Правові засади управлінської діяльності

   11) користуватися  банківськими кредитами і позичками згідно з чинним законодавством;

   12) провадити  самостійну видавничу діяльність  у встановленому порядку;

   13) брати  участь у діяльності міжнародних  організацій;

   14) отримувати  за результатами акредитації  додаткові права та пільги, передбачені для закладів відповідного рівня.

   Вищий  заклад освіти, якому надано статус  національного, користується також  правами, передбаченими Указом  Президента України від 16 червня 1995 p. "Про Положення про національний  заклад (установу) України".

   Структура  вищого закладу освіти визначається  відповідно до Положення про  державний вищий заклад освіти  та його Статуту.

   Основними  структурними підрозділами вищого  закладу освіти третього і  четвертого рівнів акредитації  є: інститути, факультети, кафедри, курси тощо. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти першого і другого рівнів акредитації є відділення.

   Інститут  є навчально-науковим або науковим  структурним підрозділом і може  створюватись у вищих закладах  освіти третього і четвертого рівнів акредитації з метою більш ефективної реалізації статутних завдань закладу. Навчально-науковий інститут об´єднує споріднені факультети, кафедри і створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти. Керівництво навчально-науковим інститутом здійснює директор інституту, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти. Функціональні обов´язки директора інституту визначаються ректором відповідно до Статуту вищого закладу освіти.

   Науково-дослідний  інститут об´єднує споріднені  наукові лабораторії, центри і  створюється наказом ректора  (якщо діяльність інституту фінансується  з державного бюджету, — органом  управління, у підпорядкуванні якого  перебуває вищий заклад освіти). Директор науково-дослідного інституту призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти (якщо науково-дослідний інститут створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, кандидатура директора погоджується з керівництвом органу управління).

   Факультет  є навчально-науковим структурним  підрозділом вищих закладів освіти  третього та четвертого рівнів  акредитації, що здійснює підготовку  студентів, аспірантів та докторантів  із споріднених спеціальностей. Факультет об´єднує відповідні кафедри і лабораторії. Керівництво діяльністю факультету здійснює декан, який призначається на посаду з числа професорів або найдосвідченіших доцентів у порядку, встановленому Статутом вищого закладу освіти, і звільняється з посади керівником вищого закладу освіти.

   Кафедра  є основним навчально-науковим  структурним підрозділом вищих  закладів освіти третього та  четвертого рівнів акредитації  (філіалів, факультетів), що провадить  навчальну, методичну та науково-дослідницьку діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін.

   Кафедра  створюється наказом ректора  за поданням декана факультету  та за рішенням вченої ради  факультету, погодженим з органом  управління, у підпорядкуванні якого  перебуває вищий заклад освіти, за умови, що обсяги навчальної роботи дають змогу сформувати викладацький склад у кількості не менш як 5 штатних одиниць. У вищих закладах освіти мистецтва, як виняток, за погодженням з органами управління, у підпорядкуванні яких перебуває вищий заклад освіти, можуть створюватися кафедри чисельністю не менш як 3 штатні одиниці.

   У разі  потреби для забезпечення розвитку  нового напряму навчальної, методичної  і наукової діяльності при  кафедрі може бути створена  секція.

   Вищі  заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації можуть мати аспірантуру, докторантуру, науково-дослідні установи.

   Вищий  заклад освіти має право створювати  у своєму складі заклади післядипломної  освіти, які на базі вищої освіти  у скорочені терміни готують  фахівців з нових перспективних напрямів науки і техніки. Порядок створення цих закладів регулюється нормативними актами, які затверджує Міносвіти за погодженням з Мінфіном.

   Управління  вищим закладом освіти здійснюється  на основі суміщення прав центральних  органів виконавчої влади та керівництва вищого закладу освіти, розмежування повноважень, поєднання єдиноначальності та самоврядування, реалізації прав власника на використання свого майна.

   Управління  діяльністю вищого закладу освіти  здійснює уповноважений засновником керівник (президент, ректор, директор), який діє на засадах єдиноначальності.

   Для вирішення  основних питань діяльності вищого  закладу освіти відповідно до  його Статуту створюються робочі  та дорадчі органи:

   - робочі  органи — ректорат, деканати (для вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації), адміністративна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації), приймальна комісія;

   - дорадчі  органи — вчена рада (для вищих  закладів освіти третього і  четвертого рівнів акредитації), педагогічна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації), бюджетно-фінансова комісія тощо.

   Положення  про робочі та дорадчі органи  і їх функції затверджуються  наказом керівника вищого закладу  освіти.

   Вищий  заклад освіти провадить наукову,  науково-технічну та іншу творчу  діяльність, основні завдання і  порядок організації якої визначаються  положенням, що затверджує Міносвіти.  Основними її напрямками є:

   а) виконання  науково-дослідних робіт;

   б) підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

   Науково-дослідна  робота є одним з головних  засобів досягнення державних  стандартів якості підготовки  фахівців з вищою освітою та  науково-педагогічних кадрів вищої  кваліфікації, що реалізуються за рахунок:

   1) інтеграції  навчального процесу, науки та  виробництва;

   2) підготовки  фахівців на основі використання  досягнень науково-технічного прогресу  та залучення студентів до  участі в науково-дослідних і  проектно-конструкторських роботах, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету і за договорами із замовником;

   3) організації  наукової та науково-виробничої  роботи у взаємозв´язку з навчальним  процесом у межах діяльності  конструкторських і проектних  бюро, центрів науково-технічної творчості молоді тощо;

   4) проведення  олімпіад (конкурсів) студентської  творчості;

   5) залучення  провідних учених і науковців  до здійснення навчального процесу.

   Для цього  створюються наукові, науково-виробничі  підрозділи, об´єднання, асоціації,  технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості та інші формування.

   Основними  суб´єктами наукової та науково-виробничої  діяльності вищого закладу освіти  є науково-педагогічні, наукові  та науково-технічні працівники. До проведення наукових досліджень у вищому закладі освіти залучаються як його штатні працівники (викладачі, науковці, інженери, робітники), так і докторанти, аспіранти, студенти, стажисти-дослідники, викладачі-стажисти, працівники інших організацій.

   Післядипломна освіта забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. Вона здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення).

   До закладів  післядипломної освіти належать:

   • академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

   • підрозділи  вищих закладів освіти (філіали,  факультети, відділення та інші);

   • професійно-технічні  заклади освіти;

   • відповідні  підрозділи в організаціях та  на підприємствах. Для самоосвіти  громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об´єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

   Заклади  освіти діють на підставі власних статутів, що затверджуються:

   - Міністерством  освіти України стосовно закладів  освіти, що засновані на загальнодержавній  власності і перебувають у  його системі;

   - Міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані  заклади освіти, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України;

  - Міністерством  освіти України стосовно вищих  закладів освіти, заснованих на  інших формах власності;

   - Місцевими  органами державної виконавчої  влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних закладів освіти, що перебувають у комунальній власності, і закладів освіти (крім вищих закладів освіти), заснованих на інших формах власності.

   Освіта  в Україні є ступеневою. Ступневість  освіти втілена у встановлених  законодавством освітньо-кваліфікаційних рівнях. Таких рівнів Законом України "Про освіту" встановлено 5: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр. Надається освіта відносно зазначених рівнів за відповідними освітньо-професійними програмами.

   Освітньо-професійні  програми підготовки кваліфікованих  робітників та фахівців з вищою  освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних  рівнів — це державні документи,  які визначають зміст та нормативний  термін навчання і передбачають  відповідні форми контролю та державної атестації. Зазначені освітньо-професійні програми затверджуються Міносвіти.

   Вимоги  до змісту обсягу і рівня  освітньої та фахової підготовки  встановлюють державні стандарти  освіти. Вони є основою оцінки  освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

   Державні  стандарти освіти розробляються  окремо з кожного освітнього  та освітньо-кваліфікаційного рівня  і затверджуються Кабінетом Міністрів  України. Вони підлягають перегляду  та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

   Відповідність  освітніх послуг державним стандартам  і вимогам визначається засновником  закладу освіти. Міністерством освіти  України, Міністерством освіти  Автономної Республіки Крим, міністерствами  і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

   За результатами  ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти, незалежно від форм власності, ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

   Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

   За результатами  акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

   • визначає  відповідність освітніх послуг  державним стандартам певного  освітньо-кваліфікаційного рівня  за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

   • встановлює  рівень акредитації закладу освіти;

   • надає  певну автономію закладу освіти  відповідно до отриманого статусу;

   • інформує  громадськість про якість освітньої  та наукової діяльності вищих закладів освіти;

   • вирішує  в установленому порядку питання  про реорганізацію вищого закладу  освіти з наданням відповідного  статусу або його ліквідацію.

   За результатами  атестації дошкільних, середніх, позашкільних  та професійно-технічних закладів освіти Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

   • визначають  відповідність освітніх послуг, які надаються закладами освіти, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;