Облік витрат на підприємстві

• Субрахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», на якому ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції;
• Субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів» призначений для відображення собівартості реалізованих товарів;
• Субрахунок 902 «Собівартість реалізованих робіт та послуг», на якому ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт та послуг.

    Формування  та облік виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) зображено в (таблиці 2.1).

Таблиця 2.1

Схема формування та обліку виробничої собівартості реалізованої продукції 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2. Облік загальновиробничих витрат

    На  рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

    Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок «Виробництво» за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації».

    Що  стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться на рахунку 23 «Виробництво» за видами виробництва, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробничих підприємствах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

    Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Загалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
• витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).

    Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відповідно до П(С)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

    До  змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно  зміні обсягу виробництва. Такі витрати  розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку «Виробництво») в дебет рахунка 23 щомісяця в повному обсязі.

    До  постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності.

    Постійні  виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням  бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

    Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг  діяльності, який може бути досягнуто  за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або  операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

    Величина  нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і  зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції  у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

    Якщо  випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

    Отже, загальновиробничі постійні витрати  формуються протягом звітного періоду у однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Його економічна характеристика наведена в (таблиці 2.2).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.2

Характеристика рахуноку 91 «Загальновиробничі витрати» 

 

    Економічна  характеристика рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»

    На рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 «Витрати на експлуатацію машин і обладнання» та 25 «Загальновиробничі витрати».

    За  дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

    Накопичені  протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 «Виробництво» або на дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» – на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

    Розподіл  і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним  розрахунком відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.

    Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

    Загальна  сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

    Необхідно підкреслити, що порядок розподілу  загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу  цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу застосовувалась і раніше. Тому, засвоєння нового порядку розподілу загальновиробничих витрат, установленого П(С)БО 16 «Витрати», доцільно більш детально розглянути особливості нового порядку розподілу загальновиробничих витрат.

    Перелік і склад змінних і постійних  витрат установлюються підприємством  з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 П(С)БО 16 «Витрати».

    Важлива особливість нового порядку розподілу  загальновиробничих витрат полягає  в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

    На  виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

    Фактичні  постійні витрати, які перевищують  розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

    Дт 90 «Собівартість реалізації», субрахунки 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» і 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг».

    Кт 91 «Загальновиробничі витрати».

    Якщо  згідно з розрахунком постійні розподілені  витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих  витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума.

    Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний  облік адміністративних витрат на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

    Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 «Виробництво» згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

    Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення  до виробничої собівартості готової  продукції (робіт, послуг) контировкою:

    Дт 23 «Виробництво»

    Кт 91 «Загальновиробничі витрати»

    За  окремим допоміжним розрахунком  сума загальновиробничих витрат, списана  на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.

    Фактичні  постійні витрати, що перевищують розрахункову суму, згідно з пунктом 16 П(С)БО 16 «Витрати» включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

    Дт 90 «Собівартість реалізації»

    Кт 91 «Загальновиробничі витрати»

    Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об’єктом витрат необхідно  врахувати величину незавершеного  виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси.

    Основні операції з обліку загальновиробничих витрат (див. в додатку Б). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.3. Облік адміністративних витрат

    Адміністративними є витрати, пов’язані із обслуговуванням виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносяться такі витрати:

• Загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
• Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;
• Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);
• Винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
• Витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);
• Амортизація необоротних активів загальногосподарського призначення;
• Витрати на врегулювання спорів у судових органах;
• Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
• Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
• Інші витрати адміністративного призначення.

    Загальна  методика побудови адміністративних витрат за елементами аналогічна методиці побудови витрат виробничої діяльності, або витрат на збут. Тобто на першому етапі формуються елементи витрат-матеріальні витрати, витрати на оплату праці тощо, а на другому проводиться їх списання на фінансові результати. Це у внутрішньогосподарському обліку визначається можливість їх побудови за ознаками прямого або непрямого відношення до відповідного виду продукції або іншої ознаки.