Основні поняття та завдання інноваційного менеджменту

— технічні показники, що відображають ступінь придатності виробу до використання за прямим призначенням (надійність, ергономічність тощо);

— економічні показники, які безпосередньо або опосередковано визначають рівень матеріальних, трудових і фінансових витрат на створення товару. Саме ці витрати

визначають нижню межу ціни нового продукту.

Для визначення перспективності  новинки і наявності чи відсутності прав інтелектуальної власності на неї здійснюється патентний пошук.

Патентний пошук — вивчення охоронних документів різних країн з метою виявлення серед них патенту на винахід чи відкриття, аналогічних зробленому чи досліджуваному.

Патентний пошук дає  змогу визначити наявність чи відсутність продуктів-аналогів і прийняти рішення щодо доцільності конструктивно-технологічного розроблення та освоєння виробництва нового товару, а також способу виведення його на ринок. Якщо аналогів немає, а продукт є перспективним з погляду його сприйняття споживачами, то завдання фірми полягає у формуванні його патентного захисту і швидкому просуванні на ринок. Якщо фірма не встигла отримати патент, то ініціативу може перехопити конкурент. При цьому конкуруюча компанія протягом терміну охорони патентом матиме виняткові права на дозвіл використовувати даний об'єкт третім особам, а також заборону і перешкоджання такому використанню.

Щоправда, згідно із законодавством, компанія, що розробила  технологію, яку пізніше запатентував її конкурент, може її використовувати  і далі без згоди власника патенту. Однак у разі подання конкурентом позову такій компанії доведеться доводити, що вона розробила цю технологію ще до її реєстрації конкурентом, а це не завжди просто зробити.

Пробний маркетинг. Здійснюється він перед початком повномасштабного виробництва і реалізації продукції. Має на меті визначення реакції споживачів на новий товар. Незважаючи на впевненість розробників у привабливості новинки, важливо знати, як її сприйме ринок (чи будуть купувати її і як, чи не відмовляться від неї, не помітивши в ній нових переваг). Для цього виготовляють пробну партію товару, тестування якої за ринкових умов дає змогу виявити властивості нового товару в процесі дослідного споживання і оцінити комерційні перспективи його випуску.

Ефективність пробного маркетингу залежить від правильного вибору часу і місця його проведення, особливостей нового товару, рівня конкуренції на відповідному сегменті ринку, загального стану економіки країни.

Приймаючи рішення щодо пробного маркетингу, слід керуватися такими рекомендаціями:

— при виведенні на ринок нового товару пробний маркетинг обов'язковий;

— при вдосконаленні  існуючого товару він має бути обмежений у часі;

— при освоєнні товару, який вже на ринку є, пробний маркетинг не потрібний.

Позитивні результати пробного маркетингу свідчать про те, що новий продукт має споживчу цінність і можна розпочинати його промислове виробництво.

Технічна  підготовка виробництва нового продукту. Здатність підприємства швидко та ефективно переходити на випуск нової продукції залежить не лише від конструкторських рішень, а й від економічності її виготовлення, сформованої в процесі технологічної підготовки виробництва (ТПВ). Конкретні завдання ТПВ полягають у створенні оптимальних матеріально-технічних передумов для випуску в найкоротший термін і з мінімальними витратами спроектованих нових виробів заданого рівня якості.

Розроблення стратегії виведення нового продукту на ринок. Для успіху інновацій необхідно переконати потенційних покупців у цінності для них нового продукту. Це досягається завдяки різноманітним маркетинговим технологіям та інструментам (реклама, презентації, стимулюючі заходи, брендінг (інструмент просування нових товарів на ринок, який ґрунтується на позитивному іміджі фірми, уособленому в його бренді (торговій марці)).

Бренд (англ. brand — клеймо, фабрична марка) — сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик товару (послуги), які, будучи поєднаними, формують сприйняття споживачем місця на ринку певного суб'єкта господарювання (власника бренду).

Бренд є цілісним маркетинговим комплексом для створення додаткових конкурентних переваг фірми на ринку. Він ніби змушує вибрати саме цей продукт (послугу) з усіх можливих на ринку, оскільки позиціонує його як престижний, вигідний, безпечний, зручний тощо.

 

4. Методологія створення процесних інновацій

 

Інноваційний продукт  може мати не тільки матеріально-речову форму, а й поставати як нові технології доведення товару від виробника до кінцевого споживача (маркетингові, інформаційні технології); новий вид послуг, що ґрунтується на вивченні властивостей основного товару і доповненні їх супутніми; нові фінансові технології тощо. Наприклад, технічні досягнення в галузі оброблення інформації уможливили появу кредитних карток, а розвиток ідеї самообслуговування сприяв створенню систем оптичного зчитування інформації (штрихове кодування) та формування мережі торговельних автоматів.

Передумовою створення нових процесних технологій є здебільшого усвідомлення недосконалості існуючого процесу.

Удосконалення існуючих бізнес-процесів з метою реалізації поліпшу-вальних інноваційних змін може здійснюватися шляхом бенчмаркінгу або реінжинірингу.

Бенчмаркінг (англ. bench — місце і marking — відзначати). Це спосіб вивчення діяльності суб'єктів господарювання, передусім конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду у своїй роботі. Вперше застосований у 1979 р. компанією Xerox. Охоплює комплекс засобів, що дають змогу систематично знаходити, оцінювати позитивний досвід конкурентів чи компаній, які є лідерами у галузі, і використовувати його у своїй роботі.

Першим кроком у цій  системі є об'єктивне оцінювання фірмою своєї поточної діяльності і визначення пріоритетних сфер її удосконалення. Наступний крок — ретельний підбір взірців для наслідування, якими можуть бути фірми, що досягли

успіхів у відповідній сфері діяльності. Відтак збирають і аналізують необхідну інформацію, що стосується тих функцій бізнесу, які потребують вдосконалення. На основі цього розробляють проект змін функції (функцій), здійснюють її техніко-економічне обґрунтування, впроваджують у практику власного бізнесу і оцінюють ефективність здійснених змін. Бенчмаркінг можна порівняти з маркетинговою розвідкою, яку застосовують для виявлення та аналізу прихованих від стороннього ока ринкових процесів і явищ. Він дає повне уявлення про характер діяльності лідерів конкурентного середовища і причини їх успіху, оскільки дослідження стосуються не лише виробничих і комерційних аспектів діяльності, а й психологічних.

Бенчмаркінг збагачує організаційну  культуру такими цінностями, як здатність до саморозвитку, підвищення професійної майстерності, розв'язує завдання ефективного використання і підвищення потенціалу фірми. Але прийоми і методи великих компаній можуть виявитися непридатними для використання у сфері малого бізнесу.

Реінжиніринг (англ. engineering - винахідливість, знання). Це інженерно-консультаційні послуги з перебудови підприємницької діяльності на основі створення і реалізації інновацій. Термін «реінжиніринг» запровадив американський учений М. Хаммер. Використання реінжинірингу доцільне за умов, коли в організації виникла криза, вихід з якої неможливий за існуючих підходів до ведення бізнесу (бізнес-процесів), а також якщо організація прагне до розвитку, а створена організаційна структура і побудована на її основі бізнес-модель перешкоджають цьому (гальмують перспективну перебудову бізнес-процесів).

Технології бенчмаркінгу і реінжинірингу дають змогу організаціям визначати напрями удосконалення бізнес-процесів, формулювати інноваційні завдання, які потребують обов'язкового розв'язання для збереження конкурентних позицій або формування нових конкурентних переваг.

 

5. Характеристика  інноваційної інфраструктури

 

До інноваційного процесу  залучена велика кількість учасників. Це спеціалізовані наукові установи, дослідні лабораторії і проектно-конструкторські бюро, великі корпорації і малі венчурні фірми, окремі винахідники й раціоналізатори, їх діяльність спрямована на те, щоб ідея знайшла своє матеріальне втілення у нових товарах, технологіях, матеріалах тощо.

Нова ідея виникає на базі нових знань, які є теоретичною основою матеріального виробництва.

Організаційну, правову  та економічну підтримку інноваційної діяльності на різних рівнях і в різних формах забезпечує інноваційна інфраструктура.

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Наведені вище компоненти разом з інноваційною інфраструктурою утворюють сферу інноваційної діяльності (рис.2.2)

Сфера інноваційної діяльності — сфера  взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції через розвинуту інноваційну інфраструктуру.

Ринок новацій. Його формують наукові організації, вищі навчальні заклади, тимчасові творчі колективи, окремі винахідники та ін. Основним товаром на цьому ринку є науковий і науково-технічний результат — продукт інтелектуальної діяльності.

 

 

Рис. 2.2. Сфера інноваційної діяльності

Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу.

На нього поширюються  авторські права, оформлені відповідно до чинного законодавства, тобто він є інтелектуальною власністю.

Інтелектуальна  власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодавчими актами держави.

Правовий захист продуктів  інтелектуальної діяльності в Україні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трактуються права інтелектуальної власності та вказані особливості захисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності —  право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності.

До об'єктів права  інтелектуальної власності належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; бази даних; фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Право інтелектуальної  власності дає змогу забезпечити  його охорону і стимулює розвиток інтелектуального потенціалу країни. Його складовими є авторське право і право на промислову власність.

Авторське право — система правових норм, що регулюють правові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки та різних видів мистецтва.

Власник авторського  права або його правонаступник має виняткове право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності, розмножувати його і продавати.

Деякі з об'єктів інтелектуальної  власності, що мають особливу цінність для авторів, не патентуються ними. Йдеться про комерційну таємницю.

Комерційна  таємниця — відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, які при їх розголошенні стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є.

Комерційною таємницею є ноу-хау.

Ноу-хау (англ. know-how — знаю, як) — форма інтелектуальної власності, науково-технічний результат, що навмисне не патентується з метою випередження конкурентів, повного власного використання його для отримання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

До ноу-хау відносять  технологічні та конструкторські таємниці виробництва, характеристики технологічного процесу; методи організації виробничого процесу і праці; незапатентовані винаходи; опис способу використання, специфікації, формули і рецептури; технологічні режими і способи виконання операцій, що залишаються невідомими за межами підприємства — власника ноу-хау; оригінальні методи випробувань і контролю якості процесів та продукції; способи утилізації і знешкодження відходів; знання і досвід у сфері маркетингу, інформація, що сприяє збуту продукції, тощо.

Ринок чистої конкуренції нововведень. Суб'єктами ринкових відносин на ньому виступають інноватори - підприємства, що здійснюють різноманітні нововведення (технічні, економічні, організаційні, соціальні тощо). Однак конкуренція нововведень і полягає в тому, що інноваційні зміни мають принести більші прибутки, ніж витрати на їх реалізацію, і кошти мають спрямовуватися на досягнення найкращих результатів з можливих альтернативних напрямів вкладення.

Ринок інвестицій. Основним товаром на цьому ринку є вільні фінансові кошти різних організацій, фінансово-кредитних установ, фондів тощо, які можуть бути залучені суб'єктами підприємництва для реалізації інновацій, їх ціна, обсяги та період, на який їх надають, значною мірою впливають на інноваційну активність підприємницьких структур. Держава може впливати на активність інвесторів, пропонуючи пільги в оподаткуванні прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів. Це прискорює окупність інвестицій, знижує ризики неповернення кредитів і стимулює фінансові структури до вкладення коштів.