Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Января 2013 в 18:09, дипломная работа
Стафілококи являють собою велику гетерогенну групу грампозитивних мікроорганізмів. Вони поширені в навколишноьму середовищі. Це типові представники мікрофлори шкіри і слизових оболонок людини. Вони викликають безліч захворювань, в тому числі поверхневі і глибокі гнійні інфекції, інтоксикації, харчові отруєння, інфекції сечових шляхів та ЛОР-органів (хронічний синусит, хронічний середній отит).
Часто є збудниками ряду захворювань органів дихання, як правило, з ускладненим (важким) перебігом: госпітальної та позалікарняної пневмоній, хронічного бронхіту, загострення хронічного обструктивного захворювання легень, структурних уражень легенів (бронхоектази, муковісцидоз).
Вступ 5 Огляд літератури
1.Загальна характеристика стафілококів 7
1.1 Класифікація бактерій роду Staphylococcus 7
1.2 Морфологічні та культуральні властивості стафілококів 10
1.3 Біохімічна активність 11
1.4 Антигенна структура стафілококів 12
1.5 Фактори патогенності 14
2. Чутливість стафілококів до антибіотиків 18
3. Епідеміологія збудника, імунітет 21
4. Клінічні прояви та патогенез захворювань, викликаних стафілококами 23
5. Лабораторне дослідження бактерій роду Staphylococcus 29
Експериментальна частина
Матеріали та методи дослідження 31
6.1 Методи виділення та ідентифікації стафілококів 31
6.2 Методи визначення чутливості виділених штамів до антибіотиків 33
Результати досліджень та їх обговорення 35
7.1 Дослідження поширення стафілококів серед пацієнтів
міської багатопрофільної лікарні № 7 м. Дніпродзержинськ 35
7.2 Аналіз виділення стафілококів у хворих з різних відділень 36
7.3 Чутливість виділених штамів стафілококу до антибіотиків
різних груп 41
Висновки 51
Перелік посилань 52
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Центр вечірньої та заочної форм навчання
Кафедра мікробіології та вірусології
ДИПЛОМНА РОБОТА БАКАЛАВРА
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ СТАФІЛОКОКІВ У РОЗВИТКУ
ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
Виконавець:
студентка гр. ББ-08-2з Зелінська Юлія Володимирівна
Науковий керівник:
канд. біол. наук, доцент кафедри
мікробіології та вірусології Соколова І. Є.
Допускається до захисту:
зав. каф. мікробіології та вірусології,
докт. біол. наук, професор Вінніков А. І.
Дніпропетровськ
2012
РЕФЕРАТ
Дипломна робота містить 50 стор., 6 рис., 5 табл., 40 літературних джерел.
Об’єктами дослідження були штами стафілококів, виділених від пацієнтів із гнійно-запальними процесами.
Мета роботи полягала у вивченні ролі стафілококів у розвитку гнійно-запальних процесів.
Методи дослідження: мікробіологічні, мікроскопічні, бактеріологічні, статистичні.
Одержані висновки та їх новизна: виділено 606 штамів стафілококів із клінічного матеріалу пацієнтів міської лікарні №7 м. Дніпродзержинська; здійснено ідентифікацію виділених культур; визначено чутливість виділених штамів стафілококів до антибіотиків різних фармакологічних груп. Встановлено, що найчастіше стафілококи виділено з клінічного матеріалу пацієнтів відділення гнійної хірургії (52% випадків). В роботі показано місце стафілококів у структурі збудників гнійно-септичних процесів.
Перелік ключових слів: СТАФІЛОКОКИ, ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИЙ ПРОЦЕС, АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ.
RESUME
The graduation research of the 4 year student Zelinskaya Yu.V. (DNU, Biology, Ecology and Medicine faculty, Department of Microbiology and Virology) deals with researching of pathogenic Staphylococcus strains, their role as agents in infection diseases among the human population of Dneprodzerzhinsk.
This scientific work had been microbiological, microscopic, bacteriological and statistic methods of investigation.
It was investigated the biological properties of 606 Staphylococcus strains isolated from clinic material of patients from Dneprodzerzhinsk hospital №7. The sensitivity to antibiotics of all isolated Staphylococcus strains was investigated too.
The work has theoretical and рractical interest for clinic.
Bibliography 40. Tables 5. Illustrations 6. Pages 50.
ЗМІСТ
Вступ 5 Огляд літератури
1.Загальна характеристика стафілококів 7
1.1 Класифікація бактерій роду Staphylococcus 7
1.2 Морфологічні та культуральні властивості стафілококів 10
1.3 Біохімічна активність 11
1.4 Антигенна структура стафілококів 12
1.5 Фактори патогенності 14
2. Чутливість
стафілококів до антибіотиків
3. Епідеміологія збудника, імунітет 21
4. Клінічні прояви та патогенез захворювань, викликаних стафілококами 23
5. Лабораторне дослідження бактерій роду Staphylococcus 29
Експериментальна частина
6.1 Методи виділення
та ідентифікації стафілококів
6.2 Методи визначення чутливості виділених штамів до антибіотиків 33
7.1 Дослідження поширення стафілококів серед пацієнтів
міської багатопрофільної лікарні № 7 м. Дніпродзержинськ 35
7.2 Аналіз виділення стафілококів у хворих з різних відділень 36
7.3 Чутливість виділених штамів стафілококу до антибіотиків
різних груп 41
Висновки 51
Перелік посилань 52
ВСТУП
Стафілококи являють собою велику гетерогенну групу грампозитивних мікроорганізмів. Вони поширені в навколишноьму середовищі. Це типові представники мікрофлори шкіри і слизових оболонок людини. Вони викликають безліч захворювань, в тому числі поверхневі і глибокі гнійні інфекції, інтоксикації, харчові отруєння, інфекції сечових шляхів та ЛОР-органів (хронічний синусит, хронічний середній отит).
Часто є збудниками ряду
захворювань органів дихання, як
правило, з ускладненим (важким) перебігом:
госпітальної та позалікарняної пневмоній,
хронічного бронхіту, загострення хронічного
обструктивного захворювання легень,
структурних уражень легенів (бронхоектази,
муковісцидоз).
Крім того, як результат перебігу цих захворювань може розвиватися стафілококовий сепсис, а внаслідок медичного втручання — стафілококові катетер-асоційовані інфекції. Клінічно значимими є коагулазонегативні стафілококи (S. epidermidis, S. saprophyticus, S.haemolyticus тощо) і коагулазопозитивний золотистий стафілокок (S.aureus). Викликані стафілококами захворювання нерідко резистентні до терапевтичного впливу через особливості збудника. Значна частина цих мікроорганізмів стійка до звичайних широковживаних антимікробних препаратів, а метицилінрезистентні стафілококи — до більшості наявних лікарських засобів. Крім того, описані деякі штами, резистентні до антистафілококових «спецзасобів». Основною екологічною нішею S. aureus є апокринові залози, розташовані в передніх відділах носових ходів людини, а також у пахових ямках і пахових складках, що пов'язано з високим ступенем спорідненості даного виду мікроорганізмів до розташованих там епітеліоцитів. Умовою для освоєння S. aureus даної екологічної ніши є здатність бактерій протистояти механізмам протиінфекційної резистентності організму господаря.
S. aureus здатний викликати широкий спектр захворювань — від «малих» шкірних інфекцій до важких септичних станів з можливим летальним результатом. З огляду на це, особливого значення набувають дослідження, спрямовані на визначення поширеності стафілококів та їх резистентність до антибіотиків.
У зв’язку з цим, метою даної роботи було вивчити роль стафілококів у розвитку гнійно-запальних процесів.
Відповідно до мети були поставлені такі задачі: — виділити та ідентифікувати штами стафілококів з клінічного матеріалу пацієнтів міської лікарні № 7 у м. Дніпродзержинськ; — проаналізувати частоту виділення стафілококів у пацієнтів різних відділень лікарні; — визначити чутливість виділених штамів стафілококів до антибіотиків.
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Мікробіологічний термін Staphylococcus був введений в медичну практику в 1881 році. На сьогодні відомо вже 27 видів стафілококів, при цьому 14 видів виявлені на шкірі і слизових оболонках людини. Більшість стафілококів є сапрофітами, але 14 видів здатні викликати захворювання різних органів і систем [1].
Рід Staphylococcus (від грец. staphyle, виноградна грона, + kokkos, зерно), належить до родини Micrococcaceae, типу Firmicutes, царство Бактерії.
До роду стафілококів належать такі види: S. arlettae, S. aureus, а також: S. auricularis, S. capitis, S. caprae, S. carnosus, S. caseolyticus, S. chromogenes, S. cohnii, S. delphini, S. epidermidis, S. equorum, S. felis, S. fleurettii, S. gallinarum, S. haemolyticus, S. hominis, S. intermedius, S. kloosii, S. lactis, S. lentis, S. lugdunensis, S. lutrae, S. muscae, S. pasteuri, S. pettenkoferi, S. piscifermentans, S. saprophyticus, S. schleiferi, S. sciuri, S. simulans, S. succinus, S. vitulus, S. warneri, S. xylosus. Деякі види роду стафілококів, окрім S. aureus, виходячи із спільності фізіологічних ознак та генетичної спорідненості, об’єднані в 4 групи:
— Staphylococcus epidermidis: S.
epidermidis, S. capitis, S. warneri, S. haemolyticus, S. hominis і S. saccharolyticus.
Клітини Staphylococcus saprophyticus в препараті розташовуються поодиноко, парами, рідко тетрадами. Температурний оптимум 28-35°С. S. saprophyticus формує на щільних середовищах округлі, опуклі, непрозорі, гладкі, блискучі колонії діаметром 5 мм. Більшість штамів не мають пігменту. Колонії пігментоутворюючих штамів жовті або жовто-оранжеві. S. saprophyticus гемолізин синтезує рідко, коагулазу не утворює. Це основний збудник інфекцій сечових шляхів. Серед збудників цих інфекцій він займає друге місце за частотою виявлення, поступаючись лише Escherichia coli [9]. Інфекції, викликані S. saprophyticus найчастіше мають безсимптомний перебіг і погано піддаються лікуванню через стійкість збудника до антибіотиків.
– Staphylococcus simulans: S. simulans і S. carnosus. – Staphylococcus sciuri: S. sciuri і S. lentus.
Стафілокок в залежності від здатності продукувати коагулазу, екстрацелюлярний фермент, що викликає згортання плазми крові, поділяються на коагулазопозитивні та коагулазонегативні. Для диференціації видів використовують різні ознаки (табл. 1.1).
Коагулазапозитивними є такі видів стафілококів: S. aureus (золотистий стафілокок), S. delphini, S. intermedius (патогенний тільки для тварин), S. lutrae, серед яких патогенним для людини є тільки золотистий стафілокок. S. aureus (золотистий стафілокок) – грампозитивні бактерії, мають кулясту форму, зазвичай їх виявляють на шкірі або в носоглотці приблизно у 25-30% здорових людей. Іноді золотистий стафілокок може бути джерелом інфекції.
Таблиця 1.1
Диференційні ознаки основних видів стафілококів
Ознака |
| ||
S. aureus |
S. epidermidis |
S. saprophyticus | |
Плазмокоагулаза ДНКаза Гемоліз Золотистий пігмент Зброджування маніту Гіалуронідаза Фосфатаза Окислення: маніту трегалози Стійкість до новобіоцину |
+ +(–) + +(–) + + +
+ + – |
– – – – –
+
– – – |
– – – – –
–
+ + + |
Примітки: (+) – ознака позитивна; (–) – ознака негативна; + (–) – ознака непостійна.
Бактерії роду Staphylococcus – одна з найчастіших причин шкірних інфекцій. Більшість таких шкірних інфекцій є безпечними і можуть протікати без застосування антибіотиків. Однак вони також можуть викликати і серйозні інфекції: стафілококовий опікоподібний шкірний синдром, флегмону, ендокардит, менінгит, остеомієліт, сепсис, пневмонію. В даний час S. aureus є однією з чотирьох найбільш частих причин виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, особливо часто виявляється в післяхірургічних раньових інфекціях [1,5].
Вперше S. aureus виявлений ще в 1880 році в місті Абердині (Шотландія) Олександром Огстоном з гною хірургічних абсцесів. На живильному середовищі має золотисте забарвлення на відміну від більшості бактерій, які найчастіше безбарвні. ДНК бактерії має близько 2600 генів і 2,8 млн. п. н. о. в своєму геномі, довжина якої складає 0,5-1,0 мкм. До коагулазанегативних відносяться епідермальний (патогенний лише для людини) і сапрофітний стафілококи (патогенний і для людини і для тварин), а також S. caprae, S. haemolyticus (патогенний тільки для людини), S. hominis, S. lugdunensis, S. pettenkoferi, S. schleiferi, S. warneri, S. xylosus та інші види. Коагулазонегативні стафілококи менш патогенні, ніж коагулазопозитивні.
Класифікація за патогенністю (Х. Гросс):
1. Безумовно-патогенні: викликають гемоліз на кров'яному агарі і некроз шкірної тканини кролика при внутрішньошкіряному введенні через 1-2 години.
2. Умовно-патогенні: викликають коагуляцію цитрату плазми через 6 годин і при внутрішньошкіряному введенні кроликам викликають незначний запальний процес (гіперемія, інфільтрація).
3. Сапрофіти:
не викликають гемолізу на
кров'яному агарі і коагуляцію
цитрату плазми, при внутрішньошкіряному
введенні кроликам уражень
Стафілококи — грампозитивні, правильної геометричної форми кулясті клітини діаметром 0,5-1,5 мкм. Розташовуються зазвичай поодинці, парами, але частіше, в результаті характерного поділу більш ніж в одній площині утворюють групи клітин, у вигляді грон винограду. У мазках з культури і гною зустрічаються короткі ланцюжки, іноді парні і поодинокі коки. Під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів (антибіотиків) у культурах стафілококів можуть з'являтися великі кулясті або дуже дрібні і навіть фільтруючі форми. Нуклеоїд займає більшу частину цитоплазми, заповнений фібрилами ДНК. Зміст Г + Ц пар в ДНК 30,7-39 %. Стафілококи не мають джгутиків, не утворюють спори, деякі штами утворюють капсулу. Вони дуже поширені в природі [14].
Информация о работе Дослідження ролі стафілококів у розвитку гнійно-запальних процесів