Лекции по "Земельному праву Украины"

В умовах ринкової економіки  і тов.-грош. відносин земельна ділянка і побудовані на ній будівлі і споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разі переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передб-х зем законодавством, і право власності чи право користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором.

 

42. Передача  земельних ділянок у власність  (зд).

Згідно ст. 17 ЗК “передача  зд у колективну та приватну власність  провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники зд не вправі протягом 6 років з часу набуття права власності продавати або відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді нд на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.” Передача громадянам зд здійснюється на підставі заяви до ссм, а у разі відмови до районної, міської, в адм підпорядкуванні якої є район, Ради нд з зазначенням бажаного розміру і місця розташування ділянки, мети її використання і склада сім’ї. Відповідна Рада нд розглядає заяву і у разі згоди замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект погоджується з селищною Рнд, з районними землевпорядними, природоох., санітарними органами, органами архітектури. Передача у власність зд, що була раніше надана громадянину, провадиться для: 1)ведення селянського господарства; 2) особистого господарства; 3)будівництва та обслуговування жилого будинку. Ці зд передаються на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (розглядаються у місячний строк

Передача зд у колективну власність провадиться ссм Радаминд за місцем розташування зд на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та тов-в. До клопотань додаються матеріали, що обгрунтовують розмір зд. Місцева Рада нд розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

 

43. Припинення  права власності на землю та користування нею.

Конституція У. (ст.42) гарантує, що ніхто не може бути протиправно  позбавлений права власності  на землю. Право приватної власності  є непорушним.Право власності  на земельну ділянку або її частину  припиняється у разі: 1)добровільної відмови від земельної ділянки; 2)закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3)припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського господарства; 4) систематичного невнесення зем. податку в строки, визначені договором оренди; 5)нераціонального використання зем ділянки; 6)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7)використання землі не за цільовим призначенням; 8)невикористання протягом 1 року земельної ділянки, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб; 9)вилучення земель. Право власності на землю можу бути припинено у разі звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів, у тому числі за договорами іпотеки. Право власності припиняється в разі визнання угоди щодо набуття права власності на землю недійсною. В ст. 114 ЗК У зазначається, що угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Право власності на зд припиняється у разі втрати громадянства України, смерті фіз. особи, а також при реорганізації або ліквідації юридичної особи. Відповідно до Конституції України та ст. 114 ЗК України право власності на землю юр та фіз осіб може бути припинено в разі встановлення судом фактів придбання зд за рахунок коштів, одержаних від злочинної діяльності.

 

44. Право приватної  власності на землю: загальна  характеристика.

1.Право приватної власності  на землю в Україні запроваджено Законом У “Про форми власності на землю” від 30 січня 1992 р. Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р. визначені особливості права приватної власності на землю.

2.Згідно з цим Кодексом (ст.6) і Законом України “Про  власність” в редакції від 5.05 1993 р. (ст. 14)) суб’єктами права приватної власності на землю можуть бути лише громадяни України. Громадяни ін держав та особи без громадянства можуть бути суб’єктами права землекористування, в тому числі на умовах оренди. У ст. 41 Конституції закріплено, що право прив власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Ст. 13 Конституції: держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та рівність всіх суб’єктів права власності перед законом.

3. Особливістю права  приватної власності на землю  є те, що громадяни У. мають  право на одержання у власність  зем ділян лише для визначених  законодавством конкретних цілей  (ведення сел госполдарства, ведення  особистого госп., будівництва, садівництва, дачного і гаражного будівництва, здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи).

4.Об’єктами права  прив власності є- земельні  ділянки лише окремих категорій  земель

5. Безплатно зд передаються  у власність громадян для ведення сел господарства у межах середньої земельної ділянки, що обчислюється у порядку, передбаченому ст. 6 ЗК У. За плату – ділянки у розмірі, який перевищує розмір середньої земельної частки. Ст. 6 ЗК У стверджує, що колишнім власникам землі зд не повертаються.

6.Передача земель у  приватну власність безплатно  здійснюється в порядку і в  процесі приватизації місцевими  радами на території яких розташовані  земельні ділянки.

7.ЗД можуть набуватись  у приватну власність: а)за  плату у місц. рад для ведення сел.(фермерського господарства понад площу, що передається безплатно. Така передача проводиться за ціною, що визначається на основі грошової оцінки землі;б)за договором купівлі-продажу зд, що перебувають у колективній або приватній власності. Договір купівлі-продажу посвідчується у нотаріальному порядку.

 

45. Підстави  виникнення права приватної власності  на землю.

Право власності на землю  і зд може виникнути за наявності  певних юридичних фактів, зазначених у конституційному, цивільному, земельному законодавстві. Такі юр факти поділяються на первісні і похідні. Майже у всіх країнах світу до первісних належать: захват незайманих вільних земель, загарбання їх внаслідок загарбницьких війн, перерозподіл кріпосницьких і громадських земель, конфіскація і націоналізація земель…В Україні всі землі відносились до державної власності, тому первісним юр фактом, яким визнавалось право власності народу України став законУРСР “Про економічну самостійність УРСР”. Приватна форма власності встановлена Законом У. “Про форми власності на землю” від 30.01.1992 р. та Зем кодексом України від 13.03.1992 р.Це первісні факти.

Похідний спосіб набуття  права власності на землю пов’язаний з переходом права власності  на землю і зд на підставі акта розпорядження  землею, який виходить від попереднього власника, тобто від держави

У подальшому з проведенням  земельної реформи до похідних способів набуття права власності на зд стали відносити договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та їн.

Згідно з ЗК У (ст.17) передача зд у приватну власність проводиться місцевими радами, на території яких розташовані земельні ділянки. У порядку правонаступництва громадяни У., які користувались зд, мають право на отримання їх у власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва. В усіх інших випадках громадяни У. мають право на отримання зд за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду, утворених місцевими радами в процесі приватизвції. Набуття права власності на зд за рахунок земель запасу і земель резервного фонду здійснюється за наявності похідних юридичних фактів- рішення місцевої ради чи місцевої державної адміністрації. Такий спосіб не пов’язаний з правонаступництвом.

 

46. Підстави припинення  права приватної власності на  землю в Україні.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови  від земельної ділянки; 

2) відчуження (продажу)  земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної  ділянки для державних або  громадських потреб;

4)систематичного невнесення  зем податку в строки, встановлені  законодавством У;

5)використання зд способами,  що призводять до зниження  родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі  не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом  одного року зд, наданої для  с/г виробництва, і протягом  двох років- для нес/г потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Припинення права власності  на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

 

47. Право колективної  власності на землю в Україні:  загальні положення.

Стаття 5. Право  колективної власності на землю 

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної  власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній  власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу  співвласників.

У колективну власність  можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних  ділянок, розташованих у межах населених  пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність  передаються безплатно.

Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств  поділу не підлягають.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу власником  своєї земельної частки переважне  право на її купівлю мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні  лісосмуги та інші грунтозахисні  насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і селищні  Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває  у державній власності і призначається  для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

 

48. Підстави  виникнення і припинення права  колективної власності на землю  в Україні.

Виниає за наявності  певних юридичних фактів, які поділяються  на первісні і похідні.

До первісних відносяться  захват незайманих вільні землі, конфіскація, націоналізація, припинення права приватної власності на землю, переведення її на правовий режим постійного користування. Закон У. “Про форми власності на землю” від 30.01.92 та земельний кодекс – юр факти первісного виникнення права власності на землю.

Похідними способами  є – економічна і земельна реформи; договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та ін. Згідно з ЗК (ст. 17) передача ЗД у колективну власність проводиться місцевими  радами, на території яких розташовані  зд. У колективну власність колективних с/г формувань зд передаються за рішенням загальних зборів цих формувань. Набуття права власності за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду здійснюється за наявності похідних юр фактів – рішення місцевої державної адміністрації чи місцевої ради.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови  від земельної ділянки; 

2) відчуження (продажу)  земельної ділянки Раді народних  депутатів; 

3) викупу земельної  ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення  зем податку в строки, встановлені  законодавством У;

5)використання зд способами,  що призводять до зниження  родючості грунтів, їх хімічного  і радіоактивного забруднення,  погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі  не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом  одного року зд, наданої для  с/г виробництва, і протягом  двох років- для нес/г потреб.

Право власності на землю  може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.