Антикризова політика НБУ

По-друге, статус резервної валюти має позитивний вплив на державний борг США. Це пояснюється тим, що ця країна є найоб’ємнішим світовим ринком доларових американських облігацій. Цей ринок, що вважається найбільш ліквідним, дозволяє інвестувати з достатньо високим відсотком за прибутком. Тоді як стабільність та могутність американської економіки підтримували протягом років довіру до долара, та стимулювала зростання його частки у резервах переважної кількості країн світу, стрімке зростання державного боргу перетворило американські облігації на найбільш розповсюджену форму доларових резервів. Використання американських цінних паперів у якості резервів створило майже необмежений попит на зростання державного боргу США. Такий штучно створений попит означає, що Сполучені Штати можуть випускати боргові цінні папери за надзвичайно низькими відсотковими ставками. І поки країна продовжує ці облігації випускати, жодна з країн, яка їх тримає на руках не хоче вимагати їх погашення через загрозу знецінення решти доларових активів [25].

Проте, так чи інакше, криза  позначилася на економіці США, а  тому Вашингтон розробив низку заходів для її подолання. Одним з перших кроків стало прийняття 21.06.2010 р. Закону «Про реформування Уолл-Стріт та захист споживачів» (англ. The Wall Street Reform and Consumer Protection Act) або відомий за іменами авторів – Закон Додда-Франка (англ. The Dodd — Frank Act).  Цей законодавчий акт спрямований на зниження ризиків американської фінансової системи. Він суттєво змінив діяльність федеральних органів влади, які регулюють порядок надання фінансових послуг, а також створив додатковий орган з фінансового нагляду – Раду з нагляду з а фінансовою стабільністю. Закон передбачає наступні зміни:

• впровадження заходів зі зниження ризиків фінансової системи;
• вживання додаткових заходів із захисту споживачів фінансових послуг;
• посилення регулювання діяльності фінансових інституцій.

Правило, назване на честь  екс-голови ФРС – Пола Волкера, що міститься у цьому законі, розділяє інвестиційно-банківські послуги, приватний  капітал та хедж-фонди фінансових установ від споживчого кредитування. Зокрема, банкам, що користуються гарантіями влади, забороняється інвестувати кошти вкладників до хедж-фондів та фондів прямих інвестицій в обсязі, що перевищує 3% від капіталу першого рівня, тобто володіти більше ніж 3% капіталу таких фондів. Таким чином це правило надасть змогу відмежувати дозволені банківські операції від заборонених.  

Другим заходом антикризової політики, до якого вдалася ФРС  стало коригування балансів. Стрімке  зростання обсягів балансу резервів унеможливило їх стерилізацію шляхом продажу казначейських сертифікатів, деномінованих у дол.США, як це робили на початку кризи. Це призвело до того, що резервні баланси збільшилися від 10 млрд. дол.США у 2008 р. до 850 млрд. наприкінці 2011 р. До того ж, протягом 2008-2011 рр. ФРС викупила казначейських сертифікатів та облігацій на загальну суму у 1.725 трлн. дол.США. З такою забезпеченістю резервними активами, банкам більше немає потреби «на них заощаджувати». В результаті, розрахунки здійснюються швидше, що знижує кількість затримок та усуває  сумніви для бізнесу [26]. 

Також в рамках антикризової політики США використовували інструмент регулювання обмінного курсу  долара. Зокрема, обмежували зростання  курсу національної валюти, шляхом стимулювання експорту та стримуванням інфляції. 

Окрім цього, певні заходи спрямовувалися на зниження обсягів  запозичень. З цією метою підвищувалися ціни на активи, і як наслідок зростав дохід у тієї категорії населення, яка мала у своєму розпорядженні ці активи. Це було спрямовано на стимулювання сукупного попиту, що у свою чергу знизило інфляційний тиск. 

Протягом 2008-2009 рр. США активно  проводили політику фінансового  стимулювання, яка включала в себе заходи зі збільшення державних видатків та зниження податкового тиску. Це було впроваджено з метою стабілізації економічної активності та інфляції за рахунок активізації витрат з боку населення та бізнесу. 

Для того, щоб досягти  максимального ефекту, ФРС вирішила вдатися до нетрадиційних методів  – зокрема, до кількісного пом’якшення (quantitative easing, QE). Це нетрадиційна монетарна політика, що полягає у купівлі центробанками додаткових фінансових активів для вливання коштів до національної економіки. У США вона проходила у три етапи: QE1,QE2,QE3. Останній раунд було започатковано у вересні поточного року. Він передбачає  купівлю Центральним банком США цінних паперів, забезпечених нерухомим майном щомісяця на суму у 40 мільярдів дол.США. Ця програма є продовженням попередніх та є безстроковою. Таким чином ФРС сподівається знизити тиск на облікову ставку, підтримати ринок нерухомості та сприяти пожвавленню фінансової активності [27]. Загалом, такий інструмент як кількісне пом’якшення сприяє зменшенню ризиків в економіці. Проте є і певні загрози його застосування. Зокрема, мова йде про загрозу інфляції, якщо оцінка фінансових активів буде завищеною. Проблема полягає також і в тому, що ця політика спрямована, в першу чергу, на підтримку фінансового сектору, в той час як реальний сектор залишається у тіні. Тобто, ефективність даної політики залежить від вдалого та виваженого її впровадження. А перші її результати можна буде оцінити через деякий час.

Світова фінансова криза також позначилася на економіці Японії. В 2008р. темп зростання її ВВП був від‘ємним і становив -0,4%. У 2009 р. ситуація загострилася у зв‘язку з падінням попиту на японську продукцію на світових ринках. Об‘єм виробництва в Японії скоротився на 6,3% у 2009 році, але вже в 2010 – піднявся на 3,9%. В січні 2009 р. уряд Японії почав реалізувати програму вартістю 16,7 млрд. дол., спрямовану на викуп акцій компаній, що перебувають у скрутному стані в умовах економічної кризи [23]. Крім того, Центробанк Японії купує борги компаній, щоб дати їм доступ до ліквідності. Уряд також розширив можливості кредитування приватного бізнесу. Основними напрямками антикризової програми були:

• зменшення відсоткової ставки рефінансування Центральним Банком;
• сприяння реструктуризації іпотечних кредитів;
• викуп акцій фінансових установ державою;
• збільшення державної частки в статутному капіталі деяких галузевих фінансо-вих установ, які спеціалізуються, головним чином, на підтримці сільського госпо-дарства та експортних операцій;
• зниження податку на прибуток підприємств та виплат на соціальне страху-вання працівників;
• надання розстрочки податкової заборгованості;
• пільгове оподаткування інвестицій підприємств у навчання персоналу та нау-кові розробки;
• запровадження виплати працівникам, які перебувають у вимушених відпустках;
• розвиток торгівельного фінансування.

Світова фінансова криза засвідчила неефективність західної моделі розвитку. В цей час у Китаї спостерігається лише сповільнення темпів зростання.  Так, у 2012 р. ВВП зріс  на 7,4% замість 10% у 2008 р. [28]. Проте Пекін розробив пакет заходів для стабілізації ситуації, який експерти та аналітики вже встигли назвати одним з найефективніших у міжнародній практиці.  

Одним з перших кроків, які  вжив Китай для подолання кризи  стало виділення з державного бюджету 4 трлн. юаней (586 млрд. дол.США) на підтримку національної економіки протягом 2008-2010 рр. Ці кошти було спрямовано на монетарне стимулювання (політика, подібна до програми QE, яку активно застосовували у США) та надання кредитів на розвиток інфраструктури. А саме підтримка надавалася транспортним та енергетичним проекам. Ці заходи забезпечили подальше зростання ВВП, у той час як у США, Японії та країнах ЄС темпи приросту цього показника почали знижуватися. 

Також, у рамках антикризової політики, Центральний банк КНР оголосив про те, що відсоткова ставка за кредитами та депозитами стане більш гнучкою протягом 2012 року. Так, комерційні банки надавали кредити під відсоток на 20% менший від офіційно встановленого Центральним банком,  а депозити – на 10% більші за офіційно встановлену ставку. Окрім того, рівень інфляції зберігається на рівні 2% [29].

Загалом, влада Китаю вдалася  до безпрецедентного інвестування національної економіки, яке було спрямоване на покриття збитків від скорочення обсягів експорту (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Внесок до ВВП КНР протягом 2005-2010 рр., у відсотковому співвідношенні