Шляхи вдосконалення кредитування малого та середнього бізнесу

У квітні 2010 року Банк повернувся на ринок роздрібного кредитування з оновленими програмами кредитування фізичних осіб та адаптованими до нових  реалій процедурами та вимогами до платоспроможності позичальника. В  цілому за 2010 було надано 538 нових кредитів на загальну суму 59,8 млн. грн..

Також у 2010 році Банк відновив овердрафт не кредитування фізичних осіб, що обслуговуються в рамках зарплатних карткових проектів, а також кредитування під заставу депозиту. протягом 2010 року було надано понад 11 тисяч карткових  овердрафтів на суму 66,5 млн. грн.

Досягнення цих показників стало результатом проведення Банком виваженої стратегії, яка врахувала  зовнішні та внутрішні чинники впливу на діяльність банків у цілому та проведення активних операцій зокрема.

 

2.3. Порядок видачі позик та забезпечення повноти і своєчасності повернення кредитів.

Позитивна оцінка суб’єкту та об’єкту кредитування, якості забезпечення кредиту, укладення кредитного договору є підставою для видачі кредиту. Кредит видається письмовим розпорядженням посадової особи банку (голова правління  банку, його заступник, начальник кредитного управління, начальник кредитного відділу  або кредитний інспектор банку). Розпорядження про видачу кредиту  надходить у відділ, який веде розрахункові та кредитні операції по рахунках клієнтів. В ньому зазначається, якому клієнту, в якій сумі, по якому рахунку  потрібно видати кредит. Взаємовигідним для банку і позичальників  є надання кредиту в повному  обсязі шляхом зарахування коштів на відповідний кредитний рахунок  із наступним використанням їх тоді, коли в цьому виникне необхідність .

Банк дотримується таких  етапів кредитування:

– підготовчий – вивчення можливостей надання кредиту  та проведення переговорів між банком і клієнтом;

– розгляд і вивчення проекту кредитування на підставі офіційно поданих до банку документів, за яким робиться висновок на основі рішення  кредитного комітету;

– оформлення кредитної  документації (укладення кредитного договору (Додаток Г), договорів застави (Додаток Д)чи іншого забезпечення, формування кредитної справи);

Щоб одержати кредит, позичальник  звертається до банку з обгрунтованим  клопотанням, до якого додаються  певні документи. У сукупності це має назву «кредитна заявка».

Кредитний працівник банку  проводить попередню бесіду з  потенційним позичальником, ураховуючи інформацію, що міститься в кредитній  заявці. Ця бесіда має суттєве значення для прийняття принципового рішення про кредитування. Вона дає змогу спеціалісту банку з'ясувати багато важливих деталей, пов'язаних з майбутнім кредитом. Зокрема, сформувати думку щодо клієнта, оцінити професійну підготовленість керівництва позичальника, визначити перспективу його розвитку. Остаточне рішення щодо можливості банку надати позику приймається колегіально-кредитним комітетом банку .

Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, має ознайомити його з обов'язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позика не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс.

Обов'язковою умовою, наприклад, може бути наявність майнового забезпечення або гарантії третьої особи, якщо їх відсутність може призвести до неповернення кредиту. Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило, є відсоткова ставка, розмір комісії  тощо.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної  угоди складається відповідний  висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). У разі позитивного  рішення цього органу представник  керівництва банківської установи і клієнт підписують кредитну угоду.

У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і термін позики, умови  і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань  клієнта за кредитом, відсоткова ставка, порядок внесення плати за позику, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання та погашення  кредиту, перелік

документів і періодичність  їх подання банку й інші умови процесу кредитування .

Стандартна форма кредитного договору складається з кількох  обов'язкових розділів:

– боргове зобов'язання, підписане позичальником, на основну  суму боргу, де також зазначено відсоткову ставку за кредитом, умови й графік його видачі та погашення;

– забезпечення: опис, характеристика, оцінка вартості, умови і строки переходу права власності до банку для погашення заборгованості;

– гарантії позичальника, які  засвідчують, що вся надана інформація достовірна;

– відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань, де міститься перелік випадків та опис юридичних дій і повноважень  кожного учасника угоди.

До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування.

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:

– можливість оцінки забезпечення;

– висока ліквідність;

– невелика затратність  банків за зберігання чи реалізацію майна.

Кредит вважається матеріально  забезпеченим, якщо позичальник уклав  договір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів  тощо.

Перед укладанням договору застави банк повинен пересвідчитись документально (а в окремих випадках – перевірити на місці) щодо наявності  майна, місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо.

Гарантія як спосіб забезпечення кредиту – це зобов'язання третьої  особи погасити борг позичальника при  настанні гарантійного випадку (гарантійний  випадок виникає тоді, коли позичальник  сам не може погасити заборгованість і проценти за кредит) .

Якщо гарантія надається  юридичною особою, то вона оформляється у формі гарантійного листа, де вказуються:

– назва організації-гаранта;

– назва банку-кредитора;

– назва організації позичальника;

– розмір, термін, призначення  кредиту;

– процентна ставка за користування кредитом;

– номер поточного рахунку  організації-гаранта і в якому  банку цей

рахунок відкрито.

Поручительство третьої  особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручителем  про відповідальність поручителя за виконання на повну суму зобов'язань  позичальника.

Страхування кредитів проводиться  банком у двох формах. У першому  випадку страхувальником є позичальник, об'єктом страхування є відповідальність перед банком, що видав кредит, за своєчасне і повне погашення  боргу і процентів за ним. У  другому випадку страхувальник  – банк, а об'єкт страхування  – відповідальність усіх чи окремих  позичальників перед банком за своєчасне  і повне погашення кредиту  та процентів за ним. У цьому разі сума страхових внесків враховується при встановленні процентної ставки за кредит .

Перевірка кредитів – неодмінна  умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний  контроль допомагає менеджерам заздалегідь  виявляти проблемні кредити, а також  перевіряти відповідність дій кредитних  працівників основним вимогам кредитної  політики банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ  КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ  ТА НАПРЯМКИ  ЇХ ПОДОЛАННЯ

 

Малий та середній бізнес відіграють дуже важливу роль у соціально-економічному розвитку країни. Завдяки йому вирішуються  багато соціальних та економічних питань. Ураховуючи важливість розвитку малого та середнього бізнесу, можна говорити про те, що кредитування цього сектору  економіки є перспективним видом  бізнесу для українських банків, а також життєво важливим і  необхідним для розвитку підприємництва в Україні. Тому банківське кредитування бізнесу потребує  подальшого розвитку й удосконалення, та залежить від  вирішення низки економічних  проблем.

Проблеми кредитування малого та середнього бізнесу є дві сторони: з точки зору кредиторів, та з точки зору позичальників. Якщо механізм узгодження інтересів суб’єктів кредитування запрацює, то ситуація на ринку кредитування малого та середнього бізнесу значно поліпшиться – зросте привабливість даного сектору економіки для банків, поліпшиться платоспроможність позичальників, тобто суб’єктів малого та середнього бізнесу.

Головною проблемою є  те , що у суб’єктів  малого та середнього бізнесу  зазвичай  немає майна , яке може бути заставою  і вони прагнуть залучити довгострокові ресурси  і безпосередньо звертаються  за кредитами до комерційних банків. Залучення кредитів банку малим  підприємством є складним процесом, що зумовлено тим, що комерційні банки  не завжди мають бажання мати справу з малими підприємствами, їм вигідніше  та менш ризиковано мати справу з великими підприємствами.

Але   останнім часом  відчувається тенденція до збільшення обсягів кредитування для розвитку виробництва, надання послуг, що не може не радувати. Робота з банками  корисна підприємцям не лише завдяки  отриманню додаткових коштів для  розвитку. Співпраця дає змогу  оцінити переваги та недоліки конкретних проектів, опанувати нові для суб'єктів  малого бізнесу технології фінансового  аналізу управління грошовими потоками тощо.

Чинниками, що обмежують  можливості малих підприємств отримати банківський кредит, є, з одного боку, жорсткіші вимоги банків до малих  підприємств щодо надання гарантій повернення кредиту внаслідок відсутності  в останніх тривалої кредитної історії, підвищених виробничих ризиків, мобільності  капіталу, а з іншого боку - властива малим підприємствам специфічна структура активів, у якій внесок нерухомості, що могла б стати  заставою повернення кредиту, є мінімальним. Крім того, банківський сектор більшою  мірою орієнтований на обслуговування великих підприємств, що істотно  підвищує витрати кредитування малих  підприємств і призводить до підвищення ставок за кредитами. Для комерційних  банків робота з клієнтами, які отримують  незначні кредити (здебільшого це малі підприємства), є низькорентабельною.

Сьогодні малі підприємства не в змозі виконати заставні зобов'язання, тому що вони не мають достатнього  забезпечення або застава, яку вони пропонують, не досить ліквідна. Зрештою, і відсотки за кредити такі високі, що навіть за сприятливих економічних  умов повернути їх важко. Через неможливість отримувати кредити офіційно малі підприємства користуються послугами «чорного» ринку кредитів. Крім того, перспективним для кредитної підтримки малого бізнесу є також започаткування діяльності в Україні гарантійних фондів, які зможуть взяти на себе частину ризиків комерційних банків, що кредитують малі підприємства за рахунок власних ресурсів. Нагальною потребою є також створення системи страхування ризиків при кредитуванні малого бізнесу.

Проблемою входження в  бізнес для суб'єктів малого підприємництва сьогодні справді дуже часто є  брак застави для отримання кредиту. Одним із шляхів розв'язання зазначеної проблеми є прискорений розвиток непрямого фінансового лізингу, який може стати реальним способом отримання необхідних матеріальних ресурсів для започаткування власної  справи без заставних відносин.

Отже, перед малими підприємствами постають такі проблеми, пов'язані з  банківським кредитуванням:

• мале підприємство не може надати необхідного забезпечення для отримання кредиту;
• надто високі відсоткові ставки за кредитами;
• оформлення документів на кредит складне або забирає багато часу;
• термін кредитування недостатній.

Отже, для зростання кожного  малого підприємства життєво важливі  банківські кредити. Водночас власні кошти  малого підприємства мають вкладатися в кожну інвестицію у поєднанні  з її фінансуванням за рахунок  банківського кредиту, засвідчуєчи  готовність підприємця ризикнути частиною власних грошей, що дасть змогу  переконати банк у кредитоспроможності  малого підприємства. З огляду на це банківське кредитування малих підприємств  є перспективним видом бізнесу  для українських банків, а також  життєво важливим і необхідним для  розвитку малого підприємництва в Україні.

Для поліпшення ситуації на кредитному ринку потрібна тісна співпраця банків та підприємців. Перегляд обома сторонами ставлення одних до інших, пошук компромісних рішень, участь держави у вирішенні складних питань, підтримка державою як банків, так і підприємців.

Шляхами реалізації підтримки  малого й середнього бізнесу, до прикладу зарубіжних країнах є:

- субсидування процентної  ставки за комерційними кредитами  для малих і середніх підприємств  (МСП) та домогосподарств;

- тимчасове зниження ставки  корпоративного податку для МСП;

- звільнення підприємств  від сплати певної частки відрахувань  до бюджету при прийнятті на  роботу нових працівників та  поступове збільшення таких відрахувань  в наступні періоди;

- створення спеціальних  фондів, які надаватимуть кредити  МСП, що мають потенціал для  зростання і створення додаткових  робочих місць;

- надання спеціалізованими  кредитними установами позик  підприємствам на покриття короткострокових  фінансових потреб МСП, які  потерпають від нестачі оборотного  капіталу;