Основні поняття та завдання інноваційного менеджменту

 

1. Суть  інноваційних проектів і їх  зміст.

2. Розробка  концепції інноваційного проекту.

3. Планування  інноваційного проекту.

4. Організація  управління інноваційною програмою.

5. Організація  контролю і регулювання програми.

 

1. Суть  інноваційних проектів і їх  зміст

 

В економіку сучасної України інтенсивно входить відносно нова для неї концепція управління проектами (Project Management). Основу цієї концепції становить погляд на проект як на цілеспрямовану зміну вихідного стану кожної (не

обов'язково соціотехнічної) системи, пов'язану з витратою часу і засобів. А процес цих змін, здійснюваних за заздалегідь розробленими правилами в рамках бюджету і тимчасових обмежень, - це управління проектами.

Управління проектами стало визнаною в усіх розвинутих країнах методологією інвестиційної діяльності, частиною якої є й нововведення.

Поняття "інноваційний проект" може розглядатися як:

• форма цільового  управління інноваційною діяльністю;

• комплект документів.

Інноваційний  проект - це система взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом

проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках, і

приводить до інновації.

До основних елементів  інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

• комплекс проектних  заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;

• організація виконання  проектних заходів, тобто ув'язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу і в рамках заданої вартості і якості;

• основні показники  проекту (від цільових - з проекту  в цілому до часткових з окремих завдань, етапів, заходів, виконавців) у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

Інноваційні проекти  можуть формуватися як у складі науково-технічних програм, реалізуючи завдання окремих напрямів (завдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конкретну проблему на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки.

Реалізація задуму інноваційного  проекту забезпечується учасниками проекту. Залежно від виду проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю. Разом з тим усі ці організації залежно від виконуваних ними функцій прийнято поєднувати в конкретні групи (категорії) учасників проекту (рис. 4.1)

 

Рисунок 4.1 – Основні  учасники проекту

Замовник - майбутній власник і користувач результатів проекту. В ролі замовника може виступати і фізична і юридична особа.

Інвестор - фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.

Інвесторами в Україні  можуть бути:

• органи, уповноважені управляти державним і муніципальним  майном;

• організації і підприємства, підприємницькі об'єднання, громадські організації й інші юридичні особи усіх форм власності;

• міжнародні організації, іноземні юридичні особи;

• фізичні особи - громадяни  України, іноземні громадяни.

Одним з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту, є банк.

Проектувальник - спеціалізовані проектні організації, що розробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником.

Постачальник - організації, що забезпечують матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання).

Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) - юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Науково-технічні ради (НТР) провідні спеціалісти з тематичних напрямів проекту, що несуть відповідальність за вибір науково-технічних рішень, рівень їхньої реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей. НТР організує конкурсний добір виконавців і експертизу отриманих результатів.

Керівник  проекту (у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) - юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і координація робіт учасників проекту. Конкретний

склад повноважень керівника  проекту визначається контрактом із замовником.

Команда проекту специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту. Для виконання частини своїх функцій розроблювач може залучати спеціалізовані організації, а також підтримуючі структури проекту - це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва. До підтримувальних структур відносяться:

• інноваційні центри;

• фонди підтримки  програм, проектів;

• консалтингові фірми;

• органи незалежної експертизи;

• патентно-ліцензійні фірми;

• аудиторські фірми;

• виставочні центри і  т.п.

Залежно від часу, затрачуваного  на реалізацію проекту і досягнення його цілей, інноваційні проекти можуть бути:

• довгострокові (понад 5 років),

• середньострокові (3-5 років),

• короткострокові (менше  ніж 3-х роки).

За видом потреб, що задовольняються, проект може бути орієнтований на існуючі потреби або на створення нових. Класифікація інноваційних проектів за типом інновацій допускає розподіл їх на:

• введення нового (радикального) або удосконаленого (інкрементального) продукту;

• введення нового чи удосконаленого методу виробництва;

• створення нового ринку;

• освоєння нового джерела  постачання сировини або напівфабрикатів;

• реорганізація структури управління.

Можна виділити три аспекти  розгляду змісту інноваційного проекту:

• за стадіями інноваційної діяльності;

• за процесом формування і реалізації;

• за елементами організації.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом його формування і реалізації, тобто технологічно, лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту, яка виходить з того, що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кінцевого проміжку часу.

Інноваційний проект, розглянутий як процес, що відбувається в часі, охоплює такі етапи.

Формування  інноваційної ідеї (задуму). Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісне оцінювання за обсягами, термінами, розмірами

прибутку) проекту і  виявляються шляхи їхнього досягнення, визначаються суб'єкти й об'єкти інвестицій, їхньої форми і джерела.

Розробка  проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту. На цьому етапі:

• здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації;

• розробляється план реалізації інноваційного проекту;

• зважуються питання  спеціальної організації для  роботи над проектом (команди проекту);

• виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту й оформляється контрактна документація.

Реалізація  проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коригування відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

Завершення  проекту. Це процес здачі результатів проекту замовникові і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.

Управління інноваційними  проектами можна розглядати з  трьох позицій:

• як систему функцій;

• як процес прийняття  управлінських рішень;

• як організаційну систему.

Управління інноваційним проектом -- це процес прийняття і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з визначенням цілей, організаційної структури, плануванням заходів і контролем над ходом їхнього виконання, спрямованих на реалізацію інноваційної ідеї.

 

2. Розробка  концепції інноваційного проекту

 

Розробка інноваційного  проекту являє собою особливим чином організовану НДР прогнозно-аналітичного і техніко-економічного характеру, пов'язану з постановкою мети розробки проекту, розробкою його концепції, плануванням і оформленням проектно-кошторисної документації інноваційного проекту.

Концепція інноваційного  проекту повинна визначати варіанти його реалізації, формувати основні цілі й очікувані кінцеві результати, оцінювати конкурентоспроможність і перспективність результатів проекту, а також оцінювати

можливу ефективність інноваційного  проекту. У процесі розробки концепції інноваційного проекту можна виділити такі етапи:

• формування інноваційної ідеї і постановка мети проекту;

• маркетингові дослідження ідеї проекту;

• структуризація проекту;

• аналіз ризику і невизначеності;

• вибір варіанта реалізації проекту (рис. 4.2).

Розглянемо коротенько кожний з перерахованих етапів.

Формування  інноваційної ідеї і постановка мети проекту. Виникнення інноваційної ідеї є відправною точкою, з якої починається розробка інноваційного проекту. Формування інноваційної ідеї розглядається з двох позицій. З одного боку, інноваційна ідея становить основу, суть інноваційного проекту, що знаходить відображення в постановці генеральної (кінцевої) мети проекту (ідея створення нового продукту чи послуги, ідея організаційних перетворень у галузі, регіоні, на діючому підприємстві і т.п.). У той же час під формуванням інноваційної ідеї (задуму) розуміється задуманий план дій, тобто способи чи шляхи досягнення мети проекту.

 

 

Рисунок 4.2 -  Зміст і  етапи розробки концепції інноваційного  проекту

До методів генерування  і формування інноваційної ідеї відносяться добре відомі інтуїтивні методи:

• виявлення думок (метод  інтерв'ю);

• анкетування, (вибіркових опитувань);

• написання сценарію:

• "мозкова атака";

• морфологічний аналіз;

• метод Дельфі і т.д.

Маркетингові  дослідження ідеї проекту.

Метою цього етапу  є визначення сфери впливу проекту на розвиток народного господарства і, як наслідок, кількісне уточнення мети проекту і завдань за окремими періодами. Кінцеві цілі і завдання інноваційного проекту не завжди можуть бути встановлені у вигляді конкретних кількісних показників на стадії вибору й обґрунтування проблеми (інноваційної ідеї).

Аналіз  ризику і невизначеності. Однією з найбільш істотних особливостей інноваційних проектів є те, що виконання проектів здійснюється в умовах ризику і невизначеності. При цьому під невизначеністю розуміється неповнота чи неточність

інформації про умови реалізації проекту, у тому числі про пов'язані з ними витрати і результати. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику. Фактори ризику і невизначеності підлягають обліку в розрахунках ефективності, якщо за різних можливих умов реалізації витрати і результати за проектом різні. При оцінюванні проектів найбільш істотними є такі види невизначеності й інвестиційних ризиків:

• ризик, пов'язаний з  нестабільністю законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмеження на торгівлю і постачання, наявність сильних конкурентів і т. п.);

• невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні чи регіоні;

• неповнота чи неточність Інформації про динаміку техніко-економічних  показників, параметри нової техніки  і технології;

• коливання ринкової кон'юнктури цін валютних курсів і т. п.;

• виробничо-технологічний  ризик (аварії, відмовлення устаткування, виробничий брак і т. п.);

• невизначеність цілей, інтересів і поводження учасників;

• неповнота чи неточність інформації про фінансове становище і ділову репутацію організацій-учасників (можливість неплатежів, банкрутства, зривів договірних зобов'язань). Результат аналізу ризиків під час розроблення інноваційного проекту виражається у визначенні імовірності реалізації різних його варіантів.