Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки

У 2010 році обсяг видатків зріс по відношенню до 2009 року на 167 334 млн. грн. (або 122,81%). У 2011 році темп приросту становив 29 872 млн. грн. (або 9,84%). У 2012 році спостерігається збільшення обсягу видатків на 73 500 млн грн. (або 22,04%). (див табл 2.5).

Потрібно відмітити, що частка поточних видатків значно переважає частку капітальних видатків, що можна побачити на рис. 2.6

Щодо виділення пріоритетів, то для України поточні видатки в приблизно 5-10 разів перевищують щорічно капітальні. Частка поточних видатків у загальній сумі за останні 5 років 90%, а капітальних – лише 10%. (див рис.2.7)

      Основна частина коштів загального  та спеціального фондів державного  бюджету йде на фінансування  видатків споживання, тобто забезпечення  поточного функціонування органів  державної влади та місцевого  самоврядування, бюджетних установ, міжбюджетні трансферти, соціальну  сферу. Проте, з розрахованих даних  спостерігаємо, що видатки на  соціальну сферу, освіту, духовний  і фізичний розвиток суттєво  скорочувались до 2011 року, але у 2012 році почали зростати. Так, у 2011 році  темп приросту, за статтею соціальний  захист та соціальне забезпечення,  був меншим на 4 771 млн. грн. (або 6,88%), а у 2012 зріс на 12,32% до 55 447 млн грн. Проте видаткова частина на оборону зростає, що є недоцільним для країни з ринковою економікою. У 2009 році дана стаття становила 9 654 млн грн., а у 2012 досягла позначки у 10 006 млн грн., тобто за 3 роки зросла на 3,65%.(див табл. 2.8.)

Найбільш вагомими у структурі державного бюджету протягом 2009—2012 років становили видатки  за статтями: загальнодержавні функції; економічна діяльність; освіта; соціальний захист і соціальне забезпечення; кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів.

Найкраще фінансуються видатки на міжбюджетні трансферти, які у 2009 році становили 25,65%, у 2010 – 18,70%, у 2011 – 20,45%, у 2012 – 23,99%.

      У 2010 році питома  вага видатків на загальнодержавні  функції становила 10,26% від загальної  суми видатків, у 2011 – 8,37%, а у 2012 – 8,83%.

Видатки на економічну діяльність в структурі 2009 року складали 13,71%. У наступному році простежується зниження питомої ваги до 7,89%. У 2011 році видатки на економічну діяльність становили 8,32%. На 2012 рік ситуація покращилась і дана стаття видатків зросла до 9,63%.

      Важливе місце  у структурі видатків державного  бюджету належить статті «Соціальний  захист та соціальне забезпечення». У 2009 році питома її вага становила 21,25%. Проте у 2010 році спостерігається зменшення показника до 18,46%. Знову ж таки зменшення за цією статтею відбулись у 2011 році і їх питома вага склала 14,80%. Але в 2012 році даний показник трохи збільшився і склав 16,51%.

      Важливою причиною  скорочення видатків у соціально-економічний  розвиток являється надання переваги  фінансування поточних потреб, а  також великих затрат на фінансування  оборони держави. Як видно з  проаналізованих даних.

Варто відзначити, що фактичні показники виконання видаткової частини Державного бюджету є значно меншими від планових, що показує неспроможність прогнозування вітчизняних та світових тенденцій розвитку і витрат,до яких вони призведуть. Так, наприклад, за 2010-2012 роки ні одна із статей не досягла планових показників, що є негативною тенденцією до невиконання важливих функцій держави щодо захисту та розвитку населення. Однією із причин такого становища є корупція та зловживання посадовими можливостями.

У 2012 році було забезпечене пріоритетне фінансування захищених статей видатків, зокрема видатків на заробітну плату з нарахуваннями, на грошове забезпечення військовослужбовців, на пенсії та стипендії, на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету за 2012 рік проведено у сумі 272,8 млрд. гривень.

У 2012 році передбачалося підвищення розміру мінімальної заробітної плати на 12,9 відсотка, що і було досягнуто. При цьому, враховувався прогноз інфляції грудень 2012 року до грудня 2011 року на 7,9 відсотка, а фактично цей показник становив «-0,2» відсотка, тобто фактичні темпи зростання реальної мінімальної заробітної плати були значно вищими, ніж планувалось при затвердженні бюджету. Середньорічна мінімальна заробітна плата у 2012 році становила 1098 гривень.

Щодо виконання бюджетних програм Державного бюджету України, то у 2012 році було 100% профінансовано 18 бюджетних програм на загальну суму 1,1 млрд грн. Такими програмами були: проведення футбольного чемпіонату з футболу, розвиток мережі та утримання автомобільних доріг, підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних і науково-педагогічних кадрів.

Проаналізувавши дохідну та видаткову частину державного бюджету, можна зробити висновок про те, що нинішній уряд намагається збільшити доходи та зменшити видатки для того, щоб збалансувати держбюджет. Звичайно не можна заперечити, що спроби уряду успішні саме завдяки прийняттю Бюджетного та Податкового кодексам, адміністративним та пенсійним реформам. Але в Україні все ж таки присутні проблеми щодо тіньової економіки, ухилення від податків великих підприємств та корпорацій, бо самі власники займають керівні посади у виконавчій та судовій гілках  влади. Тому, в основному, самі громадяни сплачують податки, які є основним джерелом поповнення Державного бюджету України, задля належного забезпечення свого життя.

За даними Державного Казначейства України у 2012 році було перераховано майже 80,6 млрд грн. міжбюджетних трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів. Обсяги міжбюджетних трансфертів збільшуються із року в рік: у 2011 обсяг збільшився на 20,01%, а у 2012 на 18,15%. (див табл 2.9).

Пріоритетними напрямами діяльності Уряду під час внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" залишаються забезпечення реальної фінансової незалежності місцевих бюджетів та створення умов для сталого соціально-економічного розвитку територій.

За 2012 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 125,8 млрд. грн., у тому числі трансфертів із загального фонду – 116,0 млрд. грн., що дало змогу забезпечити виплату у повному обсязі заробітної плати працівникам установ бюджетної сфери, які утримуються з місцевих бюджетів, а також значно збільшити обсяг коштів, спрямованих на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів.

Субвенції на забезпечення соціального захисту за 2012 рік перераховані в межах зареєстрованих зобов’язань в обсязі 43,1 млрд. грн., що на 6,8 млрд. гривень більше, ніж у 2011 році, з яких 77,4 відсотка  – субвенція на допомогу сім'ям з дітьми, за рахунок якої і здійснювалися основні соціальні виплати та допомоги (допомоги при народженні, догляду за дітьми залежно від віку, одиноким матерям, дітям-інвалідам та інші).

У 2012 році забезпечено щомісячне дострокове перерахування дотації вирівнювання. За 2012 рік вона була профінансована в повному обсязі у сумі 51,6 млрд. гривень. Проти 2011 року її обсяг було збільшено на 8,0 млрд. грн., або на 18,4 відсотка.

Крім того, місцеві бюджети у 2012 році отримали у повному обсязі додаткові дотації в загальній сумі 9,0 млрд. грн., з яких дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості дорівнювала 4,5 млрд. грн., що у 1,9 раза більше ніж у 2011 році.

Для вирішення питань соціально-економічного розвитку у 2012 році з Державного бюджету України було профінансовано субвенцію на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій у сумі 2,6 млрд. гривень.

Крім того, на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» з метою впровадження нової регіональної політики, яка б усувала диспропорції та сприяла формуванню бази для динамічного розвитку всіх регіонів, у 2012 році вперше було передбачено створення державного фонду регіонального розвитку, кошти якого в обсязі 1,0 млрд. грн. були спрямовані на реалізацію програм і заходів соціально-економічного розвитку регіонів.

Пропорційність розподілу бюджетних видатків між місцевими бюджетами та загальнодержавним, за 5-річний період в цілому, можна оцінити як  35,22462% до місцевих бюджетів та 64,77538% у загальнодержавний бюджет, що ілюструє табл. 2.10 та рис 2.11.

У 2012 році Державний бюджет України був виконаний із дефіцитом у сумі 53,4 млрд. гривень, або 3,8 відсотка ВВП. (див табл. 2.12).

Здійснення фактичних запозичень до державного бюджету в менших обсягах, ніж це встановлено законом про бюджет на 2011рік, пояснюється меншою потребою у фінансуванні дефіциту державного бюджету внаслідок перевиконання дохідної частини бюджету та здійсненням погашення державного боргу в менших від плану обсягах (п.1 ст.16 Бюджетного кодексу України).У цілому надходження внутрішніх запозичень на фінансування державного бюджету за 2011 рік дорівнювали 53403,7млн.грн. (74,7відсотка розпису).

Дефіцит державного бюджету за 2012 рік становив 53387,4 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом 53349,9 млн. грн., що зумовлене використанням залишків бюджетних коштів, сформованих на початок року, та запозичень з єдиного казначейського рахунку для вчасного проведення захищених статей видатків.

Проаналізувавши розмір бюджетного дефіциту (див рис 2.13) можна побачити постійне з 2006 по 2010 рік до 5,6% від ВВП, потім різке зниження у 2011 році до 1,8%, і знову зростання у 2012 році до 3,8%. Причинами цього явища є: низька ефективність суспільного виробництва, недосконалість податкової системи, великі управлінські видатки й видатки на оборону, криза політичної системи, низька купівельна спроможність населення.

Явище дефіциту спостерігається у багатьох розвинених країнах, однак, якщо у цих країнах фінансування видатків здійснюється за рахунок зростання ВВП, зовнішніх і внутрішніх запозичень, то в Україні це здійснюється часто ще й за рахунок розпродажу національного багатства, що негативно відображається на економіці країни.

Отже, бюджетний дефіцит в Україні виникає внаслідок: 1) наданню переваги фінансуванню поточних потреб; 2) значної частини управлінських видатків; 3) великих затрат на фінансування оборони держави; 4) явищу „тінізації” економіки, коли приховуються реальні доходи суб’єктів господарювання.

Розділ 3. Проблеми та напрямки вдосконалення державного бюджету України, світовий та вітчизняний досвід

3.1. Проблеми бюджетного регулювання  економіки

Із здобуттям незалежності українці оптимістично поринули в період економічних трансформацій. На виходів з нього вбачалася чітка мета – динамічна європейська соціально-розвинута економіка з потужним цивільним промисловим комплексом, значним сегментом сфери послуг та ефективним державним сектором.

Про те, чомусь держава, володіючи колосальним людським, природним, науковим і виробничим потенціалом, є другою найбіднішою країною Європи. Парадоксально, але фундаментальні причини глибоких економічних проблем, схоже, криються в позаекономічній площині.

До головних проблем неефективного бюджетного регулювання відносяться незбалансованість дохідної і видаткової частини державного бюджету України, збільшення бюджетного дефіциту, який впливає як на економічний, так і на політичний розвиток України, корупція, наявність "тіньової економіки", незахищеність прав власності та повсюдна бюрократія.

Для вирішення цих проблем уряд прийняв ряд законопроектів впродовж 2010-2011 років, а саме провів Пенсійну та Адміністративну реформи, запровадив Податковий та Бюджетний кодекси, які мали на меті поліпшити життя населення України та покращити економіку країни в цілому. Проте головними недоліками прийнятих проектів є те, що основне навантаження щодо врегулювання проблем державного бюджету як завжди отримали пересічні громадяни.

Щодо Адміністративної реформи, то її мета, ясна річ, була скоротити кількість чиновників, щоб заощадити гроші платників податків. Проте зменшити кількість чиновників не вдалося, бо суть в тому, що одне міністерство чи відомство перейшло до складу іншого без зменшення своїх штатних працівників, тобто радикального скорочення не спостерігалося. Що просто не дало можливості виправдати мету цієї реформи.

Це ще раз підтверджує ідеологію подвійних стандартів в проведенні різноманітних реформ від нинішнього уряду. Коли вони декларують необхідність проведення реформ, то ці реформи чомусь робляться виключно за рахунок малозабезпечених та найбідніших верств населення. Натомість, народних депутатів, членів Кабінету міністрів та чиновників високого рівня ці реформи взагалі не торкаються.

Не можна не відмітити, що кожен діючий уряд України намагається  покращити статистичні звіти, «підігнавши» їх під загально визначені норми, а насправді ж економічне становище держави погіршується з року в рік.

Але українську владу ці проблеми, очевидно, мало турбують, адже завжди можна звернутися  за допомогою до МВФ чи інших міжнародних організацій, які нададуть чергову позику для збалансування державного бюджету.

Тобто влада намагається будь-що задовольнити головного кредитора – МВФ, а також завдяки цьому покращити свою репутацію в очах інвесторів, що надасть можливості  для залучень коштів в національну економіку.

 Це означає, що державний борг зменшується, а надходження до бюджету збільшуються незаконними методами за допомогою зловживання владою.