Интелектуальная собственность. Авторские права

Во многих случаях театры, концертные залы и другие помещения  для публичных представлений  обладают т. н. «общей лицензией» («blanket» licence), выданной PRS — лицензией представлять все произведения своего репертуара. В этом нужно убедиться заранее  и, в случае отсутствия такой лицензии, следует подать заявку в PRS по адресу, указанному внизу.

Любое представление, не подпадающее  под вышеописанные положения, не может быть лицензировано PRS, и поэтому  заявку на приобретение лицензии следует  подавать до представления непосредственно  держателю авторских прав.

Некостюмированные концерты

Разумеется, лицензия, предоставленная PRS на условиях отчисления авторского гонорара, распространяется на всю  музыку, охраняющуюся авторским правом и подразумевает ее исполнение только в концертном формате. Вообще в таких  представлениях запрещено использовать костюмы, сценографию и хореографию, однако минимальное сценическое  движение обычно разрещается (см. п.6, ниже).

 

Костюмированные концерты и ревю

Если в намерение устроителей  представления входит поставить  ревю или шоу-компиляцию (то есть —  подготовить показ с использованием костюмов и/или декораций и/или  сценического движения), то, если какой-либо фрагмент спектакля является отрывком из мюзикла, за разрешением на его  использование (которое совершенно необязательно будет дано!) следует  обращаться заранее к держателю  авторских прав. Если песня (песни) или  музыка не являются частью музыкального спектакля, возможно, их показ будет  разрешен и лицензией PRS. Об этом надо заранее узнать в PRS.

 

Разрешение на показ скетчей-ревю должно быть получено заранее от агентов  автора, которые, если автор даст согласие на использование его произведения, выдадут лицензию после соответствующих  выплат.

Благотворительные или «бесплатные» представления

Следует помнить, что для  показа даже тех представлений, за вход на которые плата не взимается, или  тех, которые даются с благотворительными целями, тем не менее требуется лицензия.

Изготовление  фотокопий, аранжировка и адаптация

Изготовление ксерокопий ограничено законом об авторском  праве. Существуют положения о «добросовестном  использовании», но маловероятно, что  под них подпадет публичное исполнение.

 

В том случае, если музыка или песни, необходимые для репетиций  или представления, недоступны в  продаже или в прокате, за разрешением  на получение копии надо обращаться к издателю, а не к держателю  прав на постановку и не в PRS.

 

Разрешение на копирование  может быть предоставлено при  условии, что разрешение на изготовление необходимых копий будет оплачено и/или что все изготовленные  копии после их использования  будут переданы издателю.

 

Аранжировка музыки, защищенной законом об авторском праве, изменение  мелодии или слов, или добавление новых слов и хореографии —  все это может считаться адаптацией, которой, как таковой, следует усиленно избегать.

Аудио и видеозапись

В определенных обстоятельствах  лицензия на произведение аудиозаписи  может быть получена по заявке в  Mechanical Copyright Protection Society Limited (MCPS, Ltd.). Однако видеозапись запрещена практически во всех случаях без исключения.

Незаконная видеозапись  рассматривается держателями авторских  прав как очень серьезное нарушение, совершенно определенно дающее основание  для судебного преследования.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Україна

А́вторське пра́во — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної  власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошуру, у якій було описано ці способи — то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

 

Що може бути захищене авторським правом

Практично всі інтелектуальні твори можуть бути захищені як інтелектуальна власність. Інтелектуальна власність ділить всесвіт інтелектуальної творчості на три галузі:

авторські права;

торгові марки;

патенти.

 

Авторське право захищає  вираз, товарний знак, імена, патенти  та ідеї. Воно захищає творчі вираження, які були зведені до матеріальної форми, такі як книги, частина музичних записів, комп'ютерних програм, сценарії, картини, фотографії, або кіно. Товарний знак захищає торгові марки, буквальне маркування елементів у торгівлі. Ідея торгової марки є захист споживачів, надаючи їм деяку упевненість, що елементи, фірми певної марки є справжніми і точно можна сказати де вони виготовились. Патент захищає інновації.

 

Комплекс авторських прав

Основним положенням АП є  монопольне право автора на обнародування  твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

 

В основі систематизації комплексу  прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майнові  та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

 

Немайнові авторські  права 

Докладніше у статті Особисті немайнові права автора

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

бути визнаним автором  твору (право авторства)

дозволяти або забороняти використання твору під справжнім  ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я)

дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі  включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

 

Майнові авторські  права 

До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

відтворювати твір (право на відтворення)[Джерело?]

поширювати екземпляри твору  будь-яким способом (право на поширення)

імпортувати екземпляри твору  у цілях розповсюдження (право  на імпорт)

здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

публічно сповіщувати  твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення)

перекладати твір (право на переклад)

дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти  твір (право на переробку)[1].

 

Строк дії авторського права

Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною й не є загально відомим, то АП діє лише протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

Після завершення строку дії АП твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.

 

Об'єкти авторського  права 

Список об'єктів авторського  права:

Літературний твір

Музичний твір

Твір образотворчого мистецтва

Твір декоративно-прикладного мистецтва

Твір архітектури

Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури)

Фотографічний твір

Складений твір

Виступи, лекції, промови, проповіді  та інші усні твори

База даних

Комп'ютерна програма

Аудіовізуальний твір

Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери)

Твір в області науки

Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів)

Твір у переробці

 

Список об'єктів, що «не  є об'єктом авторського права» (Стаття 10, Закон України «Про авторське  право і суміжні права»:[2]

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають  характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні  довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Увага

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах «г» і «д» частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

 

Межі авторського  права 

Співвідношення ідеї та втілення ідеї

АП захищає матеріальне втілення ідеї, а не саму ідею. Цей принцип є ключовою відмінністю між правовими режимами захисту об'єктів промислової власності та об'єктів авторського права. Філософський аналіз співвідношення ідеї та втілення ідеї вперше здійснив Іммануїл Кант у 1785 році у своєму трактаті «Von der Unrechtmäßigkeit des Büchernachdrucks».

Якщо хтось написав  книгу, у якій описано новий спосіб організації книжок на бібліотечній полиці, АП не забороняє читачу книги  вільно використати цей спосіб або  розповісти про нього іншим. АП охороняє лише конкретний текст книги, у якій описано цей спосіб. Якщо зазначений спосіб відповідає ознакам патентоздатності, особа, що його винайшла, може отримати на нього патент. У цьому випадку охоронятися буде сам спосіб, і його автор отримає можливість дозволяти або забороняти будь-яке використання цього способу. Однак у такому випадку охорона буде отримана із використанням механізмів права промислової власності, а не авторського права.

У окремих випадках ідеї можуть бути втілені лише у один спосіб або обмежену кількість способів. У такому випадку авторське право  не може бути застосоване навіть до втілення ідеї. У праві Сполучених Штатів така концепція отримала назву  доктрини поєднання, оскільки у цьому  випадку відбувається поєднання  ідеї та її втілення.

 

Доктрини першого  продажу та вичерпання прав

Авторське право не обмежує  власника копії твору від продажу  належної йому копії, за умови, що ця копія  була отримана із дозволу власника прав на твір або у інший передбачений законом спосіб. Отже здійснення повторного продажу книги або компакт-диску, що захищені авторським правом буде вважатися легітимною дією. У праві Сполучених штатів ця юридична концепція отримала назву «доктрина першого продажу». У низці європейських країн її називають вичерпанням прав.

 

Сумлінне використання

Авторське право забороняє  не будь-яке використання твору. Статті 21—25 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачають низку випадків, у яких використання твору дозволяється без необхідності отримання дозволу автора, «але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення». До таких випадків відносяться:

Вільне використання твору із зазначенням імені автора у низці ситуацій

Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом[3] (факсимільне відтворення)

Вільне відтворення примірників твору для навчання (крім комп'ютерних програм)

Створення однієї резервної  копії комп'ютерної програми, модифікація  і декомпіляція її для досягнення сумісності іншими програмами, виправлення  помилок у програмі, якщо це не заборонено автором

Вільне відтворення творів у особистих цілях (крім комп'ютерних програм)

 

Історія авторського  права 

Уже 2300 років тому в Афінській республіці існували право на захист цілісності твору і заборона вносити до нього зміни. Оскільки переписувачі й актори досить вільно поводилися із творами знаменитих авторів трагедій, у 330 р. до н. е. було прийнято закон, відповідно до якого оригінали творів трьох великих класиків підлягали збереженню в офіційному архіві. Актори повинні були дотримуватися офіційного тексту. Це вважається одним з перших випадків охорони авторського права.

 

Значно актуальнішим це питання  стало з появою друкарського верстата і, відповідно, можливості тиражувати літературні твори за допомогою  механічних процесів. Видавцям доводилося вкладати значні суми в придбання  паперу, у виробництво друкарських  машин, а також в наймання робочої  сили, що передбачало авансування коштів, які відшкодовуються від продажу друкованої продукції. У такій ситуації, за відсутності якої-небудь форми охорони від конкурентів, що продають незаконні копії, інвестування у видавничу справу було небезпечною і ризикованою справою, яка часто призводила до розорення підприємців. Йшов пошук забезпечення якої-небудь форми охорони; і вона з'явилася у формі привілеїв, що надаються владою. Такі привілеї давали виняткові права відтворення і розповсюдження твору протягом певного часу і надавали засоби захисту для здійснення права книговидання за допомогою штрафів, арештів, конфіскацій підроблених копій і, можливо, стягнення збитків.