Лекции по "Земельному праву Украины"

44. Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

Соціально-економічні фактори  зумовили необхідність реформування земельних відносин в Укр і їхньої юридичної бази – зем зак-ва. Недосконалість законодавства про приватизацію земель та інститутів права колективної і приватної власності на землю зумовили незадовільний хід земельної реформи в Україні на перших роках незалежності. Це змушувало до пошуку додаткових правових заходів щодо прискорення реформування земельних відносин в Україні. Відчутний поштовх до прискорення передачі земель у приватну власність громадян був здійснений з прийняттям КМУ 26.12.92 Декрету “Про приватизацію зем ділянок” (на той період він мав силу закону), яким був покладений обов’язок на сільські, селищні і міські ради передати протягом 1993 р громадянам Укр у приватну власність зем ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного госп-ва, будів-ва (присадібна ділянка), садівництва тощо у межах норм, встановлених Зем кодексом. Декретом була зупинена дія 6-річного мораторію на відчуження зем ділянок (крім земель, наданих у колективну власність, та земель, наданих у власність громадянам для ведення селянського (ферм) госп-ва. Цей Декрет запровадив спрощений порядок оформлення права власності на землю. Цей Декрет був не єдиною спробою виконавчої влади прискорити реформування зем відносин в Україні. Президент України Л. Кравчук видав указ від 14.10.93 “Про приватизацію обєктів незавершеного будівництва” і невдовзі Указ “Про приватиз автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”, якими передбачалося внести координальні зміни в правове регулювання приватиз земель в Укр.

45. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.

18 грудня 1990 р. було  прийнято новий Зем кодекс  Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації  про державний суверенітет України  земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. 13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Зем кодекс України, який закріпив ці форми власності. Ці док-ти призвели до корінних змін у зем відносинах і на їх виконання була прийнята Постанова ВР Укр “Про прискорення зем реф та приватизацію землі”. 5 травня 1993 були внесені зміни і до Постан ВР УРСР “Про зем реформу”. Основними завданнями зем реф стали приватиз землі, передача її у приватну власність громадянам Укр та у колективну власність колективним с/госп підприємствам, с/г кооперативам, с/г акціон тов, садівницким товариствам. З метою прискорення зем реф і для врегулювання зем відносин в умовах ринк економ мають наступні док-ти: ЗУ “Про плату за землю”, ЗУ “Про оренду землі”, ціла низка Указів Презид Укр “Про невідкладні заходи щодо прискорення зем реформи у сфері сільскогосп вир-ва” і.т.і. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).

 

46. Приватизація земель за чинним законодавством України.
47. Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.
48. Суб‘єктний склад приватизації земель та об‘єкти приватизації.

 

49. Право землекористування як різновид права природокористування.

Право природопользования по видам природных объектов подразделяется: право землепольз, право недропольз, право водопольз, право лесопольз и т.д. По признаку целевого назначения землепольз в зак-ве распред-ся: з-ние для с/х нужд, для нужд градостроительства, для нужд промышленности, транспорта, связи и обороны, для природоохранных, оздоровительных, историко-культурных нужд и т.д.

 

50. Поняття і характерні ознаки особливості права землекористування.

Право землепользования рассматривается в трех аспектах: как правовой институт- совокупность норм, регулир права и обязанности  землепольз-лей и др лиц; как правоотношение, в кот реализ-ся субъективное право; как субъективное право, принадлежащее конкретному субъекту. Возможное поведение лица в рамках земельного законодательства по извлечению полезных свойств и качеств из земли с целью реализации своих материальных, экологических и других интересов определяется его субъективным правом землепользования.

Право землепользования – явл одной из основных форм, обеспечив-х возможность реализации интересов отдельных граждан, их коллективов, юрид лиц и гос-ва; - с формированием рыночных отношений расширен круг правомочий землепользователей, правовые и иные гарантии прав землепользователей

Право землепользования – правомочия конкретного субъекта на владение и пользование предоставленным  ему определенным земельным участком. Если рассматривать право землепользования как право владения и пользования то оно совпадает с правомочиями собственника земли и Земельный Кодекс подтверждает ст. 39, 40 близость содержания прав и обязанностей собственников земли и землепользователей.

51. Види і форми права землекористування.

В нашей стране сложились  три формы использования земли  гражданами и их коллективами, осуществляемые на основании: приобретения права частной, общей долевой или общей совместной собственности на землю; предоставление земли в пользование; получение земельного участка в аренду в установленном законом порядке. По срокам предоставления: постоянное и временное. В постоянное пользование земельные участки предост-ся из земель, наход в гос собст-ти, предприятиям, учр-ниям и орг-циям независимо от форм собств и сферы их деятельности. Во временное польз зем участки предост гражданам, пред-тиям, учр и орг собственниками земли и землепользователям по договору, кот регистрируется в уст порядке. Врем землепользование может быть краткосрочным – до трех лет и долгосрочным – от 3 до 25 лет. Специальным видом врем землепольз-ния явл занятие зем участка для изыскательских работ (землеустроительных, геолого-съемочных, геодезических, поисковых), предоставляемое на срок более одного года. Еще один спец вид врем землепользования – аренда. В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами.

52. Правове регулювання оренди земель.

В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами. Определение понятия аренды дают: Ст 3 Закона «Об аренде земли» - что аренда представляет собой основанное на договоре срочное, платное владение и пользование земельным участком, необходимым арендатору для осущ предприним и иной деятельности; ст.1 ЗУ «О плате за землю»; ст. 1 ЗУ «О налогообложении прибыли предприятий». Правовая природа договора аренды сводится к тому, что он охватывает круг как имущественных так и земельных отношений. В своем Разъяснении Высш Арб суд Укр указывает, что договор временного пользования землей явл разновидностью договора имущественного найма, по-этому при разрешении споров, связанных с заключением, изменением, исполнением и прекращением такого договора необходимо руководствоваться кроме норм Земельного кодекса - главой 5 Гражданского кодекса Украины, нормами Закона «Об аренде земель», отдельными положениями соответствующих указов Президента Украины, постановлением КМУ «О форме договора на право временного пользования землей (в т.ч. на условиях аренды)» и др. нормативными актами.

 

53. Зміст права землекористування.

В научной литературе нет единого мнения по поводу содержания права землепользования. Существует ограничительное толкование – право землепользования включает в себя лишь правомочие пользования земельным участком, т.е. юридические возможности конкретного лица непосредственно осуществлять в своих интересах строго целевую эксплуатацию для получения определенных благ. Расширительное толкование – право землепользования по своему содержанию не ограничивается только включением в него своего самостоятельного правомочия пользования, а охватывает наряду с ним и другие правомочия (владения, распоряжения).

Владение явл предпосылкой и необходимым условием для всякого  пользования землей. Оно проявляется  в праве на огораживание зем уч, установлении порядка пользования  или, наоборот, запрета на использование  участка со стороны третьих лиц.

Пользование как правомочие землепользователя раскрывается через права и обязанности по использованию земельных ресурсов.

 

54. Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування.

Предоставление зем  участков в пользование, а также  передача их в коллективную или частную собственность осущ Советами нар деп, на террит которых находятся данные зем уч. В целях обеспечения устойчивости землепользования, защиты прав и законных интересов участников земельных отношений зем зак-вом определены условия и порядок предоставления земель в пользование и их изъятия, который можно разделить на следующие стадии: 1. Стадия подачи и рассмотрения ходатайства о предоставл зем участка в пользование. 2. Стадия предварительного согласования места располож зем участка или размещения объекта. 3. Стадия отвода зем уч в пользование. 4. Стадия выдачи док-та, удостове-щего право на зем уч.

Предоставление земли  как административно-правовой способ установления права на зем уч в  связи с проведением аграрной реформы и развитием рыночной экономики постепенно уступает место гражданско-правовым основаниям. Собственнику зем участка предоставлены широкие права по распоряж принадлежащ ему участком путем совершения им в установленном порядке сделок купли-продажи, мены, дарения, наследования и др гражд-правовых сделок.

Основания, влекущие полное или частичное прекращение права  на землю, в отличие от оснований  возникновения, могут быть не только в виде правомерных действий но и  в виде противоправных действий (бездействий), предусмотренных Земельным кодексом (в случае залога земель, прекращение права на участок может иметь место по требованию залогодержателя).

55. Особливості права орендного землекористування.

Как и временное землепользование, аренда земли хар-ся временным исп-нием земли, договорным основанием возникновения и возмездности использования зем ресурсов. Однако есть определенные различия: - исп земли на основании аренды имеет более широкий круг субъектов, осущ-х пользование зем участками (зем уч на условиях аренды предост-ся гражд, предпр, учрежд, орг-циям, обществ объед и религиозным орг, совместным предприятиям, междунар объед и орг-циям с участием украинских, иностранных юрид лиц и граждан, предприятиям, полностью принадл иностр инвесторам, а также иностр государствам, междунар орг-циям, иностр юрид лицам и физич лицам без гражданства); - арендодателями зем участков явл собственники земли. Зем уч, наход в гос собственности, передаются в аренду по решению органов госуд власти в лице соотв-х Советов нар депутатов, в ведении которых находятся участки.

 

56. Права і обов‘язки орендодавців та орендарів землі.

Арендатор имеет право  требовать от арендатора:

1.использование зем  уч по целевому наз согласно  дог аренды;

2.выполнение экол безопасн  землепользования и сохранения  плодородия грунтов, гос стандартов, норм и правил, проектн решений, местных правил застройки нас пунктов;

3.соблюдения режима  использования водоохранных зон,  прибрежных защит полос, зон  сан охраны, тер, кот особенно  охраняются;

4.своевременного внесения  ар платы.

Арендодатель обязан;

1.передать в пользование зем уч в состоянии, отвечающем условиям дог ар, и пригодный для использ по цел наз;

2.указать в договоре  о правах третьих лиц на  зем уч;

3.не совершать действий, кот препятствовали бы арендатору  пользоваться арендованным учаском.

Арендатор зем уч имеет право:

1. самостоятельно определять направления своей хоз деят в соответствии с назначением зем уч и усл дог;
2. по согласию арендодателя возводить в устан зак-м порядке жилые, произв, культ-быт и др здания и сооружения и закладывать многолет насаждения;
3. получать продукцию и доходы;
4. осуществлять в уст порядке по согласию арендодателя орошающие, осушающие, др мелморативн работы, строить пруды и водоемы.

Расходы на улучшение  сост зем уч, проведенные арендатором  без согласия арендодат, возмещению не подлежат, если иное не предусмотрено дог.

Приступать к использ  зем уч арендатор имеет право  после гос регистр дог аренды.

Арендатор обязан выполнять  уст относительно объекта аренды обяз-ва, соблюдать требования, выполнять  обяз в соотвт с усл дог аренды и Зем кодекса.

Арендатор обязан соблюдать  режим использования зем природоохр, оздоровит, рекреац и ист-культ  наз.

 

57. Підстави виникнення, зміни і припинення орендних земельних правовідносин.
58. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних правовідносин.

Відносини у сфері  встановлення і справляння плати  за землю регулюються главою 5 ст.(35-38) ЗК України, Законом “Про плату за землю” віфд 19.19.96 р., Законом “Про оренду землі”, Методиками Грошової оцінки земель с/г та нес/г призначення. При цьому  ставки земельного податку, порядяк їх обчислення і справляння не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону “Про плату за землю”

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна  плата.

Стаття 3. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.