загальними ознаками НС вважаються:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов для їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану природного (або соціального) довкілля.

Рівень НС визначається фахівцями на основі аналізу трьох груп факторів:  територіального поширення; розміру заподіяних (очікуваних) економічних збитків і людських втрат; класифікаційних ознак НС, що включають генезис НС (техногенні, природні, соціально-політичні, воєнні), а та-кож масштаб НС (об’єктові, місцеві, регіональні та загальнодержавні).

Для боротьби  з  НС в  Україні розроблена єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру  (ЄДС НС),  головною підсистемою якої є забезпечення пожежної безпеки (СЗПБ), що має свої територіальні державні структури і, перш за все, органи і підрозділи ДПО, від якості й ефективності роботи яких залежить стан СЗПБ.

Оскільки  проектування  організаційних структур пов’язано, окрім іншого, із “слабоструктурованими проблемами”, їх розв’язання не обмежується застосуванням лише засобів математичного формалізму, а вимагає експертних оцінок. Разом  з тим, найбільш  придатним для поєднання ме-тодів формального і неформального аналізу структур управління визначається і захищається системно-цільовий підхід.

82. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні.

У разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної та гідрометеорологічної обстановки або отримання інформації (прогнозу) про можливість виникнення НС державного рівня, а також у разі раптового її виникнення вводиться режим підвищеної готовності:

керівниками міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і господарювання) - для органів управління функціональних підсистем Системи;

керівниками місцевих органів виконавчої влади, територіям яких загрожує НС, - для органів управління територіальних підсистем Системи, підпорядкованих і розміщених на цій території структурних підрозділів функціональних підсистем Системи.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переводиться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації за рішенням голови цієї Комісії.

Переведення у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації структурних підрозділів апарату МНС, аварійно-рятувальних підрозділів військ Цивільної оборони (далі - військ ЦО) та спеціалізованих формувань МНС здійснюється за рішенням Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В окремих випадках до вирішення завдань реагування на НС державного рівня згідно із законодавством можуть залучатися частини і підрозділи Збройних Сил та інших військових формувань, які приводяться у режим підвищеної готовності.

Сили та засоби функціональних підсистем Системи для вирішення завдань реагування на НС приводяться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації рішенням керівників центральних органів виконавчої влади.

 

 

83. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.

Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 24 березня 2004 р. № 368 з останніми змінами від 02.04.2009, здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.