Мисцеве самоврядув

IV. За територіальними межами розрізняють:

а) центральні, рішення яких поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд);

б) федеральні, що характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів;

в) місцеві, що поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).

V. За  часом дії органи функціонують як:

а) постійні, що виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку;

б)  тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.

VI. За функціональним призначенням:

а) законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

б) виконавчі органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

в)  судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя [6, с.376].

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законом України «Про повноваження органів місцевого самоврядування» та іншими нормативно-правовими актами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами  Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Зокрема, у розділі ХІ Конституції України (ст. 140-146) розглядаються основні засади організації та правового статусу органів місцевого самоврядування в Україні.

Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає суть і значення терміну «місцеве самоврядування» в Україні, отже згідно цієї статті, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та  реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у  сільську  громаду  жителів  кількох сіл,  селища,  міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових  осіб  місцевого  самоврядування  вирішувати  питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється   територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Будь-які обмеження  права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах : 1)народовладдя; 2)законності; 3)гласності; 4)колегіальності; 5)поєднання місцевих і державних інтересів; 6)виборності; 7)правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; 8)підзвітності та   відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; 9)державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; 10)судового захисту прав місцевого самоврядування.

Стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає склад системи місцевого самоврядування в Україні

Система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського  голову;

- виконавчі органи сільської,  селищної,  міської ради;

- районні та  обласні  ради,  що представляють спільні інтереси  територіальних громад сіл, селищ,  міст;

- органи самоорганізації населення. [16, c.376]

Первинним  суб'єктом  місцевого  самоврядування,  основним носієм його функцій і повноважень є територіальна  громада села, селища, міста.

Територіальні  громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну  громаду,  створювати  єдині  органи  місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Добровільне  об'єднання територіальних громад відбувається за  рішенням  місцевих  референдумів  відповідних   територіальних громад  сіл.  Таке  рішення є наданням згоди на створення  спільних органів місцевого самоврядування,  формування  спільного  бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

У містах з районним поділом територіальні  громади  районів у містах діють  як суб'єкти права власності. Ради – представницькі органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування,  що представляють відповідні територіальні  громади та здійснюють від їх  імені та в їх інтересах функції  і повноваження місцевого самоврядування,  представляють спільні інтереси  територіальних громад   сіл,   селищ,   міст,  у  межах  повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування,  сільські, селищні,  міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за  принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування  та  організація діяльності  рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Виконавчими   органами   сільських,   селищних,   міських, районних  у  містах  (у  разі  їх  створення)  рад  є їх виконавчі комітети,  відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських,  селищних, міських, районних у містах рад є  підконтрольними і підзвітними  відповідним радам,  а з питань  здійснення  делегованих їм повноважень  органів виконавчої влади - також  підконтрольними  відповідним  органам  виконавчої влади.

У сільських радах, що представляють  територіальні громади, які  налічують   до   500   жителів,   за   рішенням   відповідної територіальної  громади  або  сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися.  У цьому випадку функції виконавчого  органу ради  (крім  розпорядження  земельними  та  природними  ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Головною посадовою особою територіальної громади села  (добровільного  об'єднання в одну  територіальну  громаду  жителів  кількох  сіл), селища, міста є  відповідно сільський,  селищний,  міський голова.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на  основі  загального,  рівного,  прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки в порядку,  визначеному законом,  і здійснює свої повноваження  на постійній основі.

Сільський,  селищний,  міський  голова  очолює  виконавчий комітет  відповідної сільської,  селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької,  наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток [16, c.382]

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад,  передбачені  законом про статус депутатів  рад, якщо інше не встановлено законом [16, c.377]

Основні принципи служби в органах місцевого самоврядування закріплені в статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»: 1)служіння територіальній громаді; 2)поєднання місцевих і державних інтересів; 3)верховенства права, демократизму і законності; 4)гуманізму і соціальної справедливості; 5)гласності; 6)пріоритету прав та свобод людини і громадянина; 7)рівних можливостей  доступу  громадян  до  служби  в  органах місцевого  самоврядування  з  урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; 8)підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за  порушення   дисципліни   і   неналежне   виконання службових обов'язків; 9)дотримання прав місцевого самоврядування; 10)правової і  соціальної  захищеності  посадових осіб місцевого самоврядування; 11)захисту інтересів відповідної територіальної громади; 12)фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби  за рахунок коштів місцевого бюджету; 13)самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

 

2. Повноваження органів місцевого самоврядування в контексті децентралізації державної влади в Україні

Сучасний етап розробки і становлення конституційних принципів  місцевого самоврядування в Україні  розпочався з проголошенням Декларації про державний суверенітет України та з прийняттям Акта проголошення незалежності України. Це дало можливість українському парламенту самостійно визначати основні напрями законодавчої політики, виходячи з національних інтересів України. [15, c.49].

Підготовка законодавства  про місцеве самоврядування проводилася паралельно з розробкою нової Конституції. Окреме місце в процесі становлення конституційних принципів місцевого самоврядування посідає Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року, яким розпочався останній етап конституційного процесу в Україні і який не залишив поза увагою засади місцевого самоврядування.

Конституція України  остаточно закріпила принцип, за яким в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. На різних етапах конституційного процесу висловлювались різні думки, формувалися позиції щодо конституційного закріплення принципів місцевого самоврядування, на які впливала політична та теоретичні уявлення моделей місцевого самоврядування, можливі форми державного правління та територіального устрою [14, c.137].

На різних етапах і  в різних проектах ідея місцевого  самоврядування займала досить невизначене  місце й роль у системі демократичних  інститутів влади, адже в теоретичному плані в Україні питання місцевого самоврядування потребують подальшого наукового дослідження та практики вдосконалення.

Місцеве самоврядування – це багатогранне соціально-політичне явище, подальший розвиток якого повинен розвиватися в межах подальшої децентралізації державної влади.

Згідно Європейської хартії про місцеве самоврядування, місцеве   самоврядування   означає  право  і  спроможність органів  місцевого  самоврядування  в  межах  закону   здійснювати регулювання  і  управління суттєвою часткою суспільних справ,  які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право  здійснюється  радами  або  зборами,  члени  яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального  виборчого  права  і  які  можуть  мати  підзвітні   їм виконавчі  органи (збори громадян, референдуми). 

Згідно статті 11 цієї хартії, (правовий захист місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення  вільного  здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в Конституції чи національному законодавстві.

Право на самостійність  органів місцевого самоврядування через децентралізацію державної  влади підкреслюється і у посланні Президента України вiд 30.04.2002:

« Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу,  сприяла становленню нових форм співпраці у форматі "центр - регіони",  загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва   та   міжнародної співпраці територій.

Метою державної  регіональної політики як складової стратегії  економічного та соціального розвитку України є створення умов  для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій.

Державна  регіональна  політика  у   2002-2011   рр.   має забезпечити: – децентралізацію  влади,  розмежування  функцій та повноважень     центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування  з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ».

Розглянемо організаційно-правову  основу функціонування органів місцевого самоврядування, а саме повноваження влади на місцях у контексті децентралізації державної влади.

Так, стаття 26, Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає повноваження сільських, селищних, міських рад:

Загальна  компетенція сільських, селищних, міських рад.

Сільські, селищні,   міські   ради  правомочні  розглядати  і вирішувати питання,  віднесені  Конституцією України, Законом України  «Про місцеве самоврядування» та іншими законами до їх відання.

Виключна  компетенція сільських, селищних, міських рад.

а). Виключно  на  пленарних  засіданнях  сільської,  селищної,

міської ради вирішуються  такі питання:

1)  затвердження регламенту ради;

2)  утворення і ліквідація  постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

4)  обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку,  передбаченому  цим Законом; 

5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського  голови  структури виконавчих  органів ради,  загальної чисельності апарату ради  та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;