Сутність та характерні особливості здійснення продажу товарів в кредит

супермаркетах призвели до того, що споживачі стали надавати перевагу купівлі побутової техніки та електроніки у спеціалізованих магазинах. Тому ринки та інші місця торгівлі цими приладами протягом останніх років не створювали значної конкуренції для спеціалізованих мережевих супермаркетів. Так, частка продажів побутової техніки через магазини мережевого формату у великих містах України склала близько 70-90%.

У структурі обсягів реалізації побутової техніки та електроніки, протягом 2003-2005 рр. переважала електропобутова техніка (близько 50% від загальних обсягів продажів), 40% продажів припадає на побутову електроніку і близько 10% - на комп‘ютерну техніку. За даними операторів ринку аналітичних досліджень Емітента, залежно від сегментів ринку, різняться й темпи росту продажів:

• велика побутова техніка - 20%;

• дрібна побутова техніка - 22% - 25%;

• аудіо-, відеотехніка - 25% - 30%;

• техніка для мобільного зв’язку - 40% - 50%;

• комп’ютерна техніка - 25%;

• портативна техніка - 30% - 35%.

У розрізі брендів найпопулярнішими серед споживачів протягом 2002-2004 рр. Булла електропобутова техніка та побутова електроніка торговельних марок Ardo, Indesit, Zanussi, Ariston, Candy, Bosch, Siemens, Electrolux, Whirlpool, Philips, «Норд» та «Атлант». Слід зазначити, що зі зростанням доходів населення в структурі продажів побутової техніки почали переважати товари середнього класу, якість дешевої техніки вже не задовольняє масового споживача. Такі зміни структури попиту є позитивними для продавців цієї продукції, оскільки націнка на дорожчих товарах більша.

Загалом, основними особливостями розвитку українського ринку побутової техніки протягом 2001-2004 рр. були:

• високі темпи росту обсягів реалізації побутової техніки, спричинені зростанням

доходів населення та розвитком споживчого кредитування;

• поступове посилення конкуренції на ринку, що призводить до необхідності

зменшення торгових націнок;

• пошук операторами ринку нових ринкових ніш, де рівень прибутковості буде

вищим за середній, зокрема аудіо-, відеотехніка класу Hi-Fi, автоаудіо.

Також великий вплив на продаж товарів у кредит представляє сезонність.

  Рисунок 2 

 

Рисунок 2. Середньоринковий розподіл виручки від реалізації операторів ринку побутової техніки та електроніки

Пік продажів припадає на новорічні свята та передсвятковий період. Протягом жовтня-грудня продавці побутової техніки та електроніки отримують понад 35% від річного обсягу продажів. Сезон низьких продажів починається з травня і закінчується в липні-серпні. З кінця вересня спостерігається поступове пожвавлення на ринку.

Конкуренція на ринку

Конкуренція на ринку побутової техніки протягом останніх років дедалі більше стає ціновою, оскільки асортимент продукції у всіх магазинах цих товарів є практично однаковим. На сьогодні найкращу ціну можуть забезпечувати ті компанії, які мають найвигідніші умови поставок у виробників цієї продукції. У свою чергу виробники побутової техніки та електроніки найвищі знижки пропонують тим компаніям, які

забезпечують їм найбільший обсяг реалізації. Таким чином, основною умовою посилення власної конкурентоспроможності на ринку дистриб’юторів побутової техніки та електроніки є наявність широкої мережі, що забезпечує значні обсяги закупівель та відповідно збуту.

Цей висновок підтверджується тим, що на сьогодні гравцями-лідерами на ринку побутової техніки та електроніки є компанії «Фокстрот» та «Ельдорадо», мережі магазинів яких є найбільше розвиненими і налічують 140 та 50 торгових точок відповідно (Таблиця 1.1). Така кількість магазинів дозволяє ГК «Фокстрот» вже протягом кількох останніх років

утримувати найбільшу частку ринку – в середньому 30%. Структура продажу мережі магазинів «Фокстрот» є найбільш збалансованою (приблизно 60% припадає на роздрібну торгівлю, 40% реалізації забезпечує гуртова торгівля).

Таблиця 1  Таблиця 1. Основні оператори ринку в Україні за попередніми даними за 2007рік

 

Отже з проведеного дослідження можливо зробити висновок, що мережа магазинів техніки «Фокстрот» своїм обслуговуванням, підходом до покупців і помірними цінами заслуговує цього високого звання, як лідер з продажу побутових товарів серед інших мереж.

 

4)Шляхи удосконалення  організації продажу товарів  в кредит в сучасних умовах

Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клієнтам нові, зручніші кредитні послуги в сфері споживчого кредитування. В Україні новими видами грошових банківських споживчих позик вважаються чековий кредит і банківські  кредитні картки.

Чековий кредит — це вид споживчого кредиту, при якому надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту — кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточному рахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків.

Овердрафт, як зазначалося вище, — це кредит, який надається банком автоматично у разі утворення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо. Величина позики за овердрафтом визначається під час відкриття рахунка і не може перевищувати наперед визначеної суми. При овердрафтному чековому рахунку наперед обумовлюється автоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку.

Позики з овердрафтного чекового рахунка погашаються, як правило, в процесі надходження на рахунок нових додаткових коштів.

Спеціальні чекові рахунки відкриваються в банку з метою надання (випуску) для своїх клієнтів спеціальних чеків визначеної вартості. Банк встановлює клієнту на його прохання певний ліміт кредитування і на цю величину видаються чеки. Сума кредиту зараховується в дебет даного рахунка.

Чековий кредит є різновидом поновлюваної позики. Це — форма кредитної лінії з правом одержання кредиту протягом певного строку.

Використання клієнтом чеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власникові рахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту. Додаткові внески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внески не надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.

Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредитування як для фізичної особи, так і для банку. Його організація не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддається банківському контролю. Для клієнта чековий кредит вигідний й тим, що комерційні банки беруть за його користування відносно невелику плату (відсоток).

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредитної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка — це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері споживання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Використання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту. Проте залишаються значними й зловживання і навіть шахрайство при практичному застосуванні кредитних карток; так, вони можуть використовуватися не їх власником, а іншою людиною.

Кредитні картки випускаються банком-емітентом для своїх платоспроможних клієнтів за певну плату. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування. Кредитні картки можуть поширюватися групами банків.

Комерційні банки США почали широко використовувати кредитні картки, з 50-х років XX ст. Повною мірою кредитні картки виявили свої переваги із запровадженням системи суцільної комп'ютеризації торговельних і банківських установ.

Використання кредитних карток виражає економічні відносини з споживчого кредитування між трьома суб'єктами: 1) банком; 2) власником картки; 3) торговельною організацією (торговцем). Між банком і торговельним закладом укладається відповідна угода про використання кредитних карток цього банку при покупці товарів. Торговельний заклад має дати офіційну згоду на прийняття карток даного банку при розрахунках за товари, що в ньому куплені. Для торговельної організації кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в банку. З кредитними картками працюють, в основному, великі торговельні заклади, дрібні роздрібні торговці віддають перевагу при розрахунках за товар готівці.

Періодично через певний строк (або негайно) торговельні організації передають у банк рахунки за товари, продані власникам кредитних карток. Банк оплачує ці рахунки, перераховуючи певну суму коштів на поточний рахунок торговельної організації. Поступово ліміт кредитування вичерпується і якщо власник кредитної картки не погашає своїх зобов'язань перед банком, картка втрачає свою дію.

Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту.

Отже, можна виділити такі типові стадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток: 1) видача банком кредитної картки клієнту-позичальнику; 2) купівля позичальником товарів за картку в магазині; 3) передача магазином торговельних рахунків на куплені товари в банк; 4) перерахування банком коштів на поточний рахунок магазину; 5) щомісячне виставлення магазином рахунків за куплені товари власникові кредитної картки — постачальнику; 6) повернення позичальником коштів банку.

Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися не лише банками, а й такими організаціями, як авіакомпанії, залізниці, готелі, телефонні фірми, ав-тозаправочні станції тощо.

Банк одержує відсотки за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування. Банк регулює величину кредитного ліміту за картками і періодично відновлює самі картки, що дозволяє йому переоцінювати кредитоспроможність власників карток.

Як правило, лише найбільші комерційні банки здатні емітувати власні кредитні картки, адже, щоб давати прибуток, система поширення карток має бути досить масштабною. Основні витрати, пов'язані із застосуванням кредитних карток, для банків становлять витрати на їх випуск на ринок, тобто пошуки комерційної мережі, яка була б згідна приймати їх як засіб платежу. Зрозуміло, що емісія власних кредитних карток є досить дорогою банківською операцією. Тому на практиці комерційні банки використовують загальнонаціональні (навіть всесвітні) системи кредитних карток. Найвідоміші з них: VISA, American Express, Euro Card та ін. Банки на основі купленої ліцензії емітують кредитні картки цих систем.

На ринку має місце досить жорстка конкуренція між різними системами і видами кредитних карток.

Кредитні картки призначені переважно для споживчого кредитування в роздрібній торгівлі при придбанні недорогих товарів. Вони, як правило, не пристосовані для купівлі дорогих речей тривалого користування. Ліміт кредитування за більшістю карток менше вартості таких товарів.

Потенціальні можливості використання кредитних карток досить великі. В Україні роль банківських і небанківських кредитних карток на вітчизняному ринку зростатиме з розширенням ринку споживчого кредиту.

  Специфіка банківської  роботи зі споживчим кредитом

Технології банківських кредитних операцій з фізичними особами в сфері споживчого кредитування в принциповому плані аналогічні іншим видам кредитних операцій. Споживчі позички надаються на комерційній основі з дотриманням усіх принципів кредитування в межах кредитних ресурсів банку. Однак мають місце й певні особливості.

Комерційні банки надають кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи із вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дачних та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банкові в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей, об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника.

Видача кредиту готівкою оформляється в банку видатковим касовим ордером.

Фізичні особи погашають споживчі кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою. Банківський споживчий кредит у розстрочку платежу, як правило, передбачає погашення його та відсотків за ним щомісячно рівними частинами. Банківська практика довела, що погашати частину заборгованості щомісячно зручніше, ніж заощаджувати кошти і погашати одразу весь борг. Встановлення строків погашення кредиту селянськими (фермерськими) господарствами має бути пов'язано з надходженням виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг).

При наданні банком споживчої позички без розстрочки платежу погашення боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно.

Специфіку має й банківський аналіз кредитоспроможності індивідуальних клієнтів. У західних країнах він здійснюється за бальною системою оцінки надійності приватних позичальників. При цьому оцінюються такі основні критерії: професія, стаж роботи, вік, житлові умови, сімейний стан, річний доход, тижневий заробіток, наявність банківського рахунка, кредитні рекомендації, тривалість проживання у даній місцевості, володіння нерухомістю (власність) та ін.

В Україні найбільший обсяг роботи із споживчим кредитом традиційно виконують відділення Ощадного банку.

Видача споживчих позик населенню здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються банком з фізичними особами за місцем їх постійного проживання. У разі надання позик на будівництво і купівлю житлових будинків кредитний договір може укладатися за місцем забудови чи місцем знаходження будинку. При наданні банком споживчого кредиту не допускається дискримінація індивідуальних клієнтів за статтю, сімейним становищем, віком, расою, релігією, національністю, мовою тощо.