Ветеринарно-санітарний нагляд

План

 

1.Вступ………………………………………………………………………...…..3

2.Ветеринарно-санітарний нагляд в місті Полтава…………………..…......3

2.1.Основні завданнями ветеринарно-санітарного нагляду………...….….......3

2.2.Методи ветеринарно-санітарного нагляду……………………..…...…....…3

2.3.Об'єкти ветеринарно-санітарного нагляду……………………...…………..4

3.Ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах господарства і організація незалежно від форм власності……………………..……….....…5

4.Завдання лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, аналіз її роботи………………………………………………………….……..…9

4.1.Права ветеринарно-санітарної експертизи на ринках……………………..10

4.2.Обов’язки ветеринарно-санітарної експертизи на ринках…………......…12

4.3.Штатний розклад лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках…………………………………………………………………….………14

4.4.Приміщення,обладнання та об’єми роботи ветеринарно-санітарної експертизи на ринках……………………………………………………………15

5.Документація лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи…………………………………………………………………….…19

6.Піврічний звіт лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи……………………………………………………………….....……21

7.Висновки………………………………………………………………………25

8.Список використаної літератури……………………………………..……25

Додатки…………………………………………………………………………..26

 

Вступ

Для забезпечення випуску  у продаж якісних і безпечних продуктів харчування на всіх продовольчих ринках функціонують лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. На продовольчих ринках можуть продавати свою продукцію, приватні особи, тому велика ймовірність фальсифікації продуктів, у тому числі м'яса.

Відомі випадки, коли постачальники м'яса намагаються  видати м'ясо одного виду тварини за м'ясо іншого, більш цінного. Тому ветеринарно-санітарні експерти повинні вміти визначати видову приналежність м'яса.

Термінологія:

Ветеринарно-санітарна  експертиза - комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам;

Державна служба ветеринарної медицини України - система державних органів управління ветеринарною медициною та державних установ ветеринарної медицини;

Лабораторія ветеринарної медицини - належним чином обладнана та акредитована Національною агенцією з акредитації або відповідним органом з акредитації іноземної країни лабораторія, укомплектована спеціально підготовленим персоналом, компетентним здійснювати відповідні технічні процедури, та очолювана лікарем ветеринарної медицини;

Об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товари, потужності (об'єкти), засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутні об'єкти;

Ринок - спеціально відведене та облаштоване місце для надання послуг з продажу товарів;

2. Ветеринарно-санітарний нагляд в місті Полтава

2.1. Основні завданнями ветеринарно-санітарного нагляду

• Організація і проведення заходів щодо попередження поширення антропозоонозних, зоонозних та інших заразних хвороб при торгівлі тваринами.
• Визначення якості та безпеки продукції тваринного і рослинного походження, що призначається для харчування людей, а також кормів і кормових добавок для годівлі тварин шляхом проведення повного комплексу досліджень, передбачених законодавством.
• Організація заходів щодо попередження розповсюдження заразних хвороб тварин через продукцію, що підлягає ветеринарно-санітарній експертизі.
• Пропаганда ветеринарно-санітарних знань серед працівників ринку та населення.

2.2. Методи ветеринарно-санітарного нагляду

Ветеринарно-санітарний нагляд здійснюють постійним або періодичним наглядом, перевірками, обстеженнями, оглядами, спеціальними дослідженнями, ветеринарно-санітарною експертизою (оцінкою ), а також перевіркою відповідних документів.

Спостереження як метод ветеринарно-санітарного нагляду практикується відносно на тваринницьких фермах або господарств, коли потрібно простежити за дотриманням правил утримання тварин і догляду за ними, а також за виконанням карантинних та інших ветеринарно-санітарних правил.

З цією ж метою, а також при необхідності встановити ветеринарно-санітарний стан ферми, господарства, бойні і т. п. Для виявлення, порушень ветеринарних правил, проводять перевірки, обстеження, огляди відповідних об'єктів.

Також перевіряють продукти або сировину тваринного походження, проводять спеціальні дослідженні цих об'єктів. Досліджують, крім того, тварин, щоб підтвердити або спростувати припущення про благополуччя господарства (або стада) з інфекційних хвороб.

Одним з основних прийомів ветеринарно-санітарного нагляду є ветеринарно-санітарна експертиза. Здійснюється вона в м'ясній та молочній промисловості, при нагляді за торгівлею м'ясом, молоком та іншими продуктами тваринництва і має своїм призначенням забезпечити населення продуктами тваринництва високої санітарної якості, а також не допустити розповсюдження заразних хвороб людей і тварин.

Для встановлення ветеринарно-санітарного благополуччя тварин або визначення санітарних якостей сирих продуктів тваринництва нерідко доводиться перевіряти відповідні ветеринарні документи ( ветеринарні свідоцтва, довідки, акти про стан господарства і т. п.).

2.3. Об'єкти ветеринарно-санітарного нагляду

• Тварини, продукція тваринного, а на ринках - і рослинного походження;
• Штами мікроорганізмів, ветеринарні препарати і субстанції;
• Готові корми, кормові добавки та засоби ветеринарної медицини;
• Об'єкти утримання тварин, їх забою, переробки, зберігання і реалізації, транспортні засоби;
• Об'єкти громадського харчування і торгівлі;
• Об'єкти будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств або окремих потужностей з виробництва, зберігання та реалізації ветеринарних препаратів і продукції тваринного походження.

Справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини розглядають: Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами. Штраф підлягає сплаті суб'єктом господарювання у місячний термін з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством. Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені в судовому порядку.

 

3. Ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах господарства і організація незалежно від форм власності

Керуючись наказом Міністерства аграрної політики Державного департаменту ветеринарної медицини від 14.01.2004р №4 « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ». Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 р. за № 121/8720 { Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 558 від 12.09.2012 }, встановлені загальні вимоги:

Забійно-санітарний пункт господарства будують безпосередньо на фермі  на відстані, що забезпечує дотримання ветеринарно-санітарних вимог, у тому числі водопостачання, знезараження відходів, належну каналізацію та очистку стоків, недопущення неприємних запахів тощо. Його огороджують парканом висотою 1,6-2,0 м, а при в'їзді обладнують постійно діючий дезбар'єр.

Забійно-санітарний пункт господарства призначений для забою тварин (птиці), вирощених переважно для  внутрішньогосподарського використання, проведення вимушеного забою в даному господарстві, знешкодження продуктів вимушеного забою тварин та конфіскатів.

Будівництво та робота забійно-санітарних пунктів на фермах мають бути узгоджені  з державною установою ветеринарної медицини району (міста) та відповідати діючим ветеринарно-санітарним вимогам до підприємств по забою тварин.

Забійно-санітарний пункт  має включати: забійно-переробне  відділення; камери остигання; холодильник  для тимчасового зберігання м'яса; окреме приміщення для зберігання м'яса, отриманого від вимушено забитих тварин (холодильник-ізолятор); відділення для знешкодження забракованих продуктів забою та відходів з автоклавом або піччю для спалювання тощо. Крім того, при пункті обладнують шкуро-засолювальне відділення з камерами для окремого зберігання шкур від здорових та вимушено забитих тварин. На кролефермах, птахофермах облаштовують відділення для обробки і сушки пір'я й шкурок та приміщення для їх зберігання.

Має бути обладнане місце (стіл, вішала тощо) для проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою. Також має бути кімната для проведення лабораторних досліджень м'яса та інших продуктів забою, устаткована трихінелоскопом, мікроскопом, реактивами, лабораторним посудом тощо. На пункті забороняється забивати тварин, які належать іншим господарствам або громадянам, а також для подальшої реалізації у торговій мережі або м'ясопереробним підприємствам.

Туші та інші продукти забою, отримані при забої худоби на забійно-санітарному пункті господарства, підлягають клеймуванню згідно з інструкціями, зазначеними у пункті 5.7 наказу « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ».

Забій тварин суб'єктів господарювання для внутрішньогосподарських потреб у господарствах, які є неблагополучними щодо заразних хвороб, відповідно до діючих інструкцій з боротьби із заразними хворобами тварин може бути дозволений тільки спеціалістами державних установ ветеринарної медицини району (міста).

Порядок забою та первинної  переробки худоби, кролів, нутрій і  птиці, ветеринарно-санітарні вимоги до приміщень, території та здійснення ветеринарно-санітарного нагляду на забійно-санітарному пункті мають відповідати діючим нормативно-правовим актам.

Після закінчення робочого дня у  відділеннях проводять санітарну  обробку відповідно до Інструкції щодо миття і профілактичної дезінфекції  на підприємствах м'ясної і птахопереробної промисловості. Підлогу, стіни, стоки, забруднені кров'ю та книгою, обладнання тощо дезінфікують під наглядом та контролем спеціаліста ветеринарної медицини. Ємності з виробничими стоками та ящики для твердих відходів після їх очистки також дезінфікують. Аналогічна дезінфекція проводиться після кожного вимушеного забою. Проведення дезінфекції реєструється у журналах установленої форми.

Вимушений забій худоби допускається проводити у присутності спеціаліста державної установи ветеринарної медицини з дотриманням відповідних вимог. Кожен випадок вимушеного забою тварин обов'язково оформляють актом з відміткою причин забою.

Ветеринарно-санітарну експертизу туш і внутрішніх органів проводять відповідно до діючих нормативно-правових актів.{ Пункт 6.8 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 558від 12.09.2012 } « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ».

До випадків вимушеного забою не належить забій клінічно здорових тварин з нормальною температурою тіла, які не піддаються відгодівлі, відсталих у рості і розвитку, малопродуктивних, неплідних, при загрозі загибелі у результаті стихійного лиха (сніжні заноси, повені тощо), тих, що одержали свіжі травми у період перед забійного утримування.

Не підлягають вимушеному забою тварини у стані агонії, хворі на інфекційні хвороби, у яких не закінчився термін очікування після уведення або обробки ветеринарними препаратами, та в інших випадках, передбачених Правилами перед забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів.

 М'ясо вимушено забитих тварин зберігають в ізольованій холодильній камері до одержання результатів лабораторних досліджень і прийняття рішення щодо порядку його використання.

М'ясо та інші продукти вимушеного забою тварин мають бути перероблені на відповідних підприємствах (завод з переробки відходів тваринного походження тощо) у межах адміністративного району (області) під наглядом спеціалістів державних установ ветеринарної медицини.