Облік витрат та обчислення собівартості соняшника

Картопля  та овочеві культури: картопля, овочеві  культури відкритого ґрунту, капуста, коренеплоди, овочеві культури (буряки, морква, редиска, редька, петрушка).

Кормові культури: буряки кормові, морква, буряки цукрові на корм, баштанні кормові  культури, насінництво кормових коренеплодів та баштанних культур, кукурудза  на силос і зелений корм,інші силосні  культури, однорічні сіяні трави, багаторічні сіяні трави, сіножаті та поліпшені пасовища (включаючи  культурні),  сіножаті та пасовища природні.

Багаторічні насадження (плодові, ягідні культури та виноградники) зерняткові культури, кісточкові культури, ягідники, виноградники, плантації хмелю, шишки хмелю.

Об’єктами обліку витрат під урожай майбутнього  року є сільськогосподарські роботи або культури, які дадуть урожай наступного року. Незавершене виробництво  в рослинництві (витрати під урожай майбутнього року) включає: сівбу  озимих зернових на зерно, сівбу озимих зернових на зелений корм і силос, сівбу овочевих культур на зиму, підняття зябу, лущення стерні (без  зяблевої оранки), внесення органічних добрив, внесення мінеральних добрив, снігозатримання (у четвертому кварталі), догляд за багаторічними травами  посіву минулих років, сівбу багаторічних трав на весні та восени звітного року, догляд за парами під ярові культури врожаю майбутнього року, роботи з  докорінного поліпшення сіножатей  та пасовищ, вапнування та гіпсування земель, первинне окультурення меліоративних  земель, підготовка терлиць, підготовка парників, зрошування, осушення, інші роботи незавершеного виробництва.

Обліковані  витрати на аналітичних рахунках цієї групи залишаються на кінець року в незавершеному виробництві. Наступного року їх розподіляють на об’єкти  першої групи пропорційно до площі  посіву фактично зайнятих конкретними  сільськогосподарськими культурами.

Частина витрат рослинництва не може бути віднесена  на об’єкти обліку першої або другої груп, оскільки вони, будучи непрямими  затратами, відносяться до декількох  об’єктів обліку. Це розподілювані  витрати. Протягом року їх обліковують  на окремих аналітичних рахунках, а в кінці року розподіляють за об’єктами обліку. До таких витрат відносяться: амортизаційні відрахування за основними засобами, ремонт основних засобів, витрати на зрошування, витрати  на осушення, витрати на утримання  лісосмуг.

За переліченими об’єктами відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких обліковують витрати  за встановленими статтями, їх розподіляють у кінці року за об’єктами обліку першої і другої груп.

Частина витрат у рослинництві пов’язана  з виробництвом кормів, післязбиральною  доробкою продукції тощо. Ці витрати  обліковують на окремих аналітичних  рахунках (силосування, сіна жування, збирання та скиртування соломи, виробництва  трав’яного борошна тощо). За окремими об’єктами з метою більш точного  визначення окремих видів супутньої  та побічної продукції або конкретизації  витрат на кормо виробництво. У кінці  року за такими об’єктами обліку розраховують фактичну собівартість продукції або  розподіляють витрати на аналітичні рахунки об’єктів першої групи.

Особливістю галузі рослинництва є те, що виробничий процес з вирощування сільськогосподарських  культур не обмежується календарним  роком. Тому в рослинництві одночасно  можуть бути три групи витрат:

1. минулих років під урожай поточного року,
2. цього року під урожай поточного року,
3. цього року під урожай наступних років.

Перші дві  групи витрат з початком календарного року практично об’єднуються –  витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного року. Тому постійно в обліку виділяють витрати  під урожай поточного року і затрати  під урожай майбутніх років.

Витрати під урожай майбутніх років обліковують  на окремих аналітичних рахунків за видами робіт, оскільки під час  здійснення таких витрат невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного  виробництва. Наступного року витрати  на сівбу озимих культур відносять  постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного  року. Наприклад, восени цього року здійснено сівбу пшениці озимої під урожай наступного року. Обліковані витрати за статтями додаватимуться до витрат у році, що настав. У такий  спосіб забезпечується підрахунок усіх витрат (минулого і поточного року) на вирощування пшениці озимої.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських  робіт розподіляють у поточному  році після визначення фактичних  площ посіву під культури. Розподіл здійснюється постатейно, пропорційно до площ посіву. Для цього роблять окремий розрахунок, у якому обчислюють суму витрат на 1 га та помножують її на площу, фактично зайнятою відповідною культурою.

Витрати, пов’язані з підготовкою ґрунту, сівбою багаторічних трав, вартістю їх насіння та інші разові витрати, ураховані  у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно  від строку експлуатації посівів.

Проте роботи під урожай майбутнього року проводяться  не «взагалі», а конкретно, тобто  вже восени повинно бути відомо, яку культуру висіватимуть на відповідній  площі. Наприклад, у господарстві для  обліку витрат під урожай наступного року можна відкрити такі рахунки: озиме  жито, озимий ячмінь, зяблева оранка, лущення стерні. Тобто тільки два  останні рахунки відкрито за видами робіт, а останні – за культурами.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції  рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом  він відноситься до групи рахунків господарських засобів і процесів, обліку витрат на виробництво, за призначенням і структурою – до групи операційних, калькуляційних рахунків. За дебетом  субрахунку 231 «Рослинництво» відображають витрати рослинництва, за кредитом – оприбуткування сільськогосподарської  продукції від урожаю і списання витрат за загиблими посівами.

Аналітичний облік за субрахунком 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат та видами або групами вироблюваної продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можна  вести за підрозділами підприємств, центрами витрат і відповідальності.

Витрати на виробництво продукції рослинництва при плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує наказом  про облікову політику.

За дебетом  субрахунку 231 «Рослинництво» відображають витрати в кореспонденції з кредитом рахунків (субрахунків):

• 66 (81) – за статтею «Витрати на оплату праці» - за основною та додатковою оплатою праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (у тому числі трактористів-машиністів). На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне та якісне збирання врожаю, економію матеріальних ресурсів підприємства, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівникам рослинництва. За статтею обліковують також натуральну оплату працівникам рослинництва
• 65 (82) – за статтею «Відрахування на соціальні заходи» - внески у встановленому розмірі органами соціального пенсійного страхування від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур та на роботах незавершеного виробництва
• 203 (80) – за статтею «Паливо і мастильні матеріали» - комплексну ціну палива, до якої входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо
• 208 (80) – за статтею «Насіння і садивний матеріал» - вартість насіння і садивного матеріалу як власного виробництва, так і придбаних, використаних для сівби (садіння) відповідних сільськогосподарських культур і насаджень, окрім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до сівби (протруєння, сор<span class="L