Антикризова політика НБУ

Як бачимо, співвідношення депозитів  та кредитів у банківській системі  України протягом 2008 – 2011 рр. було найменшим  у кризові 2008 – 2009 рр. і становило 0,49 і 0,46 відповідно. Проте у 2010 році відбулася стабілізація фінансово-економічних  процесів в економіці загалом  та банківському секторі зокрема, і  це співвідношення становило 0,57. Далі, у наступному 2011 році воно знову зросло до 0,62. Очевидно, що на ліквідність банківської системи впливали, в основному, обсяги залучених депозитів банківськими установами.

 

 

 

Таблиця 2.1 - Співвідношення обсягів депозитів та кредитів банківської системи України за 2008 – 2011 рр.

Показники	2 008	2 009	2 010	2 011
Депозити, всього у тому числі, млрд.  грн.	359,7	335	416,6	489,1
в національній валюті	201,8	173,1	236,6	277,3
в іноземній валюті	157,9	161,9	177,3	211,8
Кредити, всьогоу тому  числі, млрд.  грн.	734	723,3	732,8	793,3
в національній валюті	300,2	355,5	395,5	480,9
в іноземній валюті	433,8	367,8	337,3	312,4
Співвідношення	0,49	0,46	0,57	0,62
в національній валюті	0,67	0,49	0,6	0,58
в іноземній валюті	0,36	0,44	0,53	0,68

 

Основним методом, який використовував НБУ для підтримання належного  рівня ліквідності банківської  системи, стало рефінансування комерційних банків. У час розвитку фінансової кризи у 2008 р. обсяги рефінансування були досить значними (169,5 млрд. грн.) і перевищували обсяги мобілізації коштів, що свідчило про низький рівень ліквідності банківського сектору, яка підтримувалася шляхом рефінансування банків.

У 2009 році з метою стримування  тенденції до прискореного зростання  ліквідності та забезпечення рівноваги  на грошово-кредитному ринку Національний банк України посилив мобілізаційні  акценти в своїх операціях  з регулювання ліквідності банків. Це виявлялося в зменшенні обсягу операцій з рефінансування банків до 64,4 млрд. грн., при чому обсяги мобілізації коштів у 2009 році перевищували обсяги рефінансування і становили 96,7 млрд. грн.

Функціонування банківської  системи України в 2010 році відбувалося  в умовах профіциту ліквідності. Враховуючи це, з метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України протягом року постійно проводив мобілізаційні операції, загальний обсяг яких становив 248,1 млрд. грн. На фоні широкомасштабного проведення мобілізаційних операцій обсяги підтримки ліквідності через надання нових кредитів рефінансування були незначними і становили лише 5,2 млрд. грн.

Наступний 2011 р. характеризувався нормальним рівнем ліквідності, про що свідчили обсяги операцій з рефінансування банків у цьому році, які становили 28,8 млрд. грн., при цьому обсяги мобілізації коштів були майже на рівні обсягів рефінансування. НБУ мав у своєму арсеналі ряд відповідних нормативно-правових актів, серед яких основними були: Положення про механізми рефінансування комерційних банків України,  затверджене Постановою правління НБУ від 15.12.2000 р. No 484,  та Положення про регулювання Національним банкомУкраїни ліквідності банків України, затверджене Постановою правління НБУ від 26.09.2006 р. No 378 і погоджене з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [20].

Проаналізуємо, які інструменти  рефінансування було використано НБУ  протягом 2008 – 2010 рр. (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2 - Динаміка обсягу операцій з рефінансування банків Національним банком України у 2008 – 2010 рр.

Показники, млрд. грн.	2008	2009	2010	Абсолютний приріст, млрд. грн.		Темп приросту, %
				2009-2008	2010-2009	2009/2008	2010/2009

 

Продовжнння таблиці 2.2

Загальний обсяг операцій, з них:	169,5	64,41	5,16	-105,09	-59,25	-62	-91,99
стабілізаційні кредити	36,8	46,9	3,44	10,1	-43,46	27,45	-92,67
довгострокові кредити	-	1,67	0,98	-	-0,69	-	-41,32
кредити, надані шляхом проведення тендера	15,2	1,24	0,45	-13,96	-0,79	-91,84	-63,71
кредити овернайт	91,8	12,73	0,18	-79,07	-12,55	-86,13	-98,59
пряме репо	23,1	0,47	0,11	-22,63	-0,36	-97,97	-76,6
своп з іноземною валютою	2,6	1,43	-	-1,17	-	-45	-

 

Найбільший обсяг рефінансування комерційні банки України отримали від НБУ у кризовий 2008 р. Наступний 2009 рік характеризувався суттєвим зниженням  обсягів рефінансування (105,09%). Так як на аналізований рік припав пік кризи, то значною часткою у структурі характеризувалися стабілізаційні кредити, обсяги яких у порівнянні з попереднім періодом зросли на 27,45%. Також НБУ продовжував надавати кредити овернайт, обсяги яких у 2009 р. порівняно з 2008 р. скоротилися на 86,13%.

При стабілізації банківської  системи у 2010 році обсяги рефінансування стали ще меншими і становили  лише 5,16 млрд. грн., скорочення було значним  – 91,99%. В основному політика НБУ  щодо рефінансування банків спрямовувалася на надання стабілізаційних кредитів з метою підтримання позитивних тенденцій у банківському секторі. Проте і їхні обсяги скоротились на 92,67% і становили всього 3,44 млрд. грн. Обсяги довгострокових кредитів також зменшились на 41,32%, так само, як і тендерні кредити (63,71%), кредити овернайт (98,59%) та пряме репо (76,6%) [22].

Окрім грошово-кредитного ринку, регулювання потребував і валютний ринок України, а девальвація  національної валюти потребувала втручання  НБУ (рис. 3). З метою підтримання стабільності ситуації та врегулювання ситуації на валютному ринку НБУ за останні чотири місяці 2008 р. здійснив на безготівковомувалютному ринку інтервенції на суму 10,4 млрд дол. США, а за чотири місяці 2009 р. – 5,4 млрд дол. США. Крім цього, НБУ видав ряд відповідних нормативно-правових актів.

У 2009 році відбувалося різке коливання курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку. Починаючи з лютого, гривня почала різко девальвувати, проте влітку курс національної валюти відносно стабілізувався. Девальваційний тиск на гривню відновився у вересні, але до кінця року НБУ вдалося стабілізувати ситуацію. У 2010 р. та наступному коливання курсу гривні були набагато помірнішими, ніж у 2009 р. Причому у порівнянні з 2010 р., у 2011 р. гривня знову девальвувала, проте її курс залишався стабільним.

Протягом 2009 – 2011 рр. Національний банк України проводив монетарну  політику, яка була спрямована на зниження темпів інфляції, проте фіскальна  політика уряду характеризувалася  нарощуванням обсягів бюджетного дефіциту, особливо у 2009 – 2010 рр. (табл. 2.3) [21].

Дані таблиці показують, що уряд проводив стимулювальну фіскальну політику, яка суперечила антиінфляційній політиці НБУ, про що свідчили значні обсяги бюджетного дефіциту, який у 2010 р. зріс на 74,64% (Зведений бюджет) та на 64,27% (Державний бюджет).

 

 

 

 

Таблиця 2.3 - Динаміка показників дефіциту Зведеного та Державного бюджету України протягом 2009 – 2011 рр.

Показники	2009	2010	2011	Абсолютний приріст		Темп приросту, %
				2010-2009	2011-2010	2010/2009	2011/2010
ВВП, млрд. грн.	913,35	1082,57	1314	169,22	231,43	18,53	21,38
Дефіцит Зведеного бюджету  України, млрд. грн.	37,25	64,68	23,06	27,43	-41,62	73,64	-64,35
Дефіцит Державного бюджету України, млрд. грн.	35,52	64,27	23,55	28,75	-40,72	80,94	-63,36
Дефіцит Зведеного бюджету  України до ВВП, %	4,08	5,97	1,75	1,9	-4,22	46,5	-70,63
Дефіцит Державного бюджету  України до ВВП, %	3,89	5,94	1,79	2,05	-4,14	52,66	-69,81

 

Таким чином, можна сказати, що грошово-кредитна політика НБУ та фіскальна політика уряду була скоординованою лише у 2011 році.

При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту, як це спостерігалося у 2009 – 2011 рр., ставки процента зростали найбільше в тому випадку, коли сполучаються стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшувало попит на гроші, в той час як НБУ обмежував їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики стимулювало зростання процентних ставок і, відповідно, зменшення інвестицій в економіку.

 

2.2 Дослідження зарубіжного  досвіду проведення антикризової  політики

 

 

Великого масштабу набула світова  криза, що охопила реальний і фінансовий сектор економіки. Оприлюднений в січні 2008 р. звіт Світового банку зафіксував уповільнення росту світової економіки в 2007 р. (+3,6%) порівняно з 2006 р. (+3,9%) [23], а головними причинами цього виступали кредитна криза, подорожчання базових товарів, енергоносіїв та курсовий чинник основних валют. З початку 2009 року в механізмах антикризового регулювання почали переважати заходи щодо державного стимулювання попиту, здійснення політики протекціонізму та зниження податкового навантаження (план Б. Обами, план Г. Брауна) [24].

Протягом останніх шестидесяти  років американський долар панує  у міжнародних економічних відносинах. Набуття «зеленим» статусу резервної валюти неабияк сприяло економічному зростанню Сполучених Штатів. На це є ряд характерних причин, які позитивно впливають на національне господарство будь-якої країни, національна валюта якої має статус резервної. Проте доцільно виділити дві головні, які нерозривно пов’язані і з розвитком кризових явищ, що призвели до глобального фінансового краху 2008 року.

По-перше, це той факт, що для інших  країн можливість накопичувати доларові резерви передбачає збільшення потоків  капіталу зі Сполучених Штатів, що у  свою чергу означає збільшення товаропотоку (потоку послуг) до цієї країни. Фактично за такої моделі, міжнародні економічні відносини забезпечують купівлю  Сполученими Штатами більшого обсягу товарів (послуг) задля полегшення надходження  капіталу до інших країн. В результаті, за законами макроекономічної стабільності, вартість американського долара повинна постійно зростати, для того щоб здешевити імпортовані товари. А так як такий перебіг подій призводить до збільшення від’ємного торгівельного сальдо, США здійснюють заходи зі стимулювання внутрішнього споживання, що у свою чергу сприяє зростанню національної економіки.