Контрольна робота з «Інвестиційний менеджмент»

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький Національний технічний  університет 

Кафедра Менеджменту 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Інвестиційний менеджмент»

варіант № 5 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2012

Зміст

1. Дайте коротку, але змістовну відповідь:
1. Які групи інвестицій виділяються з позицій життєвого циклу підприемства?...............................................................................................................3
2. Яким чином взаємопов’язані цілі інвестиційної стратегії підприємства зі стадією життєвого циклу підприємства і загальними цілями його господарської діяльності?.....................................................................................10
3. На основі яких принципів відбувається формування інвестиційного портфелю?.....................................................................................................15
2. Дайте відповідь на тестові запитання:
1. Інвестиції в не фінансові активи це:………………………………23

       а) інвестиції в основний капітал;

       б) інвестиції в нематеріальні активи;

       в) вкладання в цінні папери інших юридичних осіб, в облігації місцевих та державних позик;

       г) вкладання в капітальний ремонт основних фондів;

       д) інвестиції в придбання земельних ділянок.

       2.2. Ефективність інвестиційного проекту  залежить від:…………….27

       а) розподілу витрат і доходів по періодам здійснення інвестицій;

       б) ставки податку на майно;

       в) галузевої приналежності проекту.

       3. Задача…………………………………………………………………31

       4. Література…………………………………………………………….33

1. Які групи інвестицій виділяються з позицій життєвого циклу підприемства?

       Інноваційна діяльність підприємства спрямована на використання результатів наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок для отримання прибутку на основі розширення і оновлення номенклатури продукції (товарів, послуг) та поліпшення її якості, вдосконалення технології їх виготовлення та організації їх виробництва.

         Інновація (нововведення) представляє  результат комплексного процесу, що складається з створення, розробки, комерційного використання і поширення нововведення, що задовольняє конкретну суспільну потребу. У ході цього процесу винахід або ідея набувають економічний зміст, нововведення стає товаром і виступає в якості об'єкта на ринку.

       Період  часу від зародження ідеї до практичного  впровадження нововведення називають життєвим циклом інновацій. Життєвий цикл інновацій охоплює чотири етапи, послідовність яких представлена ​​на рис.  Фундаментальні наукові дослідження

         Прикладні та експериментальні  розробки 

         Дослідне виробництво 

         Комерціалізація нововведень

       На  першому етапі здійснюються фундаментальні дослідження в наукових організаціях, в результаті яких формуються нові наукові пізнання.

         Для другого етапу характерні  прикладні та експериментальні  дослідження, що мають практичну спрямованість. На даному етапі велика ймовірність отримання негативних результатів, тому розробки нововведень носять нерідко ризиковий характер.

         На третьому етапі готується  конструкторсько-технологічна документація, а проміжні результати інновацій представляються досвідченими зразками нових виробів, досвідченим використанням нових технологій.

         Четвертий етап - комерціалізація  нововведення - тривав від моменту  запуску його у виробництво  до появи на ринку в якості  товару.

       Життєвий  цикл товару завершується зникненням цього товару з ринків збуту. Залежність обсягу продажу від життєвого циклу товару графічно представлена ​​на рис.

         Для успішної  діяльності підприємства при  розробці бізнес-планів надзвичайно  важливо враховувати, в якій  стадії життєвого циклу перебуває  вироблена продукція, з тим щоб, попереджуючи дії конкурентів, здійснити інновації та забезпечити подальше збільшення обсягу продажів більш досконалих моделей або принципово нових виробів. 
 
 
 
 
 

       На  розвиток інноваційних процесів впливають  різні групи факторів: економічні, технологічні, політичні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, культурні. Одні фактори сприяють інноваційної діяльності, інші - перешкоджають. У групі економічних і технологічних факторів вплив на інноваційну діяльність підприємства надають наявність необхідних фінансових ресурсів, матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій, господарської та науково-технічної інфраструктури.

       Інноваційна активність у сучасних умовах безпосередньо  залежить від науково-технічного потенціалу підприємства, що включає:

        - Науково-технічні та інженерні  кадри; 

        - Матеріально-технічну базу науково-технічної  діяльності, тобто сукупність засобів праці в галузі наукових досліджень, у тому числі наукове обладнання та установки і техніку в експериментальних цехах, лабораторіях, обчислювальних центрах і т.д.;

        - Інформаційне забезпечення - звіти,  публікації, банки даних, нормативно-технічну, проектно-конструкторську і технологічну документацію, зразки нових продуктів;

        - Систему організації науково-дослідних  і дослідно-конструкторських робіт і управління ними на підприємстві.

         Науково-технічний потенціал підприємства  виступає складовою частиною інноваційного потенціалу, тобто здатності підприємства до розвитку на основі розробки і впровадження нових продуктів і технологій.

         Науково-технічний потенціал підприємства  характеризується наступними показниками:

        1. Кадрові - число науково-технічних  фахівців, їх кваліфікація, творчі  здібності, досвід, ерудиція, прагнення  до подальшого підвищення кваліфікації, готовність до розробки та впровадження нового і сприйнятливість до нововведень, що приходять в організацію ззовні.

        2. Матеріально-технічні - величина витрат  на НДДКР, рівень оснащеності співробітників, що займаються науковими і технічними розробками, обладнанням, матеріалами, приладами, електронно-обчислювальної та організаційної технікою і т.п.

        3. Рівень розвитку та можливості  системи науково-технічної інформації - кількість і якість накопичених інформаційних фондів; можливості і якість роботи органів розповсюдження науково-технічної інформації; ступінь задоволення потреб науково-технічних фахівців у необхідної для роботи інформації.

        4. Організаційно-управлінські, що відображають  стан планування та управління  в сфері НДДКР - ступінь відповідності  організаційної структури підприємства розв'язуються їм науково-технічним завданням; система мотивації та стимулювання персоналу в здійсненні науково-технічної та конструкторської діяльності і т.д.

        5.  Інноваційні - кількість відкриттів  і винаходів за період; число  отриманих патентів на винаходи і промислові зразки, свідоцтв на корисні моделі, проданих, і придбаних підприємством ліцензій, у тому числі за межами країни; показники патентної чистоти і патентного захисту нових виробів.

        6. Узагальнюючі - кількість здійснених за період науково-технічних заходів; економія від зниження собівартості продукції, зростання продуктивності праці, загального підвищення ефективності виробництва, отриманих завдяки проведенню науково-технічних заходів та ін

         У сукупності всі перераховані параметри науково-технічного потенціалу підприємства можна розглядати як його технологічний капітал.

         Підприємство-інноватор розробляє  інноваційний проект у своїх  структурних підрозділах або  ж на основі контракту привертає  організацію, що спеціалізується на інноваційному підприємництві. У разі здійснення великих інноваційних проектів кращий другий варіант. Схема організації виконання інноваційного замовлення підприємства показано на рис.

         
 
 
 
 
 
 

       Підприємство-інноватор  укладає з інноваційним підприємцем контракт (договір) на здійснення інноваційних розробок. Інноваційний підприємець для виконання замовлення за відповідну плату набуває необхідні матеріали, орендує (або купує) основні засоби, залучає науково-технічні кадри. Завершені розробки передаються замовнику для подальшого використання.

         Фінансування інновацій здійснюється  з тих же джерел, що й фінансування будь-яких інвестицій, тобто самофінансування, позикові кошти, залучені кошти, інші змішані або нетрадиційні джерела, позабюджетні фонди, бюджети різних рівнів.

         Останнім часом в діловому  світі все більш широке поширення  одержує реінжиніринг, що вважається однією з найбільш ефективних інновацій в управлінні. Реінжиніринг являє собою інноваційний процес, спрямований на перебудову (перепроектування) ділових провисань для досягнення значного стрибкоподібного поліпшення діяльності підприємства.

         Виділяють два види діяльності  з реінжинірингу: кризовий реінжиніринг і реінжиніринг розвитку. По дорозі кризового реінжинірингу йдуть в тому випадку, підприємство опинилося в надзвичайно складній ситуації і необхідні рішучі заходи. Реінжиніринг розвитку прийнятний, коли у підприємства намітилися тенденції погіршення економічних показників і виникла загроза завоювання ринків збуту конкурентами.

         У залежності від розмірів виробництва, ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства, характеру продукції, традиційних форм організації науково-технічної діяльності в галузі та ряду інших факторів підприємство може здійснювати наступні види інноваційної діяльності:

         - Повний інноваційний цикл (фундаментальні дослідження - пошукові дослідження - прикладні науково-дослідні роботи (НДР) - дослідно-конструкторські роботи (ДКР) - промислове освоєння - виробництво - збут);

        - Пошукові дослідження - прикладні  НДР - ДКР - промислове освоєння - виробництво - збут;

        - Прикладні НДР - ДКР - промислове  освоєння - виробництво - збут;

        - ОКР - промислове освоєння - виробництво  - збут;

        - Тільки промислове освоєння;

        - Тільки виробництво. 

         Фундаментальні наукові дослідження  - теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на отримання принципово нових знань про основні закономірності розвитку природи, суспільства, людини. Результати фундаментальних досліджень не є носіями вартості. Перетворення їх на товар відбувається лише тоді, коли визначено їх прикладне значення і вже на цій основі - можливість використовувати їх у комерційних цілях.

         Пошукові наукові дослідження  спрямовані на визначення можливостей використання нових теоретичних знань з метою задоволення конкретних суспільних потреб.  Саме з проведення пошукових досліджень починається безпосередня інноваційна діяльність підприємств.  

         Прикладні наукові дослідження  спрямовані переважно на досягнення  практичних цілей і рішення  конкретних завдань і чітко  орієнтовані на задоволення певних суспільних потреб. У значній мірі прикладні НДР є продовженням пошукових досліджень і передують дослідно-конструкторських роботах (ДКР). Результатом виконання прикладних НДР є кількісне визначення тієї чи іншої суспільної потреби (нового продукту, процесу, нової техніки). На основі цих характеристик складається технічне завдання на виконання ДКР.

         Дослідно-конструкторські роботи  мають на меті створення нових  матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, систем і методів їх подальшого вдосконалення; виконання ДКР базується на знаннях, набутих в результаті попередніх наукових досліджень. Виділяються наступні основні стадії виконання ДКР:

        - Розробка проекту; 

        - Ескізно-технічне проектування;

        - Розробка робочої конструкторської  та технологічної документації на технологічні процеси, досвідчені зразки, їх виготовлення та випробування;