Кредитная система комерческих банков

   ханізмі. Стримання  розпаду і заоохочення інтеграції - такі ри-

   си повинна  придбати еволюція банківської  системи при її ринко-

   вому реформуванні.

       Основна  мета реформування комерційних  банків в  Україні  -

   створення національної  мережі таких банків,  які би  стали кре-

   дитними установами,  що добре регулюються  і  знаходяться  під

   повноцінним банківським  наглядом і в зв'язку з цим  користують-

   ся довір'ям  клієнтів.

       Необхідно  підготувати  і  подати на  розгляд Верховної Ради

   України Закон  про кредитні інститути і кредитування, який виз-

   начає правові,  юридичні  та економічні джерела  функціонування

   кредитно-банківської  системи.  Було б доцільно  передбачити   в

   цьому законі,  щоб  контроль  за  діяльністю  кредитних установ

   здійснювався  спеціальним  контролюючим  комітетом,  незалежним

   від Нацбанку  України і підзвітним Верховній  Раді України (нап-

   риклад, Національним  контрольним відомством по  кредитуванню).

   Такому комітету  треба передати деякі функції  НБУ, які у світо-

   вій практиці  не властиві Центральним банкам (реєстрація та за-

   борона на ведення  банківської справи,  контроль  за дотриманням

   всіх законодавчих  документів,  нагляд за ліквідністю  банків  і

   т.д.).

      Введенню  твердої,  вільно конвертованої  Національної валюти

   буде сприяти  Закон про вілютний контроль,  який на відміну від

   діючого закону  про  вілютне  регулювання,  дозволить  залучати

   іноземні інвестиції, розширить коло суб'єктів валютного  ринку,

   знищує залишки  державної монополії зовнішньої  торгівлі.

       Відсутність  законодавчої бази по управлінню нерухомим май-

   ном вимагає  негайної розробки законів про  іпотечний  банк.  Це

   дозволить відродити   в Україні прогресивну форму  кредитних ус-

   танов для надання  довгострокових кредитів під  заставу і в  той

   же час  забезпечить  зниження ризику банків та їх клієнтів від

   можливих банкрутств.

       Важливе  місце повинен займати Закон  про інвестиційний банк

   та інвестиційні  фонди.  В ньому необхідно передбачити  гарантії

   для фінансування  довгострокових програм.  Наявність  такого за-

   кону дозволить  створити правові основи для  функціонування пер-

   винного та  вторинного ринку цінних паперів,  розміщення фондо-

   вих паперів  акціонерних товариств,  управління  інвестиційними

   фондами і т.д.

       Реабілітація  приватної  власності  вводить  в  економічний

  побут новий   для держави тип відносин - трастові (довірчі) опе-

   рації, які складаються  з трьох основних операцій  -  розпоряд-

   ження спадщиною,  виконання операцій за дорученням,  агентські

   послуги.

       Їх  юридична  направленість;  а  також відсутність правових

   норм, які регламентують  такі операції,  вимагають розробки  За-

   кону про трастові  операції.

       Відродження  в Україні кредитних союзів  та товариств взаєм-

   ного кредиту  як "народних банків", діючих за принципом самодо-

   помоги і самоконтролю,  дозволяє населенню  вигідно   зберігати

   власні заощадження,  користуватися пільговими кредитами  та ін-

   шими послугами.

       Кредитні  товариства  акумулюють  порівняно  невеликі внески

   громадян, що дає можливість використовувати їх при фінансуван-

   ні проектів  з  прибутком  для членів  товариства,  заоохочують

   громадян в  активну економічну діяльність  законодавчою  основою

   кредитних товариств   повинен  бути Закон про  товариства малого

   кредиту.

       Спеціальний  законодавчий  акт про функції  і діяльність РБУ

   (а не розділ  в Законі про  банки)  повинен   визначити  основні

   напрями його  діяльності. Нацбанк України повинен  забезпечувати

   стабільність  національної валюти,  визначати  і регулювати гро-

   шово-кредитну  політикв  шляхом впливу на  об'єм грошової і кре-

   дитної маси,  що знаходиться в  обігу,  встановлення  валютних

   курсів, а також  процентних ставок, виконання обов'язків  голов-

   ної банківської  інстанції  перед  іноземними  та  українськими

   суб'єктами господарської   діяльності,  регулювання  діяльності

   комерційних банків  через політику фінансування.

       При  діючій жорсткій політиці регулювання  діяльності комер-

   ційних банків  зі сторони Нацбанку неможливий розвиток  цивілі-

   зованої кредитно-грошової  системи  незалежної  України.  Тому

   потрібно розробити  новий економічний і правовий  механізм регу-

   лювання відносин  суб'єктів банківської діяльності. Адміністра-

   тивно-нормативний  метод регулювання потрібно  замінити  спеці-

   альним інструментом  банківського обігу.

        Комерційний банк повинен задовільняти  таким наступним ви-

   могам:

        - мати загальну ліцензію на  діяльність в якості банку;

        - здійснювати  в якості обов'язкового  мінімуму депощ\зит-

   ні, розрахункові  і кредитні операції;

        - знаходитись під наглядом ТБУ4

        - дотримуватись вимог, які пред'явлються  до кредитних ус-

   танов, що добре  регулюються.

        Для використання в українській  практиці повинна бути виб-

   ранв агресивна  модель поведінки банку-універсального, який має

   тісні зв'язки  з підприємством,  який широко  здійснює  нетради-

   ційні банківські  операції.  Такий вибір обумовлений  наступними

   причинами:

       1. Універсальність   банку:  банки,  діючи на нових ринках,

   здійснюючи нетрадиційні  банківські операції, здатні прискорити

   розвиток нових   ринків,  доповнюючи відсутність  на них готових

   ринкових структур;  в умовах грошової інфляції  банки  змушені

   все більшу  частину своїх ресурсів вкладувати в негрошові акти-

   ви;

        2. Агресивність  банку:  саме  така  модель підходить для

   нестабільної  та перехідної економіки; сприяє  структурній пере-

   будові господарства, становленню нових ринків.

        3. Широка участь в капіталах  господарства:  відображення

   зв'язків банків  і підприємств,  що склалися  в умовах директив-

   ної економіки;  зберігання в умовах інфляції  активів банків від

   знецінення; сприятливий   режим для довгострокових інвестицій  в

   період структурної перебудови,  можливість  конверсії  частини

   безнадійної заборгованості  державних підприємств в акції,  що

   знаходяться у  власності банків.

        4. Жорсткість  регулювання діяльністю  банків визначається

   вибором моделі  універсального агресивного банку,  що  несе  за

   собою підвищення  ризику в банківській справі;  нестійке фінан-

   сове положення  батьох банків,  міжнародним банківським  співто-

   вариством.

        Завдання реформування комерційних   банків  складаються  з

   наступного:

        - перевід частини існуючих банків  в розряд  фінансових

   компаній або   приєднання до більш крупних  банків.  В зв'язку з

   тим, що відбудеться  відсів малих і нестійких кредитних   інсти-

   тутів, відбудеться   деконцентрація крупного банківського  капі-

   талу і посилиться  деконкурентність банків;

         - створення групи з 20-40 крупних  банків як основи наці-

   ональної банківської  мережі,  які би мали  розгалужену   мережу

   філіалів, діяли   в національному масштабі,  мали  прямий доступ

   до платіжної системи, маючи рахунки для розрахунків інших кре-

   дитних інститутів,  підтримували  високий  рівень  регулювання

   своєї діяльності;

         - створення групи 4-7 найбільших  банків, які б були виз-

   нані зарубіжними  банками в якості добре   регулюючих  кредитних

   установ і надійних  банків;

         - створення державних кредитних  інститутів повинно обме-

   жуватись 5-8 невеликими  банками,  які би виконували  спеціальні

   завдання (підтримка  фермерства,  кредитування  житлових  прог-

   рам). Пільгова  підтримка державних підприємств повинна здійс-

   нюватись через  директивний розподіл НБУ кредитних  ресурсів  на

   ці цілі в  комерційні банки на пільгових  умовах;

         - створення представницької групи  комерційних  іноземних

   і спільних  банків на території України.

 

 

 

                             ВИСНОВКИ.

       Банківська  система України ще перебуває  в стані становлен-

   ня, причому   цей процес відстає від потреб  реформування еконо-

   міки. У цьому  виявляється взаємозалежність  всієї   економічної

   системи та  системи  банків,  яка є "нервовою  системою" госпо-

   дарського механізму.  Основною причиною слабкості  системи бан-

   ків є  не  стільки  сучасний  інфляційний  процес (це зовнішний

   прояв, який  у  свою  чергу  посилюється   діяльністю  банків),

   скільки економічна  криза, спад виробництва, розрив  традиційних

   господарських  зв'язків як із зарубіжжям,  так і у межах Украї-

   ни. Лібералізація   та  безконтрольне  зростання  цін спричинило

   велику нестачу  оборотних засобів і коштів для інвестицій,  які

   практично, припинилися.  Це у свою чергу спричинило  масові неп-

   латежі, гіпертрофовану  потребу у кредитних  ресурсах.  Виникла

   суперечність: без   дешевих  кредитів  не  можливо   здійснювати

   структурні перебудови  у народному  господарстві  України.  Але

   гостра потреба  в кредитних ресурсах зумовлює  властиве для кри-

   зової ситуації  зростання процентних ставок.

       Ліквідація  державної монополії у банківській  справі єдино-

   го у країні  державного банку шляхом відродження  спеціалізова-

   них (але   все ж за формою власності  державних);  а пізніше пе-

   ретворення їх  у комерційні банки та виникнення  численних акці-

   онерних та  приватних  банків  створюють   сприятливі умови для

   здорової конкуренції  у банківській справі як основи поліпшення

   кредитного та  розрахункового  обслуговування  підприємств усіх

   форм власності.

      Водночас  в  Україні  об'єктивно відбувся  процес зближення

   та переплетення  банків з господарськими структурами,  з одного

   боку, як засновників і акціонерів комерційних банків,  а з ін-

   шого - банки стають  акціонерними підприємствами.

      Лише  за таких умов,  що повсюдно  мають лице у ринковій еко-

   номіці комерційні  банки будуть зацікавлені у  ринковій економі-

   ці, будуть  зацікавлені не просто отримувати процент та збага-

   титися на кризовій  ситуації в економіці,  а домогтися   процві-