Интелектуальная собственность. Авторские права

Їх жанр – «казка-не-казка», «пригода-не-пригода» – робить головним значенням не з'ясування сакраментального питання про те, хто винний, а отримання задоволення від процесу комунікації. Доводиться визнати: твори, побудовані їх авторами на основі уявлень про архетипи, знаходять найширшу аудиторію.

І кожний, хто увійшов до її складу, навіть соромлячись признатися в  цьому самому собі, - відчуває себе в  компанії. Колективне несвідоме діє безвідмовно, об'єднуючи людей ХХI століття на тих же простих основах, що й їхніх далеких предків.

Художній  простір романів Джоан Роулінг  включає, хоча і в редукованому вигляді, значну кількість традиційних орієнтирів. Як і в багатьох інших творах модерного  часу і модерної літератури вони є  своєрідною «площиною додаткового  осмислення моделі світу, яку створює  автор, з ними пов'язано забезпечення цілісного сприйняття художньої  дійсності і організацію композиції романів [9].

Особлива  роль в цьому процесі належить «універсальному героєві» (термін Д. Колберта), тобто  Гаррі Поттеру. "Створюється враження, – пише вчений, – що Гарі, не дивлячись на всі його незвичайні якості, нам давно знайомий. В ньому з самого початку Каменя (йдеться про книгу "Гаррі Поттер і філософський камінь") взнається персонаж, якого можна було б назвати Зниклим Принцом, Невпізнанним Царем, подібно Едіпу, Мойсею, королю Артуру і незліченній безлічі інших героїв, що є в культурі кожного народу" [10].

В романній версії його біографії збережено  епізоди "незвичайного дитинства" і пов'язаних з ними "знаків смерті" (зигзагоподібний шрам на лобі, що викликає біль під час наближення супротивника), подвійної ізоляції (живе в звичайному "нечарівному світі" і ізолюється навіть в ньому): "Room had no sign that another boy lived in house, too" (Rowling 1999:18) – "Ніщо в цій кімнаті не видавало присутності іншого хлопчика"² і численних заборон (наприклад, контактів із зовнішнім світом) [11].

З ним поводяться, як і з іншими «безневинно гнаними персонажами»: Гаррі виконує основну роботу в будинку, доношує старий одяг, на ньому виплескують поганий настрій. Одночасно він вже наділяється  деякими винятковими якостями: зовнішністю, дивними сновидіннями, здатністю  розуміти мову тварин (в тому числі  і фантастичних), змінювати зовнішність  людей, що знаходяться поруч із ним, швидко пересуватися.

В романах збережено моделі «іншого  світу, потойбічного світу» (світ магів, світ чарівників, Хогвартс-Таємна кімната, Хогвартс-Заборонений  ліс), ритуального  переходу (традиційна переправа першокурсників через озеро, «церемонія Розподілу», пересування в просторі за допомогою  каміна, автобуса-Рицаря, спеціального предмету для телепортації, прохід через стіну  на платформу 9 тощо).

Для виконання свого призначення  – перемоги над жахливим супротивником  – «універсальний герой» потребує дарувальниках і помічниках. В романі до помічників Гаррі можна віднести директора школи Хогвартс Дамблдора, професора  МакГонагалл, Хагріда.  Проте вони швидше є покровителями Гарі, ніж  традиційною «вартою під час входу в інший світ ( для словянських казок найпоширенішим персонажем подібного плану є Баба-Яга)».

Виявляються і сліди мотивів випробування героя і отримання ним чудового помічника в «таємному лісі»: саме тут Гаррі стає свідком вбивства однорога і вперше піддається нападу антагоніста – Волан-де-Морта (див. книгу "Гаррі Поттер і філософський камінь"); зустрічається з жахливим павуком Арагогом (див. книгу "Гаррі Поттер і Таємна Кімната"). Дія досягає кульмінації в епізоді, також пов'язаному із Забороненим лісом (лісовий притулок Люпина) (див. книгу «Гаррі Поттер і в'язень Азбакана»). В лісі заявляють про себе і сили зла: вірна слуга Волан-де-Морта запускає Чорну Мітку, скоюється вбивство помішаного Барті Крауча  (див. книгу «Гаррі Поттер і Кубок Вогню»).

Цікаво, що ліс у Роулінг населено самими різними істотами, що виступають одночасно  помічниками і шкідниками: "And into clearing came – was it а man, or а horse? To waist, а man, with red hair and beard, but below that was а horse's gleaming chestnut body with long, reddish tail.”(Rowling 1999: 252) – “І на чи поляні з’явилися — людина, чи кінь? До пояса — рудоволоса, рудоборода людина, а нижче –кінь з рудуватим хвостом;  "Forest? He repeated, and he didn't sound quite as cool as usual. "We can't go in there at night – there's all sorts things in there - werewolves, I heard " (Rowling 1991: 249) – «Ліс? – Повторив він, голос його звучав менш холоднокровно, ніж звичайно. — Нам не можна йти туди вночі — там водяться різні істоти. Говорять, навіть перевертні»).

Збережений  в романах Роулінг і один з  найпоширеніших мотивів міту, казки  і епосу –змієборство. Головного  супротивника Гаррі наділено рисами хтонічної істоти. На перший погляд мотив змієборства у Роулінг  є невиразним: головний супротивник  Гаррі – чарівник Волан-де-Морт –  людина, чарівник-напівкровка (його батько – не чарівник), на момент оповідання позбавлений плотського, тілесного  вигляду. Проте Гаррі б'ється саме із символічним драконом. Супротивника його можна розглядати і як  істоту змієподібної природи, і як персонажа, що несе традиційні функції змія.

Так, Волан-де-Морт вчився у школі чарівників на факультеті Слізерін, на гербі якого  зображено змія. Засновник факультету,  темний чарівник, володів зміїною  мовою. Він спорудив в замку Хогвартс Таємну Кімнату, де ховався водяний  змій–василіск. Цікаво, що Гаррі (як і  Волан-де-Морт, і раніше — Слізерін) говорить зміїною мовою, хоча і не є спадкоємцем Слізеріна за сюжетом.

Проте вже у ході першого бою хлопчику передаються деякі здібності  Слізеріна, він проходить своєрідну ініціацію, таким чином, «народжений від змія вбиває змія». Про початковий зв'язок Волан-де-Морта з істотами змієподібної природи говорить і той факт, що він вимушений підтримувати своє існування отрутою величезної змії Нагайни. «Гола» на санскриті означає «змія», в буддизмі і індуїзмі наги – рід зміїв-напівбогів, у деяких з них багато голів [12].

Супротивник героя в романі виконує і безпосередні функції змія: шкідництво (вбивство батьків Гаррі); викрадення (спочатку Джинні Уїзлі, а потім і самого героя); поглинання (Таємна кімната, що є корелянтом змія).

Є  й епізоди прямого зіткнення героя і антагоніста змієподібної природи:

• сутичка героя із професором Квіреллом, що приховує під своїм тюрбаном голову Волан-де-Морта: «Harry could have screamed, but he couldn’t make а sound. Where there should have been а back to Quirrell’s  head, there was а face, most terrible face Harry had ever seen. It was chalk white with glaring eyes and slits for nostrils, like а snake.» (Rowling 1991:293) – «Гаррі не міг видати ані звуку, а було б слід: там, де повинна була бути потилиця Квірелла, розташовувалася особа, найстрашніша особа на світі — по-мертвяцьки бліда, з палаючими очима, провалами замість ніздрів.. Було в ній щось зміїне». В цьому дескрипті одночасно з'являються і елементи прямої атрибутики змія:  багатоголовость, фізична схожість із змією, місце поєдинку оточено язиками чорного полум'я (див. книгу "Гаррі Поттер і філософський камінь");
• битва героя з водяним змієм, який підкоряється Волан-де-Морту (див. книгу "Гаррі Поттер і Таємна Кімната");
• бій з Гігантською Хвосторогою безпосередньо перед зіткненням із початковим супротивником (див. книгу «Гаррі Поттер і Кубок Вогню»).

Таким чином, все вищесказане дозволяє розцінювати Волан-де-Морта як традиційного антагоніста – дракона-змія.

Дії героя в чарівному світі неможливі  без використовування чудових предметів. У Роулінг же чарівні засоби  є не тільки необхідною  складовою структури чарівної казки. Автор майстерно «грає» із традиційними чудовими артефактами, розширюючи коло їх звичних функцій, наповнюючи ними  кожний дюйм художнього полотна.  Так, чарівна паличка стає повсякденним атрибутом жителів магічного світу,  чарівне дзеркало перетворюється на Розпізнювача ворогів, шапка-невидимка — на мантію-невидимку або Розподіляючий Капелюх, яблучко на блюдці – в Карту Мародерів, мітла із засобу пересування – на спортінвентар тощо.

Подібні метаморфози в оповіданні настільки  часті й настільки багатоманітні, що читач  перестає сумніватися в  існуванні «живих портретів» і фотографій, «Карамелі з Будь-яким Смаком», «шоколадних  жаб», «совиної пошти» тощо. Іншими словами, саме детальне опрацьовування реалій чарівного світу, що полягає в  забезпеченні їх численності, повторюваності і наближеності до сучасних реалій (наприклад, Карта Мародерів –  відеокамера стеження) відіграє велику роль у створенні ефекту правдоподібності. Не дивно, що чарівна «дійсність» Роулінг, що вийшла з авантексту казково-міфологічної традиції, з одного боку, і стереотипів масової культури, з іншою, виявилося здатною породити нову субкультуру.

При всій своїй неоднозначності  субкультура прихильників ГП, що з’явилася  після виходу у світ цієї книжки («гарріголізм», «поттеризм», «поттероманія»), – вельми цікаве соціокультурне явище, феномен сучасної масової культури, безумовно, гідний вивчення. З одного боку, фанатичне співтовариство ГП має всі ознаки молодіжної субкультури, з іншого –  воно вельми специфічне. До особливостей субкультури ГП слід віднести, перш за все, переважно віртуальний  спосіб існування, яскраво виражену ігрову спрямованість, фольклоризований характер (останнє, як на мене, є новиною  тільки відносно віртуальних субкультур у зв'язку з малою дослідженою  мережного фольклору взагалі).

Фольклорну  чи пост-фольклорну природу субкультури  «ряджених зсередини» студентів  школи чародійництва і чарівництва  доводять такі її характеристики, як анонімність (Ніки)³, варіативність (текст як частина стилю і культури мережі), особливий тип комунікативного акту (текст як один зі способів кодифікування усного мовлення) тощо.

Яскравим  прикладом субкультурної самосвідомості «поттеристів» і одночасно ознакою  формування «іншої реальності» в  свідомості прихильників ГП може послужити  «твір» «Синдром хронічного гарріголизму і 100 його ознак», який було опубліковано на одному з сайтів про ГП (автор  — Annabelle). Ось деякі положення  з цього тексту:

• Ви відмовляєтеся від покупки нового мобільнику заради чарівної палички, аргументуючи це тим, що вона набагато краще, ніж всі ті, які у Вас вже є.
• Ви наполегливо шукаєте в міській, шкільній і районній бібліотеці нещасну книжку "Історія Хогвартса"... І знаходите її!!!
• Сидячи на лекції, дивіться, скільки зараз часу в Лондоні і уявляєте собі, як Гаррі сидить на уроках.
• Ви обдумуєте сюжети 5-6-7-8-N книжки про ГП, мало того, ви їх обговорюєте із собі подібними.
• На задньому склі Вашої машини написано "Посміхнися, Гаррі любить тебе".
• Ви мрієте про свійського ельфа.
• Ви дивитеся футбол, зіставляючи його з квіддичем.
• Побачивши новий фік, ви радісно, немов на Різдво, прочитуєте його, а потім примушуєте це ж зробити знайомих «гарріголиків» тощо.

В останньому положенні згадується одне з ключових, як на мене, понять віртуальних  фанатських субкультур – особлива форма фанатського «літературної» творчості — фан-фікшн (від англ. fan – прихильник; fiction – художня література, вигадка), окремі твори цього жанру називаються «фан-фіки» або просто «фіки» (fan-fics, fics).

Серед мережевих фандомів (тобто віртуальних  фанатских спільнот) «книжкового  походження» ГП посідає перші  позиції вже з 2001 року. В Рунеті на запит «фан-фіки Гаррі Поттер»  на цей момент було знайдено 589 сайти (пошукова система Rambler), 396 сайтів (пошукова система Yandex).

Розгорнене визначення жанру дано на сайті BBC (www.bbc.co.uk): «фан-фікшн (або фан-фік) — термін, що використовується для позначення  літературної творчості прихильників (фанів) якого-небудь вигаданого міфологічного світу — зазвичай, це світ телесеріалу або кінофільму — та створюваного на основі казкових реалій реального світу.

Фан-фікшн  — це можливість художньої творчості  в заданій реальності, спосіб поділитися думками і враженнями з однодумцями, засіб дослідження   різних площин популярних персонажів, які, на думку  автора, недостатньо розкриті в оригінальному  творі...» [12].

В англомовному сіті вже  існує  розвинута система фан-фікшн зі своїми конвенціями, жанрами і піджанрами (AU, pairingslash, het, agnst тощо). В цьому я мав можливість на власні очі переконатися, відвідавши одну із лондонських книгарень навесні 2005 року, перебуваючи в Лондоні.

Запозичивши цю типологію при перекладі англомовних  фан-фіків, українські користувачі  застосовують її і до власної творчості. Тут і далі, як вже наголошувалося, робиться спроба показати функціонування фольклорних архетипів у співвідношенні з оригінальним текстом Роулінг  і традиційною культурою в  цілому. Я зокрема ґрунтуватимуся на фан-фікшн творах-аналогіях Гаррі  Поттера учнів одеської гуманітарної гімназії №4.

Значною частиною українських фан-фіків  є тексти, що претендують на повноцінне продовження роману Роулінг, причому  часто — на гідному художньому рівні. У принципі, це єдина з виділених  нами груп «фан-фікшн», яка може бути віднесена до, власне, художньої  творчості.

Творці  великих за обсягом творів у стилі  “Гаррі Поттер” (від 100 до 800 сторінок) – таких, як  «Ловець», «Draco Dormiens», «Draco Sinister», «Гаррі Поттер і Магічний Перстень» тощо –  виступають  своєрідними співавторами Дж. Роулінг. Разом з тим, поява нових версій п'ятої книги  про Поттера можлива  лише завдяки знанню їхніми творцями  «основного»  і аналогічних «інших текстів» (реалізація ідеї літературознавства з позицій інтертекстуальності).