Облік витрат на підприємстві

    Згідно  пунктів 5-8 П(С)БО 16 витрати визнаються за наступних умов:

1. Зменшення активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Приклад: списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства.
2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Приклад: нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів.
3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Приклад: уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів.
4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіті про фінансові результати. 
 

   
 
 
 
 
 

    1.2. Класифікація витрат

    Витрати підприємства можна класифікувати  за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідними для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійснені калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Класифікація  витрат:

1. По відношенню до виробничого процесу: основні витрати, накладні витрати.
2. По відношенню до обсягів виробництва: умовно-постійні та умовно-змінні витрати.
3. За єдністю складу: одноелементні та комплексні витрати.
4. За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва: прямі та непрямі витрати.
5. За доцільністю: продуктивні витрати і непродуктивні витрати.
6. За календарним періодом: поточні витрати, одноразові витрати.
7. За видами витрат: витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції.
8. За видами діяльності: витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей), витрати надзвичайної діяльності.

    До  основних витрат відносять витрати, безпосередньо пов`язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання  послуг). В будь-якому виробництві  вони складають найважливішу частину витрат. Накладні витрати виникають у зв`язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управління ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

    За  ступенем залежності від обсягів  діяльності витрати поділяються на змінні і постійні:

    Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних витрат відносять витрати, величина яких не змінюється (умовно-постійні витрати) при змінні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).

    Слід  відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі є умовними, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

    За  складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

    Одноелементні витрати включають економічно однорідні втрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

    Виробничі витрати–це витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

    За  способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі:

    Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних первинних документів.

    До  складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкту витрат, а саме:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт чи наданням послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

    Непрямі витрати-це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. До них відносяться загальновиробничі витрати.

    Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

    За  доцільністю витрачання виділяють  продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які виникають з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від пристроїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

    До  поточних відносять витрати , пов`язані  з виробництвом і реалізацією  продукції даного періоду. Це, як правило  основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов`язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

    Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображаються в таких рахунках:

• на рахунку 23 «Виробництво», де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
• на рахунку 90 «Собівартість реалізації», де відображається собівартість реалізованої продукції (робіт послуг), фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

    Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати  узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду. Сальдо з дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» списується на рахунок 79 «Фінансові результати».

    Залежно від видів діяльності всі витрати  можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

    За  економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні:

• До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».
• До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 «Фінансові витрати» і 96 «Витрати від участі в капіталі».
• До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97 «Інші витрати». Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 977 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до «Інших звичайних витрат». Так, наприклад, рахунок 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» і частково рахунок 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат.
• До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».
• Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 «Податок на прибуток», то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  2. Облік витрат операційної діяльності підприємства

    2.1. Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

    Випуск  будь–якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватись вимогами П(С)БО № 3, тобто врахувати , що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг, необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включаються наступні позиції:

• Адміністративні витрати;
• Витрати на збут;
• Інші операційні витрати;
• Фінансові витрати;
• Інші витрати;

    Таким чином собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.

    До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються

такі  витрати:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати;

    Не  включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому були здійснені наступні витрати:

• понаднормові відходи;
• витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що перебував у наступній стадії виробництва;
• адміністративні накладні витрати;
• витрати на збут.

    Крім  того не визначаються витратами, а отже не враховуються до калькуляції собівартості вироблених, готових, реалізованих продуктів, товарів, робіт і послуг:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
2. Погашення одержаних позик;
3. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з П(С)БО;
4. Інше зменшення активів, або збільшення зобов’язань, якщо порушуються обов’язкові умови датовірності оцінки витрат.

    Характеристика  рахунку рахунку 90 «Собівартість  реалізації»

    Узагальнення  інформації про собівартість реалізованої готової, товарів, виконання робіт, наданих робіт, наданих послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації».

    Рахунок 90-активний, по дебету рахунку 90 «Собівартість реалізації» на підставі бухгалтерських довідок, накладних рахунків відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), по кредиту-списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати», яке оформлюється довідкою бухгалтерії. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду-92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

    Рахунок 90 «Собівартість продукції» має  такі субрахунки: