Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Января 2013 в 18:09, дипломная работа
Стафілококи являють собою велику гетерогенну групу грампозитивних мікроорганізмів. Вони поширені в навколишноьму середовищі. Це типові представники мікрофлори шкіри і слизових оболонок людини. Вони викликають безліч захворювань, в тому числі поверхневі і глибокі гнійні інфекції, інтоксикації, харчові отруєння, інфекції сечових шляхів та ЛОР-органів (хронічний синусит, хронічний середній отит).
Часто є збудниками ряду захворювань органів дихання, як правило, з ускладненим (важким) перебігом: госпітальної та позалікарняної пневмоній, хронічного бронхіту, загострення хронічного обструктивного захворювання легень, структурних уражень легенів (бронхоектази, муковісцидоз).
Вступ 5 Огляд літератури
1.Загальна характеристика стафілококів 7
1.1 Класифікація бактерій роду Staphylococcus 7
1.2 Морфологічні та культуральні властивості стафілококів 10
1.3 Біохімічна активність 11
1.4 Антигенна структура стафілококів 12
1.5 Фактори патогенності 14
2. Чутливість стафілококів до антибіотиків 18
3. Епідеміологія збудника, імунітет 21
4. Клінічні прояви та патогенез захворювань, викликаних стафілококами 23
5. Лабораторне дослідження бактерій роду Staphylococcus 29
Експериментальна частина
Матеріали та методи дослідження 31
6.1 Методи виділення та ідентифікації стафілококів 31
6.2 Методи визначення чутливості виділених штамів до антибіотиків 33
Результати досліджень та їх обговорення 35
7.1 Дослідження поширення стафілококів серед пацієнтів
міської багатопрофільної лікарні № 7 м. Дніпродзержинськ 35
7.2 Аналіз виділення стафілококів у хворих з різних відділень 36
7.3 Чутливість виділених штамів стафілококу до антибіотиків
різних груп 41
Висновки 51
Перелік посилань 52
За результатами дослідження
можна зробити висновки, що найбільш часто
клінічні штами стафілококів було виділено
з матеріалу пацієнтів відділення гнійної
хірургії. На долю золотистого стафілококу
приходилось 75,6 % випадків. S. saprophyticus зайняли друге місце за частотою
зустрічаємості при гнійно-запальних
захворюваннях пацієнтів даного відділення. S. saprophyticus висівались у 71 пацієнта, що
складало 22,5%. Зовсім незначний відсоток
виявлення приходився на ізоляти S. haemolyticus і S. epidermidis – 1,3
та 0,6 % відповідно. Необхідно відмітити,
що із всіх виділених культур з клінічного
матеріалу пацієнтів відділення гнійної
хірургії на долю коагулазонегативних
стафілококів приходилося 24,4% випадків,
а на долю коагулазопозитивних – 75,6%. Від
пацієнтів відділення ортопедичної травматології,
також в більшості випадків було виділено Staphylococus aureus (86,7
%). Із коагулазонегативних видів було
виявлено у невеликій кількості S. haemolyticus (13,3
%) (табл. 7.2) .
Таблиця 7.2
Видовий склад бактерій роду Staphylococus у пацієнтів відділення ортопедичної травматології
№ п/п |
Види виділених стафілококів |
Кількість виділених штамів |
Частота виявлення,% |
1. |
S. aureus |
13 |
86,7 |
2. |
S. epidermidis |
0 |
0 |
3. |
S. saprophyticus |
0 |
0 |
4. |
S. haemolyticus |
2 |
13,3 |
5. |
Загальна кількість |
15 |
100 % |
Необхідно відмітити той факт, що у пацієнтів даного відділення не виділено жодного штаму сапрофітного або епідермального стафілококів.
Отримані результати можна пояснити тим, що найчастіше до інфікування кістково-м’язової тканини у разі травми чи операції здатні умовно-патогенні мікроорганізмами, які вегетують на слизових оболонках, на поверхні або в глибоких шарах шкіри, активних осередків запалення. Таким мікроорганізмом і є S. aureus. Інфекція, викликана золотистим стафілококом, часто реалізується на фоні супресії загального або місцевого антибактеріального імунітету. Сильними супресорами імунітету є сама травма, металоконструкції, ендопротези, наявність до травми чи операції осередку умовно-патогенних мікроорганізмів у будь-якому органі.
Подібний видовий
розподіл стафілококів спостерігали і
у пацієнтів
Видовий склад бактерій роду Staphylococus у пацієнтів ЛОР-відділення
№ п / п |
Види виділених стафілококів |
Кількість виділених штамів |
Частота виявлення,% |
1. |
S. aureus |
23 |
62,2 |
2. |
S. epidermidis |
0 |
0 |
3. |
S. saprophyticus |
14 |
37,8 |
4. |
S. haemolyticus |
0 |
0 |
5. |
Загальна кількість |
37 |
100 % |
Такий видовий розподіл штамів стафілококів, можливо, пов’язаний з носійством серед самих пацієнтів золотистого та гемолітичного стафілококів. Відомо, що слизова оболонка носу, носоглотки, ротоглотки часто виявляється колонізованою даними видами стафілококів, які в свою чергу стають причиною ускладнень після перенесених захворювань вірусної етіології та інших патологічних станів, які пригнічують імунітет.
Серед виділених клінічних ізолятів у пацієнтів урологічного відділення урології переважали штами коагулазонегативних стафілококів – S. haemolyticus (69%) та коагулазопозитивних – S. aureus (25,3%). Незначна кількість випадків приходилася на S. saprophyticus – 4,8% (табл. 7.3).
Таблиця 7.3
Видовий склад бактерій роду Staphylococus у пацієнтів
урологічного відділення
№ п/п |
Види виділених стафілококів |
Кількість виділених штамів |
Частота виявлення,% |
1. |
S. aureus |
21 |
25,3 |
2. |
S. epidermidis |
0 |
0 |
3. |
S. saprophyticus |
58 |
69,9 |
4. |
S. haemolyticus |
4 |
4,8 |
5. |
Загальна кількість |
83 |
100 % |
Виникнення гнійно-запального процесу в різних відділах сечостатевої системи після оперативного втручання (простатектомія) нерідко пов`язане з наявністю хронічної сечової інфекції. Забруднення умовно-патогенними стафілококами у відділенні можуть призвести до інфікування пацієнтів під час різних маніпуляцій (узяття матеріалу для лабораторних досліджень, уретроскопія, цистоскопія, інші інструментальні дослідження і т.д.)
З клінічного матеріалу, взятого у пацієнтів відділення гінекології найбільш поширеним мікроорганізмом виявився Staphylococus haemolyticus, частота виділення цього мікроорганізму становила 65,9 %, у той час як S. aureus виявлявся з у 2 рази меншою частотою (табл. 7.4). Штами S. haemolyticus та S. epidermidis виділялися у незначній кількості – у 1,3 та 0,6% випадків відповідно.
Таблиця 7.4
Видовий склад бактерій роду Staphylococus у пацієнток гінекологічного відділення
№ п / п |
Види виділених стафілококів |
Кількість виділених штамів |
Частота виявлення,% |
1. |
S. aureus |
50 |
32,2 |
2. |
S. epidermidis |
1 |
0,6 |
3. |
S. saprophyticus |
102 |
65,9 |
4. |
S. haemolyticus |
2 |
1,3 |
5. |
Загальна кількість |
155 |
100 % |
При аналізі частоти зустрічаємості стафілококів, виділених з клінічного матеріалу пацієнтів усіх 5 відділень лікарні отримали наступну картину (рис. 7.2).
Рисунок 7.2 Частота виділення стафілококів із клінічного матеріалу пацієнтів різних відділень лікарні
УВ – урологічне; ВГСХ – гнійно-септична хірургія; ГВ – гінекологічне; ЛОРВ – отоларингологічне; ТВ – травматологічне.
З рисунку 7.2 видно, що найчастіше стафілококи виділялися з клінічного матеріалу пацієнтів відділення гнійної хірургії (316 ізолятів із 606), що складало 52% випадків. 25,6% штамів стафілококів було виділено від пацієнток гінекологічного відділення, 13,7% – приходилось на урологічне відділення. Найменша кількість стафілококів висівалася із клінічного матеріалу пацієнтів ЛОР-відділення та травматології.
Такі отримані результати щодо частоти зустрічаємості стафілококів по відділеннях лікарень підтверджують дані літератури, де вказується що найбільш часто стафілококи як збудники внутрішньолікарняних інфекцій виділяються від пацієнтів гінекологічного та хірургічного відділень [16]. У зв’язку з цим, необхідним і обов’язковим виявляється посилення епідеміологічного контролю і проведення невідкладної санації тих медпрацівників, які є носіями стафілококу.
7.3. Чутливість виділених штамів стафілококів до антибіотиків різних груп
Однією з найбільш поширених проблем сучасної медицини є розповсюдження хвороб, що викликані представниками роду Staphylococcus, та високого рівня резистентності цих штамів до антибіотиків b–лактамної группи. Тому, на наступному етапі роботи нами визначено чутливість виділених штамів стафілококів до антибіотиків різних груп.
Так як для лікування інфекцій, викликаних стафілококами, найбільш часто використовують β-лактамні антибіотики, то при визначенні антибіотикочутливості виділених штамів стафілококів були використані: антибіотик пеніцилінового ряду – оксацилін та цефалоспорини 1–го, 2–го, 3–го поколінь (рис. 7.3 і 7.4).
З рисунків видно, що виділені нами штами коагулазопозитивних (S. aureus) та коагулазонегативних стафілококів (S. haemolyticus, S. epidermidis, S. saprophyticus) характеризувалися високим відсотком чутливості по відношенню до оксациліну 100%.
Рисунок 7.3 Визначення чутливості коагулазопозитивних штамів S. aureus до β-лактамних антибіотиків. Позначення: % R – стійкі, % I – помірно стійкі, % S – чутливі штами
Виділені нами
штами характеризувалися
Рисунок 7.4 Визначення чутливості коагулазонегативних стафілококів (S. haemolyticus, S. epidermidis, S. saprophyticus) до β–лактамних антибіотиків. Позначення: % R – стійкі, % I – помірно стійкі, % S – чутливі штами
Кількість стійких до даних антибіотиків коагулазопозитивних та коагулазонегативних штамів стафілококів становила 75 та 66,7%. Таку загальну тенденцію щодо високого відсотку стійких штамів стафілококів до антибіотиків цефалоспоринового ряду можна пояснити тим, що останні інтенсивно використовуються у сучасній медичній практиці. Це сприяє появі резистентних штамів стафілококів, здатних до синтезу β-лактамаз.
Також у дослідженні використовувались такі антибіотики: аміноглікозиди 2-го та 3-го покоління (амікацин та гентаміцин), хінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин), лінкозамиди (лінкоміцин), макроліди (еритроміцин), глікопептиди (ванкоміцин), тетрацикліни (доксіцилін, тетрациклін) (рис. 7.5 і 7.6).
Рисунок 7.5 Визначення чутливості коагулазопозитивних штамів S. aureus до аміноглікозидів, хінолонів, лінкозамідів, макролідів, глікопептидів та тетрациклинів. Позначення: % R – стійкі, % I – помірно стійкі, % S – чутливі штами
З рисунку 7.5 видно,
що найбільшу стійкість штами
коагулазопозитивних
Рисунок 7.6 Визначення чутливості коагулазонегативних стафілококів (S. haemolyticus, S. epidermidis, S. saprophyticus) до аміноглікозидів, хінолонів, лінкозамідів, макролідів, глікопептидів та тетрациклинів. Позначення: % R – стійкі,% I – помірно стійкі, % S – чутливі штами
Щодо коагулазонегативних стафілококів, то серед них найбільшу кількість стійких штамів спостерігали до еритроміцину (65,7%), доксицикліну (46,5%) та лінкоміцину (49,5%). Інші препарати були досить ефективними відносно тестових культур. Відсоток чутливих штамів коагулазонегативних стафілококів складав від 63,6 до 100%.
Таким чином, з отриманих даних слідує, що найбільш ефективними препаратами для лікування стафілококових інфекцій є β-лактами – оксацилін і цефалексин. Аміноглікозиди, хінолони і глікопептиди – є препаратами вибору (запасу) для лікування тяжких запальних процесів різної локалізації. Основним недоліком цих лікарських засобів, є їх висока токсичність. З цієї причини їх бажано використовувати тільки за життєвими показаннями, коли вони є єдиними антибіотиками для лікування і не можуть бути замінені іншими препаратами.
ВИСНОВКИ
3. Показано, що найбільш
ефективними препаратами для
лікування стафілококових
Информация о работе Дослідження ролі стафілококів у розвитку гнійно-запальних процесів