Контроль та приймання топографо – геодезичних та картографічних робіт

      До основного полігонометричного  ходу примикає висячий хід  з двома точками повороті 1 і 2, що відповідає вимогам інструкцій.

     Послідовність  виконання робіт при закріпленні на місцевості однієї точки полігонометричного та теодолітного ходу слідуючи :

 

                                                                                                                                43

• з допомогою кувалди в землю забивають центр, інструкція якого 1м.  Забивається в рівень з землею;
• цей своєрідний центр оформляється круглою канавою діаметром 1,3, глибиною 0,3м ; канава зверху шириною 50 см, а  внизу 20 см. Зверху на центр насипається курган висотою 10 – 20 см . В  умовах міста, коли неможливо зробити окопку центра його не оформляють ; для знаходження центра використовують кроки, що поміщали в карточку закладки центра. В кроках використовували мінімум три проміри до чітких контурів місцевості.

Після виконання вище зазначених робіт приступали до лінійно – кутових вимірів полігонометричному, теодолітному ходах та знімання. Вказані роботи виконуються одночасно, тобто спочатку при встановленні інструментів на перехідній  точці 2  виконують лінійно – кутові виміри як на точці теодолітного ходу ( послідовність робіт при цьому буде описана далі) а потім, зразу, не сходячи з даної точки – виконували зйомку даних об’єктів. Така методика являється загально визначеною як найбільш економічно вигідна, дуже ефективна. Але роботи, які виконуються при цьому в даній роботі будуть описані, охарактеризовані окремо.

Спочатку зупинимося   по прокладенню на місцевості полігонометричного теодолітного  ходів. Інструменти, що використовувалися при цьому – це точний оптичний теодоліт 2 Т5К, світловіддалемір СТ5 “Блиск” 30 – метрова рулетка з пластмасовою полосою (виробництво -  Германія) з міліметровими поділками.

   Точний  оптичний теодоліт 2Т5К – прилад  для кутових вимірів для вимірювання  горизонтальних кутів з “СПК-5”, а кутів нахилу - 10″.

   Відлікова система в ньому представлена двома оптичними системами (одно канальними ). Відліковий пристрій шкалевий мікроскоп. Зображення вертикального і горизонтального кругів одночасне. В даному теодоліті немає рівня при вертикальному крузі. Замість нього є компенсатор з призмою, яка забезпечу автоматичне приведення відлікового індексу до горизонту при нахилах вертикальної осі приладу від вертикального положення на протязі 3″.

                                                                                                                                 44

Скляні круги (горизонтальний і вертикальний ) розділені через 1˚ і підписані від 0˚ до 359˚. Відліки по кругах виконуються з допомогою шкалового мікроскопа, який складається з рівномірної шкали  штрихів і мікроскопа.

Світловіддалемір  СТ ”Блиск” – це один з найбільш розповсюджених топографічних віддалемірів. У ньому реалізований фазовий принцип вимірювання віддалей з цифровим фазометром імпульсного типу.

Технічні характеристики приладу наступні:

Д mах = ……………5000м;

Дmіп  =……………..0,2 м ;

Точність вимірювання відстаней - ± (10 мм + 5 мм/км);

Джерело випромінювання -  світло діод;

Маса головних блоків світловіддалеміра – 12,5 кг;

Споживча потужність  - 5 вт;

Умови вимірювання :

• температура – від 30˚ до 40˚С:
• тиск – 630 – 800 мм рт ст.;
• вологість – не більш 98 %;

Прийомо – передавач при виконанні вимірювань встановлювався на теодоліт 2Т5К ( може встановлюватися окремо на штатив ).

Комплект відбивачів приладу дозволяє об’єднувати до 18 призм в одному блоці – для вимірювання максимальних по величині відстаней.

У комплект світловіддалеміра входять відбивачі, спеціальна телескопічна віха для установки відбивача при наборі (визначенні) пікетів у всіх, особливо, важкодоступних місцях, джерело живлення і зарядно-розрядний пристрій.

Для вимірювань з застосуванням світловідалеміра, теодоліта і рулетки необхідна бригада з 3-4 чоловік. Над точками, між якими вимірюється відстань встановлюється прийомопередавач і відбивач. Центрування приладів виконується спочатку грубо за допомогою ниткового виска, а потім більш точно за допомогою оптичних центрирів, які входять в комплект прийомопередавача і відбивача.

                                                                                                                     45

Для визначення горизонтального прокладення похилої лінії вимірюють висоти прийомопередавача і відбивача та вимірюють теодолітом кут нахилу вимірювальної лінії.

При використанні геодезичних приладів у процесі топографо-геодезичних робіт ці прилади потребують вмілого, бережливого поводження та належного догляду.

Перед усім прилади повинні бути уважно оглянуті, щоб не було подряпин на ньому, вибоїн та ін. дефектів. Ящик повинен легко закриватись. Інструмент не слід залишати надовго на сонці. всі частини приладу повинні рухатися легко і плавно. Не можна залишати прилад в полі без охорони. Переносити прилади можна на штативі прямовисно але не горизонтально. Під час дощу прилад треба помістити в футляр. Розбирати і власноручно ремонтувати прилади забороняється, особливо забороняється регулювати оптичними деталями. При забрудненні лінз пил з них можна зчищати м’якою щіточкою або старим але чистим ганчір’ям.

При використанні приладів треба бути певним, що у них виконуються всі геометричні умови, закладені в їх конструкцію заводом, виготовивши прилад. Для теодолітів ці умови мають наступний характер:

• вісь циліндричного рівня і основна вісь теодоліта повинні бути перпендикулярні;
• вертикальний штрих сітки ниток повинен лежати в колімаційній площині;
• візирна вісь і вісь обертання зорової труби повинні бути перпендикулярними;
• горизонтальна вісь обертання і основна вісь обертання теодоліта повинні бути перпендикулярні;
• місце нуля вертикального круга повинно бути постійним і близьким до нуля.

Для світловіддалеміра виконують повірки механічної частини і електронної частини. Повірки механічної частини – повірка рівня, сітки ситок і оптичного центриру. Повірки електронної частини: повірка працездатності джерела

                                                                                                                                46

електроенергії, електронного табло, компенсатора при уході частоти від температури, повірка з визначенням контрольного відліку і приведення його до паспортного, тобто зведення постійної поправки далекоміра до нуля. Після підготовки інструментів до роботи виконують вимірювання на кожній точці теодолітних ходів з метою їх прокладення на місцевості для створення планової основи кадастрової зйомки. При прокладенні теодолітних ходів використовувалась тригонометрична система (частіше кількість штативів намічувала п’ять –шість). Послідовність робіт на одній окремій точці теодолітного ходу: спочатку розставляють штативи на трьох сусідніх точках, центрують на них трегери, горизонтують їх. Встановлюють на них прилади: на штатив посередині ставлять теодоліт з світлодалекоміром на місці ручки теодоліта, а на крайніх штативах – відбивачі. Вимірюють горизонтальний кут теодолітом повним прийомом, вертикальні кути одним відліком по вертикальному крузі при КЛ і відстані світловіддалеміром назад і вперед по ходу. Всі результати вимірювань заносять в журнал польових вимірювань (журнал див. в додатках цієї роботи). Після закінчення вимірювань на даній точці переходять на наступну точку, де виконують такі ж вимірювання. Тка методика вимірювання в теодолітних, полігонометричних ходах носить назву трьох штативної системи. Для більш економічного ефекту використовували не три, а більше штативів – при цьому значно підвищувалась ефективність і     точність вимірювань. Хід прокладений з використанням трьох штативної системи – це ніби повітряний хід, в такому ході помилки за центрування на загальну нев’язку ходу не впливають. Такі помилки впливають лише на точність визначення координат цих точок, на яких помилки за центрування допускались.

Для відображення конфігурації та місцезнаходження земельної ділянки використовувалась контурна теодолітна зйомка з детальними обмірами об’єктів мірною стрічкою з точністю до 1 см. В результаті такої зйомки появляються необхідні дані для складання документації із землеустрою. При виконанні зйомки кутів, виміри проводились теодолітом 2Т5К, лінійні світловідалеміри СТ5”Блиск”.

                                                                                                                               47

Характеристика приладів, послідовність підготовки їх до роботи та правила поводження з даними приладами – ці питання вже освітлені дещо раніше в даній роботі.

Теодолітна зйомка виконувалась у масштабі 1: 1000, так як згідно відповідних інструкцій рекомендуються такі масштаби створення земельно – кадастрових планів:

• у містах республіканського і обласного підпорядкування – не менше 1 : 500;
• у містах районного підпорядкування і селищах – не менше 1 : 1000;
• у селах – не менше 1 : 2000.

Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі похибка (гранична) точки знімального обґрунтування і межових знаків, відносно найближчих пунктів державної геодезичної сітки не повинні перевищувати :

• у містах  республіканського і обласного підпорядкування – 10 см;

- у містах районного  підпорядкування і селищах –20см;

• у селах – 40 см;

    Зйомочною  основою для виконання кадастрових  зйомок є пункти основного  полігонометричного ходу  і двох  точок висячого ходу. (висячі ходи  можуть мати не більше трьох точок повороту в незабудованій і чотирьох – на забудованій території).

    Точки  поворотів теодолітного ходу  і пункти полігонометричного  ходу намічали так, щоб над  нею можна було встановити  теодоліт  для вимірів кута, з  кожної з них повинна добре  проглядатися і була б доступна для зйомки навколишня місцевість, було б видно знаки, встановлені на попередній і наступній точках ходу, зручно було б вимірювати сторони ходу, довжини сторін ходу щоб не перевищували встановлені допуски – не менше 40 м. Полігнометричний теодолітний хід прокладено вздовж дороги, точки вибрані на підвищених місцях.

    При  вимірюванні кута між сторонами  ходу, теодоліт центрували над  вершиною кута з точністю до 1 см. Кути вимірювалися завжди  ліві за ходом 

                                                                                                                                  48

двома повним прийомом, при двох положеннях вертикального круга,без перестановки лімба між півприйомами. При вимірах кутів, розбіжність між значеннями кута, одержаними в пів прийомах і між окремими прийомами, не повинно перевищувати і ніколи не перевищувало 0',1 - 0',2.

    Теодолітна  зйомка супроводжувалась ведення  схематичного креслення – абрису  і польового журналу. Абрис завжди  вівся в польовому журналі. Замовлялась документація при кадастровій зйомці шариковою ручкою. Абрис складався під лінійку в достатньо – великому довільному масштабі. На ньому відображався об’єкт зйомки і прилегла до нього територія.

При веденні абрису керувались такими правилами :

• зарисовки в абрисі робили, в основному шариковою ручкою, інколи олівцем;
• зйомочний хід наносили в абрисі подвійною лінією;
• всі об’єкти що знімались, зарисовувались у довільному але найбільш великому масштабі, дотримуючись прийняття для складання плану умовних знаків;
• записи цифр легко читаються лінії проводились під лінійку та від руки;
• при наявності дрібних деталей, які не виражаються на абрисі, робились виноски у більшому масштабі;
• всю ситуацію, що знімалась викреслювали в абрисі товстими лініями, а всі допоміжні проміри – тонкими. При зарисовці будівель скорочено вказували поверховість, матеріал стін та номери будинків.
• Перерисовка абрисів в камеральних умовах не виконувалась.

Таким чином,  можна зробити висновок , що абрис це не масштабне зображення ділянки зйомки, на якому наводяться всі величини, що необхідні для відтворення плану місцевості в камеральних умовах.

При кадастровій зйомці місцевості в залежності від конкретних умов місцевості, застосовують такі способи :

• перпендикулярів;
• полярний;
• кутових засічок;

                                                                                                                                49

• лінійних засічок;
• обходу;
• створів.

Із шести перекислених способів зйомки, використовувався найчастіше полярний спосіб. Суть полярного способу, який інакше називається, способом полярних координат, заключається в слідую чому: