Правові засади управлінської діяльності

   12) вирішує  в установленому порядку питання  ностри-фікації (визнання) документів  про присудження наукових ступенів  і присвоєння вчених звань,  виданих відповідними органами інших держав;

   13) розглядає  апеляції на рішення спеціалізованих  учених рад щодо присудження  наукових ступенів, а також учених  рад щодо присвоєння вченого  звання старшого наукового співробітника;

   14) здійснює  у межах своїх повноважень охорону державних таємниць;

   15) бере  участь у роботі міжнародних  організацій та конференцій, нарад  з питань підготовки й атестації  наукових і науково-педагогічних  кадрів вищої кваліфікації;

   16) здійснює  інші повноваження, що випливають  з покладених на нього завдань.

   ВАК має  право:

   1) скасовувати  рішення спеціалізованих учених  рад та вчених рад про присудження  наукових ступенів і присвоєння  вченого звання старшого наукового  співробітника у разі порушення  ними встановленого порядку атестації;

   2) позбавляти  спеціалізовані вчені ради, що  порушують установлений порядок  захисту або присуджують наукові  ступені за праці низької якості, права приймання дисертацій до  захисту;

   3) надсилати  у разі потреби до відповідних  спеціалізованих учених рад та вчених рад дисертаційні праці і атестаційні справи для додаткового вивчення та визначення їхньої відповідності встановленим вимогам;

   4) позбавляти  в установленому порядку наукових  і науково-педагогічних працівників  наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника;

   5) призначати  у разі потреби опонентів і  рецензентів, запрошувати висококваліфікованих  спеціалістів для експертизи  дисертаційних праць і атестаційних  справ, а також для інспектування  діяльності спеціалізованих учених рад з оплатою праці відповідно до законодавства;

   6) отримувати  звітність про роботу спеціалізованих  учених рад, розглядати пропозиції  щодо вдосконалення атестації  наукових і науково-педагогічних  кадрів, скликати міжвідомчі наради  з цих питань;

   7) видавати інформаційний бюлетень з питань атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

   8) представляти  Уряд України за його дорученням  у міжнародних організаціях та  під час підписання міжнародних  договорів України;

   9) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від Мінстату безплатно — статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

   ВАК очолює  голова, який у межах своїх  повноважень, на основі та на  виконання законодавства видає  накази, організовує та контролює  їх виконання.

   Для розгляду  найважливіших питань розвитку  науки і техніки, обговорення  напрямів діяльності ВАК, програмних питань роботи апарату ВАК утворюється головна рада ВАК, яку очолює голова ВАК. До головної ради ВАК входять провідні вчені і висококваліфіковані фахівці у кількості до 70 чоловік. Склад головної ради затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням голови ВАК.

   Засідання  головної ради проводяться у  разі потреби, але не рідше  одного разу на рік. Засідання  головної ради ВАК вважається  правомочним, якщо на ньому  присутні не менше двох третин  її складу. Рішення головної ради  ВАК приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

   Рішення  головної ради ВАК мають рекомендаційний  характер, однак є обов´язковими  для розгляду на президії ВАК  та головою ВАК.

   Для оперативного  та узгодженого вирішення поточних питань, що належать до компетенції ВАК, утворюється президія ВАК у кількості до 20 чоловік у складі голови ВАК, його заступників, ученого секретаря ВАК за посадами, а також інших провідних учених та висококваліфікованих фахівців — представників інших центральних органів державної виконавчої влади та наукових організацій. Президія ВАК розглядає рішення головної ради ВАК, у разі потреби може приймати звернення до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, наукових та громадських організацій, готує пропозиції для розгляду на засіданні головної ради ВАК.

   Склад  президії за поданням голови  ВАК затверджується Кабінетом  Міністрів України терміном на 3 роки.

   Засідання  президії ВАК вважається правомочним,  якщо на ньому присутні не  менше двох третин її складу. Рішення президії ВАК приймаються відкритим або таємним голосування більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, та проводяться в життя наказами ВАК.

   Для розгляду  конкретних питань стосовно присудження  наукових ступенів і присвоєння вчених звань при ВАК утворюються експертні ради з відповідних спеціальностей.

   3. Міністерство  освіти Автономної Республіки  Крим здійснює повноваження керівництва  освітою, крім повноважень, віднесених  до компетенції Міністерства  освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

   4. Державну  політику в галузі освіти на  місцях здійснюють місцеві органи  державної виконавчої влади та  органи місцевого самоврядування. Вони у межах своєї компетенції:

   - встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

   - забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

   - здійснюють  соціальний захист працівників  освіти, дітей, учнівської і студентської  молоді, створюють умови для їх  виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

   - організують  облік дітей дошкільного та  шкільного віку, контролюють виконання  вимог щодо навчання дітей  у закладах освіти;

   - вирішують  у встановленому порядку питання, пов´язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

   - створюють  належні умови за місцем проживання  для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

   - забезпечують у  сільській місцевості регулярне  безкоштовне підвезення до місця  навчання і додому дітей дошкільного  віку, учнів та педагогічних працівників;

   - організують професійне  консультування молоді та продуктивну працю учнів;

   - визначають потреби,  обсяги і розробляють пропозиції  щодо державного замовлення на  підготовку робітничих кадрів  для регіону.

   Місцевими органами  державної виконавчої влади та  органами місцевого самоврядування  створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

   - управління закладами  освіти, що є у комунальній  власності;

   - організацію навчально-методичного  забезпечення закладів освіти, вдосконалення  професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

   - координацію дій  педагогічних, виробничих колективів, сім´ї, громадськості з питань  навчання і виховання дітей;

   - визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

   - контроль за дотриманням  вимог щодо змісту, рівня і  обсягу освіти, атестацію закладів  освіти, що перебувають у комунальній власності.

   Місцеві  органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

   Органами  громадського самоврядування в освіті є:

   - загальні  збори (конференція) колективу  закладу освіти;

   - районна,  міська, обласна конференції педагогічних  працівників, з´їзд працівників  освіти Автономної Республіки  Крим;

   Всеукраїнський  з´їзд працівників освіти.

   Органи  громадського самоврядування в  освіті вносять пропозиції щодо  формування державної політики  в галузі освіти, вирішують у  межах своїх повноважень питання  навчально-виховної, науково-дослідної,  методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

   Повноваження  органів громадського самоврядування  в освіті визначає в межах  чинного законодавства Міністерство  освіти України за участю представників  профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об´єднань.

   Заклади освіти утворюються відповідно до структури освіти, яка включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

   Дошкільна  освіта і виховання здійснюються у сім´ї, дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім´єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров´я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

   Дошкільними  закладами освіти є: дитячі  ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки,  сімейні, прогулянкові, дошкільні  заклади компенсуючого (для дітей,  які потребують корекції фізичного  і психічного розвитку) та комбінованого  типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

   Прийом  дітей у дошкільні заклади  освіти проводиться за бажанням  батьків або осіб, які їх замінюють.

   Загальна  середня освіта забезпечує всебічний  розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

   Держава  гарантує молоді право на отримання  повної загальної середньої освіти  і оплачує її здобуття. Повна  загальна середня освіта в  Україні є обов´язковою і може  утримуватись у різних типах  закладів освіти.

   Основним  видом середніх закладів освіти  є середня загальноосвітня школа  трьох ступенів: перший — початкова  школа, що забезпечує початкову  загальну освіту, другий — основна  школа, що забезпечує базову  загальну середню освіту, третій  — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

   Школи  кожного з трьох ступенів можуть  функціонувати разом або самостійно.

   Навчання  у середній загальноосвітній  школі починається з шести-семирічного  віку.

   Школи  першого ступеня у сільській  місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

   За рішенням  місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населення можуть створюватися навчально-виховні об´єднання "школа — дитячий садок", школи та групи продовженого дня.

   Для розвитку  здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об´єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних та закордонних освітніх, культурних центрів).

   Для здобуття  загальної середньої освіти можуть  створюватися вечірні (змінні) школи,  а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

   Бажаючим  надається право і створюються  умови для прискореного закінчення  школи, складання іспитів екстерном.

   Позашкільна  освіта та виховання є частиною  структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти, сім´єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.