Організація бухгалтерського обліку

Банк перевіряє заповнення реквізитів на відповідність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками. Однак він не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ч. 2 ст. 1090 ЦК). Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума цього доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком (ч.ч. 2, 3 ст. 1090 ЦК) [43].

Виконання доручення полягає у переказі банком грошової суми з рахунка отримувача коштів через його банк. Як правило, учасниками розрахунків платіжними дорученнями є банк платника й банк отримувача. Однак банк платника має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта (ч. 2 ст. 1091 ЦК). Така необхідність може виникнути внаслідок відсутності кореспондентських відносин між банком платника та банком отримувача. Переведення грошей є прикладом абстрактного правочину, оскільки розрахунки провадяться між платником і одержувачем коштів незалежно від того, укладений чи ні між ними договір. На банку лежить також обов'язок негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. У цьому випадку він повинен оформити повідомлення про виконання ним платіжного доручення. Але такий порядок негайного інформування може бути встановлений договором, оскільки нормативними документами не передбачається. Схематично документообіг при розрахунках платіжним дорученням можна представити за допомогою рисунка 3.2.

 

Рис. 3.2 Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями

де 1 - передача платником в банк платіжного доручення на право списання суми платежу на користь одержувача грошових коштів;

2 - отримання платником виписки банку з його поточного рахунка про списання грошових коштів на користь одержувача;

3 - передача платіжного доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача (передача платіжного доручення може здійснюватися через національну систему електронних платежів (НСЕП); через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС) - якщо установи входять в систему одного банку; просто в банк одержувача при прямих відносинах між банками (ПОМБ);

4 - отримання одержувачем виписки банку з його поточного рахунка про зарахування на його рахунок грошових коштів [48].

Проведення розрахунків в іноземній валюті регламентується підзаконними нормативними актами, наприклад, Положенням про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті. Стаття 1092 ЦК передбачає відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання платіжного доручення. Таку відповідальність банк несе відповідно до ЦК, Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та умов договорів [10].

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів та нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, наведеною в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суми, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, яка є на його рахунку.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку [26].

Платіжні вимоги-доручення застосовуються переважно в тих сферах народного господарства, де суму платежу сторони не можуть визначити при укладенні договору. Так, платіжні вимоги доручення широко використовуються у сфері електро-, тепло- та водопостачання, де сума щомісячного платежу визначається обсягами спожитих послуг.

При цьому виставлення платіжної вимоги-доручення являє собою юридичний факт пред'явлення вимоги виконання цивільного зобов'язання в розуміння статті 530 Цивільного кодексу України, з пред'явленням якої закон пов'язує початок перебігу семиденного строку виконання боржником обов'язку у випадку, якщо термін його виконання не визначений договором або визначений моментом пред'явлення вимоги. Документообіг при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями передставлено на рисинку 3.3.

Рис. 3.3 Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

де 1 - передача постачальником покупцю документів на відвантаження або передачу товарів, актів виконаних робіт або наданих послуг, а також платіжні вимоги-доручення, відправлені ним особисто покупцю або через банк;

2 - дооформлення покупцем платіжної вимоги-доручення і передача її в банк (банк платника);

3 - банк платника здійснює платіж з врученням виписки з поточного рахунка про списання грошових коштів з його рахунка й надсилає документи в банк постачальника;

4 - банк постачальника здійснює зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з врученням йому виписки з його поточного рахунка про отримання грошових коштів [48].

Коротко пропонуємо розглянути інші види безготівкових розрахунків.

Розрахунки за допомогою чеків використовуються для постійних розрахунків, що гарантують перерахування грошей незалежно від стану розрахункового рахунку платника. Чеки, що видаються банком пронумеровані в книжці по 10,20,25,50 записів від потреб платника і встановлені за зразками, затверджені Національним банком України. Термін чекової книжки встановлює банк за погодженням підприємством.

Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю) (ст. 1102 ЦК) [10].

Чекодавцем може бути юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержателем є юридична або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком.

Згідно з ч. 2 ст. 1102 ЦК платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму грошових коштів. Підприємство для одержання чекової книжки надає банку заяву за підписом осіб, уповноважених правом підпису для здійснення операцій по розрахунковому рахунку з відбитком печатки. Разом з заявою банку надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чеко давача.

Термін на пред’явлення чека в установу банка чекодержателя - 10 днів без урахування для його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не підписується. Банк при видачі чекової книжки на палітурці проставляє граничну суму - ліміт, затверджує її підписом управляючого банком та печаткою [45].

Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку чеки з реєстрами. В реєстрі мають бути такі реквізити: найменування банку платника, його номер, найменування і номер банку, кореспондуючий рахунок банка платника, номер рахунку чеко давача, сума чека, номер чека. Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя згідно картці зі зразками підписів та відбитком печатки.

При наданні чека виписаного для оплату до банку чек чає бути завірений підписом посадових осіб чеко давача та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару.

Після закінчення дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. На підприємстві чекові книжки зберігаються, як бланки суворої звітності.

Акредитивна форма розрахунків використовується за договорами між постачальником і покупцем для прискорення надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Нормативними актами, які регулюють на території України відносини, що виникають у зв'язку із використанням акредитивної форми розрахунків, є ЦК (статті 1093-1098) та Інструкція.

Стаття 1093 ЦК визначає предмет, зміст та суб'єктів зобов'язання, яке виникає при використанні акредитивної форми розрахунків. Суб'єктами акредитивного зобов'язання у широкому розумінні є платник, банк-емітент, отримувач коштів (бенефіціар) і, як правило, виконуючий банк. Бенефіціар - це особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито аккредитив [10].

Акредитив - це грошове зобов’язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам. У банку постачальника або покупця можуть бути відкриті такі акредитиви:

покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника);

непокриті (гарантовані).

Акредитиви бувають відзивні і без відзивні.

Відзивний акредитив - такий, що може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попередньої згоди з постачальником.

Без відзивний - той, що змінюється або анулюється банком тільки при погодженні з постачальником.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем.

Для одержання грошових коштів по акредитиву, депонованому в банку постачальника, постачальник, котрий відвантажив продукції, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, обумовлені акредитивом, в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива.

Не приймається до оплати з акредитива документ без дати відвантаження, номерів і дат приймання-здачі документів, номерів і квитанцій.

Акредитив в банку постачальника закривається в таких випадках:

• після закінчення обумовлено строку акредитива;
• за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку.

Невикористана сума перераховується до банку платника на рахунок з якого депонувалися кошти. Акредитив закривається або зменшується в день одержання сповіщення від банка покупця.

Нині звертається увага на використання векселів.

Вексель - цінний папір, що посвідчує грошовий обов’язок векселедавача сплатити до настання терміну визначену суму грошей власника векселя.

Виписується два види векселів: прості і перевідні.

Простий виписується постачальнику і містить нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму коштів.

Переказний - виписується кредитором і містить пропозицію до постачальника сплатити гроші певній третій особі [21; 23].

 

 

3.3 .Організація документування  господарських операцій за розрахунками  з постачальниками та підрядчиками  на підприємстві

 

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками здійснюються на підставі документів постачальника:

• накладних (Додаток 5);
• рахунків-фактур (Додаток 6);
• актів прийнятих робіт та послуг (Додаток 7);
• податкових накладних(Додаток 8);
• товарно-транспортних накладних(Додаток 9).

Всі розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриманні ТМЦ, роботи, послуги повинні бути акцептовані. Погашення заборгованості перед постачальником здійснюється на підставі платіжних доручень (Додаток 10), розрахункового чеку, видатковий касовий ордер, векселі, акредитив. Розрахунки з постачальниками та підрядниками повинні проводиться на основі укладених договорів. Договори не є бухгалтерськими документи, але вони є початком подальшої роботи. Бухгалтер підприємства візує всі угоди, одночасно здійснюючи перевірку правильності їх складання: повнота викладення умов угоди, які повинні бути конкретизовані в частині строків виконання зобов'язань; вимоги до якості товару, способу доставки; відповідальність сторін за порушення умов угоди; порядок оформлення виконання зобов'язань, фінансових гарантій, що забезпечують виконання умов угоди [48].

Порядок проходження документації, пов'язаної з укладанням договорів на підприємстві, встановлено відповідним  наказом директора підприємства.

Проте, як свідчить практика, українські підприємства часто недооцінюють значення договорів і здійснюють придбання товару на основі виставлених постачальником рахунків. І підприємство ТОВ «МЕБЛІ БУМ» нажаль не є винятком, договори постачання укладені лише з 85 % усіх постачальників. З рештою постачальників процес постачання здійснюється на основі усної домовленості (виставленого рахунка) [49; 6].