Антикризова політика НБУ

 

ВСТУП

 

 

Фінансова криза  в більшості  розвинених країнах  світу спричинила негативні наслідки економічних процесів, що, в свою чергу, значною мірою зачепило й українську економіку. Особливо в останні кілька місяців   Національний банк України працює у вкрай складних умовах. Тому що, економіка України перебуває як вже зазначалось в стані кризи, і це не може не відображатися на грошово-кредитній сфері. Саме сфера грошово-кредитних відносин є частиною економіки та опосередковує рух товарів і послуг в ній.

Актуальність даної теми полягає в тому, що повсякденне  життя більшості громадян, підприємців  і виробників тісно пов’язане  з банківською системою, котра  забезпечує циркуляцію фінансових потоків  і в свою чергу, обслуговує різні галузі економіки. Стабільність банків є запорукою економічного зростання і в умовах кризи банки беруть на себе функцію компенсатора макроекономічних дисбалансів.

  Наукові розробки щодо пошуку оптимальної моделі антикризового регулювання та формування ефективної антикризової політики України у світлі глобальної фінансово-економічної кризи знайшли відображення у роботах відомих українських вчених: О. Білоруса, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, М. Денисенка,  М. Довбенка, Я. Жаліла, І. Жиляєва, В. Кузьменка, Б. Маліцького, Ю. Пахомова, А. Сухорукова, А. Філіпенка, В. Федоренка, А. Чухна. Водночас існує нагальна необхідність ретроспективного аналізу антикризового регулювання національної економіки та надання критичної оцінки його ефективності. 

Мета даної курсової роботи полягає у розробці шляхів підвищення ефективності антикризових заходів Національного банку України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

 Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• визначити структуру, мету та цілі Національного банку України;
• дослідити теоретичні засади антикризової політики НБУ;
• проаналізувати антикризову політику НБУ 1998 та 2008-2009 року в Україні;
• дослідити зарубіжний досвід проведення антикризової політики.

Об’єкт дослідження – застосування антикризової політики Національним банком України та світовий досвід у боротьбі з фінансовою кризою.

Предмет дослідження - основні заходи, що вживалися в Україні та різних країнах світу  для подолання кризових явищ в економіці.

За виконання курсової роботи були використані такі методи: угруповання, порівняння, аналізу, синтезу, факторного аналізу тощо.

Інформаційна база: нормативно-правові  і законодавчі акти, підручники, навчальні посібники, монографії, періодичних видань, що стосуються цієї проблеми дослідження, статистичні матеріали.

Курсова робота складається  з вступу, 2-х розділів, висновків та переліку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ НБУ

 

 

1.1. Структура, мета та цілі НБУ

 

 

Національний банк України (НБУ) виступає першорівневим елементом банківської  системи, регулює її діяльність у  межах законодавчо наданих йому прав та повноважень, несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

НБУ утворений на базі Українського республіканського банку Держбанку  СРСР згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про банки і банківську діяльність" від 23 березня 1991 р.

НБУ є державною власністю України і виступає виразником інтересів та завдань держави в сфері регулювання економіки; його правовий статус, функції, повноваження і принципи організації діяльності визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" (від 20 травня 1999 р.) та іншими законодавчими актами [1].

Структура Національного банку  України будується за принципом  централізації з вертикальним підпорядкуванням. Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує статути та положення.

До системи  Національного  банку  входять: центральний апарат,  
філії    (територіальні    управління),    розрахункові    палати,  
Банкнотно-монетний  двір,  фабрика  банкнотного  паперу,  Державна  
скарбниця    України,    Центральне    сховище,     спеціалізовані  
підприємства,  банківські  навчальні  заклади  й  інші  структурні  
одиниці  і  підрозділи,  необхідні  для  забезпечення   діяльності  
Національного банку [2].

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку [3].

Правління Національного банку  згідно з Основними засадами грошово-кредитної  політики через відповідні монетарні  інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує  виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного  банку. Повноваження Правління Національного  банку приймає рішення:

• щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;
• про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;
• про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
• щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;
• про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;
• щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;
• щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;
• про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;
• про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;
• про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
• про встановлення економічних нормативів для банків;
• про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;
• про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
• про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;
• про участь у міжнародних фінансових організаціях;
• про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;
• щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції).

Правління Національного банку  також:

• подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; на вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;
• визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств та установ;
• затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;
• установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках передбачених законом;
• видає нормативно-правові акти Національного банку;
• затверджує Регламент Правління Національного банку [4].

Очолює Правління Національного  банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління  Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку  за посадою [5].

Голова Національного банку  призначається на посаду Верховною  Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного  складу Верховної Ради України строком на п'ять років. У разі не затвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також порядок внесення нової кандидатури регулюються Законом України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України". Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів. Голова Національного банку звільняється з посади Верховною радою України за поданням Президента України у таких випадках:

• закінчення строку повноважень;
• набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;
• у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;
• смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;
• припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;
• за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень [6].

Голова Національного банку:

• керує діяльністю Національного банку;
• діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями;
• головує на засіданнях Правління національного банку;
• підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;
• розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;
• видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;
• приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку відповідно до цього Закону;
• одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку [7].

Голова Національного банку  має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з радою Національного банку [8].

Директори департаментів Національного  банку призначаються та звільняються з посади Головою Національного  банку відповідно до законодавства  України про працю [9].

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Членом Ради Національного банку  може бути громадянин України, який має  вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь в галузі економіки та фінансів і при цьому  має досвід постійної роботи в  органах законодавчої влади або  на керівних посадах центральної  виконавчої влади України або  банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою чи економічною  тематикою.

Чергове призначення членів Ради Національного  банку здійснюється не пізніше ніж  за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених  членів Ради Національного банку.

Строк повноважень членів Ради Національного банку – сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою.

Засідання Ради Національного банку проводяться не менше одного разу на квартал. Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за нагляданням не менше однієї третини від загальної кількості її членів , а також за вимогою голови Національного банку України. Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніше, як за п'ять календарних днів до дня його проведення [10].

Матеріали засідань Ради Національного  банку оформлюються у вигляді  протоколів та рішень і підписуються головуючим на засіданні. Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4-8, 11 статті 9 цього Закону є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку. Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь. Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі, коли рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується , воно вважається таким, що не набрало чинності. У разі коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правління Національного банку відкладального вето.