Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2013 в 21:54, курсовая работа
Мета роботи: дослідити завдання та організацію видавничо - книготорговельної бібліографії, відтворити цілісну картину процесу становлення та розвитку книготорговельної бібліографії в Україні з часу її виникнення до початку ХXI ст. з метою вивчення його основних закономірностей та тенденцій для удосконалення бібліотечно-бібліографічної справи на сучасному етапі, та розглянути концепцію видавничої та книготорговельної бібліографічної інформації та сучасні моделі інформаційно - бібліографічного забезпечення книжкового ринку в зарубіжних країнах
Джерела інформації видавничо – книготорговельної
бібліографіїВидавничо-
У поданні інформації про нові документи, які є на ринку, найбільш зацікавлені книготорговельні організації. Невипадково виникнення книготорговельної бібліографії історично випереджає видавничу.
Перші книготорговельні покажчики з'явилися в XVI в. у Німеччині, у Франкфурті-на-Майні, де вже тоді проводився знаменитий понині книжковий ярмарок. 1564 р. в історії ярмарку ознаменувався появою перших «ярмаркових каталогів». У Росії в 1720-ті рр. книжкова крамниця Академії наук починає створювати так звані «книгопродавческие росписи» (реєстри), які в наступні десятиліття одержують велике поширення й в інших книгопродавців. В XIX в. з'являються каталоги книгарень, які більш повно представляли інформацію про продавані книги. В історію бібліографії ввійшли каталоги магазинів И. И. Глазунова, А. Ф. Базунова, Я. А. Исакова, підготовлені П. А. Єфремовим і В. И. Межовим. На рубежі XIX-XX ст. виникають каталоги видавництв, а також книготорговельні бібліографічні журнали - наприклад «Вісті книгарень товариства М. О. Вольф». Таким чином, у міру росту потоків видань і розширення кола покупців виникають нові жанри бібліографічної продукції, що інформують про новинки книжкового ринку.
У СРСР склалася струнка система видавничо-книготорговельної бібліографії. Ядром цієї системи стали тематичні плани видавництв («плани випуску видавництв»), які не тільки завчасно інформували про заплановані на наступний рік видання, але й дозволяли зробити попереднє замовлення на них. Всі зміни в планах випуску видавництв, а також інформацію про позапланові видання відбивав бюлетень «Бланк для замовлень» (з 1980 р. - щотижнева газета «Книготорговельний бюлетень»). У щотижневику «Книжковий огляд», видаваному з 1966 р. Російською книжковою палатою, містилися списки «Книги тижня», які знайомили читачів і покупців з новими книгами, що надійшли в книготорговельну мережу. Тут же публікувалися списки видань, наявних на Центральній оптовій книжковій базі. Відомості про наявність літератури на базах республіканських, крайових і обласних книготоргів були представлені в бюлетені «Попит та пропозиція». Завдяки строгій і планомірній системі бібліографування нових видань, потоки видавничої продукції відбивалися з максимальною повнотою й оперативністю. Тому комплектувальники могли гарантовано відслідковувати профільні документопотоки.
Розпад радянської централізованої системи книгорозповсюдження й комерціалізація всіх її ланок привели до руйнування колишніх інформаційних зв'язків між ними. В умовах ринкової конкуренції плани випуску видавництва й зміст редакційних портфелів стають комерційною таємницею, оскільки ідея прибуткового видавничого проекту може бути перехоплена й реалізована з випередженням конкурентами або «книжковими піратами», і в цьому випадку комерційна вигода буде упущена. Крім того, в умовах динамічного ринкового середовища важко заздалегідь передбачати кон'юнктуру ринку, а також планувати фінанси й завчасно визначати конкретні строки виходу у світ видань. Тому річні тематичні плани видавництв залишаються лише в некомерційному книговиданні, що спеціалізується в основному на випуску наукової, виробничої й навчальної літератури, наприклад, видавництва «Наука», «Освіта».
Разом з тим відсутність інформації про нові документи затрудняє їхню реалізацію на ринку. Поява на книжковому ринку численних приватних видавництв і книготорговельних фірм ускладнює структуру документного ринку. Для того щоб покупець міг орієнтуватися в документних потоках, що циркулюють на сучасному документному ринку, потрібна розгорнута система інформування про них. У цьому зв'язку відбуваються зміни у видовій структурі джерел видавничої й книготорговельної інформації.
До теперішнього часу склалися наступні типи джерел інформації про новинки документного ринку.
1) Тематичні плани видавництв — це перспективні анотовані бібліографічні покажчики видань, намічених до випуску в майбутньому році, півріччі, кварталі. Вони як і раніше використовуються деякими видавництвами як зручний формат передачі інформації потенційним покупцям своєї продукції, але найчастіше видавництва скорочують горизонт планування до декількох місяців. По кожному виданню в них дається інформація не тільки у вигляді бібліографічного опису і видавничої анотації, але й вказується запланований строк виходу у світ даного видання. До темплану додається вкладиш із бланком замовлення на кожне з перерахованих видань, у якому комплектувальникові залишається лише вписати кількість необхідних екземплярів і відомості про свою організацію (найменування, адреса, контактні телефони, банківські реквізити й т.п.).
На відміну від проспектів, вони рекламують уже видану продукцію. Їхня перевага полягає в тому, що вони поширюються безкоштовно й часто містять розгорнуту інформацію про видання, хоча і в рекламному характері. Головний недолік таких інформаційних матеріалів складається у випадковому негарантованому надходженні до комплектувальника, тому й не можна розглядати як основне джерело інформації про документи.
В середовищі сучасних періодичних видань по документному ринку із джерел інформації радянської епохи збереглися газети «Книжковий огляд» і «Книготорговельний бюлетень».
• Щотижнева газета «Книжковий огляд» видається Російською книжковою палатою й публікує списки видань (до 500 назв у кожному номері), що вийшли у всіх російських видавництвах за минулий тиждень. Списки формуються на основі надходжень безкоштовного федерального обов'язкового екземпляра, які направляються в Російську книжкову палату в день виходу у світ першої партії тиражу. Бібліографічні списки, які складаються фахівцями РКП, відрізняє вірогідність і повнота даних про книгу, однак інформація про ціни й постачальників книг тут відсутня, тому використовувати цю інформацію для безпосереднього замовлення на книги неможливо. Їх ціль - дати зведену оперативну інформацію з російського книговидання. Крім бібліографічних списків, у газеті багато місця приділяється рекламі книг, видавництв, книготорговельних організацій і ярмарків. Регулярно публікуються списки книг, пропонованих книготорговельними організаціями до реалізації, рекламні оголошення про послуги з видання, поширенню й доставці книг, а також рейтингові списки бестселерів. Рекламні матеріали про книжкові новинки містять елементи анотацій і зображення обкладинок книг. У кожному номері міститься біля десятка рецензій на книги. Крім того, газета публікує щотижня 3-4 проблемні статті, що стосуються різних видів літератури. Поширюється газета здебільшого по підписці по всій країні.
• Щотижнева газета «Книготорговельний бюлетень», що був колись лише робочим інструментом для замовлення вихідних позапланових видань, помітно змінився з переходом до ринку. У зв'язку з тим, що газета адресована головним чином книгорозповсюдувачам - організаціям оптової й роздрібної торгівлі, основним своїм завданням видання вважає публікацію рекламних оголошень. Але, крім інформації про підготовку й випуск різних видань, «Книготорговельний бюлетень» іноді розміщує на своїх смугах також і проблемні статті по книжному бізнесу.
В 1990-і роки з'являються нові періодичні видання, що відбивають реалії документного ринку.